РОБОЧИХ МІСЦЬ

  1. Робочі місця працівників повинні відповідати ДСТУ 7234:2011, ГОСТ 12.2.032-78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования», затвердженому постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 26 квітня 1978 року №1102, ГОСТ 12.2.033-78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования», затвердженому постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 26 квітня 1978 року № 1100, та ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009.
  2. Робочі місця з обслуговування устаткування, які розміщені на висоті 1,3 м і вище від підлоги, обладнуються стаціонарними площадками із застосуванням огороджень та сходів (драбин).

Вибір засобів доступу до робочих місць необхідно здійснювати з урахуванням частоти проведення робіт, їх тривалості і висоти розміщення робочих місць відповідно до Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25 січня 2012 року № 67, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 лютого 2012 року за № 226/20539 (далі - Загальні вимоги).

Дозволяється використання драбин як робочих місць лише за обставин, коли використання інших безпечних засобів недоцільне через незначність ризику, короткочасність використання або особливості конструкцій, які неможливо змінити.

  1. На робочих місцях повинні бути інструкції з охорони праці за професіями та видами робіт, інструкції з ведення технологічних процесів та обслуговування обладнання в обсязі посадових обов’язків, інструкції з пожежної безпеки, розроблені відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.15-98, та витяги з ПЛАС в обсягах, що є достатніми для якісного виконання відповідних робіт працівниками, які братимуть участь у ліквідації аварії.
  2. Засоби праці, які надаються в розпорядження працівників, повинні відповідати своєму призначенню для певного виду робіт і відповідати вимогам, зазначеним у Загальних вимогах, з метою гарантування безпеки і захисту здоров’я працівників.
  3. Рівень шуму на робочих місцях повинен відповідати нормам, встановленим Державними санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99).

Загальні вимоги безпеки щодо захисту від шуму на робочих місцях, шумових характеристик машин та механізмів повинні відповідати ГОСТ 12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности», затвердженому постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 06 червня 1983 року № 2473.

Контроль рівня шуму необхідно здійснювати відповідно до ГОСТ 12.1.050-86 «ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 28 березня 1986 року № 790, та ДСТУ 2867-94 «Шум. Методи оцінювання виробничого шумового навантаження. Загальні вимоги», затвердженого наказом Держстандарту України від 08 грудня 1994 року № 310. Виміри має проводити працівник об’єкта виробництва, призначений роботодавцем.

  1. Рівень вібрації на робочих місцях не повинен перевищувати норм, встановлених Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 39.

Гігієнічну оцінку вібрації, що діє на людину у виробничих умовах, необхідно проводити відповідно до ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования», введеного наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 жовтня 2008 року № 366.

  1. Організація робочих місць для проведення зварювальних робіт повинна відповідати ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009.
  2. Прибирання пилу у виробничих приміщеннях, на робочих місцях та майданчиках, у проходах та на сходах необхідно проводити не рідше одного разу на зміну способом, який виключає пилоутворення.

У разі можливості застосовується централізоване прибирання пилу відповідно до вимог ДСТУ 2893-94 «Системи централізованого пилоприбирання. Загальні вимоги безпеки», чинного в Україні згідно з наказом Держстандарту України від 09 грудня 1994 року № 312.

  1. Працівникам забороняється перелазити через конвеєри, трубопроводи та інші пристрої підвищеної небезпеки.
  2. ВИМОГИ ДО ОХОРОНИ ПРАЦІ ЩОДО ЗБЕРІГАННЯ ТА ТРАНСПОРТУВАННЯ РЕЧОВИН І МАТЕРІАЛІВ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСАХ
  3. Зберігання сульфатів та калійних добрив необхідно здійснювати на складах, які відповідають вимогам ДБН В.2.2-7-98 «Будинки і споруди. Будівлі і споруди для зберігання мінеральних добрив та засобів захисту рослин», затверджених наказом Держбуду України від 18 лютого 1998 року № 41.
  4. Зберігання сульфатів необхідно здійснювати на складах, розміщених у сухих приміщеннях, захищених від потрапляння ґрунтових вод та атмосферних осадів.
  5. Вентиляція у складських приміщеннях для зберігання сульфатів та калійних добрив має бути природною.
  6. Сульфати та калійні добрива необхідно зберігати упакованими в мішки (25, 50 кг) або мішки МКР масою 800-1000 кг. Мішки вагою до 50 кг необхідно розміщувати в приміщенні складу штабелями, а паковання по 800-1000 кг - на підлозі приміщення складу або на відкритих майданчиках, захищених від атмосферних опадів.
  7. Не дозволяється зберігати заліза сульфат (пентагідрат) у приміщенні складу, де зберігаються сильні кислоти, луги та органічні речовини.
  8. Території, відведені для зберігання сировини (каолін, ільменітовий концентрат, металобрухт тощо), повинні мати тверде покриття та навіси для захисту від атмосферних опадів.
  9. Сульфатну кислоту необхідно зберігати в окремому складі або в спеціальних цистернах (баках), обладнаних покажчиками рівня і встановлених на пристосованих для цього огороджених майданчиках під навісами, виготовленими з негорючих матеріалів.

