Р – поточне значення тиску.
За результатами випробувань, які проводять згідно з ДСТУ Б В.2.6-18, будують лінію фактичних замірювань і за її розташуванням визначають клас повітропроникності. Приклад визначення класу повітропроникності наведено на рисунку А.1.
А.2 У випадках, коли лінія фактичних замірювань, що розташована у полі будь-якого класу (наприклад, Г), на локальній дільниці заходить у поле нижчого класу (наприклад, В), зразку, який випробовують, надають нижчий клас повітропроникності.
А.3 Блоки віконні і дверні класу Д повинні проходити випробування до тиску Р = 600 Па, класу Г – 600 Па, класу В – 300 Па, класу Б – 150 Па.
Рисунок А.1 – Приклад визначення класу повітропроникності
ДОДАТОК Б
(обов'язковий)
МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ОПОРУ ВІТРОВОМУ НАВАНТАЖЕННЮ
Б.1 Суть методу
Б.1.1 Метод полягає у перевірці здатності блоків віконних (далі – зразка) опиратися без руйнування і недопустимих змін форми рівномірно розподіленого навантаження, що імітує вітрове навантаження, яке діє на всю поверхню зразка, що випробовується.
Б.1.2 Навантаження прикладають перпендикулярно до площини зразка спочатку до зовнішнього боку, а потім – до внутрішньго.
Б.2 Випробувальне обладнання і засоби вимірювальної техніки
Б.2.1 Стенд для випробувань, що дозволяє закріпити зразок у горизонтальній площині і встановити індикатори.
Б.2.2 Таровані вантажі у вигляді мішків з піском масою і , що забезпечують задане навантаження.
Б.2.3 Штангенциркуль згідно з ГОСТ 166.
Б.2.4 Рулетка металева згідно з ДСТУ 4179.
Б.2.5 Набір щупів згідно з ДСТУ ГОСТ 8925.
Б.2.6 Індикатори годинникового типу ИЧ-10 згідно з ГОСТ 577.
Б.2.7 Повірочна лінійка згідно з ГОСТ 8026.
Б.2.8 Секундомір.
Б.3 Підготовка до випробування
Б.3.1 Перед початком випробувань перевіряють стан зразка, включаючи візуальний огляд зразка, перевірку стану засклення, притворів і ущільнювальних прокладок; п'ятиразове контрольне відчинення і зачинення стулкових елементів з контролем роботи замикаючих приладів, для чого п'ятиразове виводять з робочого положеня і встановлюють у нього без застосування допоміжних засобів. Вимірюють відхилення зразка від прямолінійності.
Б.3.2 Зразок, що випробовується, встановлюють на стенді в горизонтальному положенні, нерухомо закріпивши його до рами стенда з урахуванням схеми кріплення зразка у будинку. Зовнішню поверхню зразка, що підлягає навантаженню, розташовують зверху.
Б.3.2 У місцях імовірного максимального прогину елементів зразків встановлюють індікатори.
Б.4 Проведення випробування
Б.4.1 Проводять ступеневе навантаженя зразка, забезпечуючи рівномірне по всій поверхні розподілення вантажу Q (відповідного класу). Навантаження здіюснюють ступенями по 100 Па, розташовуючи вантажі рівномірно від країв зразка до його центра. Навантаження витримують протягом 5 с, після чого навантаження знімають і записують початкові показання індикаторів.
Б.4.2 Проводять ступеневе навантаженя зразка, забезпечуючи рівномірне по всій поверхні розподілення вантажу 2Q (відповідного класу). Навантаження здіюснюють ступенями по 100 Па, розташовуючи вантажі рівномірно від країв зразка до його центра. Записують показання індикаторів на кожному кроці навантаження. Навантаження витримують протягом 60 с. Записують показання індикаторів, після чого навантаження знімають і через 300 с записують показання індикаторів.
