Якщо умови закріплення стиснутого пояса і вид навантаження не відповідає наведеним у таблиці П.1, допускається значення vp визначати за формулами для найбільш близької за обрисом епюри Мх на ділянці балки довжиною Іер у яку може бути вписана фактична епюра згинальних моментів.

Таблиця П.2 - Коефіцієнти для жорстко закріплених консолей двотаврового перерізу з двома осями симетрії

Вид навантаження

Пояс, до якого прикладене навантаження

Коефіцієнт ці за відсутності закріплень стиснутого пояса і при значеннях

4 < а <28

28<а< 100

Зосереджена сила на кінці консолі

Розтягнутий

Стиснутий

|/ = 1,0 + 0,16а ці = 6,2 + 0,08а

vp = 4,0 + 0,05а ці = 7,0 + 0,05а

Рівномірно розподілене

Розтягнутий

|/ = 1,42л/оГ

У випадках, коли в консолі стиснутий пояс закріплений від бічного переміщення на вільному її кінці чи за її довжиною, значення ці допускається приймати таким, що дорівнює:

  • при зосередженому навантаженні, прикладеному до розтягнутого пояса на кінці консолі, ці =l,75v|/j, де значення xj/j слід приймати за приміткою до таблиці П.1;
  • в інших випадках - як для консолі без закріплень.

П.4 Для балки двотаврового перерізу з однією віссю симетрії (рисунок П.1) коефіцієнт ер слід визначати за таблицею П.З, де значення cpj, ср2, і п слід обчислювати за формулами:

ІУ 2 hhx Ет

Jx lef Ry

І у 2hh2 Ет ,

Ф2=^а— -Xа-—;(п-7)

h i2ef Ry

я = —,(П.8)

1і+/2

де ціа - коефіцієнт, що обчислюється за формулою

Vi

=Гв+л/вГкГ|Д;(П.9)

h - відстань між осями поясів;

hi і /і2 - відстань від центра ваги перерізу до осі відповідно більш розвинутого і менш розвинутого пояса;

lef - розрахункова довжина балки, визначена відповідно до вимог 1.5.4.2 цих Норм;

І і І2 - моменти інерції перерізу відповідно більш розвинутого і менш розвинутого поясів відносно осі симетрії перерізу балки.

Рисунок П.1 - Схема двотаврового перерізу з однією віссю симетрії Таблиця П.З - Коефіцієнт (рь

Стиснутий пояс

Значення коефіцієнта <рь при значенні коефіцієнта фі

до 0,85

понад 0,85

Більш розвинутий

Фь =Фі-1

Фь =Фі

( п 1-й 0,21+0,68 +

ІФі Ф 2 У.

<1

Менш розвинутий

Ф Ь =Фі

Фь =0,68+0,21ф 7 < 1

П.5 Значення В, С і Д у формулі (П.9) слід визначати за таблицями П.4 і П.5 залежно від коефіцієнтів:

(П.10)

(П.11)

(П.12)

(П.13)

Ґ1 Л ±

h

9,87и+0,385—

ґ

(ьл

(ЬЛ

2 '

0,47-0,035

1

і+-ь

-0,072

1

V

U J

h

UJ

/

Р = (2и-і)х

г| = (і-и)х

2 Л

8-п +0,734р; ц = «+1,145(3;

де значення п, bb h, Ix, І2 слід приймати відповідно до цього додатка, a It - згідно з додатком Л.

Коефіцієнт а в таблиці П.5 слід визначати за формулою (П.4).

П.6 Для двотаврового перерізу при 0,9 < п < 1,0 коефіцієнт |/ слід визначати лінійною інтерполяцією між значеннями, отриманими за формулою (П.9) для двотаврового перерізу при п = 0,9 і для таврового перерізу при п = 1.

Для таврового перерізу при зосередженому чи рівномірно розподіленому навантаженні і значенні коефіцієнта а < 40 коефіцієнти хі слід множити на (0,8 + 0,004а).

У балках з менш розвинутим стиснутим поясом при п > 0,7 і 5 < lej/b2 < 25 значення коефіцієнта Ф2 слід зменшити множенням на (1,025 - 0,015 lej / b2) і приймати не більшим за 0,95. Співвідношення Іе// Ь2 > 25 у таких балках не допускаються.