Цистерни, які розташовані на відкритій території, повинні мати оболонку для забезпечення їх обігрівання теплоносієм.

На посудини повинні бути нанесені знаки безпеки відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки. Необхідно щодня проводити зовнішній огляд посудин, а внутрішній огляд - у строки, встановлені підприємством- виробником посудин.

Запірну арматуру необхідно встановлювати у верхній частині цистерни.

Необхідно передбачати систему промивання цистерн (баків) і відведення промивної води.

Поблизу цистерн на території складу необхідно встановлювати ящики з піском та посудини з лужним нейтралізуючим розчином.

Підлога в приміщенні складу і на майданчику повинна бути із кислотостійких матеріалів і мати ухил для стікання випадково розлитої кислоти до спеціального приймача.

  1. Вертикальні циліндричні посудини для зберігання сульфатної кислоти необхідно встановлювати на стрічкові фундаменти висотою від 0,8 до 1,0 м. Штуцери, люки, арматура, контрольно-вимірювальні прилади повинні розміщуватися на дахах резервуарів по периферії й обслуговуватися з майданчика, розташованого нижче даху резервуара від 0,7 до 0,9 м.

Горизонтальні посудини для зберігання сульфатної кислоти повинні бути встановлені з урахуванням забезпечення умов огляду і ремонту днищ. Відстань між днищем і піддоном має бути не менше ніж 0,5 м.

Посудини повинні бути заземлені.

  1. У посудинах для зберігання сульфатної кислоти об’ємом до 50 м3 допускається влаштування нижнього зливу. У посудинах з об’ємом більше 50 м3 необхідно влаштовувати верхній злив.

Встановлення штуцерів у днищах вертикальних резервуарів не допускається.

Перекачування сульфатної кислоти необхідно здійснювати вакуум- насосами. Сальники насосів, а також фланцеві з’єднання трубопроводів концентрованої сульфатної кислоти та її розчинів необхідно захищати кожухами від можливого розбризкування.

  1. На дихальних лініях від збірників, мірників і посудин для сульфатної кислоти, виготовлених із сталі, не допускається встановлення запірної арматури.

Не дозволяється встановлювати запірну арматуру під посудинами.

  1. Навантажувально-розвантажувальні роботи в складських будівлях необхідно здійснювати відповідно до ГОСТ 12.3.009-76 «ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 23 березня 1976 року № 670, та Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 784/14051.
  2. Сульфати та калійні добрива необхідно транспортувати упакованими в мішки або в спеціальні м’які контейнери (біг-беги) в критих вагонах або автомобільним транспортом відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568.

Продукцію, розфасовану в мішки МКР, дозволяється транспортувати у відкритих залізничних вагонах та автомобільним транспортом.

  1. Сульфати та калійні добрива дозволяється транспортувати насипом у сухих чистих залізничних вагонах або в сухих відсіках трюмів суден.
  2. ВИМОГИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ЗАСОБАМИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
  3. Роботодавець повинен забезпечувати працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам хімічних виробництв (Частина 1), затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 07 вересня 2004 року № 194, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2004 року за № 1362/9961, та Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам хімічних виробництв. Частина 2, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 13 грудня 2007 року № 305, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31 березня 2008 року за № 264/14955.

Засоби індивідуального захисту, якими забезпечуються працівники, повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761.

