---

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Системи управління якістю

Н

БЗ № 5-2005/356

АСТАНОВИ ЩОДО
КЕРУВАННЯ КОНФІГУРАЦІЄЮ
(ISO 10007:2003, IDT)

ДСТУ ISO 10007:2005

Видання офіційне

Київ
ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ
2007

ПЕРЕДМОВА

1. ВНЕСЕНО: Державне підприємство «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» (ДП НДІ «Система») спільно з Технічним комітетом стандартизації «Системи управління якістю, довкіллям та безпечністю харчових продуктів» (ТК 93)

ПЕРЕКЛАД І НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: В. Горопацький, канд. фізгмат. наук; І. Єршова, канд. техн, наук; В. Паракуда, канд. техн, наук; Н. Семенюк; А. Сухенко (науковий керівник); Ю. Тройнін

2. НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Держспоживстандарту України від ЗО червня 2005 р. № 156 з 2007-01-01

З Національний стандарт відповідає ISO 10007:2003 Quality management systems — Guidelines for configuration management (Системи управління якістю. Настанови щодо керування конфі­гурацією)

Ступінь відповідності — ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (еп)

4 УВЕДЕНО ВПЕРШЕЗМІСТ

с.

Національний вступ IV

Вступ до ISO 10007 IV

1. Сфера застосування 1

2. Нормативні посилання 1

3. Терміни та визначення понять 1

4. Відповідальність за керування конфігурацією 2

   1. Відповідальність та повноваження 2

   2. Розпорядчий орган 2

5. Процес керування конфігурацією З

   1. Загальні положення З

   2. Планування керування конфігурацією З

   3. Ідентифікація конфігурації З

   4. Контроль змін 4

   5. Облікування статусу конфігурації 5

   6. Перевіряння конфігурації 6

Додаток А Структура та зміст програми керування конфігурацією 6

Бібліографія 7НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Цей стандарт є тотожний переклад ISO 10007:2003 Quality management systems — Guidelines for configuration management (Системи управління якістю. Настанови щодо керування конфігу­рацією).

Технічний комітет, відповідальний за цей стандарт, — ТК 93 «Системи управління якістю, довкіллям та безпечністю харчових продуктів» (підкомітет ПК 93/1 «Системи управління якістю»). Стандарт містить положення, які відповідають чинному законодавству України.

До стандарту внесено такі редакційні зміни:

• слова «цей міжнародний стандарт» замінено на «цей стандарт»;

• структурні елементи цього стандарту: «Титульний аркуш», «Передмову», «Національ­ний вступ», першу сторінку, «Терміни та визначення понять» і «Бібліографічні дані» — оформ­лено згідно з вимогами національної стандартизації України;

• вилучено «Передмову» до ISO 10007;

• у розділах «Нормативні посилання» та «Бібліографія» наведено «Національне пояснен­ня», виділене рамкою.

У цьому стандарті вжито термін «система управління якістю», який відповідає англійсько­му терміну «quality management system». Синонімами терміна «система управління якістю» є «система керування якістю» і «система менеджменту якості».

Додаток А — довідковий.

Копії нормативних документів, на які є посилання в цьому стандарті, можна отримати в Головному фонді нормативних документів.

ВСТУП до ISO 10007

Призначеність цього стандарту — поліпшити загальне розуміння керування конфігурацією, поширити його застосування та сприяти організаціям, що використовують керування конфігу­рацією для поліпшення своєї діяльності.

Керування конфігурацією — це керувальна діяльність, пов’язана із застосуванням на всіх стадіях її життєвого циклу продукції технічного та адміністративного керування елементами кон­фігурації продукції та відповідною інформацією про конфігурацію продукції.

Керування конфігурацією передбачає документування конфігурації продукції. Воно забез­печує ідентифікацію та простежуваність, статус задоволення технічних та функційних вимог до продукції та доступ до вірогідної інформації на всіх стадіях життєвого циклу продукції.

Керування конфігурацією можна запроваджувати, враховуючи розмір організації та складність і особливості продукції.

