---

спеціальний металевий ящик, встановлюваний біля місця зварювальних

робіт.

Перед зварюванням електроди повинні бути просушені за

температури, що вказана в паспортах на конкретний тип електродного

покриття. Покриття електродів має бути однорідним, щільним, без

здуття, напливів та тріщин.

8.1.3.10. Електрозварювальна установка на весь час роботи

повинна бути заземлена. Крім заземлення основного

електрозварювального обладнання, у зварювальних установках

належить безпосередньо заземлювати той затискач вторинної обмотки

зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що

йде до виробу (зворотний провідник).

8.1.3.11. Над переносними й пересувними електрозварювальними

установками, які використовуються на відкритому повітрі, повинні

бути споруджені навіси з негорючих матеріалів для захисту від

атмосферних опадів.

8.1.3.12. Технічне обслуговування та планово-попереджувальний

ремонт зварювального устаткування мають проводитися відповідно до

графіка. Щодня після закінчення роботи слід проводити чищення

агрегатів та пускової апаратури.

8.1.3.13. Температура нагрівання окремих частин зварювального

агрегата (трансформаторів, підшипників, щіток, контактів

вторинного кола тощо) не повинна перевищувати 75 град. С.

8.1.3.14. Опір ізоляції струмопровідних частин зварювального

кола повинен бути не нижче 0,5 Ом. Ізоляцію треба перевіряти не

рідше 1 разу на 3 місяці (у разі автоматичного зварювання під

шаром флюсу - 1 раз на місяць), і вона повинна витримувати напругу

2 кВ протягом 0,12 год.

8.1.3.15. Живлення дуги в установках для атомно-водневого

зварювання повинно здійснюватися від окремого трансформатора.

Безпосереднє живлення дуги від розподільчої мережі через регулятор

струму будь-якого типу не дозволяється.

8.1.3.16. Коли здійснюється атомно-водневе зварювання, у

пальникові має бути передбачене автоматичне відключення напруги та

припинення подавання водню в разі розриву кола.

8.1.3.17. Відстань від машин точкового, шовного та рельєфного

зварювання, а також від машин для стикового зварювання до місць

знаходження горючих матеріалів та конструкцій повинна бути не

менше 4 м у разі зварювання деталей перерізом до 50 мкв. м,

а від машин для стикового зварювання деталей перерізом

понад 50 мкв. м - не менше 6 м.

8.1.4. Паяльні роботи

8.1.4.1. Робоче місце в разі проведення робіт з використанням

паяльних ламп повинне бути очищене від горючих матеріалів, а

конструкції з горючих матеріалів, які містяться на відстані менше

5 м, повинні бути захищені екранами з негорючих матеріалів або

политі водою (водним розчином піноутворювача тощо).

8.1.4.2. Паяльні лампи необхідно утримувати справними та не

рідше 1 разу на місяць перевіряти їх на міцність та герметичність

із занесенням результатів, і дати перевірки до спеціального

журналу. Крім того, не рідше 1 разу на рік мають проводитися

контрольні випробування паяльних ламп тиском.

8.1.4.3. Кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням

результатів заводського гідравлічного випробування та допустимого

робочого тиску. Запобіжні клапани мають бути відрегульовані на

заданий тиск.

8.1.4.4. Заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх

слід у спеціально відведених для цієї мети місцях.

8.1.4.5. Для запобігання викидам полум'я з паяльної лампи

пальне, яким заправляють лампи, повинне бути очищене від сторонніх

домішок та води.

8.1.4.6. Щоб уникнути вибуху паяльної лампи, забороняється:

застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензин

чи суміш бензину з гасом;

підвищувати тиск у резервуарі лампи під час накачування

повітря понад допустимий робочий тиск, вказаний у паспорті;

заповнювати лампу пальним більше ніж на 3/4 об'єму її

резервуара;

відкручувати повітряний гвинт та наливну пробку, коли лампа

горить або ще не охолола;

ремонтувати лампу, а також виливати з неї чи заправляти її

пальним поблизу відкритого вогню, під час цього палити.

8.1.5. Розігрівання (варіння) бітумів та смол

8.1.5.1. Розігрівання (варіння) бітумів та смол необхідно

здійснювати у спеціальних котлах, що мають бути справними й

забезпеченими кришками з негорючих матеріалів, які щільно

закриваються.

Заповнювати котли дозволяється не більше ніж на 3/4 їх

місткості. Завантажуваний у котел наповнювач має бути сухим.

8.1.5.2. Щоб уникнути виливання мастики в топку та її

загоряння, котел необхідно встановлювати похило, так щоб його

край, розташований над топкою, був на 50-60 мм вище протилежного.

