Розміри майданчику повинні перевищувати основу сміттєзбірника на у всі боки і розташовуватись на відстані, не меншій як від виробничих приміщень.
Сміття вивозять у міру заповнення сміттезбірників, але не рідше ніж 1 раз в три дні. Систематично проводиться прибирання і дезинфекція майданчика.
Транспорт, призначений для вивезення сміттезбірників і контейнерів, забороняється використовувати для перевезення сировини і готової продукції.
При централізованому зборі сміття сміттезбірники і контейнери повинні поставлятись на підприємство чистими і продезинфікованими. Санітарну обробку їх проводять спеціалізовані підприємства комунального господарства.
4.8 Туалети (санвузли) для експедиторів, вантажників і водіїв повинні розташовуватись блоковано і мати вихід на територію. Окремо розташовані туалети повинні знаходитись на відстані не менше як за від виробничих і складських приміщень і мають бути підключені до каналізації.
4.9 Сміттєзбірники, санвузли щоденно дезинфікують 10%-ним розчином хлорного вапна.
4.10 На території повинні бути передбачені зелені зони для відпочинку працівників підприємства влітку.
5 САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО ВОДОПОСТАЧАННЯ І КАНАЛІЗАЦІЇ
5.1 Вода, що використовується для технологічних, господарчо-побутових і питних потреб підприємства, повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством" і ДсанПіН № 136/1440 від 15.04.97 "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарчо-питного водопостачання" відповідно до етапів його впровадження. Норми витрат води розробляють і затверджують в кожному конкретному випадку згідно чинного законодавства.
5.2 Водопостачання підприємств, здійснюють шляхом приєднання до міської мережі водопроводу, а за відсутністю його - за допомогою влаштування артезіанських свердловин, з обов'язковим обладнанням внутрішнього водопроводу відповідно до вимог чинних СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий".
5.3 Вибір джерела водопостачання, місця водозабору, а також заходи щодо благоустрою зони санітарної охорони джерел водопостачання повинні бути узгоджені з територіальними установами санітарно-епідеміологічної служби відповідно до ГОСТ 2761-84 "Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора".
5.4 Водопровідний ввід повинен знаходитись в ізольованому приміщенні, яке закривається і утримується в належному стані, має манометри, крани для відбору проб води трапи для стоку, зворотні клапани, які допускають рух води тільки в одному напрямі. Підприємства повинні мати схеми внутрішньої водопровідної мережі і каналізації і пред'являти їх на вимогу контролюючих організацій. Внутрішній водопровід, що живиться від централізованої мережі не повинен безпосередньо з'єднуватись з водопроводом, що живиться від місцевого джерела водопостачання.
5.5 Система водопостачання підприємства повинна передбачати резервуари чистої води для забезпечення гарантованої подачі води в випадках перебою та аварій. Тип резервуару, місце його розташування визначають на підставі техніко-економічних розрахунків і погоджують з установами санітарно-епідеміологічної служби. Повний обмін води в резервуарах повинен забезпечуватись за проміжок часу не більший за 48 годин.
Для огляду і очистки резервуарів передбачаються люки, скати і сходи. Очистку і дезинфекцію резервуарів проводять залежно від показників якості води, але не рідше 1 разу на квартал. На кожному резервуарі повинен бути трафарет:
Водобак N _________
Об'єм ____________ куб.м
Очищений ________ .
Продезинфікований __________ .
5.6 Вода в місцях водозабору повинна підлягати санітарно-хімічному і санітарно-бактеріологічному контролю в терміни, встановлені територіальними установами санітарно-епідемічної служби, але не рідше 1 разу на місяць, згідно ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством" та ГОСТ 2761-84 "Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора".
5.7. Відповідно до НРБУ-97 кожна свердловина повинна мати паспорт радіаційної якості води.
5.8 Після кожного ремонту внутрішніх мереж холодного і гарячого водопостачання, а також за приписом територіальних органів санітарно-епідеміологічної служби внутрішній водопровід підлягає обов'язковому промиванню і дезинфекції відповідно до діючих інструкцій з подальшим лабораторним контролем якості води. Контрольні проби води відбирають безпосередньо після дезинфекції на уводі, із резервуару і в трьох точках водозабору. Облік і регістрацію причин аварій і ремонтів внутрішнього водопроводу і каналізації ведуть в спеціальному журналі, в якому реєструють дату і причини ремонту, спосіб заключної дезинфекції, прізвище, ім'я, по батькові працівника, що проводив її.
