Страница 13: ДБН В.2.5-67:2013. Опалення, вентиляція та кондиціонування (32609)

1. Для чистих приміщень і приміщень з кондиціонуванням повітря слід передбачати позитивний дисбаланс, якщо в них відсутні виділення шкідливих та вибухонебезпечних газів, пари й аерозолів або різко виражені неприємні запахи.
2. Витрату повітря для забезпечення дисбалансу в приміщеннях слід приймати:

а) за відсутності тамбур-шлюзу - з розрахунку створення різниці тиску не менше ніж 10 Па у відношенні до тиску в приміщені, що захищають, при зачинених дверях, але не менше ніж 100 м3/год на кожні двері такого приміщення;

б) за наявності тамбур-шлюзу - таким, що дорівнює витраті повітря, яке подається до тамбур- шлюзу.

1. У приміщеннях житлових, громадських та адміністративно-побутових будівель припливне повітря слід подавати так, щоб забезпечити нормовані параметри мікроклімату в зоні обслуговування або в робочій зоні.
2. У приміщенні зі значним вологовиділенням при тепловологісному відношенні 4000 кДж/кг і менше слід подавати частину припливного повітря до зони можливої конденсації вологи на огороджувальних конструкціях будівлі.

У приміщеннях громадського призначення заввишки 3 м і більше з надлишками теплоти рекомендується застосування витісняючої вентиляції (подача припливного охолодженого повітря на рівні підлоги через спеціальні повітророзподільники у зону обслуговування та видалення повітря з верхньої зони приміщення).

1. У приміщеннях із виділеннями пилу припливне повітря рекомендується подавати струминами, спрямованими зверху донизу з повітророзподільних, що розташовані у верхній зоні.
2. Припливне повітря необхідно спрямовувати так, щоб воно не надходило через зони з більшим забрудненням у зони з меншим забрудненням і не порушувало роботи місцевих відсмоктувачів. Припливне повітря треба подавати на постійні робочі місця, якщо вони знаходяться поблизу джерел шкідливих виділень, для яких неможливе улаштування місцевих відсмоктувачів.
3. Видалення повітря з приміщень системами вентиляції слід передбачати із зон, в яких повітря найбільш забруднене або має найбільш високу температуру або ентальпію. При виділенні пилу та аерозолів у приміщеннях без тепловиділень видалення повітря системами загальнообмінної вентиляції необхідно передбачати із нижньої зони.

У виробничих приміщеннях з виділеннями шкідливих або горючих газів або пари забруднене повітря треба видаляти із верхньої зони в об’ємі не менше однократного повітрообміну за 1 год, а у приміщеннях заввишки більше 6 м - не менше ніж 6 м3/год на 1 м2 приміщення.

У підземних паркінгах видалення повітря повинно відбуватися з верхньої та нижньої зон відповідно до ДБН В.2.3-15.

1. Приймальні пристрої для видалення повітря системами загальнообмінної витяжної вентиляції з верхньої зони приміщення слід розташовувати:

а) під стелею або покриттям, але не нижче 2 м від підлоги до низу отвору - для видалення надлишків теплоти, вологи та шкідливих газів;

б) не нижче 0,4 м від площини стелі або покриття до верху отвору - для видалення вибухонебезпечних сумішей газів, пари та аерозолів (крім суміші водню та повітря);

в) не нижче 0,1 м від площини стелі або покриття до верху отворів у приміщеннях заввишки 4 м і менше або не нижче 0,025 висоти приміщення (але не більше ніж 0,4 м) у приміщеннях заввишки більше 4 м - для видалення суміші водню та повітря.

1. Приймальні пристрої для видалення повітря системами загальнообмінної витяжної вентиляції з нижньої зони слід розташовувати на рівні до 0,3 м від підлоги до низу отвору.

Низ пристроїв (решіток або патрубків) для видалення повітря системою загальнообмінної витяжної вентиляції з нижньої зони приміщення слід розташовувати на рівні до 0,3 м від підлоги.

Витрату повітря місцевими відсмоктувачами, розташованими у межах робочої зони, слід враховувати як видалену з цієї зони.

1. У приміщеннях із світлими газовими інфрачервоними випромінювачами слід забезпечувати видалення відпрацьованих продуктів згоряння в об’ємі не менше ніж 10 м3/год на 1 кВт установленої теплової потужності системи променевого опалення згідно з [2].
2. Аварійну вентиляцію для приміщень, в яких можливе раптове надходження великої кількості шкідливих або горючих газів, пари або аерозолів, слід передбачати відповідно до вимог технологічної частини проекту, враховуючи неможливість одночасної аварії технологічного та вентиляційного обладнання.

Витрату повітря для аварійної вентиляції треба приймати за даними технологічної частини проекту.

1. Аварійна вентиляція у приміщеннях категорій А і Б повинна бути з механічним спонуканням.

