Захисний покрив у трасових умовах контролюють з торців труби при денному освітленні не менше ніж 300 Лк.
Товщину покриву визначають на 10% труб товщиноміром будь-якого типу з обох кінців труби.
Адгезію покриву до сталі контролюють такими методами:
нанесенням решітчастих надрізів згідно з ГОСТ 15140;
для покриву з товщиною понад 250 мкм - згідно з ДСТУ 4219 (додаток Е, метод 3).
Дозволяється визначати адгезію захисного покриву до сталі товщиною більше ніж 250 мкм методом Х-подібного надрізу згідно з методом, наведеним в додатку М.
Адгезію покриву до сталі перевіряють на зразках-свідках або на трубах, відбракованих у процесі визначення діелектричної суцільності покривів, або за будь-яких інших причин. Можливе визначення адгезії на якісних трубах з наступним ремонтом місця пошкодження.
Контролювання металевого покриву, нанесеного на зварний стик, проводять відповідно до вимог ГОСТ 9.304 за показниками, наведеними в таблиці 13.
При виявленні дефектів внутрішнього покриву (непрофарбованість, відсутність суцільності) труба підлягає перефарбуванню. Ремонт проводять протягом 24 год після нанесення покриву без спеціального підготування поверхні покриву. При перевищенні зазначеного часу потрібне оброблення поверхні покриву з метою створення шорсткості.
Якість нанесення відповідного покриву на внутрішню поверхню зварних стиків перевіряють, як і на покривах лінійної частини.
ВИКОНАННЯ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНИХ РОБІТ
Конструкції покривів теплової ізоляції трубопроводу
Необхідність улаштування теплової ізоляції на магістральних трубопроводах встановлюється проектною документацією з урахуванням вимог цього стандарту.
Застосування матеріалів і виробів для теплової ізоляції магістральних трубопроводів проводять відповідно до проектної документації з урахуванням додатка Н.
Вибір виду теплоізоляційного покриву здійснюється залежно від призначення і діаметра трубопроводу, умов експлуатації та виду прокладання (з урахуванням наявності баз із виготовлення конструкцій, механізмів для транспортування, виготовлення та монтажу покривів в трасових умовах).
Для теплової ізоляції трубопроводів треба застосовувати готові до монтажу тепло- ізольовані труби, трубні секції, вузли та деталі заводського виготовлення.
Теплоізольовані вузли та деталі повинні задовольняти вимоги чинної нормативно- технічної документації і виготовлятися в умовах заводу або баз згідно з технологічними регламентами на їх виробництво.
Монолітні теплоізоляційні покриви трубопроводів в умовах монтажу треба виконувати згідно з вимогами чинної нормативно-технічної документації [7] або технологічними інструкціями із нанесення монолітної теплової ізоляції труб із пінопластів та інших матеріалів.
Повнозбірні та комплектні конструкції теплової ізоляції виготовляють відповідно до вимог чинної нормативно-технічної документації.
Теплоізоляційні конструкції виконують з матеріалів і виробів, що відповідають вимогам ДОТУ Б ГОСТ 16381, СНиП 2.04.14 і цього стандарту.
Теплоізолювання трубопроводу в місцях розташування опор рекомендується виконувати із типових теплоізоляційних конструкцій, розроблених для трубопроводів, що призначені для транспортування продукту, з позитивними і негативними температурами.
Виготовлення теплоізоляційного покриву труб і теплоізоляційних конструкцій здійснюють з використанням теплоізоляційних, пароізоляційних та захисно-покривних матеріалів, а також матеріалів для виготовлення армувальних і кріпильних деталей, клеїв та герметиків. Загальний вигляд труби з захисним покривом та тепловою ізоляцією наведено на рисунку 3.
1 - труба провідна сталева; 2 - шар захисного покриву; 3 - центратор; 4 - шар теплової ізоляції; 5 - пароізоляційний та/або покривний шар
Рисунок 3 - Загальний вигляд труби з захисним покривом та тепловою ізоляцією
Матеріали для теплової ізоляції. Основні технічні характеристики
Теплоізольовані труби, трубні секції, вузли та деталі виготовляються в базових і заводських умовах із використанням в якості теплоізоляційного матеріалу:
пінополіуретанів заливальних, фенольних та полістирольних пінопластів, матеріалів на бітумно-полімерному, цементному в’яжучому тощо - при нанесенні покривів методом заливання (або формування);
пінополіуретанів, ізоланів та інших композицій, що напиляються, - при нанесенні покривів методом напилювання.