Топковий отвір котла повинен бути обладнаний відкидним козирком з

негорючого матеріалу.

Топки котлів після закінчення роботи треба погасити й залити

водою.

8.1.5.3. Місце розігрівання (варіння) бітумів та смол слід

обносити валом або бортиком з негорючих матеріалів не менше 0,3 м

заввишки.

8.1.5.4. З метою пожежогасіння місця розігрівання (варіння)

бітуму (смол) необхідно забезпечити ящиками із сухим піском

ємкістю 0,5 м, лопатами та не менше ніж двома пінними

вогнегасниками.

8.1.5.5. Під час роботи пересувних котлів на зрідженому газі

газові балони в кількості не більше двох повинні розміщатися у

вентильованих шафах з негорючих матеріалів, установлюваних на

відстані не менше 20 м від працюючих котлів.

Вказані шафи слід тримати постійно замкненими.

8.1.5.6. У разі розміщення бітумного котла просто неба над

ним необхідно встановлювати навіс із негорючих матеріалів.

8.1.5.7. Котли допускається встановлювати групами. Кількість

котлів у групі не повинна перевищувати трьох. Відстань між групами

котлів - не менше 9 м.

8.1.5.8. Місце розігрівання (варіння) бітумів (смол) має

розміщатися на спеціально відведених майданчиках і бути на

відстані:

від будівель та споруд IV, IVa, V ступеня вогнестійкості - не

менше ніж 30 м;

від будівель та споруд III, IIIa, IIIб ступеня

вогнестійкості - не менше ніж 20 м;

від будівель та споруд I та II ступеня вогнестійкості - не

менше ніж 10 м.

8.1.5.9. Підігрівати бітумні суміші всередині приміщень слід

у бачках з електропідігрівом. Забороняється застосовувати для

підігрівання прилади з відкритим вогнем.

8.1.5.10. Доставляння гарячої бітумної мастики на робочі

місця повинне здійснюватися:

у спеціальних металевих бачках, що мають форму зрізаного

конуса, оберненого широкою частиною донизу з кришками, які щільно

закриваються. Кришки повинні мати запірні пристрої, що не

допускають відкривання в разі випадкового падіння бачка;

насосом по сталевому трубопроводу, закріпленому на

вертикальних ділянках до будівельної конструкції, не допускаючи

при цьому протікань. На горизонтальних ділянках дозволяється

подавання мастики через термотривкий шланг. У місці з'єднання

шланга зі сталевою трубою повинен надягатися запобіжний футляр

довжиною 0,4-0,5 м (з брезенту або інших матеріалів). Після

наповнення резервуара установки для нанесення мастики повинне бути

проведене відкачування мастики з трубопроводу.

8.1.5.11. Не дозволяється:

залишати котли без нагляду в процесі розігрівання (варіння);

встановлювати котли в горищних приміщеннях та на покриттях

будівель і споруд;

продовжувати топлення котлів з бітумами (смолами) у разі

появи витікання. У цьому випадку необхідно негайно припинити

опалення, очистити котел та відремонтувати або замінити його.

8.2. Фарбувальні роботи

8.2.1. Об'ємно-планувальні і конструктивні рішення

фарбувальних цехів (ділянок, приміщень) повинні відповідати

вимогам чинних будівельних норм.

У загальних виробничих корпусах вони мають розміщуватися біля

зовнішніх стін з віконними отворами, у багатоповерхових будівлях -

на верхніх поверхах. Розміщення фарбувальних виробництв у

підвальних чи цокольних приміщеннях не дозволяється.

8.2.2. У разі розміщення дільниць фарбувального обладнання в

загальному потоці виробництва (в окремих обґрунтованих випадках,

коли загальна площа фарбувальних камер або ґрат не перевищує

200 кв. м або 10% площі приміщення) їх слід вважати

вибухонебезпечними в радіусі 5 м в усі боки від меж фарбувальних

установок (відкритих отворів фарбувальних камер).

8.2.3. Вогневі роботи (зварювальні тощо) дозволяється

проводити на відстані не ближче 15 м від відчинених отворів

фарбувальних та сушильних камер. Місце зварювання слід

обгороджувати захисним екраном.

8.2.4. На підприємствах лакофарбувальні матеріали

дозволяється зберігати:

у коморі при фарбоприготувальному відділенні - у кількості не

більше тридобової потреби (дозволяється зберігання лакофарбових

матеріалів безпосередньо в приміщенні фарбоприготування без

улаштування окремої комори, якщо добова витрата цих матеріалів не

перевищує 300 кг);

у цеховій коморі - у кількості, що не перевищує змінну

потребу;

на робочих місцях - у кількості, яка не перевищує ємкість

фарбонагнітального бака чи стандартної фляги (40 л), причому тара

має бути щільно закрита.

