11.2.17. Застосування КВПіА із ртутним заповненням повинно бути максимально обмежено.
11.2.18. Продування імпульсних трубок на діючих установках (агрегатах, об’єктах тощо) необхідно виконувати тільки з дозволу особи, відповідальної за безпечну експлуатацію установки (агрегату, об’єкта тощо) із з попереднім виконанням відповідних заходів безпеки. Горючі рідини необхідно зливати у спеціальні місткості для продування.
11.2.19. КВПіА, які розміщені на щитах управління, повинні бути з підписами, які визначають їх призначення. Манометри та інші аналогічні КВП повинні бути встановлені так, щоб їх показання було добре видно з робочих місць і мати червону лінію на шкалі поділок, яка відповідає гранично - допустимому тиску у посудині.
Манометри на газопроводах, апаратах і комунікаціях із тиском, рівним або більшим 10 МПа, повинні мати гумові пробки (заглушки) для запобігання від руйнування корпусу у випадку пропускання газу в трубки Бурдона або захисний пристрій з оргскла, що захищає обслуговуючий персонал від уламків у випадку його руйнування.
11.2.20. Кузов і обладнання пересувної лабораторії КВПіА, а також обладнання, яке випробовується, повинні бути заземлені дротом із мідного гнучкого провідника із перерізом не менше 10 мм2.
Не допускається використання для заземлення лабораторії жили заземлення силового кабелю живлення.
11.3. Технологічний зв’язок
11.3.1. Експлуатацію, налагодження, монтаж, технічне діагностування і ремонт лінійних, станційних, радіорелейних споруд зв'язку та засобів радіозв’язку вздовж магістральних газопроводів, відгалужень, місцевих телефонних мереж необхідно здійснювати згідно з вимогами ДНАОП 5.2.30-1.06-98, ДНАОП 5.2.30-1.07-96, ДНАОП 5.2.30-1.08-96, НАОП 5.2.30-1.02-87.
11.3.2. Роботи з обслуговування електроустановок, що живлять обладнання зв'язку, повинні виконуватись згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.21-98.
11.3.3. Технічний персонал, який обслуговує лінії зв'язку МГ, повинен пройти відповідну підготовку і мати необхідну кваліфікаційну групу з електробезпеки.
11.3.4. Роботи з будівництва, реконструкції і ремонту ліній зв'язку МГ повинні виконуватись із врахуванням вимог "Правил охорони магістральних трубопроводів" та інших чинних нормативних документів.
11.3.5. У разі наявності на дротах зв'язку сторонньої напруги необхідно поставити до відома про це керівництво цеху (служби) зв’язку для прийняття рішення про можливість проведення робіт і додаткові заходи безпеки під час їх виконання.
11.3.6. Для запобігання попадання персоналу і обладнання зв'язку під високу напругу, що виникає від грозових розрядів або від індуктивного впливу ЛЕП, повітряні лінії зв'язку повинні бути обладнані захисними пристроями у відповідності з вимогами відповідних норм і правил. Вказані захисні пристрої підлягають регулярній перевірці.
11.3.7. Не допускається під час грози, або у разі її наближення, проведення будь-яких робіт на повітряних лініях зв'язку і проводового мовлення, а також електричні вимірювання на кабельних лініях зв'язку.
11.3.8. Не допускається виконання робіт на повітряних лініях зв'язку у разі швидкості вітру 1 м/сек і більше, а також у разі температури нижче граничної для даної місцевості. Допускається виняток для робіт з ліквідації аварій. У разі низьких температур роботи повинні виконуватись не менше ніж двома працівниками, при цьому необхідні перерви для їх обігрівання.
11.3.9. У вибухонебезпечних приміщеннях установка обладнання зв'язку допускається тільки у вибухозахищеному виконанні.
11.3.10. Засоби зв'язку для виклику диспетчера і пожежної команди повинні бути постійно діючими, а у випадку пошкодження - негайно ремонтуватися. Працездатність засобів зв'язку повинна систематично перевірятися.
11.3.11. Біля телефонних апаратів повинні бути приведені вказівки про порядок виклику пожежної охорони, швидкої допомоги, інших спецслужб, а також посадових осіб.
11.3.12. Експлуатація апаратів і посудин, що працюють під тиском, здійснюється згідно з ДНАОП 0.00-1.07-94.
12. Виробнича санітарія
12.1. Загальні вимоги до об'єктів транспортування газу
12.1.1. На об'єктах МГ з можливим негативним впливом на довкілля повинні передбачатися регламентація ГДВ та ГДС відповідно до Закону України "Про охорону атмосферного повітря", основ законодавства України про охорону здоров'я, Водним кодексом, ГОСТ 17.2.3.02, "Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами".
12.1.2. Для об'єктів МГ, які розташовані поблизу населених міст, можуть встановлюватися санітарно-захисні зони у відповідності із "Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів".
