Станції супутникової системи зв’язку земні

В) обчислюють ЕІВП побічних радіовипромінень як суму рівня побічного V децибелах відносно 1 Вт, і максимального коефіцієнта підсилення антени для позаосьових кут більших за 7°, у децибелах, віднімаючи коефіцієнти ослаблення відгалужувана та фільтра, у де-

цибелах^тановлюють передавальну та приймально-передавальну станції в стан «Носійне коли­вання увімкнено» та повторюють позиції переліку б) і в) цього підпункту.

Побічні радіовипромінення вздовж осі передавальної антени

6 З 1 Вимірювання рівня побічних радіовипромінень уздовж осі передавальної антени (5.3), провадять вимірюванням рівня завад на фланці підімкнєння антени. Якщо вимірювання на фланці антени неможливе, то вимірювати треба з антеною ЗС.

Вимірюють побічні радіовипромінення на фланці підімкнєння антени відповідно до схе­ми, наведеної на рисунку З, у такій послідовності: _

а) установлюють ЗС у стан «Носійне коливання ввімкнено». Частоту носійного коливання вста­новлюють максимально близькою до нижньої межі діапазону робочих частот передавання ЗС;

б) ідентифікують побічні радіовипромінення скануванням аналізатором спектра діапазону робочих частот передавання ЗС. за винятком смуги, яка зайнята передаваним сигналом;

в) регулюють положення вимірювальної антени по максимальному показу аналізатора спектра на кожній ідентифікованій частоті побічного радіовипромінення,

г) виміряють рівень побічних радіовипромінень і фіксують значення частот усіх виявлених

побічних радіовипромінень і їхні рівні; .

д) обчислюють значення позаосьової ЕІВП побічних радіовипромінень як суму виміряного рівня у децибелах відносно 1 Вт, і максимального коефіцієнта підсилення антени на частоті побічного радіовипромінення. у децибелах, віднімаючи коефіцієнти ослаблення відгалужувана та

фільтра, у децибелах; _

е) повторюють позиції переліку від б) до д) цього підпункту на частоті носійного коливання

в центрі діапазону робочих частот передавання ЗС; . .„

ж) повторюють позиції переліку від б) до д) цього підпункту на частоті носійного коливання

максимально близькій до верхньої межі діапазону робочих частот передавання ЗС;

з) повторюють позиції переліку від б) до ж) цього підпункту за встановлення станції у стан «Носійне коливання вимкнено» в усьому діапазоні робочих частот передавання ЗС;

и) повторюють позиції переліку від б) до ж) цього підпункту за встановлення станції у стан «Передавання заборонено» в усьому діапазоні робочих частот передавання ЗС.

Вимірювання побічних радіовипромінень ЗС з антеною

Вимірюють відповідно до схеми, наведеної на рисунку 1. Блоки ЗС установлюють відпо­відно до 6.2.1.3. Вимірювальну антену розміщують відповідно до 6.2.1.2.

Послідовність вимірювання: _

а) установлюють ЗС у стан «Носійне коливання увімкнено». Частоту носійного коливання уста­новлюють максимально близькою до нижньої межі діапазону робочих частот передавання ЗС;

б) ідентифікують побічні радіовипромінення скануванням аналізатором спектра діапазону робочих частот передавання ЗС, за винятком смуги, що зайнята передаваним сигналом;

в) регулюють положення вимірювальної антени за максимальним показом аналізатора спектра на кожній ідентифікованій частоті побічного радіовипромінення;

г) вимірюють рівень побічних радіовипромінень та фіксують значення частот виявлених по­бічних радіовипромінень; .

