Примітка 1. Цинкові покриви застосовують за температури середовища, яке транспортується, не вище ніж 60 °С.
Примітка 2. Алюмінієві покриви застосовують при водневому показнику pH оточуючого середовища в межах від 4,5 до 9,5.
Цинкові або алюмінієві покриви наносять в базових умовах на труби газотермічним методом за допомогою газоплазмових або електродугових металізаційних апаратів, створивши спеціальні ділянки металізації, а монтування стиків та ремонт дефектних місць труб із цими покривами виконують у трасових умовах, використовуючи переносні газотермічні установки.
Технологічний процес нанесення газотермічним методом цинкових та алюмінієвих покривів на труби у базових умовах
Технологічний процес нанесення газотермічним методом цинкових та алюмінієвих покривів на труби повинен містити такі операції:
очищення зовнішньої поверхні трубопроводу відповідно до розділу 6 цього стандарту;
газотермічну металізацію очищеної поверхні трубопроводу цинком або алюмінієм до одержання покриву заданої товщини;
контролювання якості покриву.
Всі труби, що мають на своїй поверхні маркувальні позначки, масляні або бітумно- полімерні плями та фарбу, підлягають знежиренню перед очищенням, процес знежирення проводять на заготівельних площадках відповідним розчинником. Якість знежирення контролюють зовнішнім оглядом.
Зовнішню поверхню труби очищують від іржі, окалини та інших забруднень за допомогою дробоструминної установки згідно з розділом 6 цього стандарту.
Очищені труби укладають на приймальний стелаж з відсікачами і поштучно подають на рольганг, по якому труба потрапляє в камеру металізації.
Камера металізації повинна бути обладнана пристроєм для повороту труб (маніпулятором будь-якої конструкції) та металізаційними апаратами (одним або декількома). Для видалення металевого пилу, що утворюється, та газів камера повинна бути обладнана припливно-витяжною вентиляцією.
Зварювальний маніпулятор використовується для обертання труби під час металізації. На планшайбі маніпулятора повинен бути встановлений самоцентруючий патрон, що служить для закріплення труб різних діаметрів. Привод маніпулятора забезпечує плавне регулювання швидкості обертання труби в межах від 4 об/хв до 6 об/хв. Стаціонарний газоелектричний апарат встановлюється на спеціальний візок, що рухається по рейках вздовж труби, що обертається.
Привод переміщення (встановлені на візки електромотор та редуктори) повинен забезпечувати рух газоелектричного апарата вздовж труби зі швидкістю від 0,1 м/хв до 0,4 м/хв.
Для збільшення щільності цинкового або алюмінієвого покривів та зменшення втрат металу, що розпиляється, треба зберігати відстань між газоелектричним апаратом і трубою постійною в межах від 60 мм до 70 мм. Джерелом живлення газоелектричного апарата може бути електрозварювальний генератор. В апарат подається стиснуте повітря під тиском від 0,4 МПа до 0,6 МПа, попередньо очищене від вологи і мастила.
Хід візка з металізатором повинен бути обмеженим у крайніх положеннях шляховими (кінцевими) вимикачами. Товщина цинкового або алюмінієвого покривів, що наноситься газоелектричним апаратом, повинна бути постійною по всьому периметру труби, але на кінцях труби треба передбачити технологічну зону (від 15 мм до 20 мм) для зварного шва, вільну від цинку та алюмінію.
Робоча температура в камері металізації повинна підтримуватися не нижче ніж 15 °С, у випадку зниження робочої температури передбачають попереднє перед металізацією прогрівання труби до температури від 80 °С до 100 °С.
Захист стиків і ремонт дефектів металевих покривів труб
Після зварювання стик та прилегла до нього технологічна зварювальна зона повинна бути очищена від флюсу, іржі та інших забруднень до ступеня 1 згідно з таблицею 1 цього стандарту. Також виконують очищення всієї площі дефектного місця покриву на трубі. В подальшому очищений стик та дефектне місце знежирюють відповідним розчинником.
На очищену та знежирену поверхню стику або дефектного місця наносять шар металу товщиною не менше ніж 0,25 мм газотермічним методом із застосуванням газополум’яної установки.
Стиснуте повітря, яке надходить в установку від компресора, повинно бути пропущено через масловологовідокремлювачі.
Проведення робіт із нанесення захисного покриву на стики або ремонт дефектних місць виконують за температури оточуючого повітря не нижче ніж 15 °С.
