3.11.18 Якщо при прокладанні кабелів виникає необхідність з´єднати коаксіальні кабелі, то цю операцію необхідно виконувати таким чином:
3.12 ВИМОГИ ДО МОНТАЖУ
СИСТЕМ КОНТРОЛЮВАННЯ ДОСТУПУ
3.12.1 За допомогою СКД можна забезпечити пропускний режим на КПП підохоронних об'єктів, реєстрування та облік робочого часу працівників підохоронного об'єкта та відвідувачів, контролювати місце перебування та переміщення осіб, що мають відповідні службові повноваження або обов'язки, та за місцем перебування обладнання на підохоронному об'єкті.
3.12.2 Монтаж СКД поділяється на монтаж електронного обладнання та електромеханічного обладнання, який може виконуватись окремо або разом. Для визначення зон доступу складається перелік контрольованих зон та/або об'єктів, вказуючи рівень доступу до них усіх працівників та відвідувачів з встановленням зчитувачів ідентифікаційної інформації для виявлення, попередження та обмеження часткового або повного доступу (входу/виходу людей та/або в'їзду/виїзду транспортних засобів). Відповідно до цього окремо складається перелік електронного виявлення та попередження про санкціонований/несанкціонований доступ (ППК доступу, сповіщувачі, зчитувачі тощо) та перелік електромеханічного та механічного обладнання для часткового та/або повного обмеження доступу (механічні та електромеханічні турнікети, шлагбауми, механізовані та/або автоматизовані ворота, хвіртки, двері та інші пристрої обмеження доступу).
3.12.3 Для пристроїв керування обладнанням обмеження доступу та складовими системи контролювання доступу слід передбачити відокремлене місце (приміщення).
3.12.4 ППК доступу встановлюються окремо або в місцях розташування ППК охоронної сигналізації в спеціально призначеному для цього приміщенні підохоронного об'єкта або в приміщенні охорони.
3.12.5 Охоронні сповіщувачі СКД, як правило, встановлюються на всіх дверях, воротах, хвіртках тощо, де розташовані зчитувачі ідентифікаційної інформації, що забезпечують контролювання доступу на підохоронних зонах та/або об'єктах.
Зчитувачі ідентифікаційної інформації, пристрої керування доступом та пристрої санкціонованого доступу повинні бути стійкими до дії кліматичних факторів відповідно до ГОСТ 15150, ГОСТ 12997 та електромагнітних завад згідно з ГОСТ 23511, а для об'єктів категорії А за ГСТУ 78.11.001, відповідно до вимог ДСТУ 4012.3 тощо.
3.12.6 За наявності системи охоронної сигналізації на об'єкті, що обладнується СКД, допускається загальне використання кабелів ліній зв’язку, шлейфів сигналізації та сигнальних ліній цієї системи з обов'язковим виконанням маркування належності проводів до визначеної системи (підрозділ 3.4).
3.12.7 Монтаж слабострумних проводів електронного обладнання та силових проводів електромеханічного обладнання СКД проводити в одному коробі, трубі тощо забороняється.
3.12.8 Монтаж електричних проводок виконувати згідно з 3.3.
3.12.9 Заземлення електронного та електромеханічного обладнання виконувати відповідно до 5.4.
3.12.10. Структура побудови СКД повинна враховувати наявність інших систем, що забезпечують безпеку підохоронної зони та/або об'єкту, та забезпечувати їх сумісність.
3.12.11 Монтаж силових електричних проводок для вмикання пристроїв обмеження доступу (електродвигунів для зачинення воріт, дверних електрозамків тощо) повинні забезпечувати напругу електроживлення цих пристроїв не менше мінімально допустимого значення при максимальному робочому струмі (при максимальному навантаженні). Контактні з’єднання силових електропроводок повинні бути випробувані на електричну міцність і мати механічну і корозійну стійкість та здійснюватись тільки стандартними методами (за допомогою з'єднувальних коробок, розеток, вилок тощо). Гнучкі з’єднання, в яких прокладені силові проводи, повинні бути захищеними від механічних пошкоджень гнучким металорукавом. Для забезпечення відчинення та зачинення воріт гнучкий металорукав підвішується петлевим напуском до тросу за допомогою роликів, які ковзають по проводу або за допомогою спеціального сковзаючого жолоба для зменшення пружних деформацій захисного металорукава в процесі експлуатації.
