6.7. Запас стисненого інертного газу для передавлювання пожежо- і вибухонебезпечних середовищ, гасіння вакууму, випробування устаткування та інших цілей повинен визначатися з потреби в інертному газі, але бути не меншим ніж на одну годину роботи.
6.8. Резервуари, сховища, збірники для кислот, а також для лугів мають бути закритими, з покажчиками рівня і пристроями, які не допускають переповнювання ємностей.
Заповнення кислотами об’єму ємності допускається не більше ніж на 85 %.
Запірна арматура не повинна встановлюватися під резервуарами з кислотами та лугами.
Резервуари і ємності великих об’ємів повинні мати верхній злив. У ємностях об’ємом до 50 м3 допускається влаштування нижнього зливу.
6.9. Для відбирання проб під час проведення вхідного контролю сировини, під час проміжного контролю на різних стадіях технологічних процесів та контролю готових продуктів на дослідження та випробування мають бути пристосування, що забезпечують проведення відбирання й перенесення проб. Пробовідбірники для летючих, агресивних та отруйних речовин мають відповідати ГОСТ 6859-72 «Приборы для отмеривания и отбора жидкостей. Технические условия».
6.10. Збірники і резервуари мають бути з герметично закритими кришками і забезпечуватися витяжками.
Наливання і зливання ЛЗР або ГР має виконуватися відповідно до вимог ГОСТ 12.1.018-93 «ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования».
Перед зливанням або наливанням ЛЗР чи ГР необхідно перевірити справність зливально-наливальних пристроїв і систем заземлення.
При наливанні або зливанні ЛЗР працівники повинні обережно без ударів відкривати і закривати кришки збірників, резервуарів і люків залізничних цистерн та приєднувати шланги.
Інструмент, що застосовується під час операцій зливання та наливання, має бути виготовлений з металу, що не дає іскри при ударах.
Зливально-наливальні операції з ЛЗР і ГР не допускається проводити під час грози.
6.11. Для забезпечення можливості аварійного зливу ЛЗР або ГР і токсичних рідин з цехових апаратів, розташованих на перекриттях або майданчиках цехів і зовнішніх установок, має бути передбачено аварійну ємність, яка розрахована на приймання горючих продуктів у кількості, що визначається умовами безпечної зупинки технологічного процесу (більша або дорівнює за місткістю найбільшому апарату в цеху).
6.12. Складські ємності для ЛЗР, ГР і токсичних рідин мають бути закритими, обладнані покажчиками рівня, а також пристроями, що запобігають потраплянню рідини на підлогу та/або майданчик. Не допускається перевищувати максимальний рівень рідини, встановлений проектною організацією. Кришки збірників і резервуарів має бути обладнано дихальними лініями від апаратів в атмосферу.
6.13. Вертикальні циліндричні резервуари для зберігання кислот і лугів треба встановлювати на стрічкові фундаменти висотою від 0,8 до 1,0 м. Штуцери, люки, арматури, КВПіА на кришках вертикальних резервуарів з кислотами й лугами треба розміщувати по периметру кришки та обслуговувати з майданчика, розташованого нижче рівня кришки резервуара на 0,7 до 0,9 м.
6.14. Горизонтальні ємності для зберігання зазначених середовищ встановлюють таким чином, щоб були забезпечені умови огляду й ремонту днищ, але не менше ніж 0,5 м від рівня піддона.
6.15. Резервуари і ємності для кислот і лугів треба розташовувати в окремих піддонах.
Піддони повинні мати стійке до корозії покриття та бути виконані з ухилом у бік приямка для збору можливих витоків кислот, лугів. Ці витоки треба перекачувати у відповідні резервуари. Ємність піддона для групи резервуарів має бути не меншою від об’єму одного найбільшого резервуара.
6.16. Транспортування кислот і лугів від складських приміщень до цехових ємностей необхідно проводити трубопроводами.
Подача кислот і лугів та розчинників до апаратів ручним способом не допускається.
6.17. Комунікації складських приміщень мають забезпечувати перекачування рідини з резервуара в резервуар.
6.18. Сальники насосів, а також фланцеві з’єднання трубопроводів для кислот і лугів та їх розчинів мають бути захищені кожухами від розбризкування.
6.19. Застосування азоту або повітря для передавлювання кислот і лугів із залізничних цистерн не допускається.
Випари кислот перед викидом в атмосферу необхідно нейтралізувати. Злив кислот і лугів із залізничних цистерн необхідно здійснювати насосами або за допомогою сифона. Для заливання сифона треба застосовувати насос. Після закінчення зливу сифон необхідно вивільнити від рідини. Заливати сифон ручним способом не допускається.
