20. Для розміщення допоміжного устаткування (трубопроводів, охолоджувачів масла, насосів, електродвигунів вентиляторів та ін.), транспортних і комунікаційних засобів можуть бути використані підвали і напівпідвали, обладнані ефективною вентиляцією. Висота цих приміщень від підлоги до виступаючих конструкцій перекриття (покриття) повинна бути не менше . Нижні виступаючі частини комунікацій і устаткування повинні бути розташовані на висоті не менше . Ширина проходів у підвали і напівпідвали повинна бути не менше .
21. Для періодичного обслуговування устаткування, заглибленого в підлогу, повинні передбачатися тунелі, обладнані ефективною вентиляцією. Ширина тунелю повинна бути такою, щоб у місцях обслуговування тепловипромінювального устаткування (печей, ванн) проходи складали не менше 1,5 м. Розміри транспортних і комунікаційних тунелів повинні відповідати СНиП 2.09.02-85*.
22. Підвальні приміщення і тунелі повинні мати не менше двох виходів, улаштованих у місцях, найбільше зручних для виходу обслуговувального персоналу.
Відстані від найбільше віддалених робочих місць до найближчого евакуаційного виходу і між виходами повинні відповідати СНиП 2.09.02-85*.
23. Підвальні приміщення і тунелі повинні мати надійні залізобетонні або металеві перекриття на міцних опорах.
Канали комунікацій повинні перекриватися металевими або залізобетонними плитами необхідної міцності, що легко знімаються. Над місцями розташування вентилів повинні установлюватися відкидні кришки.
24. Приміщення для складування деталей, ємностей для рідин, а також хімічних речовин і інших матеріалів повинні обладнатися стелажами. Стелажі повинні бути розраховані на відповідні навантаження, справні і закріплені. На кожному стелажі повинні бути зазначені граничнодопустимі навантаження.
Скляна тара великих обсягів повинна встановлюватися на підлозі складу.
Ширина проходів між стелажами і штабелями штучних вантажів установлюється не менше . Підлога в складських приміщеннях повинна бути гладкою.
25. Розміщення складських приміщень в одному будинку з виробничими приміщеннями не повинно суперечити умовам технологічного процесу, санітарним і протипожежним вимогам.
Складські приміщення, віднесені до вибухопожежонебезпечних приміщень, повинні розташовуватися в окремо розташованих одноповерхових будинках або одноповерхових приміщеннях, які примикають до виробничого будинку.
26. Побутові і допоміжні приміщення повинні бути відділені від виробничих приміщень глухими стінами або перегородками і складати не більше 60% зовнішнього периметра будинку термічного цеху. Розміщення прибудов і розриви між ними повинні забезпечувати можливість улаштування прорізів для природного припливу повітря у приміщення термічного цеху.
27. Сталеві конструкції, стіни виробничих приміщень, повітроводи вентиляції повинні очищатися від пилу таким чином, щоб кількість зваженого в повітрі пилу не могла утворювати вибухонебезпечну пилоповітряну суміш (більше 1% обсягу приміщення).
Повітроводи (трубопроводи), що транспортують пилоповітряну суміш, повинні бути захищені від впливу статичної електрики і заземлені.
28. Прибирання робочих місць, проїздів і проходів повинно здійснюватися протягом усього робочого дня і після кожної зміни.
29. Необхідно у міру забруднення (але не рідше одного разу на місяць) робити прибирання та очищення приміщень, металоконструкцій, зовнішніх поверхонь повітроводів вентиляційних систем і іншого устаткування. На час прибирання електротермічні пристрої і термічні агрегати з розплавами повинні бути укриті.
30. Стекла вікон і світлоаераційних ліхтарів повинні регулярно очищатися від пилу і бруду (у міру забруднення), але не рідше одного разу в три місяці. Під час очищення стекол повинні бути прийняті заходи захисту працівників від можливого падіння осколків скла.
Очищення заскленої поверхні світлоаераційних ліхтарів слід здійснювати з площадки обслуговування.
31. Побілку стін і стель приміщень термічних цехів рекомендується робити регулярно, не рідше одного разу на рік.
2. Вимоги до опалення, вентиляції і кондиціонування
1. Виробничі і допоміжні приміщення термічних цехів і ділянок повинні бути обладнані системами опалення, вентиляції і кондиціонування відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91.
2. Системи опалення, вентиляції і кондиціонування під час проведення основних і ремонтно-допоміжних робіт повинні забезпечувати оптимальні або допустимі мікрокліматичні умови в робочій зоні відповідно до вимог Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99), а також зниження вмісту в повітрі шкідливих речовин до значень, що не перевищують граничнодопустимі концентрації (далі - ГДК), регламентованих ГОСТ 12.1.005-88 "Система стандартов безопасности труда. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны", (далі - ГОСТ 12.1.005-88).
