fvd - розрахункова величина міцності кладки на зсув;
Ас - розрахункова площа стиснутої частини перерізу;
tef - ефективна товщина перерізу стіни;
z - плече внутрішньої пари сил, z = 2/3h для прямокутного перерізу.
Таблиця Б.7 - Розрахункова міцність на розрив при вигині, на зріз по перев'язаних неперев'язаних перерізах
|
Вид напруженого стану |
Кладка на |
Розрахунковий опір, МПа (кгс/см2), кладки з блоків із автоклавного газобетону при згині і зсуві по перев’язаних і неперев’язаних перерізах |
|||
|
при марці розчину |
|||||
|
М75 і вище |
М50 |
М25 |
При нульовій міцності |
||
|
Розтяг при згині по перев’язаному перерізу fxk 1_ef* |
клею, D > 400 г/м3 |
0,4 (4,0) |
0,2 (2,0) |
0,20 (2,0) |
0,02 (0,2) |
|
клею, D < 400 кг/м3 |
0,25 (2,5) |
0,2 (2,0) |
0,20 (2,0) |
0,02 (0,2) |
|
|
Розтяг при згині по непе- рев’язаному перерізу fxk 1 |
клею |
0,15(1,5) |
0,1 (1,0) |
0,1 (1,0) |
0,01 (0,1) |
|
Зріз по перев’язаному перерізу fvd* |
клею |
0,30 (3,0) |
0,3 (3,0) |
0,3 (3,0) |
0,02 (0,2) |
|
Зріз по неперев’язаному перерізу fvko |
клею |
0,24 (2,4) |
0,16(1,6) |
0,08 (0,8) |
0,02 (0,2) |
* Дозволяється підвищувати розрахунковий опір кладки на згин і зріз по перев’язаному перерізу на 20 %, якщо це підтверджено результатами випробувань, або товщина швів кладки не більше 5 мм, виконана на клею при повністю заповнених вертикальних і горизонтальних швах, якщо розрахункове значення не перевищує 0,035 fk.
Для стін, армованих зварними сітками або окремими стрижнями у горизонтальних швах для сприйняття поперечних навантажень, значення приведеної міцності на згин fxd2app визначють за формулою:
6AJvdz
fxd2,app = , (Б.18)
tef
де As - площа поперечного перерізу арматури горизонтального швах кладки на 1 погонний метр; tef -ефективна товщина простінка, визначена відповідно до 10.5.1.3 ДБН В.2.6-162.
Для прямокутного перерізу простінка з вертикальною арматурою розрахунковий момент MRd і плече внутрішньої пари сил z визначається згідно з ДБН В.2.6-162.
Б.18 Розрахунок багатошарових стін
Вказівки щодо розрахунку багатошарових стін наведені згідно з ДБН В.2.6-162.
Ефективна товщина tef стіни колодязної кладки, обидва шари якої пов'язані анкерними елементами, визначається за рівнянням 10.11 ДБН В.2.6-162 за формулою:
tef = 3kteft3 +123 , (Б.19)
де 11,12 - дійсна товщина кожного із шарів стіни;
- товщина зовнішнього, або найбільш навантаженого шару;
- товщина внутрішньго , або несучого шару;
ktef - коефіцієнт при різних величинах модуля Е шарів 11, 12 стіни;
Примітка. Значення ktef = Е 1/Е2 не може бути більше ніж 2.
При розрахунках стін з неармованої кам'яної колодязної кладки на дію вертикальних навантажень характеристики кожного шару повинні бути перевірені окремо, використовуючи для цього площу поперечного перерізу навантаженого шару - Аі і коефіцієнт ефективної товщини стіни, розрахований за формулою (11.2) ДБН В.2.6-162 у вигляді:
NRd=^iktefAifd, (Б.20)
де fd - розрахункова міцність кладки на стиск відповідно до ДБН В.2.6-162 або розрахункова
міцність відповідно до табл. Б.1;
Фі - коефіцієнт зменшення для врахування гнучкості і ексцентриситету визначається за
11.4 ДБН В.2.6-162:
Фі = 1 - 2е , / ti , (Б.21)
Де ti - товщина і-го шару стіни;
еі - ексцентриситет зверху або знизу і-го шару стіни, визначений за 11.5 ДБН В.2.6-162,
але не менше ніж еі> 0,05 ti.
У двошаровій стіні з просторами між шарами розрахункове навантаження на одиницю площі може бути пропорційно розподілене між обома шарами за умови, що анкери стін або інші елементи між шарами стіни можуть передавати сили, прикладені до однієї стіни. Такий розподіл між шарами може здійснюватися пропорційно їх міцності або жорсткості кожного із шарів. При розподілі за жорсткістю для кожного шару необхідно перевірити розрахункові моменти. Розрахункові сили, які сприймаються опорами, повинні бути більші ніж сили, що виникають від горизонтального навантаження.
