При застосуванні високих відсотків армування перерізів повинні виконуватися спеціальні вказівки НДІБК, при цьому максимальна крупність заповнювача в бетонній суміші не повинна перевищувати 10мм.
Д.3.6При прогонах до 6—8 м перекриття рекомендується виконувати плоскими, при більших значеннях ?? пласкими з капітелями або міжколонними балками й стінами, а при прогонах до ?? з міжколонними балками або стінами та ребристими, і пустотними плитами.
Для зальних приміщень прогоном 12??15 м рекомендуються кесонні, ребристі або пустотні плити при обпиранні по чотирьом сторонам на балки й стіни.
Д.3.7Основними конструктивними параметрами плоских плит перекриттів є розміри поперечного переріза (товщина плити), клас бетону по міцності на стиск і вміст подовжньої арматури, які визначаються залежно від навантаження на перекриття та довжини прольотів.
При проектуванні рекомендується приймати оптимальні конструктивні параметри перекриттів, установлювані на основі техніко-економічного аналізу. При цьому товщину плоских плит перекриттів суцільного перерізу рекомендується приймати не менше 1/30 довжини найбільшого прольоту і не більше , клас бетону ?? не менше В20. Висота пустотних, ребристих і кесонних плит приймається не менше і не більше , клас бетону ?? не менше В25.
Д.3.8У плоских плитах перекриттів, на густо армованих ділянках, навколо колон, де діють максимальні поперечні сили, що згинають і крутні моменти, для запобігання продавлювання, спрощення армування й полегшення бетонування рекомендується укладання фібробетону класу по міцності на розтягання не менше В25.
Д.3.9Основними конструктивними параметрами плоских фундаментних плит є розміри (товщина плити), клас бетону по міцності на стиск і вміст подовжньої арматур, які визначаються залежно від реактивного тиску ґрунту основи й кроку колон і стін.
При проектуванні рекомендується приймати оптимальні конструктивні параметри фундаментних плит, установлювані на основі техніко-економічного аналізу. При цьому товщину фундаментних плит рекомендується приймати не менше і не більше , клас бетону ?? не менше В20, армування ?? не менше 0,3 %, а марку по водонепроникності ?? не менше W6.
Д.3.10 Ребристі й коробчасті фундаменти складаються із плитних і стінових елементів і застосовуються для підвищення жорсткості будівлі, а при висоті більше і для використання підземного простору як технічних поверхів.
Д.3.11Пальові фундаменти складаються з монолітних ростверків у вигляді спільних фундаментних плит, стрічкових фундаментних плит під стінами, окремо фундаментних плит, що стоять під колонами та забивних, буронабивних, буроін’єкційних і інших паль.
Тип і розташування паль по полю фундаментної плити слід вибирати залежно від конструктивної системи будівлі, навантажень, що припадають на палі й інженерно-геологічних умов основи.
Розрахунок і конструювання пальових фундаментів слід провадити згідно спеціальним нормативним документам.
Д.3.12Для забезпечення термічної тріщиностійкості масивних фундаментних плит об’ємом до без розбивки на окремі технологічні блоки рекомендується застосовувати метод безперервної укладки високорухливої й самоущільненої суміші з модифікованих бетонів з низькою екзотерією та вмістом полікомпонентних модифікаторів.
Д.4 Конструювання основних несучих конструкцій монолітних будівель
Д.4.1При конструюванні основних несучих елементів конструктивної системи (колон, стін, плит перекриттів і покриттів, фундаментних плит) слід дотримуватися спільних вимог по конструюванню залізобетонних конструкцій згідно СНиП 2.03.01-84*, а також рекомендації розділу 6 даного ДП.
Д.4.2Колони армують подовжньою, як правило, симетричною арматурою, розташованою по контуру поперечного перерізу й, у необхідних випадках, усередині поперечного перерізу, та поперечною арматурою по висоті колони, що охоплює всі поздовжні стрижні й розташована по контуру й усередині поперечного перерізу.
Конструкцію поперечної арматур у межах поперечного перерізу та максимальні відстані між хомутами й зв'язками по висоті колони слід приймати такими, щоб запобігти випучуванню стиснутих поздовжніх стрижнів і забезпечити рівномірне сприйняття поперечних сил по висоті колони.