Перед звільненням резервуара або ємності від залишків продукту необхідно попередньо їх нейтралізувати й промити резервуар або ємність великою кількістю води. Зливання в каналізацію кислот і лугів не допускається.
6.20. В’їзд у вибухонебезпечні зони відкритих складів, а також до приміщень та будинків, які належать до категорій А, Б і В, допускається тільки спеціально обладнаному транспорту відповідно до вимог чинного законодавства.
6.21. У складських приміщеннях необхідно:
дотримуватися правил сумісного зберігання речовин;
дотримуватися правил зберігання речовин відповідно до технічних умов;
застосовувати засоби механізації.
6.22. При укладанні ящиків і мішків у закритих складських приміщеннях ширина головного проходу має бути не менше ніж 2 м, а висота штабеля — не більше ніж 3 м при ручному завантаженні і не більше ніж 6 м — при використовуванні механізмів.
6.23. Апарати ємностей, призначених для зберігання ЛЗР під атмосферним тиском, повинні мати на дихальних лініях клапани з вогнеперешкоджувачами.
6.24. На підприємствах мають бути приміщення і пристрої для відтаювання рідин, що легко застигають.
6.25. Відтаювання оцтової кислоти в тарі гострою парою або біля приладів парового опалювання не допускається.
6.26. Насоси для перекачування токсичних рідин, ЛЗР та ГР повинні відповідати затвердженій проектній документації.
6.27. Розчинення монолітів їдких лугів треба проводити в апаратах, що виключають викид розчину.
Дроблення моноліту їдкого лугу кувалдами, молотками не допускається.
6.28. При розміщенні на перекриттях і майданчиках посудин, які містять агресивні рідини (кислоти і луги), треба передбачати їх встановлення у спеціальні піддони з бортами.
6.29. Піддони або ділянки перекриття, обмежені бортами, на яких встановлено посудини з агресивними рідинами, повинні мати стійкі до корозії захисні покриття.
6.30. Процеси завантаження, вивантаження і переміщення матеріалів у печах безперервної дії та сушарках, а також керування дверцятами і заслінками має бути механізовано.
У виробництві нетоксичних речовин при невеликому масштабі виробництва (до 25 кг за операцію) допускається застосування сушарок періодичної дії з ручним завантаженням і вивантаженням.
6.31. Викиди від запобіжних пристроїв необхідно виводити за межі приміщення в зону, безпечну для працівників.
6.32. Дихальні, продувні лінії і лінії для зменшення тиску на апаратах та посудинах з горючими газами і ЛЗР, а також трубопроводи, які до них належать, що працюють з неповним заповненням і періодично, не допускається експлуатувати без вогнеперешкоджувачів або гідравлічних затворів.
6.33. Вогнеперешкоджувачі і гідравлічні затвори повинні мати доступ для огляду.
6.34. Розташовані назовні резервуари і посудини з ЛЗР треба обладнувати не замерзаючими в зимовий час дихальними лініями. Не допускається експлуатувати посудини і резервуари з ЛЗР при несправних або відключених дихальних лініях, з відкритими люками і горловиною.
6.35. Розігрівання крижаних пробок у трубопроводах для ЛЗР і ГР треба проводити тільки гарячою водою або парою.
6.36. Розігрівання крижаних пробок у трубопроводі, що знаходиться під тиском, при виникненні пошкодження не допускається до зняття тиску.
6.37. До пуску печей, що працюють на газоподібному або рідкому паливі, можуть бути допущені тільки працівники, що пройшли спеціальне навчання і щорічну перевірку знань з питань охорони праці та мають відповідне посвідчення згідно з НПАОП 0.00-4.12-05 і відповідають за їх експлуатацію.
6.38. Експлуатація дробильно-розмельних агрегатів, вібраційних сит і класифікаторів з несправними укриттями або непрацюючими місцевими відсмоктувачами не допускається.
6.39. Агрегати для подрібнення ГР, обладнані системою подачі інертного газу, можна експлуатувати лише за умови справного блокування, яке дозволяє проводити пуск тільки після подачі інертного газу і відключати подачу газу тільки після зупинки агрегату.
6.40. У разі застосування в технологічних цілях азоту або іншого інертного газу він має бути підведений до цехів-споживачів по стаціонарному трубопроводу, при невеликій витраті азоту допускається користуватися балонами.
6.41. При подаванні інертного газу в апарати, які розраховані на тиск, нижчий за тиск у магістралі інертного газу, витратна магістраль і крани стисненого інертного газу треба обладнувати редуктором для зниження тиску, запобіжним клапаном і манометром на стороні низького тиску, відрегульованими на розрахунковий тиск апаратів, що споживають інертний газ.