12.1.3. Допускається в санітарно-захисній зоні між житловими районами і виробничими об'єктами розміщувати об'єкти з меншим, ніж у даного об'єкта класом шкідливості за умови, що між об'єктами, які розміщуються і житловими районами буде збережена необхідна санітарно-захисна зона.
Територія санітарно-захисної зони повинна бути упорядкована і озеленена.
12.1.4. Рівні забруднення приземного шару атмосфери на кордоні санітарно-захисних зон не повинні перевищувати ГДК населених місць за кожним з шкідливих чинників технологічного процесу на даному об'єкті.
12.1.5. Рівні виробничого шуму в населених пунктах на кордоні санітарно-захисних зон не повинні перевищувати вимог ДСН 3.3.6.037-99, ГОСТ 12.1.003 та інших нормативних документів.
12.2. Вимоги по утриманню виробничих і санітарно-побутових приміщень
12.2.1. У виробничих приміщеннях об'єктів МГ повинні дотримуватися вимог, передбачених проектом споруди, вимогами СН 433-79, СНиП ІІ-4-79, СНиП ІІ-12-77 та інших нормативних документів.
12.2.2. Санітарно-побутові приміщення і їх обладнання повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87 і відповідних санітарних норм. Керівництво газотранспортного підприємства (виробничого підрозділу) зобов'язано забезпечити відповідність кількості санітарно-побутових приміщень і їх оснащеність умовам роботи та кількості працюючих.
12.2.3. Організація робіт, режимів праці і відпочинку робітників в умовах підвищеної шкідливості повинна відповідати колективному договору на підприємстві та чинним нормативним документам.
12.2.4. Не дозволяється розвішувати для сушіння одяг, а також класти будь-які горючі матеріали на гарячі поверхні трубопроводів або технологічного обладнання. Для сушіння одягу і взуття повинні бути обладнані відповідні місця.
12.2.5. Працівник до початку роботи зобов'язаний перевірити стан свого робочого місця, а також справність та відповідність призначеного для роботи обладнання, інструменту, матеріалів, ЗІЗ і ЗКЗ і, у разі виявлення несправностей, вжити заходів до їх усунення.
12.2.6. Проходи, виходи, сходові клітки, тамбури, коридори, запасні виходи, засоби пожежогасіння і аварійні склади не повинні захаращуватися будь-якими предметами, матеріалами і обладнанням. Не допускається влаштування комор, майстерень під маршами сходових кліток. Резервне обладнання, матеріали та інші цінності повинні складуватись у спеціально відведених для цієї мети приміщеннях або місцях.
12.2.7. Двері у приміщеннях повинні відкриватися в напрямі найближчих виходів назовні.
12.2.8. Місця для входу у приміщення в місцевостях із суворим кліматом повинні мати двері, які щільно зачиняються та замикаються, захисні стінки та інші пристрої для економії тепла і попередження протягів і різких коливань температури у приміщенні.
12.2.9. Виробничі і побутові приміщення, а також території на майданчиках основних і допоміжних цехів і служб повинні постійно утримуватися в порядку і чистоті. Розлиті горючі продукти необхідно своєчасно прибирати, а забруднену ними територію потрібно зачистити, видаляючи забруднений грунт, змити водою та засипати чистим грунтом. Не дозволяється очищення підлог, каналів, конструкцій за допомогою легкозаймистих рідин (далі ЛЗР).
12.2.10. Стулки вікон, а також стулки ліхтарів повинні бути забезпечені пристроями для легкого і швидкого відкриття і закриття. Вікна, що розташовані під дахом виробничих приміщень, повинні бути обладнані дистанційним управлінням або майданчиками зі сходами для обслуговування віконних фрамуг.
12.2.11. Рівні звуку (шуму) і еквівалентні рівні звуку у виробничих приміщеннях і на території об'єктів не повинні перевищувати рівні шуму згідно з ДСН 3.3.6.037-99, ГОСТ 12.1.003.
12.2.12. Технологічне обладнання об’єктів МГ за своїми характеристиками повинно відповідати вимогам чинних санітарних норм.
12.2.13. Розташування апаратури у виробничих приміщеннях, а також трубопроводів повинно забезпечувати безпеку їх обслуговування, ремонту і огляду.
12.2.14. Зони із рівнем звуку вище за 85 дБА повинні бути позначені знаками безпеки. Працюючих в цих зонах адміністрація зобов'язана забезпечувати ЗІЗ, підібраними за ГОСТ 12.4.051. Не дозволяється навіть короткочасне перебування в зоні з рівнями звукового тиску, що перевищують 135 дБ в будь-якій з октавних смуг частот, що нормуються.