Д.4.3Стіни рекомендується армувати, як правило, вертикальною й горизонтальною арматурами, розташованими симетрично біля бічних сторін стіни, і поперечними зв'язками, що з'єднують вертикальну й горизонтальну арматури, розташовану в протилежних бічних сторін стіни.
Максимальну відстань між вертикальними й горизонтальними стрижнями, а також максимальну відстань між поперечними зв'язками слід приймати такими, щоб запобігти випучуванню вертикальних стиснутих стрижнів і забезпечити рівномірне сприйняття зусиль, що діють у стіні.
Д.4.4На торцевих ділянках стіни по її висоті слід встановлювати поперечну арматури у вигляді П-образних або замкнутих хомутів, що створюють необхідну анкеровку кінцевих ділянок горизонтальних стрижнів, що й охороняють від випучування торцеві стиснуті вертикальні стрижні стін.
Д.4.5Спряження стін у місцях їх перетинання слід армувати по всій висоті стін пересічними П-образними або гнутими хомутами, які забезпечують сприйняття концентрованих горизонтальних зусиль в спряженнях стін, а також охороняють вертикальні стиснуті стрижні в спряженнях від випучування, що й забезпечує анкеровку кінцевих ділянок горизонтальних стрижнів.
Д.4.6Армування пілонів, що займають по своїх геометричних характеристиках проміжне положення між стінами й колонами, провадять як для колон або як для стін залежно від співвідношення довжини й ширини поперечного переріза пілонів.
Д.4.7Кількість вертикальної й горизонтальної арматур у стіні слід установлювати відповідно до діючих у стіні зусиль. При цьому рекомендується передбачати рівномірне армування по площі стіни зі збільшенням армування біля торців стіни й біля прорізів.
Д.4.8Армування плоских плит слід здійснювати подовжньою арматурою у двох напрямках, розташовуваною біля нижньої й верхньої граней плити, а в необхідних випадках (згідно з розрахунком) і поперечною арматурою, розташовуваною біля колон, стін і по площі плити.
Д.4.9На кінцевих ділянках плоских плит слід установлювати поперечну арматуру у вигляді П-образних хомутів, розташованих по краю плити, що забезпечують сприйняття крутних моментів біля краю плити й необхідну анкеровку кінцевих ділянок подовжньої арматур.
Д.4.10 Кількість верхньої й нижньої подовжньої арматури у плиті перекриття (покриття) слід установлювати відповідно до діючих зусиль. При цьому рекомендується для нерегулярних конструктивних систем з метою спрощення армування встановлювати: нижню арматуру однаковою по всій площі конструкції, що розглядається, відповідно до максимальних значень зусиль у прольоті плити; основну верхню арматуру приймати такою ж, як і нижню, а біля колон і стін установлювати додаткову верхню арматуру, яка в сумі з основною повинна сприймати опорні зусилля в плиті. Для регулярних конструктивних систем подовжню арматуру рекомендується встановлювати по надколонним і міжколонним смугам у двох взаємно перпендикулярних напрямках відповідно до діючих у цих смугах зусиль.
Для скорочення витрати арматури можна також рекомендувати установку по всій площині плити нижньої й верхньої арматур, що відповідають мінімальному відсотку армування, а на ділянках де діють зусилля, що перевищують зусилля які можуть сприйматися цією арматурою, установлювати додаткову арматуру, яка у сумі з вищевказаною арматурою сприймає діючі на цих ділянках зусилля. Такий підхід приводить до більш складного армування перекриттів, що вимагає більш ретельного контролю арматурних робіт.
Армування фундаментних плит слід провадити аналогічним способом.
Д.4.11У товстих фундаментних плитах крім подовжньої арматури, яка установлюється у верхній і нижній гранях плити, слід передбачати подовжню арматуру, що розташована в середній зоні по товщині плити.
Д.4.12Для зниження витрати сталі й полегшення бетонування в колонах, балках і фундаментних плитах замість стикування стрижневої арматури діаметром і більше шляхом перепуску рекомендується її стикувати в торець за допомогою ванного зварювання або обтискних муфт.
Д.4.13Шви бетонування в плоских плитах рекомендується призначати в прольоті на відстані 1/3 ?? ¼ його довжини від опор. Не слід призначати ці шви в крайніх прольотах плити або на консолях.
