Страница 13: ДБН В.2.6-162:2010. Кам’яні та армокам’яні конструкції (32650)

а

б

1-10 0 або 70 мм залежно від того, яка з величин більша; 2-50 або 50 мм залежно від того, яка з величин більша; а - загином; б - гаком

Рисунок 13.4 - Анкерування арматури, що працює на зсув

1. У всіх елементах конструкції, що зазнають дії згину, кожний стрижень сталевої арматури повинен продовжуватись, за винятком кінцевих опор, за межі перерізу, до якого його необхідно встановити, на відстань, що дорівнює робочій висоті перерізу елемента або 12 діаметрам арматурного стрижня, залежно від того, яка з величин більша. Переріз, до якого теоретично необхідно встановлювати арматурну сталь, визначається точкою, де несуча здатність за розрахунковим моментом, враховуючи тільки нерозрізні стрижні, дорівнює розрахунковій величині моменту від прикладеного навантаження. Проте сталеву арматуру не можна обрізати в зонах напружень розтягу, якщо для всіх випадків розрахункових навантажень, що розглядаються, не виконується хоча би одна з наступних умов:

• стрижні сталевої арматури продовжуються за опорний переріз на довжину зони заанкерування, яка відповідає необхідній розрахунковій несучій здатності;
• розрахункова несуча здатність на поперечну силу перерізу, в якому обривається арматура, більш ніж удвічі перевищує поперечну силу, що діє у перерізі від розрахункових навантажень;
• нерозривні стрижні сталевої арматури у перерізі, де обривається арматура, удвічі і більше перевищують необхідну розрахункову здатність на дію згинального моменту.

1. У випадках, коли згинальний елемент має незначне закріплення на опорі або шарнір, щонайменше 25 % від площі необхідної у прольоті арматури потрібно заводити до опори. Ця арматура може анкеруватись відповідно до 13.2.5.1 або шляхом забезпечення наступного:

• фактична довжина зони анкерування дорівнює 12 діаметрам стрижня за віссю опори в місці, і гак або загин починається від центра опори;
• фактична довжина зони заанкерування дорівнює 12 діаметрам стрижня плюс сі/2 від грані опори, де сі - значення робочої висоти перерізу елемента і загин починаються всередині опори до відстані d/2 від грані опори.

1. Якщо відстань від грані опори до точки прикладання основного навантаження менша подвійної робочої висоти перерізу, вся робоча арматура згинального елемента повинна продовжуватись за опору та забезпечувати заанкерування, яке еквівалентне 20 діаметрам стрижня.
2. Розкріплення стиснутої сталевої арматури
3. Арматурні стрижні, що працюють на стиск, повинні розкріплятись для запобігання локальному випучуванню.

В елементах конструкції, в яких площа поздовжньої сталевої арматури більше ніж 0,25 % від площі кладки і бетону заповнення і вичерпано більше ніж 25 % від опору розрахунковому осьовому навантаженню, необхідно забезпечити поперечне армування навколо поздовжніх стрижнів.

1. Якщо необхідно передбачити встановлення поперечних стрижнів, вони повинні бути не менше 4 мм в діаметрі або не менше 1/4 максимального діаметра поздовжніх стрижнів, залежно від того, що більше, а їх крок не повинен перевищувати меншу з наступних величин:

• найменший поперечний розмір стіни;
• 300 мм;
• 12 діаметрів стрижня робочої арматури.

1. Стрижні вертикальної арматури в кутах повинні мати опори (в’язі) під внутрішнім кутом не більше ніж 135°, встановленим у кожному проміжку між зв’язками. Стрижні внутрішньої вертикальної арматури повинні розв’язуватись тільки з кроком поперечного армування.
2. Крок сталевої арматури
3. Крок встановлення сталевої арматури повинен бути достатнім для того, щоб була можливість укладки і ущільнення бетону заповнення або будівельного розчину.
4. Відстань у чистоті між прилеглими паралельними стрижнями арматури повинна бути не меншою від максимального розміру наповнювача бетону плюс 5 мм або діаметра стрижня, або 10 мм залежно від того, яка величина більша.
5. Крок між стрижнями арматури, що працює на розтяг, не повинен перевищувати 600 мм.
6. Якщо робоча сталева арматура зосереджена в отворах або пазах порожнистих елементів кладки, або в маленьких пазах, що влаштовані при виготовленні елементів для кладки, загальна площа робочої арматури не повинна перевищувати 4 % площі брутто поперечного перерізу заповнення отвору або пазу, за винятком місць напуску, де вона не повинна перевищувати 8 %.
7. Якщо необхідно забезпечити більший ніж дозволено у 13.2.7.3 крок робочої сталевої арматури, яку потрібно зосередити у влаштованих пазах, полиці армованого перерізу необхідно обмежувати згідно з 11.6.3, а крок може досягати до 1,5 м.
8. Якщо необхідно встановлювати поперечну сталеву арматуру, то крок хомутів не повинен перевищувати величину 0,75 від робочої висоти перерізу елемента або 300 мм залежно від того, що менше.
9. Зварні арматурні сітки, що встановлюються у горизонтальні шви кладки, повинні розташовуватись із кроком 600 мм або менше.
10. Особливості конструювання при попередньому напруженні

