Страница 10: ДБН В.1.1-5-2000. Будинки і споруди на підроблюваних територіях і просідаючих грунтах (32646)

прокладання трубопроводів, як правило, поза прорізами, призначеними для розміщення вирівнювальних пристроїв;

кріплення стояків та розвідних трубопроводів до конструкцій будинку чи споруди, розташованих вище горизонтального розділового шва, між опорною частиною будинку чи споруди та тією, що піднімається;

влаштування отворів для пропуску трубопроводів через стіни і фундаменти і забезпечення зазорів між трубопроводами та будівельними конструкціями;

влаштування компенсаторів, що забезпечують горизонтальні та вертикальні переміщення трубопроводів;

встановлення запірних вентилів на всіх стояках водопроводу холодної і гарячої води.

1. При проектуванні будинків і споруд з каркасною конструктивною схемою, яка підлягає вирівнюванню, необхідно у конструктивному вирішенні колон, фундаментів та вузлів кріплення зв'язків до колон у блоках жорсткості передбачати можливість встановлення вирівнювальних пристроїв та опорних пристосувань для них у відповідності з технологією вирівнювання.

ДБН В.1.1-5-2000 Ч.1 С.49

Кріплення підкранових балок до колон не повинні перешкоджати їх рихтуванню у вертикальній і горизонтальній площинах.

Кріплення до колон зв'язків і огороджувальних конструкцій, а також величина зазору між торцями стінових панелей повинні допускати взаємні вертикальні переміщення конструкцій при вирівнюванні будинку.

Кріплення плит покриття будинку повинні бути піддатливими у вертикальній площині та жорсткими - у площині диску покриття.

1. Плитні і масивні фундаменти під споруди і обладнання, які підлягають вирівнюванню домкратами, слід проектувати з улаштуванням:

розділового шва між нижньою (опорною) і верхньою цокольною частинами фундаменту;

прорізів в опорних або цокольних частинах фундаменту для розміщення домкратів;

страхувальних елементів, які виконують у процесі експлуатації та під час роботи з вирівнювання роль зв'язків між цокольною та опорною частинами фундаменту.

1. У період вирівнювання будинків та споруд необхідно передбачати постійні спостереження за станом конструкцій об'єктів, що вирівнюються.

ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.1 С.50

ДОДАТОК 7

(рекомендований)

ОСНОВНІ ВИМОГИ ПРИ ПРОЕКТУВАННІ БУДИНКІВ І СПОРУД 3 УРАХУВАННЯМ ЇХ ВИРІВНЮВАННЯ ВИБУРЮВАННЯМ ГРУНТУ ОСНОВИ

1. Вирівнювання шляхом горизонтального вибурювання (часткового виймання) грунту з-під підошви фундаментів допускається застосовувати для будинків і споруд, що нахилились і мають стрічкові, плитні чи окремо розташовані фундаменти з глибиною закладання не більше 3-3,5м від денної поверхні і при середньому тиску під підошвою фундаменту не менше 0,2МПа. Необхідною умовою для застосування даного способу вирівнювання також є відсутність підземних вод на глибині до 1,5м від підошви фундаментів.
2. Основа будинку або споруди вважається придатною для вирівнювання, якщо вона складена грунтами з модулем деформації Е = 25 МПа. При Е >25 МПа слід передбачати ґрунтову подушку завтовшки не менше їм із глинистого грунту з модулем деформації 10 = Е < 25 МПа. Грунтова подушка повинна бути за товщиною і в плані будинку рівномірною за щільністю та однорідністю.
3. На вводах комунікаційних мереж (газ, водопровід та ін.) необхідно передбачити компенсуючі пристрої або гнучкі вставки, що гарантують нормальну експлуатацію мережі при нерівномірних осіданнях основи і при вирівнюванні будинку. Випуски каналізації слід розташовувати вище підошви фундаментів.

Підошва фундаменту відсіків будинку повинна бути на одній відмітці.

1. Вирівнювання будинків і споруд у залежності від їх конструктивного рішення, технічних характеристик обладнання, взаємного розміщення будинків і комунікацій та ін. допускається передбачати зовні або всередині.

При проектуванні будинків з можливістю їх вирівнювання зовні в проекті повинні міститися вказівки про влаштування вздовж будинку чи споруди траншеї, на дні якої повинні бути прокладені колії для переміщення бурового обладнання. При вирівнюванні зсередини будинку в одному з приміщень підвалу влаштовується один чи декілька приямків (їх кількість призначається в залежності від розмірів будинку в плані), розміри яких повинні бути достатніми для розміщення бурового обладнання.

