7.7.20. Вилки напругою 12 і 42 В не повинні підходити до розеток напругою 127 і 220 В. Штепсельні розетки напругою 12 і 42 В повинні відрізнятися від розеток напругою 127 і 220 В.
7.7.21. Під час проведення робіт у зонах з підвищеною небезпекою ураження електричним струмом застосовують електричні світильники напругою не більше 42 В.
7.7.22. Як джерело живлення світильників на напругу не більше 42 В застосовують знижувальні трансформатори або акумуляторні батареї.
7.7.23. Під час виконання робіт у особливо несприятливих умовах (у колодязях, на сальникових пристроях підводних переходів) застосовують ручні вибухозахищені світильники напругою 12 В.
7.7.24. Під час роботи з переносними світильниками електролампа і шнур не повинні торкатися гарячих, вологих і масних поверхонь. Працювати зі світильниками слід обережно, уникаючи ударів об тверді предмети.
7.7.25. Якщо під час роботи виявляється несправність електролампи, шнура або трансформатора, необхідно замінити їх справними, спочатку відключивши їх від мережі.
Ремонт світильників повинен виконуватися у майстерні.
7.7.26. Брати лампу або торкатися шнура живлення спітнілими руками або руками в мокрих рукавицях, користуватися несправною лампою не дозволяється.
7.8. Допуск інших підприємств до виконання робіт в охоронній зоні магістрального аміакопроводу і його об’єктів
7.8.1. Підприємства, комунікації, яких розміщені в одному технічному коридорі з магістральним аміакопроводом або вони пересікають магістральний аміакопровід , до проведення земляних робіт в охоронній зоні магістрального аміакопроводу повинні одержати письмову згоду власника аміакопроводу відповідно до пункту 12 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1747.
7.8.2. Для отримання письмової згоди підприємство повинно звернутися до власника аміакопроводу не пізніше ніж за 5 діб до передбачуваного терміну початку робіт.
7.8.3. До початку роботи в охоронній зоні магістрального аміакопроводу і його об’єктів підприємство повинно розробити заходи, що забезпечують безпеку виконання робіт і цілість об’єктів діючого магістрального аміакопроводу.
При цьому повинні бути передбачені:
порядок виконання робіт;
місця переїзду будівельних машин і транспорту через діючий трубопровід і кабельні лінії, а також упорядкування переїздів через них;
заходи щодо попередження просідання ґрунту під час розроблення поблизу діючого трубопроводу та під час заглиблювання нижче рівня його закладення;
запобіжні заходи щодо забезпечення безпечного виконання робіт (зниження тиску у діючому трубопроводі, зазначення місць ручного шурфування, способів позначення осі трубопроводу тощо).
7.8.4. Допуск працівників підприємств, які виконують будівельно-монтажні та інші роботи на умовах договору - підряду на території об’єктів магістрального аміакопроводу, дозволяється тільки після оформлення акта-допуску за формою, наведеною у додатку 2.
7.8.5. Відповідно до Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1747, землекористувачі використовують землі над підземним магістральним аміакопроводом з додержанням заходів щодо збереження магістрального аміакопроводу і його споруд (СПС, переходів, станцій катодного захисту, протипожежних споруд, кабелю зв’язку та ін.).
7.8.6. Польові сільськогосподарські роботи в охоронних зонах магістрального аміакопроводу дозволяється виконувати після попереднього по-відомлення підприємства про початок посівної або збиральної кампанії.
7.8.7. Під час виконання сільськогосподарських робіт в охоронній зоні магістрального аміакопроводу і його об’єктів не дозволяється обробляти ґрунт глибше 0,3 м, а на орних землях – глибше 0,45 м.
7.8.8. В аварійних випадках, які вимагають термінових ремонтно-відновлювальних робіт на комунікаціях і спорудах інших організацій, розміщених в охоронній зоні об'єктів магістрального аміакопроводу, дозволяється проводити ремонтні роботи без отримання відповідного допуску підприємства за умови виконання таких вимог:
негайно інформувати підприємство про аварію, що сталася;
земляні роботи виконувати тільки в присутності представника підприємства, який зобов’язаний вказати місцезнаходження аміакопроводу і проконтролювати виконання заходів щодо забезпечення його цілості.