д) замінюють ЗС із антеною заміщувальною антеною, до якої під’єднано генератор сигналів;

е) суміщають осі вимірювальної та заміщувальної антен і встановлюють поляризацію замі­щувальної антени, за якої показ аналізатора спектра максимальний;

ж) установлюють вихідний рівень генератора сигналів таким, щоб зареєстрований аналіза­тором спектра рівень дорівнював рівню найбільшого побічного радіовипромінення на цій частоті, визначеного раніше, і фіксують його;

з) обчислюють ЕІВП як суму встановленого рівня генератора, у децибелах відносно 1 Вт, і коефіцієнта підсилення заміщувальної антени, у децибелах;

і) повторюють позиції переліку від б) до з) цього підпункту на частоті передавання в центрі діапазону робочих частот передавання ЗС;

к) повторюють позиції переліку від б) до з) цього підпункту на частоті носійного коливання максимально близькій до верхньої межі діапазону робочих частот передавання ЗС;

л) повторюють позиції переліку від б) до к) цього підпункту за встановлення станції в стан «Носійне коливання вимкнено» в усьому діапазоні робочих частот передавання ЗС;

м) повторюють позиції переліку від б) до к) цього підпункту за встановлення станції в стан «Передавання заборонено» в усьому діапазоні робочих частот передавання ЗС.

Густина позаосьової ЕІВП у межах діапазону робочих частот ЗС

Визначають густину позаосьової ЕІВП (5.4) у чотири етапи:

а) вимірюють густину передаваної потужності;

б) вимірюють коефіцієнт підсилення антени;

в) вимірюють ДН антени;

г) обчислюють густину позаосьової ЕІВП.

Вимірювання густини передаваної потужності

Вимірюють на фланці антени відповідно до схеми, наведеної на рисунку 4.

Рисунок 4 — Схема вимірювання густини передаваної потужності

Встановлюють ЗС у стан «Носійне коливання увімкнено».

Густину підведеної до фланця антени потужності вимірюють в смузі частот шириною 4 кГц, враховуючи 6.1.9.

Вимірюють аналізатором спектра густину передаваної потужності та фіксують резуль­тати вимірювання.

Вимірювання коефіцієнта підсилення антени

Вимірюють відповідно до схеми, наведеної на рисунку 5. АС ЗС з’єднано з вимірюваль­ним приймачем.

Послідовність вимірювання:

а) Е-площина вимірювальної антени повинна бути вертикальна. Поляризатор АС має бути повернено та відрегульовано так, щоб Е-площина АС співпадала з Е-площиною вимірювальної антени;

б) установлюють частоту сигналу генератора 5,855 ГГц;

в) суміщують вісь антени АС із віссю вимірювальної антени, щоб максимізувати прийнятий сигнал:

г) фіксують покази вимірювального приймача;

д) замінюють АС заміщувальною антеною;

е) суміщують осі вимірювальної та заміщувальної антен, щоб максимізувати прийнятий сигнал;

ж) фіксують покази вимірювального приймача;

Заміщувальна

антена

Рисунок 5 — Схема вимірювання підсилення антени

з) обчислюють коефіцієнт підсилення антени за формулою;

6 = Ц-І2 + С, 0)

де G — коефіцієнт підсилення антени на передавання, дБі;

Li — рівень, отриманий з АС, дБ;

— рівень, отриманий від заміщувальної антени, дБ;

С підсилення заміщувальної антени на частоті вимірювання, дБ|,

і) установлюють частоту сигналу генератора 6,250 ГГц і повторюють позиції переліку від в)

до з) цього підпункту; ......

к) установлюють частоту сигналу генератора 6,645 ГГц і повторюють позиції переліку від в)

до з) цього підпункту; . _

л) повторюють позиції переліку від а) до к) цього підпункту для Н-площини замість Е-площини.

Вимірювання ДН антени

Вимірюють відповідно до схеми, наведеної на рисунку 6. АС ЗС з’єднано із вимірю­вальним приймачем. Сигнал, пропорційний кутовому положенню від сервомеханізму, треба при­кладати до осі X, а рівень сигналу від вимірювального приймача треба прикладати до осі Y графо- будувача.

