Страница 3: ДСТУ prEN 614-2:2002. Безпечність машин. Ергономічні принципи проектування. Частина 2. Взаємозв’язок між проектуванням машин і робочих завдань (62913)

Таким чином, проектувальник повинен:

— зібрати інформацію щодо наявних порівнянних ситуацій (для робочих завдань та інтер­фейсів «людина — машина») і розглянути проектні вирішення робочихзавдань, які можуть бути замінені чи відмінені, ґрунтуючись на ергономічному оцінюванні.

Примітка. Ергономічне оцінювання робочих завдань для оператора в наявних ситуаціях допоможе створити ясну картину компонентів робочих навантаг для адекватного коректування робочих завдань, щоб зробити їх зручними для оператора.

• точно визначити, що оператор повинен робити, як він повинен це робити, з ким, коли і яке робоче устатковання повинен використовувати, щоб керувати машиною.

Примітка. Склавши перелік усіх робочих завдань і умов їхнього виконання, можна передбачати ситуації, які іншим способом розглянути неможливо, наприклад готування машини, настроювання, перепрограмування, випадкові відмови, заміну інструментів, заміну виробів, чищення машини тощо.

• описати й оцінити компоненти робочих навантаг під час виконання робочих завдань, наприклад необхідні зусилля, частоту завдань, розподіляння за часом і послідовність завдань, труднощі вивчення завдань, труднощі їхнього виконання і ризики, пов’язані з виконанням зав­дань.

Примітка. Щоб одержати ясну картину певних робочих завдань та їхньої дії на операторів, найпридатнішими є методи імітування, створювання прототипу та схеми робочого сценарію згідно з 4.3.

Результати деталізування робочих завдань повинні підтвердити, що характеристики правильно спроектованих робочихзавданьдля оператора, наведені у4.1, виконуються. Деталізування повинне давати ясну картину робочої навантаги і ризиків для оператора під час виконання кожного завдання і давати можливість пристосування завдань до окремих операторів.

На цій стадії потрібно встановити необхідну кількість операторів, і, якщо потрібно більше одно­го оператора, їм визначають робочі завдання. У цьому процесі повинні бути розглянуті показники пра­вильно спроектованих робочих завдань і визначена загальна робоча навантага на оператора.

Таким чином, проектувальник повинен:

Недостатньо обмежити розгляд нормальними робочими умовами. Отже, повинні бути враховані випадкові відмови, перехідні та аварійні ситуації.

4.3 Оцінювання проекту робочих завдань

Метою оцінювання робочих завдань, які виконують у взаємодії з машиною та устаткованням, є визначання того, якою мірою проект відповідає цілям і вимогам, встановленим у цьому стандарті.

Оцінювання проекту робочих завдань слід виконувати на трьох різних етапах:

• у процесі проектування

У процесі проектування робочих завдань для гарантування того, що непридатні вирішення будуть усунуті якомога раніше, необхідно проводити безперервне оцінювання, як це зазначено у 4.2. Оціню­вання має показати, якою мірою досягнуто цілей проекту, і допомогти проектувальникам з’ясувати це, коли вони повертаються до процесу проектування, розробляючи поліпшені вирішення. Під час проек­тування завдань важливо також виконати оцінювання проекту засобами моделювання та імітації.

• у процесі впроваджування

Оцінювання результатів пробного пуску та інших випробовувань, здійснюваних перед тим, як опе­ратору запропонують працювати з машиною повний робочий час, необхідне для ухвали проектного ви­рішення в цілому і для проведення необхіднихзмін і коригування.

• у робочих умовах

Остаточне оцінювання машини і виконання завдань у робочих умовах слугує зворотним зв’язком для майбутніх проектів і для встановлювання відповідності з цим та іншими відповідними стандар­тами.

Процедура такого оцінювання складається з:

• установлювання критеріїв оцінювання;

• визначання методу оцінювання;

• оцінювання виконання чи порушування цих критеріїв.

Встановлювані критерії оцінювання охоплюють робочі вимоги, наприклад, виконуваність функцій, зазначених у 4.2, і характеристики правильно спроектованих робочих завдань, зазначених у4.1.

Методи, використовувані для оцінювання завдань проекту, залежать від типу машини, тобто її складності, і від стадії оцінювання. Важливо розробити моделі вирішень і моделювати робочі процеси, робочі завдання та (або) дії людини, за можливості, на більш ранніх етапах процесу проектування.

Примітка. Коли неможливо зібрати інформацію в реальних умовах чи на повномасштабному макеті, проектне ви­рішення може бути змодельоване та оцінене за допомогою, наприклад, словесного опису, схематичного зображення, графічної ілюстрації, дрібномасштабної моделі, робочого сценарію та прискореного фотодруку. Коли проектне вирішення може бути відтворене, наприклад, у вигляді прототипу, повномасштабної моделі, макету чи навіть зімпровізоване з ком­плекту технічних елементів, воно повинне бути оцінене за допомогою реального моделювання завдань.