Класифікація шкідливих речовин і загальні вимоги безпеки при їх виробництві, застосуванні і зберіганні приведені в ГОСТ 12.1.007-76 "Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.007-76).
3. У кабінах кранівників, у приміщеннях пультів керування технологічними процесами, у залах обчислювальної техніки та інших приміщеннях при виконанні робіт операторського типу, пов'язаних з нервово-емоційною напругою, повинні підтримуватися оптимальні значення температури повітря (22-24 град.C), його відносної вологості (40-60%) і швидкості руху (не більше 0,1 м/с) згідно з ДСН 3.3.6.042-99.
4. У виробничих приміщеннях, де неможливо забезпечити значення показників мікроклімату в межах норм, необхідно передбачати заходи для захисту працівників від перегрівання, охолодження та інших шкідливих факторів.
5. Термічні цехи повинні бути обладнані повітряними системами опалення, які поєднуються з припливною вентиляцією без рециркуляції.
При відповідному техніко-економічному обґрунтуванні допускається застосування повітряно-опалювальних агрегатів і місцевих нагрівальних приладів. Місцеві нагрівальні прилади опалення повинні мати гладку поверхню, легкодоступну для очищення від пилу.
Не дозволяється у виробничих і допоміжних приміщеннях застосування побутових і саморобних електронагрівальних приладів.
6. Рециркуляція припливного повітря для опалення допускається в робочий час лише в складах металу.
На виробничих ділянках рециркуляція може бути використана для потреб чергового опалення в неробочий час.
7. У робочу зону згідно з СНиП 2.04.05-91 припливне повітря слід подавати з повітророзподільників:
горизонтальними струменями, що випускаються в межах або вище робочої зони;
похилими (униз) струменями, що випускаються на висоті і більше від підлоги;
вертикальними струменями, що випускаються на висоті 4 м і більше.
При незначних надлишках теплоти припливне повітря допускається подавати з повітророзподільників, розташованих у верхній зоні, струменями: вертикальними, спрямованими зверху вниз, горизонтальними або похилими (униз).
8. У приміщеннях термічних цехів повинна використовуватися як природна, так і штучна вентиляція.
9. Аерацію виробничих приміщень слід здійснювати шляхом відкривання вікон і світлоаераційних ліхтарів, отворів вентиляційних шахт. Відкривання слід здійснювати за спеціально розробленою в організації інструкцією з урахуванням пори року і напрямків вітрів, а також з урахуванням виключення можливості попадання шкідливих речовин з одного приміщення в інше.
10. Світлоаераційні ліхтарі повинні бути обладнані пристроями для дистанційного відкривання фрамуг і рам з підлоги або спеціальної площадки в приміщенні цеху.
Стулки віконних плетінь нижніх ярусів засклення, які доступні для відкривання з підлоги або робочої площадки, повинні мати ручки для відкривання вручну.
11. Приміщення термічних цехів повинні бути обладнані механічною загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією. Вибір системи вентиляції повинний обґрунтовуватися розрахунком.
Вентиляційні системи повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.021-75 "Система стандартов безопасности труда. Системы вентиляционные. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.4.021-75).
12. Необхідний повітрообмін у приміщеннях слід розраховувати окремо для теплого і холодного періоду року, виходячи з рівня шкідливості даного виробництва.
Припливною вентиляцією повітря розсіяно подається в робочу зону, а витяжною вентиляцією видаляється з верхньої зони приміщення. В зимовий період припливне повітря повинно підігріватися.
13. У зимовий період з розрахунковою середньою температурою зовнішнього повітря мінус 20 град.С і нижче ворота виробничих приміщень, що знаходяться відкритими не менше ніж 40 хвилин за зміну, повинні бути обладнані тамбурами або шлюзами; при відсутності такої можливості у воріт повинні влаштовуватися повітряні завіси. Уключення і вимикання вентиляційних установок повітряних завіс повинно бути автоматизовано.
14. На постійних робочих місцях для створення необхідних мікрокліматичних умов згідно з ДСН 3.3.6.042-99 необхідно застосовувати повітряне душування в таких випадках:
при тепловому опроміненні працівника з інтенсивністю 350 Вт/кв.м і більше;
при нагріванні повітря в робочій зоні до температури, вище встановленої СНиП 2.04.05-91 та ДСН 3.3.6.042-99.