Перед продовженням робіт шви бетонування повинні бути підготовлені відповідно до рекомендацій СНиП 3.01.01-87.
Д.4.14Вогнестійкість конструкцій. При товщині захисного шару більше 50мм для важкого бетону його необхідно армувати сіткою діаметром 1–2мм із гніздом не більше 70х70мм.
Для підвищення меж вогнестійкості статично невизначених конструкцій можливе збільшення площі арматури у верхній зоні проти необхідної з розрахунку на міцність.
Доповнення, зауваження та пропозиції:
Додаток Е
(рекомендований)
МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ВИСОТНОГО БУДИНКУНА ОПІР ПРОГРЕСУЮЧОМУ ОБВАЛЕННЮ
Е.1 Основні положення
Е.1.1 Стійкість до прогресуючого обвалення означає, що у випадку аварійних впливів допускаються локальні руйнування окремих вертикальних несучих елементів у межах одного поверху або ділянки перекриття одного поверху, але ці початкові руйнування не повинні привести до обвалення або руйнування конструкцій, на які передається навантаження, що раніше сприймався елементами, ушкодженими аварійним впливом.
Е.1.2 Реконструкція висотного будинку, зокрема перепланування й перебудова приміщень, не повинні знижувати його стійкість проти прогресуючого обвалення.
Е.1.3 У якості локального (гіпотетичного) руйнування слід розглядати руйнування (видалення) вертикальних конструкцій одного (будь-якого) поверху будинку, обмеженого навкруги площею до (діаметр ):
Е.1.4 При розрахунку конструкцій будівель на стійкість до прогресуючого руйнування слід керуватися діючими нормативними документами [1 – 6], а також рекомендаціями наведеними в публікаціях [7 – 11].
Е.1.5 Конструкції будинку рекомендується розраховувати як систему «основа – фундамент – надфундаментна споруда» з використанням програмних комплексів, таких як ПК ЛІРА, що дозволяють ураховувати фізичну й геометричну нелінійності, що забезпечує найбільшу імовірність результатів розрахунку й зниження додаткових матеріаловитрат.Рекомендується проводити розрахунок за наступною схемою:
Е.2 Розрахунок навантаження й опору матеріалів
Е.2.1 Розрахунок міцності й стійкості провадять на аварійне сполучення навантажень і впливів, що включає постійні і тривалі тимчасові навантаження, а також вплив на конструкцію будівлі локальних гіпотетичних руйнувань згідно з п. 1.3. Локальне руйнування може бути розташоване в будь-якому місці будівлі.
Е.2.2 Навантаження приймаються згідно з діючим нормативним документам (ДБН В.1.2.-2:2006 п. 4.18 та 4.19).
Е.2.3 Розрахункові характеристики міцності й деформативності матеріалів приймаються рівними їхнім нормативним значенням, згідно з діючими нормами проектування залізобетонних і сталевих конструкцій.
Е.3 Розрахунок конструкцій висотних будівель на стійкість проти прогресуючого руйнування
Е.3.1 Розрахунок будинку у випадку локального руйнування несучих конструкцій провадиться тільки по граничних станах першої групи. Переміщення конструкцій і розкриття в них тріщин у розглянутій надзвичайній ситуації не обмежуються.
Е.3.2 Розрахунок просторової моделі будинку необхідно проводити з урахуванням фізичної й геометричної нелінійності. Рекомендується використовувати просторову розрахункову модель. У моделі можуть ураховуватися елементи, які при нормальних експлуатаційних умовах є не несучими (наприклад, навісні зовнішні стінові панелі, залізобетонні огородження балконів і т.п.), а при наявності локальних впливів беруть активну участь у перерозподілі зусиль в елементах конструктивної системи. Розрахункова модель будинку повинна враховувати можливість видалення (руйнування) окремих вертикальних конструктивних елементів відповідно до п. 1.3. Розрахункова модель будинку повинна бути розрахована окремо з урахуванням кожного (одного) з локальних руйнувань.
Е.3.3 У деяких випадках доцільно розглядати роботу перекриттів над вилученою колоною (пілоном, стіною) при великих прогинах як висячої залізобетонної оболонки з урахуванням мембранних ефектів, які обумовлені фізичною й геометричною нелінійністю її роботи.
