Страница 3: НПАОП 05.0-1.05-06. Правила охорони праці для працівників берегових рибообробних підприємств 1 загальні положення (32448)

6 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ВЛАШТУВАННЯ ОСВІТЛЕННЯ 6.1 Природне освітлення

1. Природне освітлення виробничих та допоміжних приміщень повинно відповідати вимогам СНиП ІІ-4-79 „Естественное и искусственное освещение”, затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 27.06.79 № 100 (із змінами та доповненнями).
2. У всіх виробничих, підсобних та допоміжних приміщеннях з постійними робочими місцями (що використовуються понад 50 % робочого часу зміни) повинно обов’язково бути і максимально використовуватися природне освітлення.
3. У побутових приміщеннях, а також приміщеннях, що не мають постійних робочих місць, дозволяється передбачати тільки штучне освітлення.
4. Заміна природного освітлення штучним допускається також у приміщеннях з короткочасним перебуванням працівників:тузлучне відділення, коптильні камери, склади солі тощо, у яких не проводиться зорове спостереження за виробничим процесом.
5. Природне освітлення повинно влаштовуватися боковим - через вікна в зовнішніх стінах, верхнім - через світлові ліхтарі та отвори в покритті, а також через отвори в місцях перепадів висот суміжних прогонів будівель та комбінованим - коли до верхнього освітлення додається бокове.
6. Світлові отвори не повинні загороджуватися виробничим обладнанням, спорудами тощо як усередині, так і ззовні будівель.
7. У виробничих приміщеннях з переважно однотипним устаткуванням або з однаковим розташуванням у просторі робочих поверхонь освітленість повинна нормуватися на робочих поверхнях з урахуванням обов’язкового та регулярного очищення скла світлових отворів для приміщень зі значним виділенням пилу, диму й кіптяви не рідше 4 разів на рік, для решти приміщень - не рідше 2 разів на рік.
8. Нормативне значення коефіцієнта природного освітлення для будівель та величина природного освітлення приміщень повинні визначатися згідно з вимогами СНиП ІІ-4-79.
9. Для очищення скла вікон та ліхтарів повинні застосовуватись улаштування або пристосування (колиски, пересувні вишки тощо), що забезпечують безпеку виконання цих робіт.
10. Штучне освітлення
11. Приміщення і робочі місця повинні бути забезпечені штучним освітленням, достатнім для безпечного виконання робіт, перебування і переміщення людей.
12. Штучне освітлення виробничих, службових і допоміжних приміщень, а також місць роботи на відкритому просторі територій підприємств повинно відповідати вимогам СНиП ІІ-4-79, Правил улаштування електроустановок, затверджених Міністерством енергетики та електрифікації СРСР 06.07.84 (далі - ПУЕ) та ВНТП 35-86.
13. У виробничих приміщеннях рибообробних підприємств повинні влаштовуватися такі системи штучного освітлення:

загальне освітлення з рівномірним або локалізованим розміщенням світильників;

комбіноване освітлення (загальне плюс місцеве);

переносне освітлення для окремих дільниць роботи.

Застосування одного місцевого або переносного освітлення не дозволяється.