Вимірювальна антена АС

Рисунок 6 — Схема вимірювання ДН антени

Послідовність вимірювання ДН антени основної поляризації по азимуту: ^

а) установлюють Е-площину вимірювальної антени вертикальною для антен із лінійною по­ляризацією та лівосторонньою для антен із круговою поляризацією. Установлюють поляризацію АС таку саму, як у вимірювальної антени. За лінійної поляризації поляризатор АС має бути відре­гульовано так, щоб Е-площина АС співпадала з Е-площиною вимірювальної антени;

б) установлюють частоту сигналу генератора 6,250 ГГц; ^

в) суміщують вісь антени АС із віссю вимірювальної антени, щоб максимізувати приинятии

сигнал:

г) регулюють координатний графобудувач на максимум показів на діаграмі;

д) зміщують АС по азимуту на мінус 180° від осі вимірювальної антени;

е) зміщуючи АС по азимуту від мінус 180° до 180° від осі вимірювальної антени, записують результати графобудувачем;

ж) установлюють частоту сигналу генератора 5,855 ГГц і повторюють позиції переліку від в) до е) цього підпункту;

з) установлюють частоту сигналу генератора 6,645 ГГц і повторюють позиції переліку від в) до е) цього підпункту;

і) установлюють Е-площину вимірювальної антени горизонтальною для антен із лінійною по­ляризацією та правосторонньою для антен із круговою поляризацією. Установлюють поляриза­цію АС таку саму, як у вимірювальної антени. За лінійної поляризації поляризатор АС має бути відрегульовано так, щоб Е-площина АС співпадала з Е-площиною вимірювальної антени;

к) повторити позиції переліку від б) до з) цього підпункту.

Послідовність вимірювання ДН антени основної поляризації по куту піднесення;

а) повторюють позицію переліку а) підпункту Є.4.4.2;

б) повторюють позиції переліку від б) до г) підпункту Є.4.4.2;

в) зміщують АС по куту піднесення до мінус 1° від осі вимірювальної антени;

г) зміщуючи АС по куту піднесення від мінус 1° до 70° від осі вимірювальної антени, записують результати графобудувачем:

д) установлюють частоту сигналу генератора 5,855 ГГц і повторюють позиції переліку в) і г) підпункту 6.4.4.2, а потім позиції переліку в) і г) цього підпункту;

е) установлюють частоту сигналу генератора 6,645 ГГц і повторюють позиції переліку в) і г) підпункту 6.4.4.2, а потім позиції переліку в) і г) цього підпункту:

ж) повторюють позицію переліку і) підпункту 6.4.4.2;

з) повторюють позиції переліку від б) до е) цього підпункту.

G.4.4.4 Послідовність вимірювання ДН антени ортогональної поляризації по азимуту:

а) установлюють Е-площину вимірювальної антени вертикальною для антен із лінійною по­ляризацією та лівосторонньою для антен із круговою поляризацією. Установлюють поляризацію АС ортогональною поляризації вимірювальної антени. За лінійної поляризації поляризатор АС має бути відрегульовано так, щоб Е-площина АС була ортогональна Е-площині вимірювальної антени;

б) повторюють позиції переліку від б) до г) підпункту 6.4.4.2; ’

в) зміщують АС по азимуту на мінус 10° від осі вимірювальної антени;

г) зміщуючи АС по азимуту від мінус 10° до 10° від осі вимірювальної антени, записують результати графобудувачем:

д) установлюють частоту сигналу генератора 5,855 ГГц і повторюють позиції переліку в) і г) підпункту 6.4.4.2, а потім позиції переліку в) і г) цього підпункту;

е) установлюють частоту сигналу генератора 6,645 ГГц і повторюють позиції переліку в) і г) підпункту 6.4.4.2, а потім позиції переліку в) і г) цього підпункту;

ж) установлюють Е-площину вимірювальної антени горизонтальною для антен із лінійною по­ляризацією та правосторонньою для антен із круговою поляризацією. Установлюють поляриза­цію АС ортогональною поляризації вимірювальної антени. За лінійної поляризації поляризатор

АС має бути відрегульовано так, щоб Е-площина АС була ортогональна Е-площині вимірюваль­ної антени;

з) повторюють позиції переліку від б) до е) цього підпункту.