У тих випадках, коли стіни з колодязної кладки або стіни із облицювальним шаром, навантажені дією вітру, анкери, що зв'язують два шари стіни, повинні передавати навантаження, викликані дією вітру, з навантаженого шару на інший шар або опору.
Для облицювальної стіни розрахункова величина горизонтального навантаження, що передається на одиницю площі WEd, повинна розраховуватися виходячи з того, що анкери стін призначені для передачі розрахункового горизонтального навантаження сили вітру, що діє на облицювальну стіну, на конструкцію, яка знаходиться за нею.
Мінімальна кількість необхідних анкерів стін на одиницю площі nt визначається за рівнянням:
nt > WEd / Fd, (Б.22)
де Fd - розрахункова величина опору анкера на стиск або розтяг в залежності від умов його роботи.
Розрахункова величина міцності анкера повинна бути розділена на коефіцієнт ум від величини опору анкера, заявленої виробником.
При перетинанні стін обидві площини стіни з колодязної кладки або облицьованої стіни з основною стіною повинні бути надійно зв'язані одна з одною.
З'єднувальні елементи стін колодязної кладки, які утворюють арку між опорами, повинні мати достатню площу перерізу не менше ніж j-з'єднань на квадратний метр колодязної кладки, та рівномірно по ній розподілятися. Значення величини j рекомендується приймати 2.
Окремі види готових арматурних сіток для горизонтальних швів кладки можуть використовуватися як з'єднання між двома площинами колодязної кладки.
Кількість з'єднувальних елементів, що сполучають облицювальну стіну з основною стіною, повинна бути не менша кількості, отриманої в результаті розрахунків, як для анкерів, і не менше ніж nt min на 1м2.
Значення ntmin приймається 2 для порожнистих і облицювальних стін.
При застосуванні з'єднувальних елементів, як, наприклад, готових арматурних сіток у горизонтальних швах, для з'єднання обох площин стін, кожний елемент необхідно розглядати як з'єднувальний елемент стіни.
Гнучкі з'єднувальні елементи необхідно проектувати із корозійстійких сталей або полімерних матеріалів. Сумарна площа перерізу гнучких з'єднувальних елементів повинна бути не менше ніж 0.4 см2 на 1 м2 стіни.
Вимоги щодо застосування з'єднувальних елементів стін визначаються у робочій документації.
ДОДАТОК В
(довідковий)
МЕТОДИКА КОНСТРУКТИВНОГО РОЗРАХУНКУ ПЕРЕКРИТТІВ І ПОКРИТТІВ
ІЗ ГАЗОБЕТОННИХ АРМОВАНИХ ПЛИТ
Загальні положення з проектування та влаштування перекриттів (покриттів)
Конструкція збірно-монолітного перекриття (покриття) із газобетонних армованих плит наведена на рисунку В.1.
Армована газобетонна плита перекриття
Шов замонолічування міжплитний
Утеплювач плитний
Пояс обв'язувальний
Стіна із газобетонних блоків
Каркас обв’язувального пояса
.Гнуті стержні по кутах обв'язувального пояса
Рисунок В.1 - Конструкція збірно-монолітного перекриття (покриття)
із газобетонних армованих плит
Газобетонні армовані плити виробляються номінальною довжиною 6,4 м; 6,0 м; 5,4 м; 4,8 м; 4,2 м; 3,6 м; 2,4 м, номінальною шириною поперечного перерізу 600 мм по низу і 570 мм по верху з влаштуванням пазів по всій довжині граней плит та висотою 250 мм. Плити виробляються з автоклавного газобетону класу за міцністю C 2.5 при середній густині D 500, морозостійкістю не нижче F 35 з конструктивним армуванням. Для плит перекриття розрахункове навантаження становить 5 кПа і для плит покриття - 3 кПа. Газобетонні армовані плити довжиною 6,0 м; 5,4 м; 4,8 м і 4,2 м можна застосувати для влаштування балконів з вильотом консолі L < 1,20 м за умови їх надійної гідроізоляції.
При влаштуванні перекриттів (покриттів) із газобетонних армованих плит обов'язковою умовою є влаштування по периметру обв'язувальних монолітних армованих залізобетонних поясів із встановленням в міжплитні шви одного стрижня арматури діаметром від 8 мм до 12 мм класу А4ООС з Г-подібними кінцями і анкеруванням його в обв'язувальний пояс та замонолічуванням швів дрібнозернистим бетоном класу не менше ніж В15 (С12/15). Пояс влаштовують незалежно від величини навантажень та несучої здатності плит. Для замонолічування міжплитних швів застосовують той же бетон, що і для влаштування обв'язувальних поясів.