12.2.15. До приймання в експлуатацію об'єктів МГ, у процесі їх пусконалагоджування повинні бути перевірені шумові характеристики встановленого обладнання і рівні звуку у приміщеннях об'єктів, на території проммайданчиків і на межі сельбищної (житлової) зони.
Якщо внаслідок вимірювань буде виявлено, що рівні звукового тиску на робочих місцях, зонах обслуговування технологічного обладнання і на кордоні житлової зони перевищують значення, допустимі за ГОСТ 12.1.003, необхідно провести експертизу проекту і направити рекламації заводу-виготовлювачу, проектній або будівельній організації.
12.2.16. Методи вимірювання шуму на робочих місцях і шумових характеристик обладнання повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.028, ГОСТ 12.1.050.
12.2.17. Якщо рівні звукового тиску на робочих місцях і на кордоні житлової зони, в зонах обслуговування технологічного обладнання перевищують значення, допустимі за ГОСТ 12.1.003, необхідно провести відповідну експертизу і вжити заходів для зниження шуму в умовах експлуатації, які передбачені СНиП ІІ-12-77.
12.2.18. Рівень звуку у виробничих приміщеннях необхідно контролювати в плановому порядку, а також після капітального ремонту і реконструкції технологічного обладнання, зокрема систем вентиляції.
12.2.19. Персонал КС і ГРС, який працює в умовах підвищеного шуму, підлягає періодичному медичному обстеженню з аудіометричною перевіркою стану слуху.
12.2.20. Рівні загальної технологічної вібрації, транспортної вібрації, що передається на руки працюючих у разі використання віброінструменту, не повинні перевищувати рівнів згідно з ГОСТ 12.1.012.
12.2.21. Вібробезпечні умови праці повинні бути забезпечені:
12.2.22. Рівні звукового тиску і вібрації підлягають перевірці із занесенням отриманих даних до паспорту санітарно-технічного стану умов праці.
12.2.23. У виробничих приміщеннях вміст шкідливих газів і пари у повітрі робочої зони не повинен перевищувати ГДК робочої зони.
12.2.24. Надходженню шкідливих речовин у приміщення і їх поширенню в робочій зоні необхідно запобігати шляхом раціонального розміщення об'єктів і організації виробничого процесу (герметизація, теплоізоляція, виведення ліній, що продуваються за межі приміщення, виключення можливості розливу продуктів, якісна робота вентиляції і каналізації, контроль повітряного середовища тощо).
12.2.25. Виробничі приміщення повинні мати пристрої для провітрювання (кватирки, що відкриваються у віконних рамах або ліхтарях). Площа і кількість кватирок, що відкриваються, визначаються проектом.
12.2.26. Освітленість робочих місць, проходів між обладнанням, містків, сходів, переходів, щитів управління і контрольно-вимірювальних приладів, улаштування робочого, у тому числі місцевого аварійного, евакуаційного освітлення, а також території проммайданчиків повинна відповідати нормам СНиП II-4-79. Прилади для освітлення та світильники, що встановлюються в робочих приміщеннях повинні відповідати категорії пожежо-, вибухо- небезпеки приміщення, підтримуватися у технічно справному стані і мати дистанційне управління.
12.2.27. У приміщеннях повинні бути вжиті заходи до максимального використання природного освітлення. Вікна в них повинні бути повністю засклені і утримуватися у чистоті.
12.2.28. У разі наявності на об'єктах обладнання, що є джерелом виробничої шкідливості понад допустимі санітарні норми, у виробничих приміщеннях повинні бути встановлені ЗКЗ, що запобігають або знижують вплив на працівників шкідливих виробничих чинників до допустимих норм.
12.2.29. Заходи з поліпшення умов праці і зниження впливу шкідливих виробничих чинників повинні бути визначені під час паспортизації і включені у відповідні розділи комплексних заходів, спрямованих на доведення умов і безпеки праці до нормативних або підвищення існуючого рівня охорони праці.
12.2.30. Санітарно-побутові приміщення необхідно щодня прибирати і провітрювати. Роздягальні, душові та інші санітарно-побутові приміщення і пристрої необхідно періодично дезінфікувати. Умивальники повинні бути забезпечені милом.
12.3. Промислово-санітарна лабораторія
12.3.1. В структурі газотранспортних підприємств, діяльність яких пов’язана із експлуатацією об’єктів магістральних газопроводів, може створюватись промислово-санітарна лабораторія.
12.3.2. Методи обстеження умов праці, що використовуються лабораторією, повинні задовольняти чинним відповідним ГОСТ, ОСТ, ДСТУ, правилам та іншій нормативній документації.
12.3.3. Лабораторія визначає санітарно-гігієнічні умови праці і охорони довкілля, видає практичні рекомендації з нормалізації і виключення впливу шкідливих і небезпечних виробничих чинників на працівників, населення і довкілля.