Конструювання деталей для попереднього напруження наводиться в робочій документації.

1. Конструювання огороджувальної кладки з елементами жорсткості
2. Стіни огороджувальної кладки разом із горизонтальними і вертикальними армованими елементами, які вони огороджують, повинні конструюватись так, щоб при дії навантажень вони працювали спільно як цілісний конструктивний елемент.
3. Верх і бокові сторони елементів, які огороджуються, повинні заливатись після виконання кладки для того, щоб вони були належним чином взаємно заацкеровані.
4. Наявність елементів, які огороджуються, повинна бути забезпечена на рівні кожного перекриття, в місці кожного перерізу стін і з обох сторін кожного прорізу, площа якого перевищує 1,5 м2. Додаткові елементи жорсткості можуть знадобитися у стінах для забезпечення максимального кроку по вертикалі і горизонталі 4 м.
5. Площа поперечного перерізу елементів жорсткості, які огороджуються, повинна бути не менше ніж 0,02 м2 з мінімальним розміром у плані стіни 150 мм. Також елементи повинні бути забезпечені поздовжнім армуванням із мінімальною площею 0,8 % від площі поперечного перерізу елемента, але не меншою ніж від 200 мм2. Окрім цього, необхідно встановлювати хомути діаметром не менше ніж 6 мм з кроком не більше 300 мм. Конструювання арматури повинно відповідати положенням пункту 13.2.
6. У стінах огороджувальної кладки, в якій застосовані елементи кладки груп 1 і 2, елементи кладки, що прилягають до огороджувальних елементів, повинні взаємно перекриватися згідно з правилами, вказаними у розділі 13.1.4, для зчеплення кам’яної кладки. В іншому разі необхідно встановлювати арматурні стрижні діаметром не менше 6 мм або їх еквівалент із кроком не більше 300 мм, які повинні належним чином анкеруватись у бетонному заповнювачі, а також у швах будівельного розчину.
7. З’єднання стін
8. З’єднання стін з перекриттями і покриттями
9. Загальні положення
10. Якщо стіни розкріплені перекриттями або покриттями, то стіни повинні з’єднуватись з перекриттями або покриттями так, щоб забезпечувалась можливість передачі горизонтальних розрахункових навантажень на елементи в’язей.
11. Передача горизонтальних навантажень на елементи в’язей повинна здійснюватися конструкціями перекриття або покриття, наприклад, включенням системи залізобетонних або дерев’яних балок за умови, що конструкція перекриття або покриття здатна працювати як діафрагма або як пояс, розрахований на передачу сумарного впливу від поперечних і згинальних дій або опором тертя несучого елемента на опорах стін чи металевих стрічок при відповідному закріпленні кінців, які здатні сприймати навантаження, які передаються.
12. Якщо перекриття або покриття обпирається на стіну, то довжина обпирання повинна бути достатньою для забезпечення необхідної несучої здатності та опору зсуву з урахуванням виробничих і будівельних допусків.
13. Мінімальна довжина ділянки обпирання перекриття або покриття на стіни повинна визначатись розрахунком.
14. З’єднання за допомогою хомутів
15. Хомути повинні передавати поперечні навантаження між стінами і закріпленими елементами конструкції.
16. У випадках, коли додатковим навантаженням на стіну можна знехтувати, наприклад, на стику стіни і похилого даху, необхідно виконати додатковий аналіз для того, щоб переконатися у роботоспроможності з’єднань хомутів і стіни.
17. Крок встановлення хомутів між стіною і перекриттями або покриттями не повинен перевищувати 2 м для будівель заввишки до 4 поверхів і 1,25 м - для вищих будівель.
18. З’єднання з урахуванням опору тертя

Якщо залізобетонні перекриття, покриття або замкнуті пояси обпираються безпосередньо на стіну, опір тертя повинен бути достатнім для передачі горизонтальних навантажень.