При пониженій температурі оточуючого повітря повинно бути передбачено попереднє прогрівання газовим пальником окремої ділянки поверхні, що ізолюється, до температури від 80 °С до 120 °С, на яку потім негайно наносять металевий покрив.
КОНТРОЛЮВАННЯ ЯКОСТІ ЗАХИСНИХ ПОКРИВІВ
При виконанні робіт з ізолювання труб, зварних з’єднань трубопроводів і при ремонті місць пошкоджень покривів повинен проводитися контроль якості матеріалів, які застосовуються, операційний контроль якості ізолювальних робіт і контроль якості готового покриву, що підтверджується актами контролювання згідно з ДОТУ 4219 та актами приймання згідно з чинною нормативно-технічною документацією [6] із занесенням результату контролю якості захисних покривів в "Журнал ізоляційних та ремонтних робіт", наведений в додатку Е.
Показники, методи та послідовність контролювання якості захисних матеріалів та протикорозійних покривів наведено в додатку И.
Номенклатура показників якості ізоляційних матеріалів для захисту трубопроводів від корозії наведена в додатку К.
Контролювання якості ізоляційних матеріалів
Підготування до роботи епоксидних та поліуретанових матеріалів виконують відповідно до вимог?.1.3.1 цього стандарту.
Приготування ґрунтівки
При приготуванні ґрунтівок у базових умовах перевіряють: дозування компонентного складу, однорідність, в’язкість, густину.
Однорідність контролюють візуально: ґрунтівка не повинна мати згустків, нерозчинного осаду, сторонніх включень. При виявленні згустків або домішок ґрунтівку профільтровують через сітку з отворами 0,1 мм2.
В’язкість ґрунтівки визначають віскозиметром будь-якого типу.
Густину ґрунтівки визначають ареометром згідно з ДОТУ ГОСТ 18481.
Приготування бітумно-полімерної мастики
При розігріванні та приготуванні бітумно-полімерної мастики контролюють:
правильність дозування та порядок введення компонентів;
тривалість приготування;
температуру;
якість перемішування.
Фізико-механічні показники мастики повинні відповідати вимогам чинних НД.
Температуру мастики контролюють: під час приготування та підігрівання, особливо при нанесенні її на трубопровід. Для цього в ємностях для варіння бітуму і ванні ізоляційної машини повинні бути вмонтовані термометри або термопари.
При укладанні трубопроводу, що ізолюється, треба контролювати температуру шару бітумно- полімерної мастики; не допускається укладання трубопроводу за температури покриву вище ніж ЗО °С.
Рулонні ізоляційні та обгорткові матеріали
Рулонні ізоляційні матеріали розпаковують на місці робіт. У комбінованих та полімерних захисних стрічок перевіряють:
відсутність телескопічних зсувів у рулонах;
можливість розмотування рулонів за температури застосування;
відсутність переходу клейового шару на іншу сторону стрічки.
Крім того, у комбінованих стрічок перевіряють наявність протиадгезійної стрічки.
Рулони стрічки, що мають нерівні, обпливлі або зім’яті торці, бракують або застосовують для ремонту дефектних місць захисного покриву трубопроводу.
Армувальні та обгорткові рулонні матеріали перевіряють на можливість розмотування рулонів за температури застосування, на щільність намотування в рулоні та рівність торців. За потреби рулони перемотують або відторцьовують.
Контролювання якості захисних покривів
При нанесенні захисних покривів як у трасових, так і у базових умовах треба безперервно проводити візуальний контроль якості захисних робіт: очищення металевої поверхні, нанесення ґрунтівки, нанесення захисного покриву, а також стеження за цілісністю покриву при укладанні трубопроводу.
Якість захисного протикорозійного покриву лінійної частини трубопроводу треба перевіряти в польових умовах після завершення будівельних робіт.
При нанесенні покриву треба візуально контролювати його зовнішній вигляд: не допускаються здуття, гофри, складки, тріщини, каверни, наскрізні пошкодження, зморшки, відшарування і інші дефекти, здатні істотно знизити показники властивостей покриву.
Товщину захисних покривів контролюють методом неруйнівного контролю із застосуванням товщиномірів та інших вимірювальних приладів не менше ніж у чотирьох точках по колу труби і в місцях, які за візуальним оглядом контролю потребують додаткової перевірки:
у базових умовах - на кожній десятій трубі партії;
при нанесенні покривів у трасових умовах- не менше ніж через кожних 100 м трубопроводу;
у трасових умовах - на 10% зварних стиків труб, що ізолюються вручну.
Примітка. Для лакофарбових покривів допускаються відхили за товщиною на локальних ділянках у межах ± 20 %.
