Фізичне навантаження на роботі виникає не лише тоді, коли доводиться підіймати щось важке. Працівник може десятки разів за зміну переносити коробки, штовхати візок, утримувати інструмент, нахилятися до деталей або працювати з піднятими руками. Кожна окрема дія може здаватися нескладною, проте її багаторазове повторення збільшує сумарне навантаження на організм.
Один зі способів зробити таку роботу раціональнішою — механізувати операції, які потребують значних або повторюваних фізичних зусиль. Причому механізація не обов'язково означає встановлення складної автоматизованої лінії. Іноді достатньо візка, роликової доріжки, підйомного столу або пристрою для утримання інструменту.
Чому одна й та сама вага створює різне навантаження
Маса вантажу — лише один із чинників, які визначають важкість роботи. Має значення, звідки його потрібно взяти, на яку висоту підняти, наскільки далеко перенести та в якому положенні при цьому перебуває тіло.
Тримати предмет близько до тулуба зазвичай легше, ніж на витягнутих руках. Підняти його з робочої поверхні зручніше, ніж із підлоги. А одноразове переміщення і виконання тієї самої операції сотні разів протягом зміни створюють зовсім різне навантаження.
Міжнародний стандарт ISO 11228-1:2021 з ергономіки ручного переміщення вантажів передбачає оцінку не лише маси, а й інтенсивності, частоти та тривалості роботи. Він застосовується до ручного підіймання, опускання та перенесення предметів масою від 3 кг.
Тому під час організації робочого місця варто аналізувати не лише вагу предметів, а весь процес: звідки надходять матеріали, де вони розташовані, як працівник їх захоплює, переміщує та куди кладе.
Нерідко найкращим рішенням стає не навчання тому, як докласти більше сили, а усунення самої необхідності це робити.
Не нести, а переміщувати
Ручне перенесення можна замінити переміщенням вантажу на колесах. Для цього використовують платформні та двоколісні візки, гідравлічні візки, пересувні стелажі та інші засоби.
Принцип здається очевидним, але ефект може бути значним: працівникові вже не потрібно постійно утримувати масу предмета. Основне навантаження сприймає конструкція пристрою.
Проте важливі й умови використання. Маленькі або пошкоджені колеса, нерівна підлога, пороги, круті схили чи надмірне завантаження можуть вимагати значного зусилля для початку руху або керування візком.
Тому недостатньо просто забезпечити робоче місце транспортним засобом. Потрібно врахувати маршрут переміщення, стан підлоги, габарити вантажів і можливість безпечно ними маневрувати.
Не підіймати вручну, а змінювати висоту
Ще одне джерело навантаження — постійне переміщення предметів між різними рівнями. Наприклад, деталь беруть із підлоги, встановлюють на верстат, після обробки знімають і кладуть у контейнер.
Частину таких операцій можна усунути за допомогою підіймальних столів, платформ, підіймачів або інших пристроїв, які подають вантаж на зручну для роботи висоту.
Особливо корисним це може бути там, де одна операція повторюється багато разів. Навіть якщо окрема деталь не здається важкою, постійні нахили та піднімання накопичують фізичне навантаження протягом робочої зміни.
В основі багатьох допоміжних пристроїв лежать давно відомі принципи механіки. Важіль, колесо, блок, похила площина та гвинт дають змогу змінювати величину або напрям прикладеної сили. Побачити, як працюють прості механізми у повсякденному житті, можна на прикладі багатьох звичних предметів. У професійному обладнанні ті самі фізичні закономірності реалізуються вже у складніших конструкціях.
Для організації праці, однак, важливий не стільки тип механізму, скільки результат: чи дозволяє технічне рішення скоротити ручне підіймання, перенесення та інші операції, що потребують значних фізичних зусиль.
Не переносити далі, ніж необхідно
Іноді фізичне навантаження можна суттєво скоротити навіть без нового обладнання. Достатньо переглянути розташування матеріалів і послідовність операцій.
Уявімо, що працівник бере деталь зі стелажа, несе її до робочого столу, після обробки переносить до іншої зони, а звідти вона потрапляє на наступну операцію. Якщо таких деталей сотні, за зміну накопичується значна кількість зайвих переміщень.
Зміна розташування робочих зон, наближення контейнерів із матеріалами або організація прямого передавання деталей між операціями можуть скоротити відстань, яку працівник проходить із вантажем.
Для потокового переміщення застосовують також рольганги та конвеєри. Вони особливо доречні там, де однакові предмети регулярно рухаються одним маршрутом.
Не тримати інструмент на вазі
Фізичне навантаження створює не лише переміщення вантажів. Працівник може тривалий час утримувати дриль, шліфувальну машину, гайковерт або інший ручний інструмент.
Навіть відносно невелика маса стає відчутною, якщо інструмент потрібно годинами утримувати в одному положенні або часто підіймати.
На постійних робочих місцях для цього можуть застосовувати підвіси, балансири та інші пристрої, які сприймають частину ваги інструменту. Працівник спрямовує його та контролює операцію, але йому не доводиться весь час повністю утримувати інструмент руками.
Важливе також розташування самого обладнання. Якщо за інструментом доводиться постійно тягнутися, повертати корпус або підіймати руки вище зручного рівня, проблема може полягати не в його масі, а в невдалій організації робочої зони.
Робоча висота має значення
Занадто низька робоча поверхня змушує нахилятися, а надто висока — підіймати плечі та руки. Якщо операція виконується багаторазово, незручне положення тіла стає постійною частиною роботи.