Б.4.3 Проводять ступеневе навантаженя зразка, забезпечуючи рівномірне по всій поверхні розподілення вантажу 2,35 Q (відповідного класу). Навантаження здіюснюють ступенями по 100 Па, розташовуючи вантажі рівномірно від країв зразка до його центра. Навантаження витримують протягом 60 с, після чого навантаження знімають.
Б.4.4 У процесі навантаження спостерігають за станом зразка. При з'явленні ознак руйнування, що порушують опір зразка, про що свідчить прискорений рух стрілки індикатора, випробування припиняють.
Б.4.5 Зразок знімають зі стенда і встановлюють у вертикальне положення, оглядають та перевіряють стан згідно Г.3.1.
Б.4.6 Зразок встановлюють на стенді згідно з Г.3.2, розташовуючи внутрішню поверхню зразка згори.
Б.4.7 Продовжують випробування згідно з Г.4.1 – Г.4.3.
Б.5 Оцінювання результатів випробування
Б.5.1 Результати випробувань вважають задовільними, якщо:
Б.6 Оформлення результатів випробування
Б.6.1 Дані, отримані при випробуваннях, оформлюють протоколом, який повинен містити:
ДОДАТОК В
(обов'язковий)
МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ЗУСИЛЬ ВІДЧИНЕННЯ-ЗАЧИНЕННЯ СТУЛОК І ПОЛОТЕН
В.1Суть методу
Метод полягає у перевірці можливості переміщення стулкового елемента у напрямку від-чинення і зачинення при прикладенні статичного або динамічного навантаження.
В.1.1 Випробувальне обладнання і засоби вимірювальної техніки
В.1.1.1Випробувальний стенд – пристрій, який дозволяє закріпити зразок і прикласти до нього статичне, а потім динамічне навантаження відповідно до схем, що наведені на рисунку В.1. Стенд складається з рами для закріплення зразка та навантажувального пристрою, який складається з тросика, що приєднується до стулкового елемента, блока і комплекту вантажів, які закріплюються до кінця тросика, а також пристрою для фіксації вантажу.
В.1.1.2Обмежувач відчинення поворотного стулкового елемента до 30 градусів, що має стопор.
В.1.1.3Лінійка вимірювальна металева згідно з ГОСТ 427.
В.2Підготовка до випробування
В.2.1Зразок установлюють на стенді нерухомо, закріпивши коробку у відповідності зі схемою установки блоків віконних у прорізі.
В.2.2Оглядають зразок, перевіряють стан засклення, притулів і ущільнювальних прокладок.
В.2.3Проводять п'ятиразове контрольне відчинення і зачинення стулкових елементів.
В.2.4Контролюють роботу запірних приладів, для чого п'ятиразове виводять їх з робочого положення і повертають у нього без застосування допоміжних засобів.
В.3Проведення випробування
В.3.1Стулковий елемент зачиняють, запірні прилади установлюють у робоче положення.
В.3.2До ручки стулкового елемента приєднують тросик навантажувального пристрою (рисунок В.1а, б), до якого закріплено вантаж. Маса вантажу m для випробування поворотних стулкових елементів статичним навантаженням – , для випробування зсувних елементів – .
При випробуванні статичним навантаженням (рисунок В.1а) вантаж підвішують на тросику вільно, при випробуванні динамічним навантаженням (рисунок В.1б) вантаж фіксують, забезпечивши задану висоту його падіння h:
В.3.3 Виводять з робочого положення запірні прилади.
В.3.4 Якщо під дією статичного навантаження не відбувається плавного переміщення стулкового елемента, проводять випробування динамічним навантаженням, для чого після виведення запірних приладів із робочого положення вантаж звільняють від фіксації.
В.4Проведення випробування на зачинення
В.4.1 Поворотний стулковий елемент відчиняють на кут 30 градусів і фіксують його у цьому положенні. Зсувний стулковий елемент повністю відчиняють і фіксують.