1. Під час виконання робіт у приміщеннях І-V розрядів за зоровою характеристикою освітленість проходів, проїздів та інших місць, де не виконуються роботи, повинна бути в разі використання газорозрядних ламп не менше 75 лк, а ламп розжарювання - не менше 30 лк.
2. Освітленість робочих місць, яка створюється світильниками загального освітлення в системі комбінованого, повинна бути не менше 150 лк за умови використання газорозрядних ламп і 50 лк - ламп розжарювання.
3. Лампи розжарювання та газорозрядні лампи місцевого і загального освітлення повинні мати абажури-відбивачі і встановлюватися таким чином, щоб унеможливити засліплювальну дію світлового потоку. Застосовувати незахищені лампи не дозволяється.
4. Конструкція світильників місцевого освітлення повинна мати можливість змінювати направлення світла на робочу поверхню.
5. У вологих, особливо вологих і жарких приміщеннях використання люмінесцентних ламп для місцевого освітлення допускається лише з арматурою спеціальної конструкції.
6. У приміщеннях з підвищеною небезпекою застосовується напруга живлення світильників з лампами розжарювання не вище 42 В, а в особливонебезпечних - 12 В.
7. Не дозволяється використання електросилових мереж для живлення загального робочого, аварійного та евакуаційного освітлення.
8. Освітленість території підприємства, під’їздів, проїздів транспортних засобів, пішохідних доріжок і небезпечних зон повинна бути не менше 2 лк.
9. Поряд з робочим освітленням, улаштування якого є обов’язковим у всіх приміщеннях і на освітлюваних територіях, для забезпечення нормальної роботи, проходу людей і руху транспорту повинно передбачатися аварійне освітлення, яке необхідне в тих випадках, коли освітлення вимагає подальша робота, закінчення виробничого циклу й евакуація людей з приміщення у разі раптового відключення робочого освітлення.
10. Аварійне освітлення для продовження роботи в приміщеннях, де відключення освітлення недопустиме через можливе виникнення пожежі, вибуху, отруєння або травмування працівників унаслідок порушення нормального обслуговування механізмів, повинно забезпечувати освітлюваність робочої поверхні не менше 5 % від норми, установленої для загального робочого освітлення цих приміщень, але не менше 2 лк.
11. Для евакуації людей аварійне освітлення встановлюється у приміщеннях з числом працівників 50 і більше осіб у місцях, небезпечних для проходу людей, в основних проходах, на сходах і запасних виходах. Воно повинно забезпечувати освітленість підлоги, основних проходів і східців не менше 0,5 лк у приміщеннях і не менше 0,2 лк на відкритих територіях.
12. Електроживлення світильників робочого та аварійного освітлення у виробничих і допоміжних приміщеннях, а також на освітлюваних територіях, повинно бути від різних незалежних джерел.
13. У разі раптового відключення робочого освітлення світильники аварійного та евакуаційного освітлення повинні включатися автоматично.
14. На підприємстві повинні бути: технічна документація на влаштування електроосвітлення, схеми і плани мереж освітлення, пристосування для їх технічного обслуговування та експлуатації.
15. Розташування світильників місцевого освітлення повинно бути таким, щоб на робочій поверхні був відсутній відблиск, не було затемнених місць, а пряме світло лампи не потрапляло в поле зору працівника.
16. Для захисту від засліплювальної дії світильників загального освітлення висота їх розміщення повинна становити не менше 2,5-4 м залежно від типу світильника та потужності ламп.
17. У виробничих приміщеннях очищення світильників повинно проводитися не рідше двох разів на місяць, а в приміщеннях зі значним виділенням пилу, диму і кіптяви - не рідше чотирьох разів на місяць.
18. Для очищення освітлювальної арматури, а також для заміни перегорілих електроламп повинні бути пристрої або пристосування, що забезпечують безпеку цих робіт.

7 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ 7.1 Загальні вимоги

1. Технологічні процеси в цехах і на дільницях рибообробних підприємств повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75* „ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности”, затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 25.04.75 № 1064 (вид. 1991 р., із змінами та доповненнями), технологічної документації, затвердженої в установленому порядку, та цих Правил.
2. Режими технологічних процесів повинні забезпечувати:

систему контролю й управління технологічним процесом, що забезпечує

захист працівників і аварійне вимкнення виробничого устаткування;

погодженість операцій технологічних процесів, що унеможливлюють виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

безвідмовну дію технологічного устаткування та засобів захисту працівників протягом термінів, що визначаються нормативною документацією;

своєчасну подачу сировини, рівномірну передачу її на подальшу обробку, виключення накопичення сировини на робочих місцях;

можливість використання необхідних засобів індивідуального і колективного захисту від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

унеможливлення виникнення вибухо- і пожежонебезпеки;

своєчасне одержання інформації щодо виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів на окремих технологічних операціях;

своєчасне видалення відходів виробництва та злив промивних вод у каналізацію;

режим праці та відпочинку з метою запобігання психофізіологічним шкідливим виробничим факторам і зниженню трудомісткості праці.