1. У проектах будинків і споруд, що підлягають вирівнюванню, слід передбачати при будівництві закладання марок для проведення інструментальних спостережень у період експлуатації при виконанні робіт з вирівнювання.
2. У випадку, коли несуча здатність будинку чи споруди, які вирівнюються, недостатня для сприйняття дій, що виникають під час вибурювання, необхідно передбачати підсилення конструкцій фундаменту і, за необхідності, надземної частини.
3. Проектування будинків і споруд, для яких передбачається можливість їх вирівнювання, має виконуватися з обов'язковою участю організації, що спеціалізується у цій галузі. Проект повинен бути узгоджений з замовником і територіальним проектним інститутом.

ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.1 С.51

ДОДАТОК 8

(рекомендований)

1 Схема вертикальних переміщень земної поверхні при підробці приймається у залежності від гірничо-геологічних умов у виді параболічного циліндра з радіусом у вершині, що дорівнює R, або зміщення основи паралельно початковій горизонтальній поверхні з утворенням вертикального уступу заввишки h на відстані Іу від торця будинку (рисунок 8.1).

Рисунок 8.1 - Схема вертикальних переміщень земної поверхні при підробці, що викликані кривизною (а) або утворенням уступу (б)

2 Переміщення будь-якої точки основи у відносно осі будинку (споруди) або його відсіку визначаються за формулою

у = -

2 R ,( 1 )

де х - відстань від точки, що розглядається, до центральної осі будинку (споруди)

або його відсіку (рисунок 8.1, а) .

3 Різниця переміщень Dy двох точок основи будинку або споруди, яка є наслідком кривизни земної поверхні, визначається за формулою

By = п р тр 2 r ,(2)

де ху х2 - відстань від точок основи, що розглядаються, до відповідної центральної осі будинку (відсіку) або споруди.

ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.1 С.52

4 Різниця переміщень Dy двох точок основи будинку або споруди, що виникає внаслідок рівномірного нахилу і земної поверхні, визначається за формулою

Dy = пті ( Х2 -х 1) (3)

що є наслідком деформації земної поверхні,

5 Кут нахилу у будь-якій точці основи ір визначається за формулою

(4)

ги =—

f f fR,

1. Розрахунковий напрям лінії уступу слід приймати за простяганням пластів корисних копалин.
2. Розрахункове місце знаходження уступу Іу в плані будинку або споруди слід приймати таким, за якого в несучих конструкціях виникають найбільші зусилля або виникає найбільший крен будинку (рисунок 8.1, б).

У тих випадках, коли лінії уступів можуть бути протрасовані з боку ділянки, розташованої поряд із майданчиком, що забудовується, розрахункове місце знаходження уступу у плані слід приймати за його можливим розташуванням.

а - розтягу; б - стиску Рисунок 8.2 - Схеми до розрахунку переміщень точок земної

поверхні підвпливом горизонтальних деформацій

8 Схема горизонтальних переміщень земної поверхні приймається у виді лінійних трикутних епюр із нульовою точкою, розташованою у центрі будинку або споруди. Переміщення будь-якої точки основи DI відносно відповідної центральної осі будинку (відсіку) або споруди (рисунок 8.2), що викликане горизонтальними деформаціями (розтяганням-стиском), визначається за формулою

DI = ± пр тр єх,(5)

Примітка. При несиметричній конструктивній схемі будинку положення його центральної осі призначається таким, за якого горизонтальні навантаження на фундаменти, викликані горизонтальними деформаціями земної поверхні, будуть урівноважені.

ДОДАТОК 9

(рекомендований)

ВИЗНАЧЕННЯ коефіцієнтів жорсткості основ

БУДИНКІВ І СПОРУД

Коефіцієнти жорсткості основи при стиску

1. Коефіцієнти жорсткості, що використовуються для оцінки напружено-деформівного стану конструкції будинків і споруд у припущенні лінійної деформованості грунтів, визначаються виходячи з осідань основи від дії середнього тиску під підошвою фундаменту.

Розрахунок осідань основи слід виконувати, як правило, застосовуючи розрахункову схему основи у виді лінійно-деформівного напівпростору з умовним обмеженням глибини стисливої товщі або лінійно-деформівного шару у відповідності з вимогами СНіП 2.02.01 та вказівками даного додатка.

За розрахунковий стан грунтів за вологістю приймається усталене значення вологості, що дорівнює природній вологості w , якщо w = Wp , і вологість на межі розкочування Wp, якщо w < w.

1. При визначенні коефіцієнтів жорсткості основи слід враховувати форму і розміри підошви фундаменту, неоднорідність геологічної будови основи і розподільні властивості грунтів.

Форму і розміри підошви фундаменту слід враховувати при визначенні вертикальних нормальних напруг по глибині основи згідно з вимогами обов'язкового додатка 2 СНіП 2.02.01.

