Страница 11: НПАОП 10.0-1.01-05. Правила безпеки у вугільних шахтах [укр] (33608)

Для ізоляції пожежних дільниць заслони розміщуються у всіх прилеглих до них виробках.

Заслони встановлюють у горизонтальних та похилих виробках з кутом нахилу до 18°. Якщо кут нахилу більше ніж 18°, заслони слід встановлювати у прилеглих виробках на мінімально допустимій відстані від їх сполучення із виробкою, яка ізолюється.

Вимоги до захисту заслонами крил шахтного поля на кожному пласті та конвеєрних виробок не поширюються на шахти, що розробляють пласти вугілля з виходом летких речовин менше ніж 15%.

3.6.16. Сланцеві заслони мають встановлюватися на відстані не менше ніж 60 м та не більше ніж 300 м, водяні заслони – не менше ніж 75 м та не більше ніж 250 м від вибоїв очисних та підготовчих виробок, сполучень відкатних та вентиляційних штреків із бремсбергами, уклонами, квершлагами, а також перемичок, що ізолюють пожежу. Установлення заслонів на відкатних та вентиляційних штреках, біля сполучень з бремсбергами, уклонами, квершлагами не вимагається, якщо сланцеві заслони, що ізолюють вибої очисних та підготовчих виробок, розташовані на відстані 300 м та менше, а водяні – 250 м та менше від цих сполучень.

Заслони мають встановлюватися на прямолінійних ділянках виробок з витриманим перерізом. Не допускається встановлення заслонів на ділянках виробок, що мають порожнини за кріпленням (куполи, старі виробки, що погашаються, та ін.). Збереження та справність заслонів у виробках забезпечують керівники дільниць, до складу яких входять ці виробки.

Місця встановлення заслонів мають бути нанесені на плани гірничих виробок, що додаються до плану ліквідації аварій.

3.6.17. Конструкція заслонів для різних типів кріплення, форма полиць та посудин, матеріал для їх виготовлення, а також порядок розстановки заслонів у мережі гірничих виробок мають відповідати вимогам цих Правил.

При цьому кількість інертного пилу й води в заслоні повинна визначатися із розрахунку 400 кг на 1 м2 поперечного перерізу виробки в просвіті в місці встановлення заслону.

3.6.18. Якщо шахтою одночасно розробляються небезпечні й безпечні за вибухами пилу пласти, то в усіх виробках, що з'єднують небезпечні пласти з безпечними, мають вживатися заходи щодо попередження й локалізації вибухів вугільного пилу відповідно до пункту 3.6.13 цих Правил.

3.6.19. Заходи щодо запобігання вибухам вугільного пилу слід здійснювати за графіками, щоквартально розроблюваними начальником дільниці ВТБ та затвердженими головним інженером шахти. Графіки мають направлятися начальнику дільниці, який несе відповідальність за їх виконання, та підрозділу ДАРС /ДВГРС/. Періодичність проведення заходів щодо попередження вибухів пилу в гірничих виробках встановлюється за інтенсивністю пиловідкладення, на підставі аналізу ефективності застосовуваних заходів та результатів контролю пиловибухобезпеки гірничих виробок.

Якщо передбачені графіками заходи не забезпечують надійного вибухозахисту гірничих виробок протягом однієї зміни, то уживаються заходи щодо зниження інтенсивності пиловідкладення, застосування більш ефективних способів знепилювання повітря або змочувально-зв'язувальних сумішей для зв'язування в них пилу, що відкладається.

3.6.20. Для запобігання поширенню вибухів вугільного пилу в мережі гірничих виробок вибої підготовчих виробок, що проводяться вугіллям чи вугіллям і породою за допомогою комбайнів або підривних робіт, а також сполучення лав із штреками, розподілпункти та інші місця скупчення електроустаткування в дільничних виробках мають бути захищені автоматичними системами локалізації спалахів метану й вугільного пилу на початковій стадії їх виникнення.

До впровадження автоматичних систем локалізації вибухів вугільного пилу слід встановлювати сланцеві або водяні заслони.

Терміни впровадження автоматичних систем установлюються Мінпаливенерго при узгодженні з Держнаглядохоронпраці України.

3.6.21. Контроль пиловибухобезпечності гірничих виробок повинен проводитися посадовими особами дільниці, у віданні яких перебувають ці виробки, щозмінно та посадовими особами дільниці ВТБ не рідше одного разу на добу. Результати контролю стану пилового режиму дільницею ВТБ мають заноситися до Книги контролю стану пилового режиму (додаток 11).