1. У кожному цеху, відділенні повинна бути виконана в умовних кольорах схема розташування і взаємозв’язку технологічного обладнання і трубопроводів із зазначенням запірної та регулювальної арматури, контрольно-вимірювальних приладів тощо.
2. Запірна арматура трубопроводів на схемі повинна бути пронумерована, а напрямок переміщення продуктів указаний стрілками. Номер запірної арматури та інші позначки в схемі повинні відповідати робочим інструкціям з обслуговування агрегатів.
3. Взаємозв’язані за технологією цехи повинні бути забезпечені двостороннім зв’язком і сигналізацією.
4. Комунікації технологічних трубопроводів повинні бути пофарбовані в кольори за їх призначенням.
5. На кожному підприємстві повинен бути визначений перелік шкідливих речовин, що можуть виділятися у приміщення під час проведення технологічних процесів і за аварійних ситуацій, а також обов’язковий перелік приладів і методик аналізів для визначення концентрації цих речовин безпосередньо у виробничих приміщеннях і лабораторіях.
6. Не дозволяється застосування у виробництві шкідливих речовин, на які відсутні граничнодопустимі концентрації (далі - ГДК) їх вмісту в повітрі робочої зони, методики, засоби контролю і які не пройшли токсичну експертизу.
7. У приміщеннях з можливим виділенням у робочу зону шкідливих і небезпечних (вибухопожежонебезпечних) парів, газів і пилу повинен бути організований систематичний контроль за їх концентрацією в повітрі робочої зони за допомогою газоаналізаторів та інших контрольно-вимірювальних приладів.
8. Виробничі процеси, пов’язані з виділенням пилу, шкідливих парів або газів (автоклавні та жироборошняні відділення, варильні станції), повинні проходити в ізольованих приміщеннях з обов’язковим улаштуванням ефективної вентиляції та забезпеченням можливої герметизації устаткування.
9. Усі технологічні процеси, пов’язані з навантаженням і розвантаженням, транспортуванням, переробкою сировини тощо повинні бути максимально механізовані.
10. Приготування лужного розчину для санітарної обробки обладнання повинно бути механізованим і проводитися в окремому приміщенні.
11. Розчин до ванн і мийних машин повинен подаватися за допомогою насосів спеціальними трубопроводами.
12. Приготування лужного розчину повинно виконуватися тільки працівниками, що спеціально навчені роботі з їдкими лугами та кислотами.
13. Вимоги безпеки під час виробництва консервів
14. Механізовані дефростери повинні бути обладнані контрольно- вимірювальними приладами (манометрами і термометрами) з чітко позначеними на них робочими параметрами, справною витяжною вентиляцією та запобіжними огородженнями.
15. Експлуатація високочастотних установок (електронних дефростерів) повинна відповідати вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених Міністерством енергетики та електрифікації СРСР 21.12.85 (далі - ПТЕЕС), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за № 93/2533 (ДНАОП 0.00-1.21-98) і Правил улаштування електроустановок (ПУЕ).
16. Високочастотні установки повинні бути обладнані розрядним пристроєм або автоматичним пристосуванням для зняття зарядів.
17. Електронний дефростер може бути включений у мережу електроживлення тільки після ретельної перевірки роботи високовольтного трансформатора та системи охолодження електронного блоку.
18. Мийні машини повинні бути обладнані пристроєм, що виключає розбризкування води на підлогу та в боки.
19. Не дозволяється експлуатувати мийні машини з барабаном, не закритим кожухом.
20. Завантаження та вивантаження риби з мийних машин періодичної дії повинно проводитися після повної зупинки машини.
21. Під час роботи мийних машин не дозволяється проводити чищення фільтрів або заміняти забруднені ґрати на чисті.
22. Швидкість стрічки сортувального конвеєра має бути не більше 0,15-0,2 м/с.
23. Лускоочисні барабани, що застосовуються, повинні бути безпечними в обслуговуванні та задовольняти такі вимоги:

