Як тільки грудна клітина підніметься, нагнітання повітря призупиняють той, хто подаіі допомогу відвертає обличчя вбік, у потерпілого відбувається пасивний видих. Якщо у потерпілого добре визначається пульс і необхідне лише проведення штучного дихання, то інтервал поміж штучними вдихами повинен складати 5 с. (12 дихальних циклів щохвилини).
При проведенні штуфного дихання той, хто подає допомогу мусить слідкувати, щоб повітря не потрапляло до шлунка потерпілого. При потраплянні повітря до шлунка, про що свідчить здуття живота «під ложечкою», обережно натискують долонею на живіт поміж грудиною та пупком. При цьому не виключене виникнення блювання; тоді голову та плечі потерпілого повертають убік.
Якщо після вдування повітря грудна клітина не розпрямлюється, слід змістити нижню щелепу потерпілого допере-ду. Для цього чотирма пальцями обох рук нижню щелепу захоплюють ззаду за кути та, впираючись великими пальцями в її край нижче куточків вуст, відтягують її допереду так, щоб ніжні зуби знаходились перед верхніми.
Якщо щелепи потерпілого міцно затиснені, а відкрити рот не вдається, слід виконувати штучне дихання «з вуст до носа».
Припиняють штучне дихання після відновлення у потерпілого достатньо глибокого та ритмічного самостійного дихання.
Зовнішній масаж серця
У разі зупинки серця слід, не гаючи ані секунди, покласти потерпілого на рівну, жорстку основу: лаву, підлогу, підкласти під спину дошку (ніяких валиків під плечі та шию підкладати не можна).
Якщо допомогу подає одна людина, вона розміщується збоку від потерпілого і нахилившись, робить два швидких енергійних вдування (способом «з вуст до вуст» або «з вуст до носа»),потім піднімається, лишаючись на тому ж боці від потерпілого, долоню однієї руки кладе на нижню половину грудини, а пальці злегка піднімає. Долоню другої руки вона накладає на першу долоню упоперек або повздовж і натискає, допомагаючи нахилом свого корпусу. Руки при натисненні повинні бути розпрямлені у ліктьових суглобах.
Натискання слід виконувати швидкими поштовхами, таким чином, щоб зміщувати грудину на 4-5 см; тривалість натиснення щонайбільш 0,5 с, інтервал поміж окремими натисненнями 0,5 с.
В часі пауз руки з грудини не знімають, пальці лишаються прямими, руки повністю випрямленими у ліктьових суглобах.
Якщо оживлення виконує одна людина, то на кожні два вдування вона виконує 15 натиснень на грудину. За хвилину слід виконати не менш 60 натиснень та 12 вдувань.
Якщо в оживленні приймають участь дві особи, співвідношення «дихання-масаж» складає 1:5. У часі штучного вдиху-потерпілого той, що виконує масаж серця натиснення не виконує.
Якщо реанімаційні заходи здійснюються як слід шкірні покрови рожевіють, зіниці звужуються, самостійне дихання відновлюється. Пульс на сонних артеріях в часі масажу мусить добре відчуватись. Після відновлення серцевої діяльності та визначення доброго пульсу масаж серця негайно припиняють, продовжуючи штучне дихання у разі слабкого дихання потерпілого. З відновленням повноцінного самостійного дихання штучне дихання також припиняють.
Перенесення або перевезення потерпілого
Для перенесення потерпілого наслідком травми використовують ноші, які слід швидко принести до місця пригоди та поставити поряд з потерпілим, з боку ураженої частини тіла.
В часі піднімання, перенесення та перевезення потерпілого необхідно не завдавати йому непокою та болю, не припускати струшень, не надавати йому незручного або небезпечного положення.
Піднімати потерпілого та класти його на ноші слід обережно, без хапанини та поспіху. Найкраще це робити втрьох, стоячи на одному коліні з одного боку потерпілого (де немає ушкоджень), причому один з тих, що піднімають потерпілого, підсовує руки під його голову та лопатки, другий під поперек та під верхню частину стегон, а третій — під стегна та голмілки.
Слід не переносити потерпілого до нош, а лише підняти його, не встаючи з колін з тим, щоб хтось інший підсунув в цей час ноші під потерпілого. Особливо важливо це при різних переломах. При переломах хребта, якщо ноші м’які, а також у разі перелому нижньої щелепи, коли потерпілий задихається його слід класти на ноші долілиць.
Переносити потерпілого на ношах можна вдвох або у чотирьох. По рівному місцю потерпілого несуть ногами наперед, а при підійманні до гори або по сходах навпаки - головою наперед.
Щоб не гойдати ноші, носії мусять іти не в ногу, піднімаючи ноги можливо менше та дещо зігнувши їх у колінах, щоб уникнути струсів.
Знімаючи потерпілого з нош, слід діяти таким же чином, як при його підніманні на ноші з землі, ноші необхідно негайно віднести на місце до цеху.
При перевезенні важкопотерпілого, якщо є відповідна можливість, слід потерпілого перевозити на тих же ношах, поставивши їх до машини. Необхідно бути завжди готовими для перенесення потерпілих без нош. Потерпілого переносять звичайно удвох. Для цього найзручніше зробити для нього сидіння з чотирьох або з трьох рук.
У першому випадку потерпілий охоплює за плечі носіїв, у другому — один з носіїв свою вільну руку кладе на плече другого носія.
