4.6. Водопровідні системи і каналізація
4.6.1. Внутрішні системи водопроводу і каналізації звірівницьких господарств і ветеринарних об`єктів повинні відповідати СНиП 2.10.03-84, СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.04.02-84, СНиП 2.04.03-85, НТП 3-91, ОНТП 8-85, Ветеринарно-санітарним правилам для звірівницьких господарств.
4.6.2. Будівлі і приміщення повинні бути обладнані водопроводом для подачі води питної якості для напування звірів, приготування кормів, наповнення басейнів для нутрій та технічної - для миття обладнання, прибирання приміщень, тощо.
Допускається наповнення водою басейнів і каналів на фермах для нутрій з відкритих водоймищ за погодженням з органами державного ветеринарного і са-нітарного нагляду.
4.6.3. Забезпеченість водою для виробничих потреб повинна відповідати НТП 3-91.
Вода, що використовується для питних, технологічних, господарсько-побуто-вих потреб повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82*.
4.6.4. Шеди для утримування звірів повинні бути обладнані поїлками. Вода до поїлок подається по трубах, прокладених уздовж шедів або шлангами від гід-рант-колонок. Узимку вода для напування звірів повинна подаватися теплою.
4.6.5. Питні фонтанчики або установки для забезпечення газованою водою необхідно встановлювати на відстані не більше 75 м від робочих місць.
4.6.6. При відсутності господарсько-питного водопроводу встановлюються питні бачки з насадками, які фонтанують. Насадки питних бачків і фонтанчики повинні розташовуватись не нижче 1 м від підлоги.
4.6.7. Водозабірні споруди з відкритих і підземних джерел, які знаходяться в підпорядкуванні господарства, повинні мати технічну документацію, погоджену в установленому порядку з місцевими органами державного санітарного нагляду.
Джерела централізованого господарсько-питного водопостачання повинні відповідати ГОСТ 2761-84.
4.6.8. Водозабірні споруди для питної води повинні мати зону суворого са-нітарного режиму, розміри якої встановлюються у відповідності з чинними буді-вельними нормами і погоджуються з місцевими органами державного санітарного нагляду. Зона повинна бути огороджена, у темну пору доби освітлена.
4.6.9. Резервуари води для технічних і господарсько-питних цілей, що розміщені поза будівлями, повинні бути закриті, а резервуари розташовані в землі, обнесені огорожею висотою 1,2 м.
4.6.10. Огляд і перевірка стану всіх водонапірних пристроїв (колодязів, гід-рантів, насосів та ін.) повинні проводитись обслуговуючим персоналом не рідше одного разу в місяць у відповідності з графіком, затвердженим керівником господарства.
4.6.11. Для відводу виробничих і господарсько-фекальних стічних вод господарства повинні бути обладнані каналізацією.
4.6.12. Каналізаційні стоки повинні відводитися внутрішньоплощадочною мережею до каналізаційної насосної станції, а потім напірним колектором подаватись на площадку полів фільтрації.
4.6.13. Для збирання, транспортування і утилізації зливових стічних вод з території звірівницької ферми повинна бути передбачена мережа зливової каналі-зації.
Самопливна каналізаційна мережа повинна бути обладнана керамічними трубами діаметром 150 мм.
4.6.14. Очисні споруди, станції перекачування і інші установки для стічних вод не повинні бути джерелами забруднення грунту, води і повітря.
Місце розташування очисних споруд, умови очищення, видалення і спуску стічних вод повинні бути погоджені з органами державного санітарного нагляду і відповідати вимогам Санітарних правил охорони поверхневих вод від забруд-нення стічними водами.
4.6.15. Виробничі стічні води від кормоцеху і цеху обробки шкурок повинні бути очищені на локальних очисних спорудах перед скиданням їх у зовнішню мережу каналізації.
4.6.16. Приміщення для лікувальних процедур, розтинальна, утилізаційна, а також приміщення для дезінфекції транспортних засобів, тари і обробки спецодягу повинні бути обладнані трапами для відводу рідини.
4.6.17. Планування території автозаправного пункту і розташування водоприймальних пристроїв повинні виключати попадання стічних вод і нафтопродук-тів за межі цієї території.
Дощові, талі та стічні води від миття території автозаправного пункту повинні скидатися в зливову або виробничу каналізацію без улаштування місцевих очисних установок або у водоймища після їх очистки на місцевих очисних установках. Зазначені стічні води автозаправних пунктів допускається збирати в резервуар стічних вод з наступним їх вивозом.
4.6.18. Самопливний трубопровід для відводу стічних вод від постів миття автомобілів до місцевих очисних установок повинен бути діаметром не менше
200 мм і укладений з ухилом не менше 0,03.