5.9 Системи холодного і гарячого водопостачання не повинні мати між собою з'єднань. "Трубопроводи необхідно фарбувати відповідно до ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупредительные знаки и маркировочные щитки". Точка водозабору повинна мати написи "Вода питна", "Вода технічна".
5.10 В кожному виробничому цеху і відділенні повинні бути встановлені умивальники для миття рук з підведенням гарячої та холодної води через змішувачі.
Умивальник повинен бути забезпечений милом, щіткою, дезинфікуючим розчином, рушниками разового користування чи електрорушником для рук. Умивальники повинні бути розташовані в кожному виробничому приміщенні при вході, а також в місцях, зручних для користування ними, на відстані не більшій за від робочого місця.
5.11 Для забезпечення працівників питною водою повинні бути обладнані питні фонтанчики або баки для питної води, яка задовольняє вимогам ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством".
5.12 Підприємства і цехи повинні бути обладнані каналізацією, яка забезпечує відведення виробничих, господарсько-фекальних і атмосферних вод відповідно до СНиП 2.04.03-85 "Канализация. Наружные сети и сооружения", СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий", СН 496-77 "Временная инструкция по проектированию сооружений для очистки поверхностных сточных вод".
5.13 Для виведення побутових і виробничих стічних вод підприємства повинні бути приєднані до загальноміської каналізації. Миєчні ванни приєднують до каналізаційної мережі з повітряним розривом не меншим за від верху приймальної воронки. При обладнанні всієї внутрішньої каналізації повинні бути передбачені гідравлічні затвори для запобігання проникнення запаху з каналізаційної мережі.
5.14 Санітарні вузли розташовувати над виробничими і складськими приміщеннями забороняється. Каналізаційні стояки з виробничими стоками дозволяється прокладати в оштукатурених коробах і без ревізій за винятком виробничих та складських приміщень.
5.15 Порядок підводу, очистки, знезараження і спуск побутових і виробничих стічних і зливових вод узгоджується з місцевими установами санітарно-епідеміологічної служби, природоохоронними органами і здійснюється у відповідності з вимогами СанПиН 4630-88 "Правила охраны поверхностных вод от загрязнений".
6 САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО ОСВІТЛЕННЯ
6.1 Природне і штучне освітлення в виробничих і допоміжних приміщеннях повинно відповідати вимогам діючих СНиП 11-4-79 "Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования".
6.2 В усіх виробничих і допоміжних приміщеннях повинні бути прийняті заходи щодо максимального використання природного освітлення. Світові отвори не повинні загромаджуватись виробничим обладнанням, тарою, готовими виробами як всередині, так і зовні, а також забороняється заміна скла фанерою, картоном.
6.3 Електроосвітлювальна арматура у міру забруднення, але не рідше одного разу на місяць, повинна очищуватись від пилу і кіптяви. Внутрішнє віконне скло та рами повинні промиватись і протиратись не рідше одного разу на тиждень, а зовні - не рідше двох разів на рік, а в теплий час року - у міру забруднення.
6.4 Розбите скло в вікнах необхідно терміново замінювати. Встановлювати в вікна складене з шматків скло забороняється.
6.5 Для загального освітлення виробничих приміщень слід використовувати світильники, які мають захисну арматуру у вибуховобезпечному виконанні.
6.6 Забороняється розміщувати світильники безпосередньо над відкритим обладнанням. Для огляду внутрішніх поверхонь апаратів і ємкостей допускається використання переносних ламп напругою не вище за 12 Вт. Електричні лампи повинні мати захисні сітки.
6.7 У випадку змін призначення виробничого приміщення, а також при переносі чи заміні одного обладнання іншим, освітлювальні установки повинні бути відповідним чином переобладнані і пристосовані до нових умов без відхилення від норм освітлення.
6.8 З метою підвищення освітленості робочих місць фарбування стін, перетинок, конструкцій і обладнання повинно проводитись в світлі тони.
6.9 Рівень освітлення робочих місць, особливо призначених для перевірки якості сировини, оформлення готових виробів, повинен контролюватись не рідше 1 разу на квартал.
6.10 Спостереження за станом і експлуатацією освітлювальних приладів повинно покладатись на технічно підготовлених осіб.