Якщо температура, категорія та група вибухонебезпечної суміші горючих газів, пари та аерозолів не відповідають даним технічних умов на вибухозахищені вентилятори, то системи витяжної аварійної вентиляції слід передбачати з ежекторами з урахуванням 7.8.3 для будівель будь-якої поверховості.

Для одноповерхових будівель, в які у разі аварії надходять горючі гази або пара густиною, меншою за густину повітря, допускається приймати припливну вентиляцію з використанням механічного повітротехнічного обладнання згідно з 7.8.4 для витискування газів та пари через аераційні ліхтарі, шахти та дефлектори.

1. Аварійна вентиляція приміщень категорій В, Г та Д повинна бути з механічним спонуканням; допускається передбачати аварійну вентиляцію з природним спонуканням за умови забезпечення потрібної витрати повітря за розрахунковою температурою зовнішнього повітря у найжаркішу добу забезпеченістю 0,95, що визначена для теплого періоду року для відповідних районів будівництва згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-27.
2. Для аварійної вентиляції слід застосовувати:

а) основні системи загальнообмінної вентиляції з резервними вентиляторами, а також системи місцевих відсмоктувачів з резервними вентиляторами, що забезпечуватимуть витрату повітря, необхідну для аварійної вентиляції;

б) системи, які зазначені в а), та додатково системи аварійної вентиляції на недостатню витрату повітря;

в) тільки системи аварійної вентиляції, якщо використання основних систем неможливе або недоцільне.

1. Витяжні пристрої (решітки або патрубки) для видалення газів та пари системами аварійної вентиляції необхідно розташовувати з урахуванням вимог 7.5.10 та 7.5.11 у таких зонах:

а) робочій - при надходженні газів та пари густиною, більшою ніж густина повітря в робочій зоні;

б) верхній - при надходженні газів та пари з меншою густиною.

1. Для компенсації витрати повітря, яке видаляється аварійною вентиляцією, спеціальні припливні системи з механічним або природним спонуканням допускається не передбачати, якщо забезпечується приплив повітря через прорізи, що автоматично відчиняються.
2. Повітряні завіси
3. Повітряні та повітряно-теплові завіси слід передбачати:

а) у постійно відчинених прорізах зовнішніх стін приміщень, а також у воротах та прорізах зовнішніх стін, які не мають тамбурів і відкриваються більше п’яти разів або не менше ніж на 40 хв за зміну, в районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря мінус 15 °С і нижче у найхолоднішу п’ятиденку забезпеченістю 0,92 згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-27;

б) біля зовнішніх дверей вестибюлів громадських та адміністративно-побутових будівель при кількості людей, які проходять через двері протягом 1 год - 400 осіб і більше.

в) при обґрунтуванні - біля зовнішніх дверей будівель, якщо до вестибюлю примикають приміщення без тамбура, які обладнані системами кондиціонування;

г) біля зовнішніх дверей, воріт та прорізів приміщень з мокрим режимом;

д) при обґрунтуванні - біля прорізів внутрішніх стін та простінків виробничих приміщень для запобігання перетіканню повітря із одного приміщення у друге;

е) при обґрунтуванні - біля ворот, дверей та прорізів приміщень з кондиціонуванням або за завданням на проектування, або за спеціальними технологічними вимогами.

Теплоту, що подається повітряними та повітряно-тепловими завісами періодичної дії, не слід ураховувати в повітряному та тепловому балансах будівлі.

1. Повітряні та повітряно-теплові завіси біля зовнішніх прорізів, воріт та дверей необхідно розраховувати з урахуванням вітрового тиску. Витрату повітря слід визначати за розрахункової температури зовнішнього повітря у найхолоднішу п’ятиденку забезпеченістю 0,92 та максимальної з середніх швидкостей вітру (але не більше ніж 5 м/с), що визначені для холодного періоду року для відповідних районів будівництва згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-27. Швидкість виходу повітря зі щілин або отворів повітряно-теплових завіс слід приймати не більше ніж:

8 м/с - біля зовнішніх дверей;

25 м/с - біля воріт та технологічних прорізів.

1. Розрахункову температуру суміші повітря, що надходить у приміщення крізь зовнішні двері, ворота та прорізи, слід приймати, °С, не менше:

12 - для виробничих приміщень при легкій роботі та роботі середньої тяжкості та для вестибюлів громадських та адміністративно-побутових будівель;

5 - для виробничих приміщень при тяжкій роботі та відсутності постійних робочих місць на відстані 6 м і менше від дверей, воріт та прорізів.

1. Обладнання
2. Вентилятори, кондиціонери, припливні камери, повітронагрівачі, тепло-утилізатори, пиловловлювачі, фільтри, клапани, шумоглушники тощо (далі - обладнання) слід вибирати за розрахунковою витратою повітря з урахуванням витоків і підсмоктувань крізь нещільності: в обладнанні - за даними підприємства-виробника; у повітроводах витяжних і припливних систем - відповідно до вимог 7.11.8.