Приготування пінополіуретану та інших матеріалів здійснюють з використанням вихідних компонентів і композицій, що відповідають вимогам чинної нормативно-технічної документації.
Для виготовлення повнозбірних та комплектних конструкцій застосовують відповідно до чинних НД та нормативно-технічної документації:
циліндри та напівциліндри теплоізоляційні з мінеральної вати на синтетичному зв’язуючому, оболонки з різних видів мінерально-волокнистих матеріалів, пінопластів (пінополістиролу, на основі резольних фенолформальдегідних смол, пінополіуретану тощо);
мати мінераловатні прошивні;
плити теплоізоляційні з мінеральної вати на синтетичному зв’язуючому;
мати теплоізоляційні із мінеральної вати вертикально-шаруваті;
вироби теплоізоляційні зі скляного штапельного волокна;
полотно прошивне з відходів скляного волокна;
полотна з мікро-ультрасупертонких, скломікрокристалічних скляних штапельних волокон з гірських порід.
Як пароізоляційний та покривний шари покриву для теплоізольованих труб заводського виготовлення при підземному прокладанні застосовують покриви з екструдованого поліетилену або оболонки з поліетилену високого тиску, термоусадкову стрічку, захисні липкі стрічки ПВХ або полімерні зарубіжного виготовлення, що за своїми характеристиками відповідають встановленим вимогам та дозволені до використання в Україні, з нанесенням їх у два шари, покрив на бітумно- полімерній основі.
При теплоізолюванні магістральних трубопроводів застосовують металеві захисні покриви, липкі полімерні стрічки зарубіжного виготовлення, що за своїми характеристиками відповідають встановленим вимогам та дозволені до використання в Україні в один або два шари в поєднанні з обгортковими матеріалами або термосвітлостабілізованою термоусаджувальною стрічкою. Характеристики зазначених полімерних стрічок і рекомендованих обгорток наведені у додатку Н цього стандарту.
Захисні покриви збірних та індустріальних повнозбірних і комплектних конструкцій виготовляють з оболонок і стрічок з алюмінієвих сплавів, сталі тонколистової оцинкованої, фольги алюмінієвої для теплоізоляційних конструкцій, армопластмасових і склоцементних матеріалів, що відповідають вимогам чинних НД та нормативно-технічної документації.
Допускаються до застосування як обгортки та покривні матеріали при невеликих обсягах теплоізолювальних робіт: фольгоізол, фольгоруберойд, толь покрівельний, пергамін покрівельний, руберойд покрівельний - при надземному прокладанні, ізол та бризол - при підземному прокладанні, які відповідають вимогам відповідних чинних НД та нормативно-технічної документації, що наведені в додатку Н.
Для захисту покривного шару від корозії передбачають:
для покривної сталі - фарбування;
для листів і стрічок із алюмінію та алюмінієвих сплавів при використанні теплоізоляційного шару в сталевій нефарбованій сітці або в пристрої сталевого каркасу - встановлення під покривний шар прокладки з рулонного матеріалу.
Улаштування вогнетривких вставок або розділювальних смуг, що застосовують для магістральних трубопроводів з теплоізоляційним покривом з пінопластів, треба виконувати з негорючих матеріалів з обгортанням їх металевими покривами.
Для трубопроводів надземного прокладання при застосуванні теплоізоляційних конструкцій із горючих матеріалів треба передбачати вставки довжиною 3 м із негорючих матеріалів не менше ніж через 100 м довжини трубопроводу.
При перетинанні трубопроводом протипожежної перешкоди треба передбачати теплоізоляційні конструкції із негорючих матеріалів в межах розміру протипожежної перешкоди.
Загальні вимоги до конструкцій теплової ізоляції, що виготовляють у заводських і базових умовах
Теплову ізоляцію, призначену для безканального прокладання, треба виконувати переважно в заводських умовах.
Продукцією теплоізоляційних заводів або баз є:
теплоізольовані труби довжиною 6 м, 8 м або 12 м;
трубні секції довжиною 16 м або 24 м;
трубні вузли та деталі, деталі закладання стикових з’єднань;
елементи збірних та індустріальних (повнозбірних і комплектних) конструкцій.
Теплоізоляційний покрив або теплоізоляційну конструкцію наносять на трубу після нанесення захисного покриву.
При виготовленні захисного покриву з несвітлостійких покривних матеріалів для трубопроводів обов’язковим є нанесення радіаційно-захисного шару з алюмінієвої фольги або обгорткових матеріалів.