П.7 Для балки швелерного перерізу коефіцієнт щ допускається приймати = 0,7 (р1; де (pt слід визначати як для балок двотаврового перерізу з двома осями симетрії, використовуючи формули (П.З), (П.4), де значення Іх, Іу, It необхідно обчислювати як для швелера.

Схема перерізу і місце прикладення навантаження

Коефіцієнт В при навантаженні

зосередженому в середині прольоту

рівномірно

розподіленому

що спричиняє чистий згин

Т 1

* і

1

8

р

р

Т "

8-1

ц-1

р

і 1

1 4

1-8

1 - ц

4 1

X J

-8

Таблиця П.5 - Коефіцієнти С і Д

Вид навантаження

Коефіцієнт С при перерізі

Коефіцієнт Д

двотавровому (п < 0,9)

тавровому (п = 1,0)

Зосереджене в середині прольоту

0,330л

0,0826а

3,265

Рівномірно розподілене

0,481л

0,1202а

2,247

Таке, що спричиняє чистий згин

0,101л

0,0253а

4,315

СТІЙКІСТЬ СТІНОК БАЛОК, УКРІПЛЕНИХ ПОЗДОВЖНІМИ І ПРОМІЖНИМИ

РЕБРАМИ ЖОРСТКОСТІ

Р.1 У стінці балки симетричного двотаврового перерізу 1-го класу, підкріпленої окрім поперечних ребер жорсткості одним поздовжнім ребром жорсткості, розташованим на відстані hx від розрахункової (стиснутої) межі відсіку (рисунок Р.1), обидві пластинки, на які це ребро розділяє відсік, слід розраховувати окремо:

а) пластинку 1, якщо вона розташована між стиснутим поясом і поздовжнім ребром, за формулою

0,5ст

1+а1 +д/(1+аі)2 +4Рі

(Р.1)

<1,

°cr,lYc

_стоМ т . „ _аСгд ст і1Рі

Іос ,1

де а

СТ Т,

ст ст

Іос^гЛ

Тут значення ст, Ст/0С, т слід визначати відповідно до вимог 1.5.5.2, а значення стсг>1 і Ст/0ССГ j - за формулами:

- ПРИ °bc = 0:

4,76 Ry

v

(Р.2)

тут ^

tw V Е

- при ст;ос * 0 і pj -—<2 (при Ці >2 необхідно приймати pj = 2):

1,19ці Ry

bhii2' Kf

(Р.З)

сг Л

R

стІос,сгЛ =V(l>24+0,476(1,)^,

Х„

(Р.4)

[R

1

р, +—

. Ні.

а

7

Е

ІК =

‘w

де |/

Критичне напруження тсг1 слід визначати за формулою (1.5.42) з підстановкою в неї розмірів пластинки, що перевіряється;

б) пластинку 2, якщо вона розташована між поздовжнім ребром і розтягнутим поясом балки, за формулою

ll

7(1-2h,lhef) а,хЛ '

2

Т

У, V

® сг 2 ®locjcr2 .

_тсг,2 _

(Р.5)

<1,

де ст і т - напруження, що визначаються відповідно до 1.5.5.2.

. 5’Ч *7 TVxI =h2 1КУ

(0,5-hi)2 іУtv

б;

у"

О ЮС-

0

ег,

-

f £

R

/

¥

0

ч:

а-j

з

3

І

~ .

Чг

£

4^

L J

і-

т

і

Р [ ^ Є'Єос'Г

¥/г

%

ГТ і

е<

3

і

— ТЩІУ

6 Іос.

4, ©

3

' і

г

А

®

Л І*

І

—*—JT

р 2 - Є>£ас , І

-Ч *4:

Рисунок Р.1 - Схема балки, укріпленої поперечними 3 і поздовжніми 4 ребрами жорсткості, з

верхнім поясом стиснутим (а) і розтягнутим (б)

Рисунок Р.2 - Схема балки, укріпленої поперечними 3, поздовжніми 4 і проміжними 5 ребрами

жорсткості

ст/ос,2 - напруження, яке обчислюється залежно від того, до якого пояса прикладене навантаження:

а/ос,2 = аІос ~ якщо навантаження прикладається до розтягнутого пояса (рисунок Р.1 б); аІос,2 = 0.4 Сім - якщо навантаження прикладається до стиснутого пояса (рисунок Р.1 а); тут а/ос необхідно визначати відповідно до 1.5.5.2;

аІос,сг, 2 ~ напруження, що визначається за формулою (1.5.41), де q і с2 слід визначати відповідно за таблицею 1.4.3 при р = 0,4 і за таблицею 1.4.4 при 8=1, заміняючи значення hejna значення {hef~ ^і)>

хсг,2 ~ напруження, яке визначається за формулою (1.5.42) з підстановкою в неї розмірів пластинки, що перевіряється.