Системи, що подають повітря для душування, не слід поєднувати із системою припливної вентиляції.
15. У випадку тривалого перебування працівників біля джерел інтенсивного опромінення (більше 350 Вт/кв.м) на робочі місця слід подавати зосереджене чисте припливне повітря зі швидкістю не більше 3,5 м/с (1-3,5 м/с) залежно від інтенсивності опромінення.
16. У приміщеннях термічних цехів з великим тепловиділенням (у тому числі, що супроводжується виділенням вологи і шкідливих речовин) подача припливного повітря системами вентиляції і кондиціонування повинна здійснюватися в робочу зону так, щоб не порушувалася робота місцевих відсмоктувачів (безпосередньо на тіло працівника).
17. Повітрозабірні пристрої систем вентиляції слід розміщувати в найменш забрудненій зоні, при цьому нижній край патрубка повинен знаходитися на висоті не менше від рівня землі, а при розміщенні їх у зеленій зоні - на висоті не менше . Вхідні отвори повітрозабірних пристроїв повинні бути надійно захищені від влучення в них сторонніх часток, предметів та ін.
18. Обсяг повітря, що подається на ділянки ціанування, травлення, очищення і гідрополірування, установок для приготування контрольованих атмосфер, установок випарного азотування та у місця зберігання балонів з газами для азотування, повинен бути на 5% менше обсягу, що видаляється, щоб не було підсмоктування повітря з більше забруднених приміщень у менш забруднені.
Забруднене повітря при видаленні не повинно проходити через зону дихання працівника.
19. Виробниче устаткування і місця розкриття тари, пов'язані з застосуванням або утворенням шкідливих і вибухонебезпечних речовин, слід оснащувати самостійними системами місцевої витяжної вентиляції.
Місцеві відсмоктувачі повинні бути розташовані таким чином, щоб повітря, що відсмоктується, не проходило через зону дихання працівника.
20. Індукційні електротермічні установки повинні мати місцеву витяжну вентиляцію у вигляді зонта. Швидкість руху повітря біля гартівного контуру повинна бути достатньою для відсмоктування шкідливих гарячих газів (визначається розрахунком).
21. У нагрівальних печей над завантажувальними вікнами необхідно встановлювати зонти-козирки або витяжні комбіновані зонти. Козирки передбачаються як у печей, що працюють на газоподібному і рідкому паливі (і мають відведення продуктів згоряння в димовий лежак), так і в камерних електропечей опору. Комбіновані зонти встановлюють у печей, що не мають лежаків для відведення продуктів згоряння.
22. Круглі ванни і шахтні термічні печі рекомендується обладнати кільцевими відсмоктувачами.
23. Місцеві відсмоктувачі та укриття повинні бути невід'ємною частиною виробничого устаткування, надійно кріпитися і не створювати незручності для працівників.
24. Місцеві відсмоктувачі, які видаляють шкідливі речовини від виробничого устаткування, слід блокувати з цим устаткуванням для відключення його роботи при відключеній місцевій витяжній вентиляції.
25. На ділянках, де застосовуються речовини 1 класу небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76), системи місцевих відсмоктувачів повинні бути оснащені звуковою сигналізацією, яка автоматично включається при зупинці вентилятора.
26. Повітря, що видаляється з виробничих приміщень і від устаткування, перед викидом в атмосферу підлягає очищенню від шкідливих речовин відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91, ГОСТ 12.4.021-75, Гігієнічних вимог щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я, затверджених наказом головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 N 29 (далі - ДСанПіН 2.2.7.029-99), та Санітарно-гігієнічного контролю систем вентиляції виробничих приміщень, затвердженого наказом головного державного санітарного лікаря СРСР від 05.09.99 N 4425-87.
27. Патрубки, що викидають забруднене повітря від місця його забору, повинні бути на відстані не менше по горизонталі і не менше по вертикалі при концентрації шкідливих викидів у зоні забору повітря не більше 1/3 ГДК.
28. Отвори патрубків для викиду забрудненого повітря від ціаністих і свинцевих ванн повинні бути розміщені на висоті не менше 5 м над найбільше високою частиною даху будинку термічного цеху. Викид повітря повинний бути факельним.
29. Викид в атмосферу повітря, що містить вибухонебезпечні речовини, не повинний здійснюватися в місця, поблизу яких викидаються в атмосферу продукти згоряння.
30. Не допускається поєднувати повітроводи витяжних систем від термічних печей і від гартівних масляних баків і ванн (через можливе загоряння масла), а також від ціаністих і кислих травильних ванн (щоб уникнути утворення ціаністого водню).