Не рідше одного разу на квартал контроль пиловибухобезпеки виробок повинен проводитися підрозділами ДАРС /ДВГРС/.

Контроль пиловибухобезпеки повинен здійснюватися приладами або лабораторним аналізом та візуально.

У разі виявлення пиловибухонебезпечного стану виробок командир підрозділу ДАРС /ДВГРС/ терміново повідомляє про це головного інженера шахти та територіальний орган Держнаглядохоронпраці України.

У виробках, стан яких не відповідає вимогам підрозділу 3.6 цих Правил, роботи мають бути припинені й вжито негайних заходів для усунення порушень пилового режиму.

3.7. Контроль за станом рудникової атмосфери

3.7.1. Начальник дільниці ВТБ повинен складати вентиляційний план шахти, який систематично поповнюється та не рідше одного разу на півроку складається знову. Усі зміни, що відбулися в розташуванні вентиляційних споруд і пристроїв (дверей, перемичок, кросингів, вікон та ін.), ВМП, у напрямку вентиляційних струменів та рівнів витрат повітря, а також новозакладені виробки мають помічатися на схемах вентиляції начальником дільниці ВТБ протягом доби.

Результати вимірів витрат повітря у виробках та в каналах вентиляційних установок (із зазначенням дати вимірів) наносяться на схеми вентиляції, що знаходяться на дільниці ВТБ, у головного інженера шахти та у гірничого диспетчера, також протягом доби.

Схеми вентиляційних з'єднань слід коригувати перед кожною наміченою зміною вентиляційної мережі шахти.

Вентиляційний план шахти повинен бути у начальника дільниці ВТБ та головного інженера шахти.

На кожній шахті не рідше одного разу на три роки необхідно проводити депресійну та (при потребі) газову зйомки, результати яких використовуються при розрахунках вентиляції й розробці заходів щодо забезпечення провітрювання виробок шахти з урахуванням програми розвитку гірничих робіт.

На кожній шахті мають виконуватися розрахунки витрат повітря й повітророзподілу, перевірки стійкості провітрювання, розроблятися заходи щодо забезпечення провітрювання, що відповідають програмі розвитку гірничих робіт.

Проекти розкриття та підготовки (реконструкції) шахти, виїмкових полів, горизонтів, блоків, панелей слід узгоджувати з депресійною службою ДАРС /ДВГРС/ у частині стійкості схеми провітрювання.

3.7.2. Для оцінки якості повітря, правильності його розподілу у виробках та визначення газовості шахт проводяться перевірка складу повітря та виміри його витрат у вихідних струменях очисних та тупикових виробок, виїмкових дільниць, крил, пластів та шахти в цілому; на вхідних струменях при послідовному провітрюванні вибоїв або в разі виділення метану на шляху руху свіжого струменя, біля ВМП та в зарядних камерах, а також біля вибоїв тупикових висхідних виробок у негазових шахтах. Крім зазначених вище місць, виміри витрат повітря слід проводити на головних вхідних струменях шахти, біля всіх розгалужень свіжих повітряних струменів, біля вибоїв тупикових виробок, біля ВМП.

Перевірка складу повітря та вимір його витрат мають проводитися на шахтах негазових, І та II категорій за газом метаном один раз на місяць, на шахтах III категорії – два рази на місяць, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу – три рази на місяць, а на шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозапалювання, – не рідше двох разів на місяць. При цьому в усіх місцях перевірки складу повітря вимірюються його швидкість та температура.

Витрати повітря, що подається до ВМП, визначається не менше одного разу на місяць.

Перевірка складу повітря після підривних робіт повинна проводитися не рідше одного разу на місяць у стволах, незалежно від їх глибини, а в інших тупикових виробках при довжині 300 м та більше.

Результати вимірів та дані про склад повітря мають заноситися до Вентиляційного журналу (додаток 12). Не менше одного разу на місяць повинні визначатися подача та тиск кожного вентилятора, що записуються у графи 2 та 3 форми І. За наявності самописного витратоміра до журналу заносяться його показання. Безпосередньо подачу вентилятора в цьому разі можна вимірювати один раз на квартал.

Дані про оцінку стану герметичності вентиляційних споруд і пристроїв та відносної витрати повітря додаються до заходів із забезпечення провітрювання шахти.

Перевірка складу повітря у виробках з найгіршими умовами провітрювання після проведення підривних робіт здійснюється не рідше одного разу на місяць і не пізніше ніж через 2 дні після одного з вимірювань витрати повітря. Якщо підривні роботи здійснюються в кілька прийомів, то перевірка здійснюється після підривання з максимальним виділенням шкідливих газів.