7.9. Вантажно-розвантажувальні роботи
7.9.1. Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати відповідно до вимог Інструкції з охорони праці під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт в електромонтажному виробництві, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 5 червня 2001 року № 254, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 20 липня 2001 року за № 619/5810, Типової інструкції з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 25 вересня 1995 року № 135, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 1995 року за № 372/908, державного стандарту СРСР “ССБТ. Процессы перемещения груза на предприятиях. Общие требования безопасности“, затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 29 квітня 1980 року № 1973 (із змінами) (далі - ГОСТ 12.3.020-80), і цього підрозділу.
7.9.2. До вантажно-розвантажувальних робіт допускаються особи не молодше 18 років, які не мають медичних протипоказань до виконання даного виду робіт, пройшли інструктаж і перевірку знань у встановленому порядку.
7.9.3. До такелажних і стропальних робіт, навантажування і розвантажування небезпечних, великогабаритних вантажів, вантажів великої ваги допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання, мають посвідчення на право виконання зазначених робіт.
7.9.4. Перед початком вантажно-розвантажувальних робіт виконавці повинні:
ознайомитися з умовами, характером та обсягом майбутніх робіт;
у відповідального керівника пройти цільовий інструктаж про специфічні властивості вантажу, безпечні прийоми і методи праці, необхідні засоби захисту, місця розташування засобів зв’язку;
надягти спецодяг і спецвзуття, відповідні до умов роботи;
засоби індивідуального захисту і перевірити їх справність;
підготувати і перевірити справність механізмів, пристроїв, засобів пожежогасіння, необхідних при виконанні майбутньої роботи;
виконати заходи, що забезпечують безпеку, зазначені у наряді-допуску (якщо виконувані роботи відносяться до робіт підвищеної небезпеки).
7.9.5. Під час навантажування і розвантажування труб необхідно додержуватися таких вимог:
а) уживати заходів проти довільного скочування їх зі штабелів, для чого слід установлювати підпори і кріплення з обох боків;
б) улаштовувати два накати (ручне навантажування слід виконувати за допомогою накатів, ручне розвантажування – шляхом скочування з боку навантажування або розвантажування);
в) під труби, що лежать у штабелі, підкладають клини, які перешкоджають скочуванню усього ряду труб під час розвантажування;
г) застосовувати спеціальні захвати (під час ведення робіт за допомогою крана);
ґ) огороджувати місце проведення робіт або захищати його від доступу сторонніх осіб.
7.9.6. Щоб запобігти зсуванню труб у дорозі, слід рівномірно розміщувати труби за всією площею кузова автомобіля і міцно прив’язувати їх до кузова.
7.9.7. Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт робітникам не дозволяється:
вмикати двигун автомобіля;
виконувати роботу, якщо несправні підлога, борти або запори кузова;
сідати на борт кузова, стояти на підніжці;
користуватися зв’язувальною мотузкою з потертими місцями і вузлами;
перебувати в кабіні, кузові автомобіля, причепі або напівпричепі під час навантажування вантажів за допомогою механізмів;
відкривати борти автомобіля, перебуваючи у кузові.
7.9.8. Навантажування і вивантажування тари (скляних ємностей) з кислотами, лугами та іншими речовинами проводити у міцних корзинах або обрешітках. Роботу повинні виконувати двоє робітників, яких забезпечено відповідними засобами індивідуального захисту.
Не дозволяється переносити тару з токсичними речовинами на спині, плечах або перед собою, а також нахиляти її, тому що в неї може бути залишок шкідливої речовини.
7.9.9. Переміщення ємностей з кислотами, лугами та іншими небезпечними речовинами допускається на спеціальних візках або носилках з гніздами. Бочки, барабани та ящики переміщувати тільки на візках.
7.9.10. Розлиті кислоти, луги, легкозаймисті і горючі рідини слід прибирати в протигазах відповідної марки.
7.9.11. Розлиту агресивну рідину необхідно нейтралізувати, місце розливу засипати піском, який потім прибрати у спеціально відведене місце. Промити місце розливу водою.
Біля місць навантажування і розвантажування кислот, лугів та інших шкідливих речовин повинні бути вода, нейтралізуючі речовини, пісок.