4.6.19. Для запобігання проникнення газів з каналізаційної мережі в технологічне обладнання або приміщення всі санітарні прилади і приймальники, ус-тановлені на мережах господарсько-фекальної і виробничої каналізації, повинні бути обладнані решітками і гідравлічними затворами.
4.6.20. У колодязях і камерах мереж водопостачання, каналізації і інших спорудах повинні бути влаштовані драбини або скоби для спускання робітників.
Робота в каналізаційних колодязях повинна виконуватися у відповідності з вимогами наведеними в розділі 6.6. цих Правил.
4.7 Опалення і вентиляція
4.7.1. Системи опалення, вентиляції і кондиціонування повітря виробничих, підсобних і допоміжних приміщень, будівель і споруд повинні забезпечувати на постійних робочих місцях і в робочій зоні, під час проведення робіт, мете-орологічні умови (температуру, відносну вологість, швидкість руху повітря), а також зменшувати концентрацію шкідливих речовин у повітрі робочої зони у відпо-відності з СНиП 2.10.03-84, СНиП 2.04.05-91, СНиП 2.09.04-87, СНиП 2.11.01-85*, ГОСТ 12.4.021-75*, ГОСТ 12.1.005-88, ОНТП 8-85, ДНАОП 0.03-3.01-71.
4.7.2. Система опалення, обігрівальні прилади, теплоносії і їх граничні показники температури повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91.
4.7.3. Опалювальні прилади у виробничих приміщеннях з постійними робочими місцями на відстані 2м або менше від вікон, у місцях з розрахунковою температурою зовнішнього повітря у холодну пору року мінус 15оС і нижче, слід розміщувати під світловими прорізами (вікнами) для захисту працюючих від холодних потоків.
4.7.4. При експлуатації опалювальних пристроїв не дозволяється захаращувати прилади опалення будь-якими предметами, сушити будь-що на опалювальних приладах і трубопроводах.
4.7.5. Трубопроводи пари і гарячої води повинні бути покриті теплоізолю-ючим матеріалом, а опалювальні прилади огороджені. Температура на поверхні огороджень не повинна перевищувати 45о С.
4.7.6. У всіх приміщеннях господарства повинна передбачатися вентиляція: природна, з механічним спонуканням або змішана.
Вентиляція повинна забезпечувати мікроклімат і вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони у відповідності з установленими нормами.
4.7.7. Стан повітряного середовища у виробничих приміщеннях і на робочих місцях повинен відповідати ГОСТ 12.1.005-88.
4.7.8. Приміщення повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією. Допускається влаштовувати природну вентиляцію у приміщеннях з нормою повітрообміну рівній або менше одиниці.
Улаштування припливно-витяжної вентиляції сполучених між собою приміщень повинно виключати можливість надходження повітря з приміщення з більшою концентрацією пари або пилу в приміщення з меншим вмістом цих речовин.
4.7.9. Технологічне обладнання, що утворює і виділяє тепло, вологу, пил (котли варильні, машини і ванни для миття тари, інвентаря, протрушувальний барабан для обробки шкурок та ін.) повинно бути обладнане місцевими від-смоктувачами.
У приміщеннях, де встановлене обладнання з місцевими відсмоктувачами, повинна передбачатися загально-обмінна припливно-витяжна вентиляція.
Системи місцевих відсмоктувачів і загальнообмінної вентиляції повинні бути відокремленими.
4.7.10. У системах механічної припливної вентиляції повинно бути передбачене очищення зовнішнього повітря, що подається, і його підігрів у зимовий період. Забір повітря для припливної вентиляції повинен здійснюватися в зоні найменшого забруднення на висоті не менше 2 м від землі.
Висота шахти викидів витяжної вентиляції повинна бути вище конька даху або поверхні площини покрівлі не менше 1 м.
4.7.11. Камери для охолодження, у яких зберігаються коренебульбоплоди повинні бути обладнані механічною припливною вентиляцією, не зв`язаною з іншими системами вентиляції приміщень.
4.7.12. Включення вентиляції зарядного приміщення в загальну вентиляцію забороняється.
Відсмоктування газів повинно здійснюватися як з верхньої, так і з нижньої зони приміщення, причому відсос з верхньої зони повинен бути більш інтенсивний.
4.7.13. Природна вентиляція повинна здійснюватися в усіх складських примі-щеннях без виділення шкідливих речовин або речовин з неприємним запахом.
4.7.14. Вентиляційні камери повинні бути постійно закриті на замок. Вхід стороннім особам у вентиляційні камери не дозволяється.
4.7.15. Електродвигуни вентиляторів вентиляційних систем приміщень, де зберігаються вибухонебезпечні речовини, повинні бути у вибухобезпечному виконанні.