8.2.5. На кожній діжці, бідоні та іншій тарі з лакофарбовим

матеріалом, розчинником тощо повинна бути наклейка або бирка з їх

точною назвою та зазначенням пожежонебезпечних властивостей.

Порожня тара з-під лакофарбових матеріалів має бути щільно

закритою 3 зберігатися на спеціально відведених майданчиках.

8.2.6. Фарбувальні та сушильні камери, інше обладнання

приміщень для ведення фарбувальних та фарбоприготувальних робіт

повинні виготовлятися з негорючих матеріалів.

8.2.7. Внутрішні поверхні стін фарбувальних приміщень на

висоту не менше 2 м повинні бути облицьовані негорючим матеріалом,

який допускає легке очищення від забруднень.

8.2.8. Приміщення фарбувальних та фарбоприготувальних

підрозділів мають бути обладнані самостійною примусовою

припливно-витяжною вентиляцією та системами місцевих відсосів з

фарбувальних камер, ванн занурення, установок обливання, постів

ручного пофарбування, сушильних камер тощо.

Забороняється здійснювати фарбувальні роботи, коли відключені

системи вентиляції. Слід передбачати захисне блокування, що

виключає можливість подавання матеріалів (або стисненого повітря)

до розпилюючих пристроїв у разі припинення роботи вентиляції.

Витяжні вентиляційні установки фарбувальних приміщень повинні мати

звукову або світлову сигналізацію, яка сповіщає про припинення їх

роботи.

8.2.9. Влаштування підпільних припливних та витяжних

вентиляційних каналів не дозволяється, за винятком каналів для

камер з нижнім відсмоктуванням та установок безкамерного

фарбування на ґратах у підлозі. У цих випадках очищення

відсмоктуваного повітря у гідрофільтрах, розташованих на вході до

каналу, обов'язкове. При цьому ділянки підпільних каналів мають

бути в разі безкамерного фарбування мінімальної (технічно

обґрунтованої) довжини, а для камер канали повинні виводитися

нагору безпосередньо по їх стінах. У всіх випадках мають бути

передбачені заходи, які виключають можливість створення в каналах

вибухонебезпечних концентрацій.

Приямок під ґратами повинен бути заповнений шаром води

заввишки не менше 50 мм з автоматичним підтриманням її постійного

рівня.

8.2.10. Вентилятори витяжних систем від фарбувальних

дільниць, фарбувального та сушильного обладнання слід

застосовувати у вибухобезпечному виконанні.

8.2.11. У разі використання в одній камері різних

лакофарбових матеріалів (нітроцелюлозних, олійних, алкідних тощо)

перед зміною фарби камеру необхідно старанно очищати від осілої

фарби іншого типу.

8.2.12. Фарбувальні та сушильні камери, установки струминного

обливання й занурення тощо, а також дільниці безкамерного

фарбування на ґратах повинні бути обладнані автоматичними

установками пожежогасіння (вуглекислотними, пінними, порошковими,

парогасіння тощо).

8.2.13. У разі ручного фарбування внутрішніх поверхонь

великогабаритних виробів (типу цистерн тощо) необхідно передбачати

в них не менше двох отворів (люків) з протилежних боків: один -

для витяжки, другий - для підсмоктування свіжого повітря.

Пофарбування слід починати з боку отворів (люків) для витяжки

повітря. Об'єм вентильованого повітря розраховується на розведення

парів розчинників у середньому до гранично допустимих концентрацій

(ГДК).

8.2.14. Повітря, відсмоктуване від місця фарбування

розпиленням (камери, кабіни, грати на підлозі), повинне очищатися

від часток горючих фарб і лаків за допомогою гідрофільтрів

("мокрий" спосіб) або інших ефективних пристроїв очищення.

8.2.15. Під час фарбування розпиленням фарбонагнітальні бачки

повинні розміщатися поза фарбувальними камерами.

Фарборозпилювачі повинні бути заземлені.

8.2.16. Фарборозпилювачі та шланги в кінці зміни слід очищати

й промивати від залишків лакофарбових матеріалів.

Фарбувальні камери очищаються від осілої фарби в міру її

накопичення, але не рідше одного разу на тиждень після закінчення

зміни (коли працює вентиляція).

Ванни гідрофільтрів фарбувальних камер слід в міру

накопичення фарби, але не рідше одного разу на тиждень, очищати