1. Замкнуті затяжки і пояси
2. Якщо передача горизонтальних навантажень на елементи в’язей передбачена через пояси або затяжки, вони повинні бути розміщені на рівні кожного перекриття або безпосередньо під ним. Затяжки можуть бути залізобетонними, із армованої кам’яної кладки, сталевими або дерев’яними і повинні сприймати розрахункову силу розтягу 45 кН.
3. Якщо затяжки розрізні, то необхідно передбачити додаткові заходи щодо забезпечення їх нерозривності.
4. Затяжки, виготовлені із залізобетону, повинні включати щонайменше два стрижні сталевої арматури площею не менше ніж 150 мм2. Перепуски повинні відповідати вимогам ДБН В.2.6-98 і розташовуватись, за можливості, в шаховому порядку. Площа поперечного перерізу паралельно розташованих нерозрізних елементів арматури може бути врахована повністю за умови, що вони закладені в перекриттях і віконних перемичках на відстані не більше 0,5 м від середини стіни і перекриття відповідно.
5. Якщо перекриття не утворює жорсткого диску, або коли перекриття обпирається на шар, по якому воно може ковзати, горизонтальну жорсткість стін необхідно забезпечувати кільцевими поясами жорсткості або застосуванням еквівалентних заходів.
6. Перетини
7. Несучі стіни повинні з’єднуватись між собою у місцях перетину так, щоб між ними

була забезпечена передача необхідних вертикальних і горизонтальних навантажень.

1. З’єднання стін на перетині повинно здійснюватись:

• перев’язкою кладки (13.1.4);
• сполучними елементами або арматурою, закладеною в кожну із стін.

1. Зведення несучих стін, що перетинаються, необхідно виконувати одночасно.
2. Порожнисті і облицювальні стіни
3. Обидва шари стіни порожнистої кладки повинні бути надійно зв’язані один з одним.
4. Кількість з’єднувальних елементів, що сполучають дві стіни порожнистої кладки або облицювальну стіну з основною стіною, повинна бути не менше кількості, отриманої в результаті розрахунків, виконаних відповідно до 11.5, залежно від випадку і не менше ніж nt min на 1 м2.

Примітка 1. Вимоги щодо застосування в’язевих елементів стін визначаються в робочій документації.

Примітка 2. При застосуванні з’єднувальних елементів, як, наприклад, готових арматурних сіток у горизонтальних швах, для з’єднання обох площин стіни кожний елемент необхідно розглядати як з’єднувальний елемент стіни.

Примітка 3. Значення величини nt min приймається 2 для порожнистих і облицювальних стін.

1. Стіни з колодязної кладки
2. Обидві площини стіни з колодязної кладки повинні бути надійно зв’язані одна з одною.
3. З’єднувальні елементи стін із колодязної кладки, розраховані відповідно до 11.3.3.2, повинні мати достатню площу поперечного перерізу не менше ніж із j з’єднань на квадратний метр стіни із колодязної кладки та рівномірно по ній розподілятись.

Примітка 1. Деякі види готових арматурних сіток для горизонтальних швів кладки можуть використовуватись як з’єднання між двома площинами стіни колодязної кладки.

Примітка 2. Значення величини; рекомендується прийняти 2.

1. Пази і ніші в стінах
2. Загальні положення
3. Пази і ніші не повинні негативно впливати на стійкість стіни.
4. Пази і ніші не повинні проходити через перемички та інші вмуровані у стіну елементи. Вони також не повинні виконуватись в елементах армованої кам’яної кладки, окрім випадків, коли це передбачено проектом.
5. У стінах порожнистої кладки умови для пазів і ніш повинні розглядатись окремо для кожного шару стіни.
6. Вертикальні пази і ніші

Впливом вертикальних пазів та ніш на зниження опору вертикальному навантаженню, деформації зсуву та згину можна знехтувати, якщо вертикальні пази і ніші не глибші ніж 1С/, v . Глибина ніші або пазу включає будь-яке поглиблення, що утворилося при виконанні ніші або пазу. При перевищенні гранично-допустимих значень необхідно перевірити опір вертикальному навантаженню, деформації зсуву і згину виконанням розрахунку з урахуванням зменшення площі перерізу кладки, ослабленого пазами або нішами.

Примітка. Значення величини tcfhV, що вказані у таблиці 13.1, є рекомендованими.