6.4.4.S Послідовність вимірювання ДН антени ортогональної поляризації по куту піднесення:

а) повторюють позицію переліку а) підпункту 6.4.4.4;

б) повторюють позиції переліку від б) до г) підпункту 6.4.4.2;

в) зміщують АС по куту піднесення на мінус 1° від осі антени;

г) зміщуючи АС по куту піднесення від мінус 1° до 10° від осі вимірювальної антени, записують результати графобудувачем;

Д) установлюють частоту сигналу генератора 5,855 ГГц і повторюють позиції переліку в) і г) підпункту 6.4.4.2, а потім позиції переліку в) і г) цього підпункту:

е, установлюють частоту сигналу W °’ '

пщпунісгу 6.4.4.2, а потім позиції переліку в) і 0 цього підпункту,

ж) повторюють позицію переліку ж) підпуні^ . • _ _

з) повторюють позиції переліку від б) до е) цього підпункту.

Обчислювання густини позаосьової ЕІВП „іпповідно до 6.4.2, у децибелах

Значення густини виміряного відповідно до 6.4.3.

ГГДе^аГаГнГо^ГдГе"

уздовж осі антени. основної поляризації визначити коефіцієнт підсилення,

ьцо

НОЇ пелюстки та даної бічної. „«„„пм-дянії визначити рівень позаосьової

ВВП^кп'а^оГо"Г1рГа:гГс^;Г^^^^^^^^ гу-ии передаваної потужності та коефі-

ЧИТИ рівень позаосьової ЕІВП складової ортогонально, поляризації.

Густина ЕІВП подавленого сигналу

казано на рисунку

—:=,==г-= їіггг' "

ЗС повинна безпарерано передавати модульований сигнал із максимальною шаидкіс- ТЮ пеоелавання на частоті носійного коливання 6,250 ГГц.

Смуга розрізнювання аналізатора спектра повинна бути встановлена така, щ д Р -

нює з кГц. с

6 5 4 зс має бути переведено в стан «Передавання заборонено». ^

б’.5.5 виміряти значення максимальної густини потужності подавленого сигналу на фпа ц

Г:с%”^нта“ння анГ:, відносно пфсипення ізотропного випромінювача.

Орієнтація антени передавальної станції викооис-

6 6.1 для вимірювання параметрів, що визначають орієнтацію антени (5.6), треба аикорис товувати методи, встановлені в технічній документації на конкретну З .

СТРУКТУРНА СХЕМА ЗС

А.1 Структурну схему ЗС для цього стандарту показано на рисунку А.1.

Рисунок А.1 — Структурна схема ЗС

А.2 АС містить: рефлектор, опромінювач, селектор поляризації, пристрій настроювання пло­щини поляризації у разі використовування лінійної поляризації, а також антенно-хвилевідний тракт для підключення до блока зовнішньої установки. Антенна система може також містити систему слідкування за супутником та протиожеледувач.

А.3 БЗ виконує функції приймача-передавача та містить: дуплексор, малошумовий підсилю­вач або малошумовий перетворювач частоти, перетворювач частоти «униз», підсилювач потуж­ності, перетворювач частоти «вгору» і генераторне обладнання. БЗ закінчується фланцем для підключення антенно-хвилевідного тракту АС. БЗ з’єднують з БВ кабелями, по яких надходить живлення, сигнали проміжних частот на приймання та на передавання, сигнали керування та моніторингу АС і БЗ. БЗ розташовують безпосередньо біля АС.

А.4 БВ містить: модем(и), інтерфейс модему(-ів) з обладнанням користувача або наземних мереж і пристрою керування та моніторингу. Кабелі, що пов’язують БВ і БЗ, під час вимірювання відносять до БВ.

Ключові слова: супутникова система зв’язку, земна станція, основні параметри, методи ви­мірювання.