Р.2 При підкріпленні пластинки 1, розташованої між стиснутим поясом і поздовжнім ребром, проміжними ребрами жорсткості їх слід доводити до поздовжнього ребра (рисунок Р.2).

У цьому випадку розрахунок пластинки 1 необхідно виконувати за формулами (Р.1) - (Р.4), у яких за величину а слід приймати ах - відстань між осями сусідніх проміжних ребер (рисунок Р.2). Розрахунок пластинки 2 слід виконувати відповідно до вимог Р.1 б).

Р.З Розрахунок на стійкість стінок балок асиметричного перерізу (з більш розвинутим стиснутим поясом), укріплених поперечними ребрами жорсткості й одним поздовжнім ребром, розташованим у стиснутій зоні, необхідно виконувати за Р.1 і Р.2 цього додатка; при цьому, у

формулах (Р.2), (Р.З) і (Р.5) замість відношення hx / /іесслід підставляти ——— —, а у формулу (Р.6)

2<*і Kf

(

суУх

замість (0,5-h. lh f) необхідно підставляти ї—— , де а2 - крайове розтягувальне напру-

Є}Kf)

ження біля розрахункової границі відсіку, прийняте зі знаком "мінус".

Р.4 При зміцненні стінки основними поперечними ребрами жорсткості й одним поздовжнім ребром моменти інерції перерізу цих ребер відповідно Іг І Ігі повинні задовольняти вимоги 1.5.5.9 та формулі

/г>3 hefil,(Р.7)

а також таблиці Р.1.

Таблиця Р.1 - Необхідний момент інерції поздовжнього ребра жорсткості

K'Kf

Значення моменту інерції 7Г/ поздовжнього ребра жорсткості

Необхідне

Граничне

мінімальне

максимальне

0,20

ґ

2,5-0,5—

Kf j

Kf

I5heft3w

7 h ejt I

0,25

Ґ

1,5-0,4—

V Kf ,

Ktl

Kf

1,5 heftl

00

0,30

1.5hpftl

-

-

Примітка. При обчисленні /,./ для проміжних значень h / h„f допускається лінійна інтерполяція.

При розташуванні поперечних і поздовжніх ребер жорсткості з однієї сторони стінки моменти інерції перерізу кожного з них обчислюються відносно осі, що збігається з найближчою до ребра гранню стінки.

Таблиця С.1 - Розрахункова довжина елемента, розкріпленого в'язями в одній площині

Схема елемента в площині в’язей (а) та з площини в’язей (б)

Розрахункові довжини елемента в площині в’язей hfтазплощинив’язейlef.і

іхк

ef = (о, 83+0,17а3)/>0,8/;(С.1)

2Jt—З

V.1 =

0,75+0,25|

U-1

І! > 0,5/j(С.2)

Ц=іхк

Ык

і .. і

J

/е/ = л/о,36 +0,59а 3 > 0,6/;

(C.3)

(C.4)

W.

/е/>1 = (o,6Vfc +0,54P^— > 0,5/j

fc - кількість ділянок елемента рівної довжини; а = ^2і Р =—-—при цьому -0,5 < а <1 і

^max^max

-0,5 < Р < (fc -1), де Nmax - найбільше зусилля стиску (діє на крайній ділянці); N2 - поздовжнє зусилля, що діє на ділянці, яка примикає до ділянки, в якій діє зусилля Nmax; ^ N, - сума поздовжніх зусиль, що діють на всіх ділянках, окрім ділянки, де діє Nmax.

Примітка. І. Зусилля розтягу необхідно враховувати зі знаком «мінус».

Примітка 2. Розрахунок на стійкість із площини в’язей слід виконувати на дію максимального поздовжнього зусилля Nmax.

(С.5)

І5,4(а + 4)+Р(0,25а +1,2) І 5,4(а +1)+Р(а +2,4)

(С.6)

Ц = 0,5

(а +4,8)(і|/а +4,8) (а +2,4) (у а +2,4)

При 0 < а < оо і Р < 9,87