завантаження і вивантаження барабана повинно бути механізованим;

барабан повинен бути закритий кожухом і забезпечений спеціальними піддонами та відводами для направлення забрудненої води в каналізацію.

1. Під час оброблення риби вручну працівники повинні бути забезпечені добре заточеними обробними ножами, головорубами, шкребками, дерев’яними дошками та іншим необхідним пристосуванням. Робота з несправним інструментом не дозволяється.
2. Дошка для оброблення риби повинна бути виготовлена з дерева твердих порід, гладко вистругана і не мати задирок.
3. Для кожного працівника виділяються спеціальні ножі за призначенням.
4. Ножі для оброблення риби (шкерочний, головоруб, „Лящик” тощо), за винятком різальної крайки, не повинні мати гострих граней. Клинок повинен бути щільно закріплений у ручці. Різальна крайка клинка повинна бути добре загострена.
5. Шкребки для зачищення порожнини риби повинні бути з дерев’яними ручками, гладкими, без задирок. Поверхня полотна шкребка повинна бути гладкою, без тріщин і вм’ятин.
6. Капронові щітки, що застосовуються для зачищення риби, повинні бути міцно закріплені на основі та рівно підстрижені. Ручки щіток повинні бути виготовлені з дерева твердих порід.
7. Металеві листи для розібраної риби повинні мати відбортовані краї із гладкою та зачищеною поверхнею. Не дозволяється робота з листами, що мають гострі краї, задирки, незачищену поверхню.
8. Працівникам, зайнятим на ручному обробленні великої риби, повинен видаватися спеціально призначений для цієї мети риборозробний інструмент.
9. Для зберігання риборозробних ножів під час перерв на обід повинні бути влаштовані спеціальні гнізда. Працівникам повинен видаватися спеціальний чохол для риборозробних ножів.
10. Для зберігання та перенесення інструменту, якщо це потрібно за умовами роботи, кожному працівникові повинні бути видані справні легкі ручні переносні ящики або сумки. Для зберігання ящиків з інструментами виділяється спеціальне місце.
11. Під час машинного оброблення всі різальні інструменти (круглі ножі, пилки, фрези тощо) з комплектами для заміни повинні бути правильно і добре загострені та завжди бути готовими до встановлення.
12. Риборозробні машини повинні мати запобіжні огородження поблизу захоплювальних пристроїв або різального механізму машини.
13. Риборозробні машини повинні мати щітки для запобігання розбризкуванню води.
14. Для збору відходів від оброблення риби повинні бути передбачені спеціальні ємності або гідротранспортери. Відходи повинні вчасно видалятися з цеху.
15. Гідротранспортери нижнього розташування повинні бути закриті дерев’яними щитами, залізобетонними (бетонними) плитами та рифленим листовим залізом.
16. Під час робіт з оброблення риби повинно проводитися систематичне збирання рибного слизу та промивання рук дезінфекційними засобами.
17. Порціонні машини повинні бути оснащені захисними кожухами та запобіжними пристроями для різального механізму.
18. Риборізки повинні мати завантажувальні воронки з виносним кінцем на відстані не менше 0,75 м від вістря верхнього ножа.
19. Завантаження риби на рухоме робоче полотно машини смакового засолу повинно бути механізованим.
20. У разі панірування риби вручну працівники перед початком роботи повинні ретельно вимити руки милом і хлорною водою (0,1-0,2 %) або хлораміном і змастити шаром силіконового крему.
21. Робочі місця біля панірувальних машин повинні бути обладнані відсмоктувачами.
22. Вібрувальні частини панірувальної машини повинні бути обгороджені.
23. Обжарювальна піч повинна мати надійно діючу вентиляційну установку, що забезпечує повне видалення всіх парів і газів, що утворюються під час роботи обжарювальної печі.