В.4.2 Приєднують до стулкового елемента навантажувальний пристрій так, щоб було забезпечено зачинення. У поворотного стулкового елемента тросик навантажувального пристрою закріплюють до зовнішньої сторони у місці розташування ручки.
В.4.3 Звільняють стулковий елемент від фіксації.
В. 4.4 Якщо під дією статичного навантаження не відбувається плавного переміщення стулкового елемента, проводять випробування динамічним навантаженням, для чого після виведення запірних приладів із робочого положення вантаж звільняють від фіксації.
В.4.5Установлюють запірний прилад у робоче положення без застосування допоміжних засобів.
В.4.6Почергово випробовують всі стулкові елементи.
а – схема прикладення статичного навантаження; б – схема прикладення динамічного навантаження; в – схема прикладення навантаження до поворотної стулки (полотна); г – схема прикладення навантаження до зсувної стулки (полотна);
Рисунок В.1 – Схеми прикладення навантажень при випробуванні на відчинення-зачинення
стулкових елементів чи полотен
ДОДАТОК Г
(обов'язковий)
МЕТОД ВИПРОБУВАННЯ НА ОПІР СТАТИЧНОМУ НАВАНТАЖЕННЮ, ПРИКЛАДЕНОМУ ДО ОБМЕЖУВАЧА КУТА В1ДЧИНЕННЯ СТУЛКИ
Г.1 Суть методу
Г.1.1 Метод полягає у перевірці здатності зразка чинити опір статичному зосередженому навантаженню, що діє на відчинений стулковий елемент, переміщення якого обмежено фіксатором, і яке зростає до контрольної Р або граничної Р1 величини.
Г.2 Випробувальне обладнання і засоби вимірювальної техніки
Г.2.1 Випробувальний стенд – пристрій, який дозволяє здійснити закріплення зразка і прикладення до нього навантаження відповідно до схем, наведених на рисунку В.1.
Г.2.2 Лінійка вимірювальна металева згідно з ГОСТ 427.
Г.2.3 Секундомір.
Г.3 Підготовка до випробування
Г.3.1 Зразок установити і перевірити його стан відповідно до Б.2.
Г.3.2 Стулковий елемент відчинити, установити у крайнє положення, яке передбачено фіксатором, і закріпити його у цьому положенні.
Г.3.3 Приєднати до ручки стулкового елемента навантажувальний механізм стенда, що забезпечує прикладення заданого навантаження згідно зі схемами, що наведені на рисунку В.1.
Г.3.4 Виміряти відстань f1 між найближчими кромками стулкового елемента і коробки, відмітивши місце заміру.
Г.4 Проведення випробувань
Г.4.1 Провести навантаження стулкового елемента силою Р = 500 Н спочатку в одному напрямку і витримати під навантаженням протягом 1 хв, потім у зворотному.
Г.4.2 Виміряти відстань f2 та f3 найближчими кромками стулкового елемента і коробки в місці розташування фіксатора після зняття навантаження.
Г.4.3 Перевірити стан зразка згідно з Б.2.2.
Г.5 Оцінка результатів випробування
Г.5.1 Результати випробування контрольним навантаженням визнають задовільними, якщо після навантаження у зразку:
Г.5.2 Результати випробування граничним навантаженням визнають задовільними, якщо величина граничного навантаження Р1 для кожного стулкового елемента склала Р1 ≥ 1,3 Р та не виникло руйнувань.
a – для поворотних стулкових елементів; б – для середньоповоротних стулкових елементів; в – для розсувних стулкових елементів; г – для відкидних стулкових елементів.
Рисунок Г.1 – Схеми прикладання статичного навантаження, що діє на стулкові елементи,
обладнані фіксатором
Код УКНД 91.060.50
Ключові слова: вікно, віконний блок, двері, дверний блок, довговічність, імпост, кватирка, коробка, стулка, полотно, притул, розміри, стійкість, типи, ущільнювач, фрамуга