Перевірка складу повітря під час проходки стволів, переведених на газовий режим, повинна проводитися не рідше двох разів, а в решті випадків – один раз на місяць. Перевірка проводиться в двох місцях: на відстані 20 м від устя та біля вибою.

У місцях установлення датчиків стаціонарної апаратури контролю умісту метану та датчиків витрат повітря з виведенням телевимірювання на поверхню перевірку складу та виміри витрат повітря допускається проводити не рідше одного разу на місяць (окрім пластів вугілля, схильних до самозаймання).

3.7.3. У місцях виміру витрат повітря на головних вхідних та вихідних струменях шахти мають бути влаштовані вимірні станції. В інших виробках вимір витрат повітря повинен проводитися на прямолінійних незахаращених ділянках з кріпленням, щільно прилеглим до стінок виробки.

У всіх місцях виміру витрат повітря мають бути дошки, на яких записуються: дата виміру, площа поперечного перерізу виробки (вимірної станції), розрахункова та фактична витрати повітря, швидкість повітряного струменя.

3.7.4. Для контролю умісту метану і вуглекислого газу в діючих гірничих виробках необхідно застосовувати прилади і апаратуру згідно з таблицею 3.6.

Таблиця 3.6

У шахтах III категорії, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами контроль умісту метану біля прохідницьких та виймальних комбайнів і врубових машин повинен проводитися за допомогою вмонтованих автоматичних приладів.

У шахтах небезпечних за раптовими викидами усі працівники, що проводять роботи в тупикових та очисних виробках та у виробках з вихідними вентиляційними струменями, мають забезпечуватися індивідуальними сигналізаторами метану, суміщеними із шахтними головними світильниками.

При дистанційному керуванні комбайнами та врубовими машинами із пневмоприводом допускається контроль умісту метану за допомогою стаціонарної апаратури або переносних автоматичних приладів. Автоматична стаціонарна апаратура та вмонтовані прилади контролю умісту метану мають забезпечувати автоматичне відключення електроенергії в разі неприпустимої концентрації метану.

Місця встановлення автоматичних переносних приладів та датчиків стаціонарної апаратури контролю умісту метану визначаються згідно з вимогами цього підрозділу Правил.

У негазових шахтах та шахтах І та II категорій за газом тимчасово допускається застосування для контролю складу повітря запобіжних бензинових ламп.

На шахтах, що будуються і реконструюються, ІІІ категорії за газом і вище повинен застосовуватися автоматизований збір, надання та обробка інформації про аерогазовий стан у гірничих виробках за допомогою електронно-обчислювальної машини (далі - ЕОМ) (на базі комплексу аерогазового інформаційного (далі - КАГІ) або інших, аналогічних за призначенням).

Під час проходки вертикальних стволів, обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану, забезпечення працівників індивідуальними сигналізаторами метану, суміщеними із шахтними головними світильниками не вимагається.

3.7.5. Контроль концентрації метану в газових шахтах повинен здійснюватися у всіх виробках, де може виділятися або скупчуватися метан. Місця та періодичність вимірів установлюються начальником дільниці ВТБ та затверджуються головним інженером шахти. Результати вимірів концентрації метану, проведених протягом зміни, заносяться на дошки. При цьому необхідно виконувати такі вимоги:

а) біля вибоїв діючих тупикових виробок, у вихідних вентиляційних струменях тупикових, очисних виробок і виїмкових дільниць, за письмовим завданням, вимірювання концентрації метану мають виконувати змінні керівники робіт дільниць, бригадири (ланкові), працівники дільниці ВТБ.

У разі відсутності автоматичного контролю умісту метану виміри мають виконуватися: в шахтах I і II категорій – не менше двох разів на зміну, в шахтах III категорії і вище – не менше трьох разів на зміну. Один із вимірів повинен виконуватися на початку зміни. При цьому не рідше одного разу на зміну виміри слід виконувати працівниками дільниці ВТБ.

При автоматичному контролі умісту метану за допомогою тільки переносних приладів працівники дільниці ВТБ мають виконувати виміри в шахтах I і II категорій – не рідше одного разу на добу, в шахтах III категорії і вище – не рідше одного разу на зміну. У тупикових виробках і на виїмкових дільницях шахт III категорії і вище, обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану, працівники дільниці ВТБ мають виконувати виміри не рідше одного разу на добу;