  1. Роботодавець повинен організувати зберігання, прання, хімчистку, дезінфекцію, ремонт спеціального одягу, спеціального взуття та засобів індивідуального захисту відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137.
  2. Працівників необхідно забезпечувати засобами індивідуального захисту відповідно до ДСТУ 7239:2011 «ССБП. Засоби індивідуального захисту. Загальні вимоги та класифікація», затвердженого наказом Держстандарту України від 02 лютого 2011 року № 37, ГОСТ 27652-88 «Костюмы мужские для защиты от кислот. Технические условия», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 28 березня 1988 року № 768, ГОСТ 27654-88 «Костюмы женские для защиты от кислот. Технические условия», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 28 березня 1988 року № 771, ДСТУ 3962-2000 «Взуття спеціальне з верхом із шкіри для захисту від нафти, нафтопродуктів, кислот, лугів, нетоксичного та вибухонебезпечного пилу. Технічні умови (ГОСТ 12.4.137-2001, IDT)», затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17 квітня 2000 року № 278, ДСТУ ГОСТ 12.4.041:2006 «ССБП. Засоби індивідуального захисту органів дихання фільтрувальні. Загальні технічні вимоги (ГОСТ 12.4.041:2001, IDT)», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 10 листопада 2006 року № 322, ДСТУ EN 14387:2006 «Засоби індивідуального захисту органів дихання. Фільтри протигазові і фільтри скомбіновані. Вимоги, випробування, маркування (EN 14387:2004, IDT)», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 червня 2006 року № 179, ГОСТ 12.4.013-85 «ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 13 травня 1985 року № 1336, ГОСТ 12.4.029-76 «Фартуки специальные. Технические условия», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 11 листопада 1976 року № 2532, ГОСТ 20010-93 «Перчатки резиновые технические. Технические условия», чинного в Україні за наказом Держстандарту України від 19 червня 1996 року № 246.

Забороняється допускати працівників до роботи із шкідливими речовинами без спеціального одягу, спеціального взуття та засобів індивідуального захисту.

  1. Працівники, зайняті на зварювальних роботах, повинні бути забезпечені спеціальним одягом з вогнестійким просоченням відповідно до ГОСТ 12.4.045-87, спеціальним взуттям відповідно до ДСТУ 2772-94 і щитками відповідно до ГОСТ 12.4.035-78 «ССБТ. Щитки защитные лицевые для электросварщиков. Технические условия», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 19 січня 1978 року № 109.
  2. У разі використання обладнання з рівнем шуму, що перевищує норми, встановлені ДСН 3.3.6.037-99, необхідно використовувати засоби колективного захисту відповідно до ДСТУ 7238:2011 «ССБП. Засоби колективного захисту працюючих. Загальні вимоги та класифікація», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 02 лютого 2011 року № 37, та забезпечувати працівників засобами індивідуального захисту органів слуху відповідно до ГОСТ 12.4.051-87 «ССБТ. Средства индивидуальной защиты органа слуха. Общие технические требования и методы испытаний», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 29 жовтня 1987 року № 4082.
  3. Працівників, які обслуговують обладнання з локальною вібрацією, необхідно додатково забезпечувати засобами захисту рук відповідно до ГОСТ 12.4.002-97 «ССБТ. Средства защиты рук от вибрации. Технические требования и методы испытаний», затвердженого протоколом Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації від 25 квітня 1997 року № 11, а при виконанні робіт із загальною вібрацією - забезпечувати спеціальним взуттям відповідно до ГОСТ 12.4.024-76 «ССБТ. Обувь специальная виброзащитная. Общие технические требования», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1976 року № 207.
  4. Працівників, які обслуговують електроустановки, необхідно забезпечувати електрозахисними та діелектричними засобами захисту відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06 жовтня 1997 року № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 січня 1998 року за № 11/2451.
  5. Працівники, які обслуговують полум’яні печі, печі обпалення та інше обладнання, яке випромінює тепло, повинні бути забезпечені спеціальним одягом відповідно до ДСТУ ГОСТ 12.4.221-2004 «ССБП. Одяг спеціальний для захисту від підвищених температур теплового випромінення, конвективної теплоти. Загальні технічні умови (ГОСТ 12.4.221-2002, IDT)», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 08 жовтня 2004 року № 222.
  6. Працівникам, які під час виконання роботи знаходяться під впливом шкідливих речовин, що можуть викликати подразнення шкіри рук, необхідно видавати захисні пасти та мазі відповідно до ГОСТ 12.4.068-79 «ССБТ. Средства индивидуальной защиты дерматологические. Классификация и общие требования», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 21 вересня 1979 року № 3639.