Акумуляторні батареї резервного електроживлення СКД повинні мати запас потужності з максимальним струмом навантаження для забезпечення спрацювання електромагнітних пристроїв дверних замків та електродвигунів відчинення воріт, при відключені електромережі живлення змінного струму у разі виникнення аварійної ситуації. У разі відсутності резервного електроживлення або при недостатньому запасі їх потужності необхідно передбачати автоматичне розблокування системою дверей, воріт і т.і. або передбачити можливість їх відчинення механічними пристроями при виникненні аварійної ситуації.
3.12.12 Оповіщення про несанкціонований доступ повинно надходити на ПЦС, приміщення охорони або на пост охорони, а також у місця, передбачені проектною документацією або актом обстеження, і за своїми характеристиками відрізнятись від оповіщення про проникнення та/або пожежу.
3.12.13 СКД може доповнювати раніше встановлену охоронну теле(відео)систему, за допомогою якої можна зафіксувати та ідентифікувати правопорушника. Така система повинна вмикатись автоматично або вручну при надходженні сповіщення про несанкціонований доступ.
3.13 ВИМОГИ ДО АКУМУЛЯТОРНИХ УСТАНОВОК, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ НА ПЦС
3.13.1 У разі, коли для створення системи резервного електроживлення ПЦС неекономічне використання дизель-генератора та стандартних джерел електроживлення, можливе використання акумуляторних установок, які обладнують відповідно до вимог ПУЕ.
3.13.2 Негерметичні акумуляторні батареї, як правило, розміщуються у спеціальних акумуляторних приміщеннях. Приміщення для акумуляторних батарей належать до виробничих категорії Е і повинні розташовуватись у будинках не нижче ІІ ступеня вогнестійкості відповідно до вимог СНіП 2.01.02. На дверях мають бути написи: “Акумуляторна”, “Вогненебезпечно”, ”З вогнем не заходити”, “Палити заборонено”.
3.13.3 Приміщення для акумуляторних батарей, в яких проводиться зарядження акумуляторів при напрузі більше 2,3 В на елемент, належать до вибухонебезпечного класу В-Іа.
3.13.4 Приміщення для акумуляторних батарей, в яких постійно проводиться підзарядження та зарядження з напругою до 2,3 В на елемент, є вибухонебезпечними тільки в період формування батарей та їх зарядження після ремонту з напругою більше 2,3 В на елемент. В умовах нормальної експлуатації акумуляторних батарей з напругою до 2,3 В на елемент приміщення, в яких вони розташовані не є вибухонебезпечними.
3.13.5 Температура в приміщеннях для акумуляторних батарей у зимовий період на рівні розташування акумуляторів повинна бути не нижче +10 °С.
На підстанціях без постійного чергування персоналу, якщо акумуляторна батарея вибрана з розрахунку роботи тільки на включення та відключення вимикачів, допускається температура повітря не нижче 0 °С.
3.13.6 Приміщення для акумуляторних батарей, у яких проводиться зарядження акумуляторів при напрузі більше 2,3 В на елемент, повинні обладнуватись витяжною вентиляцією.
Витяжна вентиляція має забезпечувати не менше ніж одноразовий обмін повітря за году. Коли витяжна вентиляція не може забезпечити потрібного обміну повітря, застосовують примусову витяжну вентиляцію.
Концентрація парів, кислот у приміщенні для акумуляторних батарей повинна відповідати вимогам ПУЕ.
3.13.7 Зарядний пристрій повинен мати потужність та напругу достатню для зарядження акумуляторної батареї на 90% номінальної ємності до 8 год, при попередньому 30-хвилинному розряді.
3.13.8 Акумуляторна установка повинна бути обладнана вольтметром з перемикачем та амперметрами в ланцюгах зарядного, підзарядного пристроїв і акумуляторної батареї.
Для зарядних і підзарядних двигунів-генераторів слід передбачати пристрої для їх виключення, якщо з'являється зворотний струм.
У ланцюзі акумуляторної батареї встановлюють автоматичний вимикач.
3.13.9 Акумуляторні установки, в яких режим заряду батарей з напругою не більше 2,3 В на елемент, повинні мати пристрій, за допомогою якого напруга утримується на певному рівні.
3.13.10 Випрямляючі установки, що застосовуються для зарядження та підзарядження акумуляторних батарей, повинні під’єднуватись до мережі змінного струму за допомогою розділювального трансформатора.