Тому одним із технічних рішень можуть бути столи, платформи або підставки з регульованою висотою. Вони дають змогу розташувати предмет відповідно до характеру конкретної операції та, за можливості, індивідуальних параметрів працівника.
Цей принцип стосується і зберігання матеріалів. Те, що використовується найчастіше, доцільно розміщувати в зоні зручного доступу, щоб працівникові не доводилося щоразу глибоко нахилятися, тягнутися або підіймати предмет із незручного положення.
Що передбачають нормативи для ручного переміщення вантажів
Під час організації ручних вантажних робіт необхідно враховувати не лише загальні принципи ергономіки, а й нормативні вимоги, що поширюються на конкретних працівників і певні види робіт.
В Україні діють Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджені наказом МОЗ України № 241 від 10 грудня 1993 року.
Основні встановлені документом значення:
Характер роботи | Граничне значення |
Підіймання і переміщення при чергуванні з іншою роботою — до 2 разів на годину | 10 кг |
Підіймання і переміщення постійно протягом робочої зміни | 7 кг |
Сумарна маса за годину при переміщенні з робочої поверхні | 350 кг |
Сумарна маса за годину при переміщенні з підлоги | 175 кг |
Зусилля при переміщенні вантажу на візках або у контейнерах | не більше 10 кг |
При цьому до маси вантажу включається також маса тари та упаковки.
Ці норми чітко демонструють: оцінка фізичного навантаження лише за масою одного предмета є неповною. Значення мають частота виконання операції, її тривалість, початкова висота вантажу та спосіб переміщення.
Наприклад, якщо працівниця бере з робочої поверхні коробки масою 5 кг і виконує таку операцію 20 разів протягом години, сумарна маса переміщених за цю годину вантажів становитиме 100 кг. Проте порівняти лише ці 100 кг із граничними 350 кг недостатньо: потрібно також врахувати, чи виконується підіймання постійно протягом зміни, як часто повторюється операція та в яких умовах вона відбувається.
Такий приклад добре показує, чому нормативні показники потрібно розглядати в сукупності, а не використовувати одне число як універсальний критерій безпеки.
Для ручного підіймання, опускання та перенесення застосовуються також підходи міжнародного стандарту ISO 11228-1:2021. Операціям зі штовхання і тягнення присвячений ISO 11228-2:2007. Він містить рекомендовані межі для штовхання і тягнення всім тілом та передбачає оцінювання чинників ризику таких операцій. Серед іншого враховуються частота виконання та відстань переміщення.
Конкретні вимоги для робочого місця необхідно визначати з урахуванням чинного законодавства, характеру робіт, характеристик обладнання та вимог, що поширюються на відповідну категорію працівників.
Коли варто задуматися про механізацію
Не існує одного пристрою, який зробить безпечнішою будь-яку фізичну роботу. Спочатку потрібно визначити, де саме виникає навантаження.
Приводом переглянути робочий процес можуть бути операції, під час яких працівники регулярно підіймають або переносять вантажі, докладають значних зусиль під час штовхання чи тягнення, довго утримують предмети або інструменти, часто нахиляються, повертають корпус чи працюють у незручній позі.
Варто звернути увагу й на повторюваність. Операція, яку людина без труднощів виконує один раз, може створювати зовсім інше навантаження, якщо її потрібно повторювати протягом кількох годин.
Після цього можна шукати технічне рішення: змінити висоту робочої поверхні, скоротити відстань переміщення, використати візок, підіймач, конвеєр, балансир або інший допоміжний засіб.
Чи завжди механізація робить роботу безпечнішою
Механізація здатна зменшувати одні ризики, але водночас створювати інші.
Наприклад, підіймач усуває необхідність вручну підіймати важкий предмет, проте під час його використання виникають ризики, пов'язані з рухом вантажу. Конвеєр скорочує ручне перенесення, але має рухомі елементи. Візок бере на себе вагу матеріалів, проте перевантажений або некерований візок сам може становити небезпеку.
Саме тому будь-яке технічне рішення потрібно оцінювати комплексно. Обладнання має відповідати характеру роботи, використовуватися за призначенням і підтримуватися у справному стані. Працівники повинні знати правила його експлуатації та розуміти ризики, які виникають під час роботи.
Не менш важливо перевіряти результат після впровадження змін. Якщо новий пристрій зменшив необхідність підіймати вантаж, але змусив працівника постійно тягнутися або працювати у незручній позі, проблему вирішено лише частково.
Починати варто з самої операції
Під час удосконалення робочого місця корисно поставити просте запитання: яку фізичну дію тут можна усунути або полегшити?
Якщо вантаж переносять — чи можна його котити? Якщо підіймають із підлоги — чи можна подавати його на потрібній висоті? Якщо інструмент довго тримають у руках — чи можна частково компенсувати його вагу? Якщо працівник постійно ходить із деталями між двома точками — чи можна скоротити маршрут або механізувати переміщення?
Такий підхід дозволяє не просто додавати обладнання, а змінювати саму організацію роботи.
Механізація ручних операцій не обов'язково повинна бути складною чи дорогою. Іноді найбільш практичним рішенням стає звичайний візок, роликова опора, підставка потрібної висоти або інше просте пристосування. Важливо, щоб воно вирішувало конкретну проблему: зменшувало необхідне зусилля, кількість ручних переміщень або час перебування працівника в незручному положенні.
Саме в цьому полягає раціональний підхід до фізичної праці: не вимагати від людини зайвого зусилля там, де частину роботи може взяти на себе правильно підібране технічне рішення.