4.7.16. Перед пуском в експлуатацію вперше змонтованих вентиляційних установок, а також після їх реконструкції, повинні бути проведені випробування і налагодження із складанням приймально-здавальних актів і паспортів на ці ус-тановки.
4.7.17. Керівник господарства наказом призначає відповідальних осіб за тех-нічний стан і обслуговування вентиляційного обладнання.
4.7.18. Експлуатаційний режим роботи установок (систем) вентиляції повинен визначатися інструкціями, у яких передбачаються строки профілактичного обслуговування вентиляційних камер, повітроводів, фільтрів і іншого вентиляційного обладнання, а також заходи пожежної безпеки, порядок дій обслуговуючого персоналу при виникненні пожежі або аварій.
4.7.19. Експлуатація вентиляційних установок повинна здійснюватися з додержанням основних вимог охорони праці:
очищення і ремонт електродвигунів, вентиляторів, насосів тощо повинні проводитися після повної зупинки обертових частин;
при виявленні підвищеного шуму, ударів або вібрації вентиляційне обладнання повинно негайно відключатись.
4.7.20. При експлуатації вентиляційних систем не дозволяється:
захаращувати вентиляційні камери, канали і площадки сторонніми предметами;
використовувати вентиляційні канали як димоходи;
підключати до вентиляційних каналів газові і опалювальні прилади;
випалювати накопичені в повітроводах, зонтах жирові нашарування і інші горючі речовини;
закривати витяжні канали, отвори і решітки;
залишати двері вентиляційних камер відчиненими;
включати вентиляційне обладнання при відсутності огородження приводних ремнів, з`єднувальних муфт і частин обладнання, що обертається.
4.8. Освітлення
4.8.1. У виробничих і допоміжних приміщеннях повинно бути природне і штучне освітленння.
Природне освітлення повинно відповідати вимогам СНиП II-4-79,
НАОП 2.0.00-2.03-84, Галузевих норм освітлення сільськогосподарських підпри-ємств, будівель і споруд.
4.8.2. Виробничі і адміністративні приміщення з тривалим перебуванням працівників повинні мати природне освітлення.
4.8.3. Скло віконних отворів необхідно очищати від пилу і бруду по мірі забруднення, але не рідше двох разів на рік, а в приміщеннях із значним виділенням пилу - не рідше одного разу в місяць.
4.8.4. Норма освітлення допоміжних приміщень повинна прийматися не менше величин наведених у додатку 1, а в зоні розміщення звірів і місцях виконання робіт згідно з додатком 2.
4.8.5. Територія, ферма і приміщення повинні бути обладнані робочим, черговим, аварійним і охоронним освітленням.
4.8.6. Робоче освітлення повинно встановлюватися в усіх приміщеннях, на території, платформах, площадках для забезпечення нормальної роботи, проходу людей і руху транспорту при недостатньому природному освітленні та у темну пору доби.
4.8.7. Чергове освітлення повинно передбачатись у місцях утримання звірів. Світильники чергового освітлення виділяються з числа світильників робочого освітлення рівномірно по проходам між шедами, їх кількість повинна складати 10% від загальної кількості світильників.
4.8.8. Світильники по виконанню повинні відповідати вимогам
ГОСТ 19348-82.
4.8.9. Для освітлення приміщень, території, площадок висота підвісу світи-льників повинна бути:
у приміщеннях від рівня підлоги - не менше 2,5 м;
у складських приміщеннях відстань світильників до верху вантажів і тари - не менше 0,5 м;
для території - не менше 3,5 м;
для автомобільних доріг і проїздів - не менше 6 м.
4.8.10. Аварійне освітлення необхідно застосовувати у разі аварійного від-ключення робочого освітлення і необхідності продовження робіт при евакуації людей і звірів.
Аварійне освітлення повинно передбачатися у приміщеннях з кількістю працюючих понад 50 чоловік, у місцях небезпечних для проходу людей, в основних переходах і на сходах.
Аварійне освітлення повинно забезпечувати:
освітленість робочої поверхні не менше 5% від норми, установленої для ос-вітлення робочого місця при системі загального освітлення, але не менше 2 лк;
освітленість підлоги основних проходів і східців сходів не менше 0,5 лк.
4.8.11. Світильники аварійного освітлення повинні відрізнятися від світиль-ників робочого освітлення типом, розміром або спеціально нанесеними на них знаками. Арматура аварійного освітлення повинна мати розпізнавальне пофарбування.
Лінії аварійного освітлення не повинні мати штепсельних розеток.
4.8.12. Для аварійного і евакуаційного освітлення необхідно застосовувати:
лампи розжарювання; люмінесцентні лампи - у приміщеннях з мінімальною температурою повітря не менше 5оС за умов живлення в усіх режимах перемінним струмом напругою не нижче 90% від номінальної.