Слід застосовувати обладнання, корпуси якого мають визначений клас витоку (підсмоктування) повітря згідно з ДСТУ EN 1886. Витрати повітря крізь нещільності корпусу та крізь нещільності закритого повітряного клапана або дроселя визначають за даними підприємства-виробника відповідно до класифікації, наведеної у ДСТУ EN 1751. Витрати (витоки або підсмоктування) повітря крізь нещільності протипожежних та димових клапанів і вентиляційних каналів протидимної вентиляції повинні відповідати вимогам ДБН В.2.5-56.

1. Для захисту від замерзання води у повітронагрівачі необхідно:

а) передбачати установку циркуляційного насоса у вузлі об’язки повітронагрівача;

б) за відсутності циркуляційного насоса у вузлі об’язки повітронагрівача швидкість руху води в трубках слід обгрунтовувати розрахунком або приймати не менше ніж 0,12 м/с за розрахункової температури зовнішнього повітря у найхолоднішу п’ятиденку забезпеченістю 0,98 згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-27 та при 0 °С; запас поверхні нагріву обраного повітронагрівача не повинен перевищувати розрахунковий більше ніж на 10 %;

в) при застосуванні теплоносія - пари конденсатовідвідники слід розміщувати не менше ніж на 300 мм нижче патрубків повітронагрівачів, із яких витікає конденсат, а видалення конденсату від конденсатовідвідників передбачати самовитоком до збірних баків.

1. Обладнання у вибухозахищеному виконанні слід передбачати:

а) якщо воно розміщено в приміщенні категорій А та Б або у повітроводах систем, які обслуговують ці приміщення;

б) для систем загальнообмінної вентиляції, кондиціонування повітря та повітряного опалення (у тому числі з повітро-повітряними теплоутилізаторами), а також для протидимної вентиляції приміщень категорій А та Б;

в) для систем витяжної вентиляції, зазначених у 7.2.11;

г)для систем місцевих відсмоктувачів вибухонебезпечних сумішей.

Якщо температура, категорія та група вибухонебезпечної суміші горючих газів, пари, аерозолів, пилу з повітрям не відповідають технічним умовам щодо вибухозахищеності вентиляторів, то слід передбачати ежекторні установки. У системах з ежекторними установками треба передбачати вентилятори, повітродувки або компресори у звичайному виконанні, якщо вони працюють із зовнішнім повітрям.

Обладнання у звичайному виконанні слід передбачати для систем місцевих відсмоктувачів, що розташовані у приміщеннях категорій В, Г та Д і видаляють паро-газоповітряні суміші, якщо відповідно до норм технологічного проектування виключена ймовірність утворення сумішей вибухонебезпечної концентрації за умов нормальної роботи, а також у разі аварії технологічного обладнання.

1. Обладнання припливних систем вентиляції, кондиціонування повітря та повітряного опалення для приміщень категорій А та Б, а також повітро-повітряні теплоутилізатори для цих приміщень з використанням теплоти повітря з приміщень інших категорій (крім категорій А, Б, В), що розташовані у приміщеннях для вентиляційного обладнання, допускається приймати у звичайному виконанні за умови установки вибухозахищених зворотних клапанів згідно з 7.9.11.
2. Для очищення вибухонебезпечної пилоповітряної суміші від горючих речовин необхідно застосовувати пиловловлювачі та повітряні фільтри:

а) при сухому очищенні - у вибухозахищеному виконанні із пристроями для безперервного видалення вловленого пилу;

б) при мокрому очищенні (у тому числі пінному) - у вибухозахищеному виконанні; за технічного обґрунтування допускається застосовувати у звичайному виконанні.

1. Повітророзподільники припливного повітря слід приймати:

а) при повітряному опаленні, вентиляції та кондиціонуванні - з пристроями для регулювання витрати повітря;

б) для душування робочих місць - з пристроями для регулювання витрати та напряму струмини повітря в горизонтальній площині на кут до 180° і у вертикальній площині - на кут до 30°.

1. У витяжних вентиляційних системах приміщень житлових, громадських, адміністративно- побутових та виробничих будівель, де використовують газове обладнання, пристрої для регулювання витрати повітря, що встановлюються у решітках та/або клапанах вентиляторів, повинні виключати можливість повного перекриття витяжного вентиляційного каналу.

Примітка. Визначення терміну "газове обладнання" - згідно з ДБН В.2.5-20.

1. Повітророзподільники припливного повітря (крім повітроводів перфорованих та із щілинами) і витяжні пристрої допускається застосовувати із горючих матеріалів.
2. Теплоутилізатори та шумоглушники слід застосовувати із негорючих матеріалів; для теплообмінних (внутрішніх) поверхонь теплоутилізаторів допускається застосовувати горючі матеріали групи Г1.
3. Характеристики обладнання систем центрального кондиціонування та припливно- витяжної вентиляції повинні відповідати вимогам ДСТУ EN 1886, повітряних фільтрів систем загальнообмінної вентиляції - ДСТУ 4319 з урахуванням положень ДСТУ Б EN 13779.