При проектуванні перекриттів (покриттів) необхідно передбачати передачу навантажень на несучі газобетонні стіни будівель через всі боки обв'язувального пояса.
Методика конструктивного розрахунку наведена з урахуванням положень ДБН В.2.6-156 і [2].
Розрахункова схема і навантаження
На рис. В.2 наведена розрахункова схема і навантаження перекриття (покриття) в межах одного приміщення з обпиранням по периметру приміщення на чотири сторони.
При дії на чарунку перекриття поперечного (вертикального) навантаження конструкція отримує деформації вигину в двох напрямках вздовж і поперек плит.
Схема розвитку згинальних деформацій та зусиль, які виникають за напрямком осей симетрії фрагменту перекриття прямокутної форми, наведена на рис. В.2.(в) Внаслідок прогину плит в площині, паралельній їх прогону, опірні перерізи (торці) плит намагаються повернутись на деякий кут. За рахунок утворення та розкриття нормальних тріщин торці плит намагаються отримати лінійне (горизонтальне) переміщення. Повороту і горизонтальному переміщенню торців плит перешкоджає обв'язувальний пояс. При обмеженні переміщень торців плит виникають зусилля повздовжнього розпирання N1, які розподілені по довжині поперечних елементів обв'язувального пояса. Для плит перекриття зусилля поздовжнього розпирання N1 є стискальними і прикладеними по торцях. Ці зусилля створюють розвантажувальну дію у вигляді моментів, що діють на опорах і мають знак, зворотний знаку моменту від дії зовнішнього навантаження. Для повздовжніх елементів обв'язувального пояса зусилля повздовжнього розпирання є розтягувальними.
Плити перекриття в зв'язку з іншими граничними умовами по бічних (повздовжніх) гранях перерозподілу зусиль через замонолічені шви прогинаються нерівномірно та зазнають скручування відносно повздовжньої осі. Бічні (повздовжні) грані крайніх плит перекриття намагаються повернутися на деякий кут та переміститись в горизонтальному напрямку, чому перешкоджає обв'язувальний пояс. У зв'язку з обмеженням повороту і переміщенню бічних (повздовжніх) граней плит виникають зусилля поперечного розпирання N2, розподілені по довжині повздовжніх елементів обв'язувального пояса. Для плит, що входять в склад перекриття, зусилля поперечного розпирання є стискальними і прикладеними по торцях.
Ці зусилля створюють розвантажувальну дію у вигляді розподільних моментів, що діють по бічних (повздовжніх) гранях. Для повздовжніх елементів обв'язувального пояса зусилля поперечного розпирання є розтягувальним.
Ефект обв'язувального пояса у вигляді обмеження деформацій, що виникають по краях перекриття, зберігається до настання граничного стану в елементах обв'язувального пояса. З появою тріщин у повздовжніх елементах обв'язувального пояса зусилля повздовжнього розпирання знижується пропорційно зменшенню повздовжньої жорсткості залізобетонного перерізу. Граничний стан в повздовжніх елементах обв'язувального пояса характеризується текучістю робочої (нижньої) арматури, за якої зусилля повздовжнього розпору знижується до нуля. З появою тріщин в поперечних елементах обв'язувального пояса відбувається поступове зменшення їх повздовжньої жорсткості і поступове зменшення зусиль поперечного розпору. Зменшення зусиль поперечного розпору приводить до зниження ефекту перерозподілу зусиль між плитами. Граничний стан в поперечних елементах обв'язувального пояса характеризується моментом утворення нормальних тріщин.
2.5 Величина зусиль поздовжнього і поперечного розпору залежить від габаритних розмірів перекриття і фізико-механічних характеристик матеріалів.
В 2.6 Висоту поперечного перерізу елементів обв'язувального контуру необхідно приймати за величиною, що дорівнює висоті плит перекриття.
Ширину поперечного перерізу елементів обв'язувального контуру необхідно приймати з урахуванням товщини газобетонних стін та з умов сприйняття елементами обв'язувального контуру розтягувальних зусиль та розміщення арматури.
Із конструктивно-технологічних міркувань ширину перерізу елементів обв'язувального пояса необхідно приймати не менше ніж 200 мм.
Для армування елементів обв'язувального пояса необхідно застосовувати плоский каркас з арматурою класу А400С або А500С. При армуванні елементів обв'язувального пояса