Керування конфігурацією можна використовувати, щоб задовольнити вимоги щодо іденти­фікації та простежуваності продукції, встановлені в ISO 9001.ДСТУ ISO 10007:2005

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

НАСТАНОВИ ЩОДО КЕРУВАННЯ КОНФІГУРАЦІЄЮ

СИСТЕМЫ УПРАВЛЕНИЯ КАЧЕСТВОМ

РУКОВОДЯЩИЕ УКАЗАНИЯ ПО УПРАВЛЕНИЮ КОНФИГУРАЦИЕЙ

QUALITY MANAGEMENT SYSTEMS

GUIDELINES FOR CONFIGURATION MANAGEMENT

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт подає настанови щодо застосування керування конфігурацією в межах органі­зації. Його застосовують для підтримування продукції, починаючи від її концептуального розроб­лення до припинення випуску.

У ньому окреслено відповідальність та повноваження, пов’язані з керуванням конфігурацією, описано процес керування конфігурацією, який охоплює планування керування конфігурацією, ідентифікацію конфігурації, контроль змін, облікування статусу конфігурації та перевіряння конфі­гурації.

Цей стандарт — настановний документ, його не призначено використовувати для сертифікації/ реєстрації.

2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Наведені нижче нормативні документи є обов’язковими для застосування цього стандарту. У разі датованих посилань застосовують тільки зазначене видання. У разі недатованих посилань застосовують останню редакцію цього документа (з усіма змінами і поправками до нього).

ISO 9000:2000 Quality management systems — Fundamentals and vocabulary.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

ISO 9000:2000 Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів¹).

¹⁾ Стандарт ISO 9000:2000 впроваджено в Україні як ДСТУ ISO 9000-2001 Системи управління якістю. Основні по­ложення та словник.

3. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому стандарті використано терміни та визначення понять, подані в ISO 9000, а також на­ведені нижче:

Діяльність щодо контролювання продукції після офіційного затвердження інформації про кон­фігурацію продукції (3.9)

Дозвіл на використання чи випуск продукції, яка не відповідає встановленим вимогам.

Примітка 1. Поступку звичайно застосовують у разі постачання продукції, яка має невідповідні характеристики щодо строку або кількості цієї продукції, погоджених в установлених межах (ISO 9000:2000, визначення 3.6.11).

Примітка 2. Поступки не впливають на базис конфігурації (3 4), а є дозволом на виробництво продукції, яка не відповідає установленим вимогам.

Примітка 3. Деякі організації замість поняття «поступка» використовують терміни «відступ» або «відхил»

Взаємопов’язані функційні характеристики та технічні параметри продукції, визначені в інфор­мації про конфігурацію продукції (3.9)

Затверджена інформація про конфігурацію продукції (3.9), в якій встановлено параметри продукції на певний момент часу і яка слугує орієнтиром для всіх видів робіт, що їх здійснюють на всіх стадіях життєвого циклу продукції

Суттєвий складник конфігурації (3.3), який задовольняє функцію кінцевого застосування

Скоординована діяльність, яка полягає у спрямовуванні та контролюванні конфігурації.

Примітка. Керування конфігурацією загалом зосереджується на технічній та організаційній діяльності щодо запро­вадження та дотримання контролю продукції та інформації про конфігурацію продукції (3.9) на всіх стадіях життєво­го циклу продукції

Формалізоване реєстрування інформації про конфігурацію продукції (3.9), статусу запро­понованих змін і статусу впровадження ухвалених змін і звітування про них

Особа чи група осіб, наділена відповідальністю та повноваженням приймати рішення стосов­но конфігурації (3.3).

Примітка 1. Розпорядчий орган може також називатися «рада з керування конфігурацією».

Примітка 2. У розпорядчому органі мають бути представлені доречні зацікавлені сторони як від самої організації, так і від інших організацій

Вимоги щодо проектування, виготовляння, перевіряння, функціювання та обслуговування продукції.