3.13.11 Шини постійного струму повинні мати пристрій для постійного контролю ізоляції, що дозволяє оцінювати значення опору ізоляції та спрацьовуючий з видаванням сигналу при зниженні опору ізоляції одного із полюсів до 20 кОм у мережі 220 В, 10 кОм у мережі 110 В, 5 кОм у мережі 48 В, 3 кОм у мережі 24 В.
3.13.12 Для акумуляторної батареї слід передбачити блокування, яке не дозволить провести зарядження батареї при напрузі більше 2,3 В на елемент при відключенні вентиляції.
3.13.13 Вибір електронагрівальних приладів, світильників і електропроводок для основних та допоміжних приміщень акумуляторних батарей, а також монтаж вказаного електрообладнання слід виконувати відповідно до вимог ПУЕ, що розміщуються у вибухонебезпечних зонах всередині та зовні приміщень (під навісом або за сітчастим чи гратчастим огородженням).
3.13.14 У приміщенні для акумуляторних батарей один світильник необхідно підключити від мережі аварійного освітлення.
3.13.15 Акумулятори мають встановлюватись на стелажах або на полицях шаф, стійких до впливу агресивних середовищ, відповідно до вимог СНіП 3.05.06, відстань між ними повинна бути зручною для обслуговування акумуляторних батарей.
3.13.16 Стелажі для встановлення акумуляторів повинні бути випробувані і промарковані згідно з вимогами технічних умов, а також захищені від дії електроліту стійким покриттям.
3.13.17 Акумулятори мають бути ізольованими від стелажів, а стелажі - від землі за допомогою ізолюючих підкладок, стійких до дії електроліту та його парів; акумуляторні батареї напругою до 48 В можуть встановлюватися без ізолюючих підкладок.
3.13.18 Проходи для обслуговування акумуляторних батарей повинні мати ширину між акумуляторами не менше 1м при двобічному розташуванні акумуляторів та 0,8 м при однобічному.
3.13.19 Відстань від акумуляторів до пристроїв опалення повинна бути не менше 750 мм, але за умов встановлення теплових екранів з негорючих матеріалів, що виключають місцеве нагрівання акумуляторів, відстань може бути зменшено.
3.13.20 Відстань між струмоведучими частинами акумуляторів повинна бути не менше 0,8 м при напрузі від 65 В до 250 В у період нормальної роботи та 1 м - при напрузі вище 250 В.
3.13.21 Електрообладнання, а також місце з’єднання шин та кабелів повинні бути розташовані на відстані, не менше 1 м від негерметичних акумуляторів і не менше 0,3 м від найнижчої точки стелі.
3.13.22 З'єднання акумуляторних батарей між собою слід виконувати мідними чи алюмінієвими неізольованими шинами або одножильними кабелями з кислотостійкою ізоляцією.
З'єднання та розгалуження мідних шин та кабелів мають виконуватись зварюванням або паянням, алюмінієвих - тільки зварюванням.
Місця з’єднання шин і кабелів з акумуляторами повинні постійно перевірятися.
Електричне з’єднання від вивідної плити із приміщення акумуляторних батарей до комутаційних апаратів і розподільного щита постійного струму повинно виконуватись одножильними кабелями або неізольованими шинами.
3.13.23 Неізольовані провідники повинні бути двічі пофарбовані кислотостійкою, без спирту, фарбою, по всій довжині, за винятком місця з’єднання шин, приєднання до акумуляторів та інших з’єднань. Непофарбовані місця мають бути змащені технічним вазеліном.
3.13.24 Відстань між сусідніми неізольованими шинами, а також від шин до частин споруди та інших заземлених частин повинна бути не менше 50мм.
Шини повинні прокладатися на ізоляторах та закріплюватись шинотримачами, відстань між опорними точками шин повинна бути не більше 2 м.
3.13.25 Ізолятори, їх арматура, деталі для закріплення шин та підтримуючі конструкції мають бути електрично і механічно тривкими проти дії парів електроліту; підтримуючі конструкції не заземлюються.
3.13.26 Свинцеві акумулятори ємністю не більше 72 А/год та лужні акумуляторні батареї ємністю не більше 100 А/год і напругою менше 60 В можуть встановлюватися в загальних виробничих вибухо - і пожежонебезпечних приміщеннях у металевих шафах із відособленою витяжною вентиляцією.
3.13.27 Герметичні або герметизовані акумуляторні батареї, що не потребують обслуговування, розміщуються в основному всередині апаратури, до складу якої вони входять, або у спеціально обладнаних для цього місцях (полицях, стелажах, шафах).