Неоднорідність геологічної будови основи слід враховувати визначенням осідань у точках під підошвою фундаменту на розрахункових вертикалях геологічного розрізу, які вибираються у залежності від характеру нашарувань, наявності лінз, включень та ін. (рисунок 9.1). За вибраними вертикалями слід призначати розрахункові шари у межах стисливої товщі основи.

'-V/yw.

Рисунок 9.1 - Геологічний розріз неоднорідної основи

ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.1 С.54

Розподільні властивості грунтів основи слід враховувати визначенням її змінного коефіцієнта жорсткості за значенням повного осідання виходячи з роздільного обліку пружних та залишкових осідань, які знаходяться у залежності

s = Sei + Spi ;(1)

де s - повне осідання основи за вертикаллю, що розглядається; sei - залишкова частина осідання;

Spi - пружна частина осідання.

З Повне осідання основи з використанням її розрахункової схеми у виді ліній-но-деформівного напівпростору за розрахунковою вертикаллю слід визначати методом пошарового підсумовування за формулою

( 2 )

де Р - безрозмірний коефіцієнт, що дорівнює 0,8;

azp,i~ значення додаткової вертикальної нормальної напруги від сумарних

навантажень, що передаються системою фундаментів, у і шарі грунту за вертикаллю, що розглядається; hі- товщина і шару грунту;

Е|- модуль повних деформацій і шару грунту, що визначається в діапазоні діючих

навантажень, які перевищують навантаження від власної ваги грунтуо-2д,і у відповідності з пунктами 20 - 23 даного додатка;

п - число шарів, на які розбита стислива товща основи.

При цьому розподілення вертикальних нормальних напружень по глибині основи за розрахунковими вертикалями слід визначати з урахуванням нерівномірного розподілення вертикальних нормальних напружень по горизонтальних перерізах стисливої товщі основи у відповідності з обов'язковим додатком 2 СНіП 2.02.01. Значення цих напружень на глибині по вертикалі, що проходить через довільну точку у межах чи за межами фундаменту, який розглядають, слід визначати методом кутових точок (див. обов'язковий додаток 2 СНіП 2.02.01) або з використанням формул, за якими розподіляються напруження у лінійно-деформівному напівпросторі від впливу навантаження на поверхню основи.

4 Пружні осідання основи по розрахункових вертикалях слід визначати з урахуванням нерівномірного розподілення вертикальних нормальних напружень по горизонтальних перерізах стисливої товщі аналогічно пункту 3 даного додатка.

Пружне осідання основи Sei по розрахунковій вертикалі слід визначати за формулою

Sei = ^§^7(3)

де - середнє значення додаткового вертикального нормального напруження від

сумарних навантажень, що передаються системою фундаментів, в і шарігрунтупо вертикалі, що розглядається

ДБН В.1.1-5-2000 Ч.1 С.55

Елі модуль пружних деформацій і шару грунту, що визначається за розван-тажувальною кривою діаграми деформування у відповідності з пунктами 20 - 23 даного додатка.

1. Залишкові осідання основи слід визначати у випадках, коли

Р > о-,,(4)

де р - середній тиск (нормальне контактне напруження) під підошвою фундаменту, що не перевищує розрахункового опору грунту основи; вертикальне нормальне напруження на рівні підошви фундаменту від власної ваги вище розташованих грунтів.

Залишкове осідання sn визначається як різниця між середніми значеннями повного осідання та пружною його частиною, що визначаються за розрахунковими вертикалями виходячи із залежності (1).

Якщо р = залишкові та пружні осідання не розділяють і не визначають.

1. При використанні розрахункової схеми основи у виді лінійно-деформівного шару залишкові та пружні осідання основи допускається визначати згідно з вимогами пунктів 2, 3, 4, при цьому глибина стисливої товщі приймається рівною товщині лінійно-деформівного шару.

1. Коефіцієнт жорсткості основи С по вертикалі, яка розглядається, визначається за формулою

(5)

Проміжні значення коефіцієнта жорсткості на ділянках поверхні основи між розрахунковими вертикалями слід визначати інтерполяцією.

1. При визначенні коефіцієнтів жорсткості основи допускається не враховувати розподільні властивості грунту, якщо виконується умова

(6)

У цьому випадку при визначенні пружних осідань основи за формулою (3) значення напружень , по всіх вертикалях, що розглядаються, у межах підошви фундаменту слід приймати однаковими та рівними напруженням по вертикалі, що проходить через центр підошви фундаменту. Залишкові осідання слід визначати за формулою (1).

1. У випадку, коли значення нормальних контактних напружень на окремих ділянках підошви фундаменту, отримані при розрахунку конструкції на лінійно-деформівній основі з використанням величин коефіцієнтів жорсткості за формулою (5), не задовольняють умови (2) 4.23, необхідно враховувати нелінійну залежність осідання основи від тиску (нормального контактного напруження), представленого у виді графіка на рисунку 9.2.