7 ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО ОПАЛЕННЯ ТА ВЕНТИЛЯЦІЇ
7.1 Системи вентиляції і опалення підприємств з виробництва та розливу мінеральних та штучно-мінералізованих вод повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование", специфіці галузі і забезпечувати наявність допустимого рівня шкідливих речовин в повітрі робочої зони виробничих приміщень відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" і СП 4416-87 "Санитарные правила для предприятий по обработке и розливу питьевых минеральных вод".
7.2 Відповідно до чинних "Санитарных норм микроклимата производственных помещений" № 4088-86, на підприємствах повинні підтримуватись оптимальні або допустимі параметри мікроклімату - температури, відносної вологості, швидкості руху повітря з урахуванням кліматичної зони, періоду року і важкості робіт, що виконуються (Додаток 1).
7.3 При використанні системи кондиціювання повітря параметри мікроклімату у виробничих приміщеннях повинні відповідати СНиП 2.04.05.91 та СП 4416-87.
7.4 Вміст шкідливих речовин в повітрі виробничих приміщень не повинен перевищувати затверджених гранично допустимих концентрацій.
7.5 Для попередження виникнення і попадання в повітря виробничих приміщень шкідливих речовин необхідно суворо дотримуватись параметрів технологічного процесу.
7.6 Всі виробничі і допоміжні приміщення підприємств, за винятком холодних сховищ, котельних, трансформаторної підстанції, повинні опалюватись. Усі опалювальні прилади повинні бути доступні для очистки від пилу.
7.7 Обладнання, паропроводи, трубопроводи гарячої води та інші джерела конвекційного і променевого тепла повинні мати теплоізоляцію, на поверхні якої температура не повинна перевищувати 45 град.С.
7.8 Обладнання, в процесі використання якого виділяється волога, пил, повинно бути герметизоване чи обладнане місцевими вентиляційними приладами.
7.9 Порядок експлуатації та догляду за вентиляційними приладами має бути встановлений відповідно до чинного законодавства. Контроль за експлуатацією вентиляційних приладів покладається на технічно підготовлених осіб.
7.10 Еквівалентні рівні шуму на робочих місцях не мають перевищувати 80 дБа. Рівень шуму в виробничих приміщеннях повинен бути в межах норм, встановлених "Санитарными нормами допустимых уровней шума на рабочих местах" № 3223-85.
7.11. При проектуванні, реконструкції і експлуатації виробничих приміщень, в яких розміщується обладнання, що генерує шум та дає вібрацію, повинні здійснюватись заходи щодо захисту робітників від його шкідливої дії:
- обладнання приміщень звукоізоляційними матеріалами;
- використання амортизуючих приладів при монтажі обладнання;
- обладнання повинно бути оснащене приладами, які гасять вібрацію;
- індивідуальні засоби захисту.
8 САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО УТРИМАННЯ ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ЗАБОРУ ПІДЗЕМНИХ ВОД
8.1 Каптаж являє собою комплекс інженерно-технічних засобів, які забезпечують видобування підземних вод, виведення їх на поверхню і можливість використання при постійних оптимальних показниках. Каптажом називають також споруди для забору підземних вод під землею чи в місцях виходу їх на поверхню.
8.2 Каптаж джерела використовується для забору природного виходу підземних вод і є поверхневою спорудою. Каптаж підземних вод - споруда (шурф, штольня тощо), за допомогою якої вода виводиться в найбільш зручному місці для використання і з найбільш вигідної глибини.
8.3 Всі типи каптажу повинні забезпечувати максимально можливий дебіт, збереження фізико-хімічних властивостей води на всьому шляху від місця її виходу до місця використання, не допускати втрат води.
8.4 Вид каптажу залежить від геологічної будови, гідрогеологічних умов.
8.5 Каптаж складається з підземної частини і поверхневої частини, де проходить регулювання подачі води і ведуться спостереження за режимом.
8.6 Ствол свердловини закріплюється обсадними трубами і обладнується в нижній частині фільтром для попередження попадання в підземні води часток пухкої породи. Гирлова частина обладнується оголовком, на який встановлюються датчики рівня, температури і витрати води та крани для відбору проб для хімічного і санітарно-бактеріологічного аналізів.
8.7 Обсадні труби і обладнання оголовка свердловини повинні бути зроблені з матеріалів, дозволених Міністерством охорони здоров'я України для цільового використання.
8.8 Для виключення підсосів підземних вод і випадкового бактеріального забруднення підземних вод обсадні труби повинні бути водонепроникні на всій ділянці і, особливо, в місцях стиків.