24. Обжарювальні печі повинні мати контрольно-вимірювальні прилади (манометр, термометр і покажчик рівня води та олії) з чітко позначеними на них робочими параметрами.
25. Усі контрольно-вимірювальні прилади, регулювальні вентилі та пробні крани повинні бути встановлені на висоті, що забезпечує найбільш чітке спостереження за показаннями приладів, але не вище 2,0 м від рівня підлоги або робочого місця.
26. Напруга місцевого освітлення пароолійної печі не повинна перевищувати 42 В.
27. Щоб уникнути гідравлічних ударів, парова запірна арматура повинна плавно відкриватися.
28. Висота пасивного шару олії, розташованого нижче від поверхні труб, повинна бути в межах від 20 до 30 мм.
29. Обжарювальні печі повинні мати запобіжні огородження (поручні) з матеріалу, що погано проводить тепло, і які виступають на 50 см від верхньої крайки ванни.
30. Не дозволяється очищення обжарювальних печей від пригару в разі нагрівання олії понад +45 °С.
31. Підлога біля обжарювальних печей повинна бути завжди сухою, чистою та неслизькою.
32. Змивання олії з підлоги за потреби варто робити гарячим 1 % лужним розчином або іншими дозволеними спеціальними мийними засобами.
33. Готування лужного розчину відповідної концентрації повинно проводитися тільки працівниками, спеціально навченими роботі з їдкими лугами та кислотами.
34. Усі пароолійні печі повинні бути забезпечені відповідними засобами пожежогасіння, які повинні перебувати в повній готовності та відповідати всім вимогам до засобів для гасіння горючих рідин.
35. Ланцюгові конвеєри, що застосовуються в пароолійних печах для транспортування обжареної риби, повинні бути забезпечені двосторонньою світловою сигналізацією, а також кнопковими станціями, розташованими з двох протилежних сторін.
36. Видалення відпрацьованої олії повинно бути механізованим.
37. Електронагрівальники електричних обжарювальних печей повинні бути ізольовані негорючою прокладкою та захищені від дотику або потрапляння на них сторонніх предметів.
38. Пускові пристрої електричних обжарювальних печей повинні бути розташовані безпосередньо біля робочого місця.
39. Захаращення робочих місць біля обжарювальних печей сторонніми предметами не дозволяється.
40. Температура смаженої риби на виході з охолоджувача не повинна перевищувати +45 °С.
41. Щоб уникнути опіків обслуговувального персоналу, усі паропроводи, місця входу та виходу пари в бланшувачі повинні бути надійно термоізольовані.
42. Не дозволяється експлуатувати бланшувач з негерметизованими дверима камер і оглядових вікон.
43. Для контролю температури повітря в різних шарах сушильної камери повинні бути встановлені термометри з позначками червоними рисками, що вказують робочу та граничнодопустиму температуру.
44. Бланшувач повинен бути оснащений вентиляційними установками на вході та виході продукту.
45. Носії для бланшувачів повинні мати гладку поверхню сіток, без задирок, тріщин, ум’ятин.
46. Під час розфасовки риби в банки вручну робоче місце не повинно бути захаращене банками та листами з рибою.
47. У разі машинного вкладення риби в банки для зручності обслуговування (подача риби в завантажувальний пристрій) машини для набивання повинні бути обладнані зручними площадками та пристосуваннями для роботи сидячи.
48. Бактерицидні лампи для опромінювання тари перед заповненням її рибою повинні бути змонтовані та встановлені таким чином, щоб унеможливлювалося потрапляння прямих променів у очі та на тіло працівників.
49. Машина для миття порожніх і наповнених бляшаних банок повинна бути обладнана місцевою витяжною вентиляцією та запобіжними пристроями, що захищають працівників від води.