7.9.12. Під час переміщування вантажів за допомогою вантажопідйомних механізмів слід:
перед початком роботи оглянути знімні вантажозахватні пристрої (стропи, ланцюги тощо) і тару, впевнитися в їх справності і наявності клейм або бирок. Працювати тільки в рукавицях;
упевнитися в наявності таблички з зазначенням вантажопідйомності механізму і термінів його опосвідчення. Не підіймати вантаж недозволеної ваги, не застосовувати в роботі вантажопідйомні механізми, які не пройшли опосвідчення або з терміном опосвідчення, що минув;
вибирати вантажозахватні пристрої відповідно до ваги вантажу, слідкувати, щоб кут між вітками не був більше 90?;
під час обв’язування вантажу чалкові канати і ланцюги накладати на основний масив так, щоб виключалася можливість випадання вантажу або його частин і забезпечувалося стійке положення під час переміщування вантажу. Канати і ланцюги накладати без вузлів і петель;
стропування вантажів необхідно виконувати шляхом зачеплення стропів за монтажні петлі або рами. За відсутності петель або рами вантаж слід обв’язувати у центрі ваги чалковим канатом;
довгомірі вантажі (труби, колоди тощо) слід стропувати не менше ніж у двох точках або двома стропами за допомогою спеціальних траверс;
крюки стропа повинні входити в монтажні петлі на всю величину зіву. Не можна допускати, щоб крюк був закріплений за монтажну петлю (рим, цапфу) лише кінцем, це може спричинити зривання вантажу під час підіймання.
7.9.13. При користуванні вантажопідйомними механізмами необхідно контролювати стійкість положення вантажу: підпори, стійки, прокладки, клини, які забезпечують стійке положення вантажу, їх можна прибирати тільки після закінчення стропування і натягування стропувальних канатів (тросів). Перш ніж від’єднати стропи, необхідно упевнитися, що вантаж поставлено стійко.
7.9.14. Під час проведення робіт не дозволяється підтримувати, розвертати і направляти вантаж, який переміщують, безпосередньо руками. Ці роботи слід проводити за допомогою відвідного крюка або мотузки, прикріпленої до вантажу.
7.9.15. Не дозволяється залишати у підвішеному стані піднятий вантаж, а також перебувати в зоні вантажу, що підіймається (опускається).
7.9.16. Не дозволяється присутність осіб, які не мають безпосереднього відношення до цих робіт, і пересування людей та транспортних засобів у зонах можливого обвалювання і падіння вантажів.
7.9.17. Вантажопідйомні роботи з використанням кранів у зоні повітряних ліній електропередавання виконуються відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98 і Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 6 жовтня 1997 року № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 січня 1998 року за № 11/2451 (НАОП 1.1.10-1.01-97).
7.9.18. Робота вантажопідіймального крана на відстані менше 40 м від крайнього проводу лінії електропередавання напругою більше 42 В повинна провадитися тільки за нарядом-допуском за формою, наведеною у додат-
ку 8.
7.9.19. Наряд - допуск виписується у двох примірниках: перший видається машиністу крана, другий зберігається у виконавця робіт.
7.9.20. Роботи поблизу лінії електропередавання виконують в присутності та під керівництвом працівника, відповідального за безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами.
7.9.21. Роботи поблизу ліній електропередавання кранів, що вико-ристовуються для обслуговування і ремонту цих ліній, проводяться за нарядом-допуском, передбаченим ДНАОП 0.00-1.21-98.
8. ВИМОГИ ДО БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЕКСПЛУАТАЦІЇ
ДОПОМІЖНИХ ОБ’ЄКТІВ
8.1. Факельна установка
8.1.1. Факельна установка призначена для спалювання газоподібного аміаку під час підготовки устаткування і трубопроводів насосних і роздавальних станцій до ремонту, під час заповнення резервуарів-сховищ рідким аміаком, заповнення аміаковозів та для спалювання викидів газоподібного аміаку від запобіжних клапанів на резервуарах-сховищах і резервуарах-відстійниках рідкого аміаку.
8.1.2. Під час експлуатації факельних установок слід додержуватися вимог “Правил устройства и безопасной эксплуатации факельных систем”, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР від 13 липня 1984 року (НАОП 1.1.23-1.14-84).
8.1.3. Факельна установка повинна бути оснащена усіма необхідними блокіровками і сигналізаціями відповідно до проектної документації.
8.1.4. Для виключення потрапляння кисню повітря через верхній зріз факельного ствола передбачають лабіринтне ущільнення і подачу азоту у ствол факела.
8.1.5. Факельну установку слід підтримувати у робочому стані.
Черговий пальник повинен постійно горіти під час підготовки до ремонту насосних і роздавальних станцій, приймання аміаку на роздавальних станціях і видачі аміаку в аміаковози.
8.1.6. Для спалювання аміаку в факельних установках використовується газоподібний пропан-бутан. Як паливний газ може застосовуватися природний газ.