3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КЕРУВАННЯ КОНФІГУРАЦІЄЮ

   1. Відповідальність та повноваження

Організація має зідентифікувати й описати відповідальність і повноваження, пов’язані із за­провадженням і перевірянням процесу керування конфігурацією. Треба зважити на

• складність і особливості продукції;

• потреби в різних стадіях життєвого циклу продукції;

• взаємозв’язки між видами робіт, що їх безпосередньо охоплює процес керування конфігу­рацією;

• інші доречні зацікавлені сторони як від самої організації, так і від інших організацій;

• ідентифікацію уповноваженого органу, відповідального за перевіряння робіт щодо запро­ваджування;

ідентифікацію розпорядчого органу.

Перед ухваленням зміни розпорядчий орган має перевірити, що:

• запропонована зміна необхідна, а наслідки прийнятні;

• зміну належним чином задокументовано та встановлено її категорію;

3. запланована діяльність щодо впровадження зміни до документації, апаратного та/або про­грамного забезпечення є достатньою.ПРОЦЕС КЕРУВАННЯ КОНФІГУРАЦІЄЮ

   1. Загальні положення

Нижче описано види робіт, виконуваних у межах процесу керування конфігурацією. Суттєво, щоб ці види робіт було узгоджено для забезпечення результативності процесу керування конфігу­рацією.

У процесі керування конфігурацією треба зосереджувати увагу на вимогах замовника щодо продукції та враховувати умови, у яких цей процес виконуватимуть. Процес керування конфігура­цією треба детально описати у програмі керування конфігурацією. Ця програма має містити опис конкретних методик, а також ступінь їх застосування протягом життєвого циклу продукції.

Планування керування конфігурацією — основа процесу керування конфігурацією. Результа­тивне планування уможливлює узгодження робіт щодо керування конфігурацією в конкретних умо­вах протягом життєвого циклу продукції. Результатом планування керування конфігурацією є про­грама керування конфігурацією.

Треба, щоб програма керування конфігурацією для конкретної продукції:

• була задокументована та ухвалена;

• була керованою;

• ідентифікувала застосовні методики керування конфігурацією;

• робила посилання на відповідні методики організації в усіх можливих випадках;

• описувала відповідальність та повноваження, пов’язані із здійсненням керування конфігу­рацією на всіх стадіях життєвого циклу продукції.

Програму керування конфігурацією можна оформити окремим документом, або як частину іншого документа, або як кілька документів.

У деяких ситуаціях організація має потребу вимагати від постачальника подання програми ке­рування конфігурацією. Організація може, з власної волі, або зберігати такі програми як окремі до­кументи, або внести їх до своєї власної програми керування конфігурацією.

У додатку А наведено можливу структуру та зміст програми керування конфігурацією.

Треба, щоб вибір елементів конфігурації з їх взаємозв’язками характеризував структуру про­дукції.

Елементи конфігурації треба ідентифікувати, використовуючи встановлені критерії вибиран­ня. Треба вибирати елементи конфігурації так, щоб відповідними функційними та технічними па­раметрами можна було керувати поодинці для досягнення загальної ефективності кінцевого за­стосування елемента.

Треба, щоб у критеріях вибирання було враховано:

• законодавчі та регламентувальні вимоги;

• критичність щодо ризиків та безпеки;

• нові чи вдосконалені технології, методи проектування та розробляння;

• взаємозв’язки з іншими елементами конфігурації;

• умови закупівлі;

• технічне забезпечення та обслуговування.

Треба, щоб кількість вибраних елементів конфігурації була оптимальною стосовно можливості контролювати продукцію. Вибирання елементів конфігурації протягом життєвого циклу продукції треба розпочинати якнайраніше. Якщо продукцію вдосконалюють, то елементи конфігурації тре­ба проаналізувати.

Інформація про конфігурацію продукції містить як визначення продукції, так і оперативну інформацію про продукцію. Зазвичай вона охоплює вимоги, технічні умови, конструкторські крес­леники, каталоги деталей, документацію та роздруківки програмного забезпечення, моделі, технічні умови стосовно випробовування, настанови щодо технічного обслуговування та експлуатації.Інформація про конфігурацію продукції має бути доречною та простежуваною. Щоб забезпе­чити належне керування елементами конфігурації, треба розробити систему однозначного позна­чання. При цьому треба враховувати наявні в організації системи позначання, а також інформа­цію щодо контролю змін, наприклад статус перегляду.