50. Мийна машина повинна мати контрольно-вимірювальну апаратуру (манометр, термометр), установлену на видному місці, з вільним доступом до неї.
51. Відпрацьована вода від мийних машин відводиться через трапи в каналізацію спеціальними трубопроводами.
52. Під час роботи мийної машини не дозволяється поправляти застряглі банки.
53. Для миття банок уручну температура мийної води повинна бути не вище 40 °С без різких перепадів.
54. Працівникам необхідно стежити за тим, щоб на миття не подавалася бита скляна тара.
55. Машини для миття та сушіння банок повинні мати зовнішні огородження, що виключає можливість отримання опіків обслуговувальним персоналом. Сушильна камера повинна мати витяжний вентилятор.
56. Не дозволяється експлуатувати соусонаповнювачі та олієзаливні машини без пристосувань, що запобігають розбризкуванню олії чи томату. Витратні бачки повинні мати покажчики рівня рідини та переливні сигнальні трубки.
57. Заливання гарячої олії, томату повинно здійснюватися за допомогою герметизованої насосної системи або самопливом.
58. Не дозволяється ручне перенесення і перевезення до місць розфасовки гарячої олії та соусу в будь-яких ємностях.
59. Якщо варильний котел або інша посудина експлуатується під меншим тиском, ніж у паровій мережі, то пара повинна подаватися через відрегульований редукційний клапан.
60. Підвищувати тиск пари в оболонці котла вище позначки, нанесеної червоною рискою на манометрі, не дозволяється.
61. Під час пуску пари в оболонку варильного апарата конструкція вентиля повинна забезпечувати його плавне відкривання.
62. Щоб уникнути можливих опіків обслуговувального персоналу гарячою масою не дозволяється робота варильного апарата під нахилом.
63. Варильні котли повинні бути обладнані місцевим витяжним вентиляційним пристроєм.
64. Ремонт, прибирання та чищення котла можна проводити тільки за відсутності тиску в оболонці котла у разі закритого парового вентиля і за наявності на ньому вивішеного попереджувального плаката „Не включати - чищення”.
65. Прожарювання олії варто робити тільки в апаратах закритого типу, що мають контрольно-вимірювальну апаратуру з підтримкою певного тиску пари в змійовиках.
66. Після очищення від олії баки підлягають ретельній санітарній обробці.
67. Щоб уникнути гідравлічних ударів, перед початком роботи з оболонки котла повинен бути видалений конденсат.
68. Башти закупорювальних машин повинні бути обгороджені. Огородження повинно бути зблокованим з пусковим пристроєм.
69. Під час роботи на напівавтоматичних закупорювальних машинах усі ножні педалі повинні бути забезпечені козирками, що запобігають випадковому їх натисканню.
70. Закупорювальна машина повинна бути зблокованою з дозатором соусу (олії). Оператор, який обслуговує дозатор і стежить за роботою закупорювальної машини, повинен мати можливість їх одночасної зупинки та пуску.
71. Стілець біля напівавтоматичної закупорювальної машини повинен бути встановлений і закріплений так, щоб працівник, сидячи на ньому, мав можливість зупинити машину, але не міг дотягнутися рукою до зірочок і банок.
72. Маркувальні верстати необхідно встановлювати так, щоб було зручно їх регулювати й обслуговувати.
73. Автоклавні сітки повинні мати інвентарний номер і проходити технічний огляд до початку експлуатації, після ремонту та щомісяця. Дані проведених оглядів повинні заноситися до спеціального журналу.
74. Випробування автоклавних сіток проводиться вантажем, що перевищує в 1,25 раза вантажопідйомність сітки, протягом 10 хвилин. Випробування необхідно проводити не рідше одного разу на рік.
75. Автоклав повинен бути обладнаний: