прокладки необхідно прирубувати до колод у ряду, щоб забезпечити по змозі більш повне взаємне прилягання їх;

глибина зарубок не повинна перевищувати 1/3 товщини прокладок;

висота шарів колод між прокладками для ялини та інших порід деревини з шорсткою міцною корою повинна бути не більше 1,2 м; для сосни та інших порід з гладкою неміцною корою - не більше 0,9 м; для колод змішаних порід - не більше 0,9 м;

для прокладок у нижній половині штабеля слід використовувати колоди із здоровою деревиною товщиною не менше 0,18 м;

мінімальна довжина штабелів повинна бути не менше трикратної її висоти;

найбільша висота безпрокладкових (щільних) штабелів не повинна перевищувати 8 м;

крайні колоди в кінцях штабелів повинні закочуватися в гнізда, вирубані на кінцях прокладок, глибиною не більше половини їх товщини.

  1. У кінці штабелів повинні бути спеціальні пристосування, які унеможливлюють довільне розкочування колод (підпорні стойки, зв’язувальні прокладки тощо). Якщо такі пристосування відсутні, у кінці штабеля повинен бути передбачений ухил 30-35°.
  2. Розвантаження лісоматеріалів із піввагона і навантаження їх на автомобілі кранами, оснащеними гнучкими стропами, повинно проводитися бригадою у складі машиніста крана (кранівника) і чотирьох стропальників.
  3. Перед початком розвантаження круглого лісу особа, відповідальна за безпечне виконання робіт з переміщення вантажів кранами, зобов’язана оглянути стан кожного піввагона або платформи, звернувши особливу увагу на положення “шапки”, стан кріплень і дати вказівку щодо порядку розвантаження.
  4. Допускається проводити розвантаження “шапки” за один прийом, якщо маса “шапки” не перевищує вантажопідіймальності крана.

Стропування “шапки” проводиться за скоби напівжорсткого стропа або під “шапку” повинні підводитися з обох кінців "шапки" гнучкі стропи із сталевих канатів.

Дротове ув’язування в цьому випадку повинно зніматися спеціальними ножицями на землі після розвантаження “шапки”.

  1. Під час розвантаження “шапки” у кілька прийомів дротове ув’язування знімається на піввагоні після попереднього установлення спеціальних стійок висотою на 0,3 м вище “шапки”.
  2. Перед розвантаженням або навантаженням обмерзлих лісоматеріалів пачки вантажу за всім контуром у місцях стропування повинні бути очищені від льоду.
  3. Не дозволяється перебувати працівникам у зоні можливого падіння вантажу під час відкривання бортів платформи, зрізання зв'язувального дроту, знімання стійок.
  4. Не дозволяється транспортувати пакети лісоматеріалів краном, якщо окремі шпали, колоди тощо захоплені тільки одним стропом, а також у разі нерівномірного натягу стропів.
  5. Розвантажувати або навантажувати бочки і ящики з пластичними мастилами з критих вагонів необхідно за допомогою навантажувачів. У виняткових випадках допускається переміщати ящики вручну із застосуванням засобів малої механізації, а бочок - шляхом перекочування з використанням похилих площин (лат) і канатів.
  6. Бочки перекочують по горизонтальній поверхні “від себе”, не допускаючи сильного розгону їх.

Бочки вагою до 35 кг дозволяється навантажувати і розвантажувати без застосування канатів.

Під час перекочування бочок працівники повинні перебувати з боків від бочки, яку перекочують.

  1. Ящики і бочки повинні складуватися стійкими штабелями. Бочки повинні складуватися пробками або кришками догори.
  2. Висота штабелів, які складуються вручну, повинна бути не більше 3 м, а в разі складування за допомогою навантажувачів піддони складуються в 2-4 яруси.

Під час укладання бочок у другий і третій яруси між ними необхідно застосовувати прокладки з дощок.

Крайні бочки закріплюють від розкочування клинками з обох боків кожного яруса. Між штабелями повинні бути забезпечені проходи шириною не менше 1 м і проїзди для навантажувачів шириною 3 м.

  1. Дерев'яні бочки з пластичними мастилами ємністю 200дм установлюють у залізничних вагонах у два яруси, а бочки меншої ємності - у три яруси. Бочки встановлюють на торець, пробками і кришками догори.

Бочки ємністю до 100 дм у вагонах установлюють на торець. Між ярусами бочок роблять настил із дощок.

  1. Під час навантаження на автомобілі бочки установлюють на торець.
  2. Для в’їзду навантажувача у вагон між рампою складу і відчиненим дверним отвором вагона повинні встановлюватися спеціальні настили (містки).
  3. Швидкість руху навантажувача на рампі складу не повинна перевищувати 3 км/год.
  4. Не дозволяється відчиняти і зачиняти двері вагонів за допомогою навантажувачів.
  5. Установлювати вантажопідіймальний кран на відстані ближче 40 м від крайнього проводу повітряної лінії електропередачі дозволяється тільки за наявності наряду-допуску, яким визначаються безпечні умови роботи.

Роботи можуть проводитися тільки під керівництвом особи, відповідальної за безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами.

Порядок видачі наряду-допуску встановлюється наказом по депо, якому підпорядкований склад палива.

  1. Не дозволяється виконувати роботи вантажопідіймальними кранами на електрифікованих коліях без попереднього зняття напруги і заземлення дільниці контактної мережі в зоні роботи крана. Знімати напругу і заземлювати контактну мережу необхідно з дотриманням вимог ДНАОП 5.1.11-1.48-00 "Правила безпеки для працівників залізничного транспорту на електрифікованих лініях", затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2000 №120, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 08.06.2000 за №340/4561 (далі - ДНАОП 5.1.11-1.48).
  2. У разі роботи вантажопідіймальних кранів на коліях, сусідніх з електрифікованими, або на коліях, поряд з якими розміщені проводи освітлювальної мережі, необхідно вжити заходів, щоб частини крана або вантажу, який він переміщує, не наближалися ближче 2 м до проводів освітлювальної мережі, контактного проводу чи іншої частини контактної мережі, які перебувають під напругою.

У разі неможливості виконання цієї вимоги роботи необхідно виконувати тільки із зняттям напруги і заземленням лінії електропередачі чи контактної мережі відповідно до ДНАОП 0.00-1.21 та ДНАОП 5.1.11-1.48.

Під час виконання роботи вантажопідіймальним краном на пневмоходу в охоронній зоні лінії електропередачі корпус крана повинен заземлюватися відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21.

4 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЗАГОТОВЛЕННЯ ДРОВ

  1. Заготовлення дров на складах палива повинно бути механізовано.
  2. Для розпилювання лісоматеріалів або шпал на дрова застосовуються кругопиляльні верстати для поздовжнього та поперечного розпилювання деревини або маятникові пили.

Для розколювання дров застосовуються дровокольні верстати.

  1. Обладнання, яке застосовується для заготівлі дров, повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.2.026.0.
  2. Для обслуговування деревообробного обладнання повинні призначатися спеціально підготовлені працівники, які знають конструкцію обладнання, пройшли перевірку знань з питань охорони праці згідно з НПАОП 0.00-4.12.
  3. Кругопиляльний верстат повинен бути обладнаний спеціальним гальмом, яке зупиняє пиляльний диск після вимкнення електродвигуна протягом 2-6 сек.
  4. Пиляльний диск повинен бути відбалансований і не мати тріщин та виламаних зубів.
  5. Кругопиляльний верстат повинен бути обладнаний розклинювальним ножем і мати кнопку аварійної зупинки.
  6. З метою запобігання засмічуванню території та дотримання вимог пожежної безпеки пиляльний верстат повинен бути обладнаний аспірацією. Видалення тирси повинно бути механізовано.
  7. Електрообладнання повинне бути заземлене або мати занулення відповідно до вимог ГОСТ 12.1.030 і ГОСТ 12.2.007.0.
  8. Усі верстати з електроприводом повинні мати нульовий захист.
  9. Для розпилювання колод на дрова дозволяється застосовувати бензомоторні пили.
  10. Під час розпилювання деревини бензомоторною пилою необхідно дотримуватися вимог пожежної безпеки: роботи бензомоторною пилою виконувати на спеціально виділеній площадці, віддаленій від штабелів лісоматеріалів і вугілля не менше ніж на 20 м, а від резервуарів з легкозаймистими речовинами - не менше ніж на 50 м.
  11. Під час роботи бензопилою не дозволяється:

заправляти паливно-мастильними матеріалами під час роботи двигуна;

використовувати як паливо етильований бензин;

проводити дрібний ремонт, замінювати пиляльний ланцюг або регулювати його під час роботи двигуна;

повертати редуктор під час зміни площини пиляння (горизонтальну на вертикальну і навпаки);

переступати через працюючий ланцюг пили;

розпилювати колоди, які знаходяться в нестійкому положенні.

  1. Після закінчення роботи паливо необхідно зливати з паливного бака і зберігати окремо.

Не дозволяється зберігати бензопилу в приміщенні з паливом у паливному

баці.

5 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЗЛИВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ І ВИДАВАННЯ НАФТОПРОДУКТІВ

  1. Відкриті склади легкозаймистих речовин (далі - ЛЗР) та горючих речовин (далі - ГР) слід розміщувати на майданчиках, які мають нижчу позначку відносно прилеглих будівель та населених пунктів.

Відстань від ЛЗР та ГР до будівель і споруд повинна відповідати вимогам будівельних норм ВБН В.2.2-58.1-94"Проектування складів нафти і

нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа", затверджених наказом Держкомнафтогаз України від 18.03.94 №133 (далі - ВБН В.2.2-58.1).

  1. Резервуарні парки та інші майданчики для зберігання ЛЗР і ГР повинні мати навкруги облаштування, яке перешкоджає розтіканню рідин у разі аварії.

Земляне обвалування у верхній частині повинно бути не менше 0,5 м завширшки.

  1. Обвалування резервуарів необхідно вимощувати такої висоти, щоб воно вміщувало об’єм, який дорівнює номінальному об’єму найбільшого резервуара, що знаходиться в цьому обвалуванні, і було на 0,2 м вище рівня розлитої рідини.

Відстань від стінок резервуарів до нижньої крайки внутрішніх схилів обвалування або до огороджувальних стін має бути не менше 3 м.

  1. Майданчики для зберігання нафтопродуктів у тарі слід обгороджувати земляним валом або негорючою суцільною стінкою заввишки не менше 0,5 м з пандусами для проходу на майданчик.
  2. Обвалування, їх перехідні містки, сходи, огорожі повинні постійно підтримуватися в справному стані.

Майданчики всередині обвалування повинні бути рівними, утрамбованими та посипаними піском.

Випадково розлиті ЛЗР та ГР слід негайно прибирати, а місця, де розлиті нафтопродукти, необхідно посипати піском.

  1. Територія резервуарних парків, насосних станцій для перекачування ЛЗР та ГР повинна бути обгороджена огорожею з негорючих матеріалів заввишки не менше 2 м.
  2. Наземні резервуари мають бути пофарбовані сріблястою фарбою для запобігання дії сонячного проміння.
  3. На кожний резервуар повинна бути складена технологічна карта, у якій вказуються: номер резервуара за технологічною схемою, об'єм резервуара в м3, висота резервуара в м; базова висота резервуара в м; максимальний рівень продукту в резервуарі в см; мінімальний рівень продукту в резервуарі в см; тип і кількість дихальних клапанів; максимальна продуктивність наповнення і спорожнення резервуара в м3/год; максимально і мінімально допустимі висоти рівня при включених підігрівачах у см; висотний трафарет у см.
  4. У процесі експлуатації резервуарів необхідно постійно контролювати стан дихальних клапанів та вогнезагороджувачів. У разі температури навколишнього повітря вище нуля перевірки проводяться не рідше одного разу на місяць, а за температури нижче від нуля - не рідше 1 разу на 10 днів.
  5. Під час огляду резервуарів, відбирання проб або виконання замірів рівня рідини слід застосовувати пристосування, які виключають іскроутворення в разі ударів.

Люки, що служать для замірювання рівня та відбору проб із резервуарів, повинні мати герметичні кришки, а отвори для вимірів - кільце з металу, яке виключає іскроутворення.

  1. Підігрівають в’язкі та застиглі нафтопродукти в резервуарах за умови рівня рідини над підігрівачами не менше 0,5 м.
  2. У разі появи тріщин у швах, у металі стінок або дна резервуар має бути негайно спорожнений.

Ремонт резервуарів проводиться за затвердженим проектом лише після повного звільнення резервуара від рідини, від’єднання від нього трубопроводів, відкриття всіх люків, ретельного очищення (пропарювання та промивання), відбирання з резервуара проб повітря та аналізу їх на відсутність вибухонебезпечної концентрації.

Перед ремонтом резервуара необхідно всі засувки на сусідніх резервуарах накрити повстю, просоченою антипіреном (улітку - водою).

Електро- та газозварювальну апаратуру дозволяється розташовувати на відстані не менше 50 м від діючих резервуарів згідно з НАПБ А.01.001.

  1. Подавати залізничні цистерни під естакаду для зливання або наливання нафтопродуктів, а також відводити їх від естакади необхідно плавно, без поштовхів та ривків.

Не дозволяється гальмувати залізничні цистерни металевими гальмівними башмаками на території зливно-наливних естакад. З цією метою необхідно застосовувати дерев’яні клиноподібні підкладки.

  1. Тепловози, які подають залізничні цистерни під зливно-наливну естакаду, повинні бути обладнані іскрогасниками.
  2. Під час огляду цистерн і резервуарів, заміру рівня рідини в резервуарі та при відборі проб необхідно застосовувати для освітлення акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні.

Вмикати та вимикати ліхтарі дозволяється на відстані не менше 10 м від місця огляду (від резервуара, цистерни).

  1. Для переходу зі зливної естакади на котел цистерни естакада повинна бути облаштована спеціальними відкидними перехідними площадками.
  2. Стаціонарне освітлення на зливній естакаді повинно бути у вибухобезпечному виконанні.
  3. Територію, приміщення складу рідкого палива, місця зливання та наливання дизельного пального і мастил, екіпірування тепловозів необхідно підтримувати в чистоті, розлиті горючі рідини необхідно негайно прибирати, а місця розливання засипати піском.
  4. У пунктах видачі дизельного палива забруднене паливо із відстійників паливних баків тепловозів, дизель-поїздів слід зливати тільки в спеціальні резервуари.
  5. Зливно-паливні пристрої, трубопроводи, стояки та арматура повинні регулярно оглядатися. Виявлені несправності та витікання слід негайно усувати, а в разі неможливості усунення - відключити несправні елементи.
  6. Рукави для зливу повинні бути облаштовані наконечниками з матеріалів, які унеможливлюють іскроутворення.