6.42. Апарати і агрегати, що вимагають спостереження за температурою, тиском та іншими параметрами, необхідними для безпеки, треба забезпечувати дистанційними приладами з показаннями температури і тиску на пультах керування і контрольними приладами, встановленими на робочих місцях.
6.43. Апарати, в яких при максимальному заповненні рідинами не виключена можливість підвищення тиску за рахунок можливих хімічних реакцій, обігріву, сонячної радіації, треба обладнувати запобіжними пристроями.
6.44. ГР треба направляти до закритих систем подальшої утилізації або до системи організованого спалення.
6.45. Для здійснення ревізії (перевірки) або заміни запобіжних клапанів до й після резервного й робочого клапанів необхідно встановлювати відключаючу арматуру із блокувальним пристроєм, який унеможливлює одночасне закривання запірної арматури на робочому та резервному клапанах.
6.46. При встановленні на апараті декількох робочих запобіжних клапанів перемикаючий пристрій з арматурою допускається розміщувати між робочою й резервною групами запобіжних клапанів.
6.47. Використання запобіжних клапанів для регулювання технологічних процесів в апараті або системах апаратів не допускається.
6.48. До запобіжних клапанів повинен бути забезпечений вільний доступ для обслуговування, а також монтажу й демонтажу.
Ведення обліку даних про технічний стан запобіжних клапанів здійснюється відповідно до вимог Порядку ведення обліку даних про технічний стан машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 06.12.2004 № 270, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2004 за № 1604/10203 (далі — НПАОП 0.00-6.07-04).
6.49. Рівень звуку, шуму і параметри вібрацій на постійних робочих місцях не повинні перевищувати граничнодопустимих норм. У тих випадках, коли шум і вібрація на робочих місцях не можуть бути знижені до граничнодопустимих рівнів, необхідно застосовувати дистанційне автоматичне керування виробничим процесом без перебування в цьому приміщенні працівників.
6.50. Загальна компоновка і розташування обладнання мають забезпечувати зручність і безпеку обслуговування устаткування та проведення ремонтних робіт і заміни обладнання.
6.51. Не допускається робота за несправності обладнання.
6.52. Не допускається пуск і експлуатація виробничого обладнання без захисних огорож, звукової або світлової сигналізації, КВПіА, блокувань тощо, які забезпечують безпечність його обслуговування.
6.53. У кожному цеху, відділенні або на окремих установках на видному місці має бути вивішена схема розташування і зв’язку апаратів, трубопроводів і КВПіА.
6.54. Запірна арматура повинна бути пронумерована, а напрямок переміщення продуктів — вказано стрілками.
6.55. Позначення на запірній арматурі мають відповідати позначенням на схемі, наведеній у технологічному регламенті.
6.56. На всіх технологічних апаратах має бути номер, який відповідає номеру, зазначеному на технологічній схемі.
6.57. Обладнання і апарати, в яких знаходяться отруйні, шкідливі, пожежо- і вибухонебезпечні речовини, розташовані в будівлях і на відкритих майданчиках, треба герметизувати.
6.58. Місця можливого виділення шкідливих газів і пилу повинні мати місцеві укриття з пристосуваннями для очищення викидів шкідливих газів і пилу.
6.59. Пускові пристрої основних машин, механізмів і апаратів треба блокувати із запобіжними і захисними пристроями так, щоб унеможливити запуск їх в роботу при знятих запобіжних пристроях і огорожах.
6.60. Матеріали для виготовлення апаратури, призначеної для агресивних середовищ, треба вибирати з урахуванням їх стійкості до агресивного впливу цих середовищ.
6.61. Апарати для фільтрації і промивки токсичних речовин повинні мати укриття з штуцером для підключення витяжної вентиляції.
6.62. Устаткування, яке має нагріті поверхні, треба обладнати теплоізоляцією, що запобігатиме або різко обмежить виділення конвекційного і променистого тепла в робоче приміщення.
6.63. Вибухові запобіжні клапани для захисту апаратів і трубопроводів повинні мати калібровані мембрани. Матеріал і товщину мембрани вибирають відповідно до розрахункових даних з урахуванням умов експлуатації. Експлуатувати апарати з мембранами, які не калібруються, не допускається.
6.64. Експлуатація ємностей і апаратів з ЛЗР і токсичними речовинами, з несправними, відключеними або неправильно відрегульованими запобіжними клапанами не допускається. Треба передбачити також відвідні труби з приміщень, обладнаних запірною арматурою.
6.65. У процесі експлуатації обладнання і трубопроводів для агресивних середовищ необхідно перевіряти технічний стан стінок апаратів і трубопроводів відповідно до вимог НПАОП 0.00-6.07-04.