Діелектричну суцільність покривів труб контролюють за методикою ДОТУ 4219 (додатка В) по всій поверхні неруйнівним методом за допомогою іскрового дефектоскопу при випробувальній електричній напрузі згідно з вимогами ДОТУ 4219 та відповідних чинних НД (залежно від матеріалу покриву) після закінчення процесу ізоляції труб, а також в умовах траси - після ізоляції стиків і ремонту трубопроводів.
Контролювання адгезії захисних покривів
Адгезію захисних покривів до сталі контролюють приладами залежно від типу покриву:
у базових умовах - на 2% труб, а також в місцях, які за візуальним оглядом контролю потребують додаткової перевірки;
при нанесенні покривів у трасових умовах - не менше ніж через кожні 500 м труби, а також в місцях, які за візуальним оглядом контролю потребують додаткової перевірки;
у трасових умовах - на 2 % зварних стиків труб, що ізолюються вручну, а також в місцях, які за візуальним оглядом контролю потребують додаткової перевірки.
Адгезію покриву на основі полімерних стрічкових покривів до поверхні трубопроводу та адгезію напустки стрічки до стрічки визначають адгезиметром згідно з ДОТУ 4219 (додаток Е, метод 1).
Адгезію покриву на основі бітумно-полімерних мастик до поверхні трубопроводу визначають адгезиметром згідно з ДОТУ 4219 (додаток Е, метод 2).
Допускається перевіряти адгезію вирізуванням рівностороннього трикутника з сторонами від З см до 5 см з наступним зняттям покриву ножем від вершини кута надрізу. Адгезія покриву на бітумно-полімерній основі вважається задовільною, якщо вирізаний трикутник не відшаровується, а при відриванні значна частина ґрунтівки та мастики залишається на поверхні трубопроводу.
Адгезію комбінованих захисних покривів на основі мастики і полімерної стрічки визначають так:
адгезію покриву до сталі - згідно з ДОТУ 4219 (додаток Е, метод 2);
адгезію стрічки до мастики - згідно з ДОТУ 4219 (додаток Е, метод 1).
Адгезію стрічково-мастикових захисних покривів (холодного нанесення) визначають згідно з ДОТУ 4219 (додаток Е, метод 1).
Адгезія покриву на основі поліуретанових та епоксидних композицій до металевої поверхні трубопроводу визначається за допомогою адгезиметра згідно ДОТУ 4219 (додаток Е, метод 3).
Адгезію металевих покривів визначають згідно з ДОТУ 4219 (додаток Е, метод 3) або згідно з ГОСТ 9.304.
Визначення питомого електричного опору покриву проводять (за потреби) за допомогою комірок з порожнистих циліндрів згідно з ДОТУ 4219 (додаток Г) та методом "мокрого контакту" згідно з додатком Л цього стандарту:
у базових умовах - на двох трубах від партії, а також у місцях, які за візуальним оглядом контролю потребують додаткової перевірки;
у трасових умовах - через 500 м, а також в місцях, які за візуальним оглядом контролю потребують додаткової перевірки.
Визначення ударної міцності покриву проводять із застосуванням приладу У-1 згідно з ДОТУ 4219 (додаток А) або згідно з ГОСТ 4765:
у базових умовах - на двох трубах від партії, а також в місцях, які за візуальним оглядом контролю потребують додаткової перевірки;
у трасових умовах - в місцях, які за візуальним оглядом контролю потребують додаткової перевірки.
При незадовільних результатах приймальних випробувань у базових умовах хоча б за одним показником проводять повторно випробування за цим показником на подвоєній кількості труб або елементів трубопроводів. При незадовільних результатах повторних випробувань проводять контроль кожної труби. Відбраковані труби і елементи трубопроводу відправляють на повторне нанесення покриву.
Дефектні місця, а також наскрізні пошкодження захисного покриву, виявлені та здійснені під час перевірки його якості, повинні бути виправлені. При ремонті повинна бути забезпечена однотипність і монолітність захисного покриву. Після виправлення відремонтовані місця підлягають повторній перевірці на відповідність вимогам ДОТУ 4219 та відповідних чинних НД.
Після укладання трубопроводу в траншею якість захисного покриву контролюють згідно з ДОТУ 4219 шукачем пошкоджень та методом катодної поляризації. У разі невідповідності захисного покриву вимогам ДОТУ 4219 потрібно визначити ділянки пошкодження захисного покриву, відремонтувати їх згідно з НД на відповідний вид покриву і повторно провести контролювання.