Основні види та склад покривів теплоізольованих труб, трубних секцій, вузлів і деталей заводського або базового виготовлення наведені в додатку Н.
Склад та елементи збірних та індустріальних конструкцій теплової ізоляції рекомендується приймати згідно з чинними НД та нормативно-технічною документацією.
Виготовлення теплоізольованих труб, трубних секцій, вузлів та деталей
Технологічний процес теплоізолювання труб у базових умовах повинен складатися із наступних основних операцій:
підготування поверхні труб до нанесення захисного покриву;
нанесення захисного покриву;
нанесення теплоізоляційного шару;
нанесення пароізоляційного та (або) покривного(захисного) шару.
Підготування поверхні труби виконують згідно з вимогами розділу 6 цього стандарту.
При теплоізолюванні труб пінополіуретаном, що напилюється, захисний покрив рекомендується виконувати з епоксидної шпаклівки згідно з ГОСТ 10277. Епоксидна шпаклівка - це суміш пігментів, наповнювачів, розчину епоксидної смоли в органічному розчиннику з додаванням пластифікаторів. Затверджувач - 50 % розчин гексаметилендіаміну в етиловому спирті.
Перед застосуванням в шпаклювальну масу вводять затверджувач.
Шпаклівку наносять на поверхню труби фарборозпилювачем. Для регулювання робочої в’язкості при розпилюванні застосовують органічний розчинник.
Для теплоізольованих труб заводського та базового виготовлення можна застосовувати інші типи захисних покривів, що випробувані раніше та за своїми характеристиками відповідають встановленим вимогам, у вигляді мастик, ґрунтівок, обмазок, в тому числі ті, що рекомендовані цим стандартом.
Нанесення шару захисного покриву у базових умовах здійснюється механізованим способом шляхом обмазки, поливу, напилення з використанням лінії ПТЛ, установок, що напилюють, і фарборозпилювачів.
Технологія нанесення теплоізоляційного шару із заливальних пінопластів на трубу та виготовлення оболонок для стиків повинна складатися з підготування до роботи заливального обладнання та оснащених термопідігрівом форм, укладання труби у форму, розрахунку складу композиції суміші, приготування суміші, заливання її у простір "труба-форма", витримування, розпалубки та знімання готового виробу з форми.
Внутрішню поверхню технологічної форми і отвору для заливання суміші та виходу газоподібних продуктів треба попередньо очистити від залишків пінопласту і змастити протиадгезійним покривом (солідол тощо), перевірити герметичність закривання форми кришкою.
Приготування заливальної суміші пінопласту та подавання її в форми здійснюють з використанням дозуючо-змішувальних установок і заливальних машин високого і низького тиску.
Заливальний пінополіуретан одержують змішуванням компонентів А і Б у співвідношенні згідно з рекомендаціями виробника матеріалів. Час заливання суміші в форму не повинен перевищувати часу життєздатності композиції.
Кількість суміші для одержання потрібного шару пінопласту Р у кілограмах визначається за формулою:
P = VpK2, (4)
де V - об’єм міжтрубного простору, м3;
р - уявна густина пінопласту у виробі, кг/м3;
К - коефіцієнт втрат, К = 1,05 - 1,2.
Після заливання суміші та наступного її спінювання трубу з пінополіуретаном витримують у формі не менше 20 хв для завершення хімічної реакції та набору міцності пінопласту, потім здійснюють розпалубку форми. Готові труби укладають на стелажі для розгазування, контролю якості та, за потреби, ремонту.
Заливальна технологія допускає застосування фенольних пінопластів.
Приготування суміші та нанесення на трубу теплоізоляційного шару з пінополіуретану, що напилюється, виконують у спеціальних камерах при обертанні труби за допомогою дозуючо- змішувальних установок, оснащених розпилювальними головками.
Під час нанесення теплоізоляційного шару методом напилювання пінополіуретану (наприклад, марки ППУ-17Н) робочу суміш готують із співвідношенням компонентів А і В відповідно 1,0:1,0 (1,1), при цьому час старту повинен перебувати в межах від 2 хв до 9 хв, час гелеутворення від 7 с до 26 с. В’язкість компонентів А і В повинна бути в межах від 100 сП до 450 сП та 510 сП відповідно, а їх густина від 1,18 г/см3 до 1,2 г/см3 та від 1,22 г/см3 до 1,242 г/см3.