До оцінювання повинна бути долучена як пряма, так і непряма виробнича діяльність оператора. Непрямі дії— це, наприклад, постачання новихзаготівок, транспортування та складування, настрою­вання інструмента, обслуговування, чищення та обстежування. Крім того, під час оцінювання мають бути враховані випадкові відмови та наслідки зміни інструментів, матеріалів і продукції.

За можливості, до процесу моделювання повинні бути залучені оператори, які долучають до оці­нювання результати власного досвіду. Моделі й макети повинні бути продемонстровані операторам, щоб вони висловили свої зауваги. Операторів також залучають до випробовувань у ролі випробову- вачів.

Зворотний зв’язок від операторів може бути отриманий різними способами. Для цього придатні такі методи, які необхідно використовувати за можливості:

• групові обговорення;

• інтерв’ювання;

• анкетування;

• застосовування контрольних таблиць;

• дослідження за даними обстежень;

• аналіз критичних випадкових відмов;

• психометричне оцінювання за стандартизованими шкалами.

Якщо це груповий проект, то проект завдань повинен бути оцінений групою.

Результати процесу оцінювання повинні бути задокументовані. Якщо виявлена невідповідність установленим вимогам, проект завдань чи машини або обидва повинно бути переглянуто.

5 ПРОЦЕДУРА ПРОЕКТУВАННЯ

У процедурі проектування, наведеній у розділі 5 EN 614-1, повинні бути використані принципи і вимоги, наведені у цьому стандарті.ДОДАТОК А

(довідковий)

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ ПРОЕКТУВАННЯМ МАШИН,
ПРОЕКТУВАННЯМ ЗАВДАНЬ І ПРОЕКТУВАННЯМ ДІЯЛЬНОСТІ

А.1 Вступ

У цьому довідковому додатку наведено поради з проектування діяльності у зв’язку з проектуван­ням машин.

У Директиві щодо машин 89/392/ЄЕС, головним чином у 1.1.2(d) додатка 1, широко висвітлені ер­гономічні принципи, що гарантують безпеку, зберігання здоров’я і раціональний робочий процес. За умов використання машин за призначенням дискомфорт, стомлюваність і психологічні стреси, яким піддається оператор, повинні бути зменшені до мінімуму з урахуванням ергономічних принципів.

Виробнича система вимагає високої продуктивності, високої якості і гарантії здоров’я та безпе­ки. Цих цілей можна досягнути використанням хорошої технології і найкращих робочих систем. Най­кращі робочі системи базуються на наявній кваліфікації службовців, які виконують правильно спроек- тованудіяльність і вирішують завдання, спроектовані відповідним чином.

Під час роботи на людину впливають біологічні, психологічні і соціальні чинники. Біологічні впли­ви описані у EN 614-1. До психологічних впливів належать, наприклад, стомлюваність, монотонність, зниження пильності і задоволеності. Соціальні впливи виникають у робочих групах під час органі­зування робіт і під впливом суспільства. Ці три чинники необхідно розглянути під час проектування діяльності.

п

робоча система

проектування робочих
завдань для оператора

проектування машини

РисунокА.1 — Ілюстрація взаємозв’язку між проектуванням робочого завдання
для оператора та проектуванням діяльності

А.1.1 Правильне проектування діяльності

Для досягнення цілей, зазначених у Директиві щодо машин, необхідно розглянути не тільки про­ектування машини та робочого завдання, але й проектування діяльності. Це особливо важливо під час проектування складніших систем «людина — машина». РисунокА.1 ілюструє взаємозв’язок між про­ектуванням робочого завдання і проектуванням діяльності. Якщо під час проектування машини немож­ливо досягти характеристик, що відповідають правильно спроектованим робочим завданням для опе­ратора, проектування діяльності дає можливість пристосувати робочу діяльність до оператора чи до групи операторів.

Метою правильно спроектованої діяльності є створення такої діяльності, що дала б змогу вико­навцям досягти високої продуктивності та якості в роботі, розвинути майстерність і мати гарне само­почуття.

Характеристиками правильно спроектованоїдіяльності можуть бути, наприклад, такі:

• хороше фізичне середовище;

• розумна різноманітність дій;

• сприятлива можливість для навчання та професійного росту;

• сприятлива можливість приймати рішення у своїй роботі;

• сприятлива можливість вступати в контакт з іншими людьми;

• відчуття корисності в загальному процесі;

• відчуття важливості на тривалий період.

Показниками неприйнятності фізичних та (або) психологічних умов можуть бути такі:

• висока плинність персоналу;

• вплив на здоров’я, наприклад, часті чи тривалі пропуски роботи через хворобу чи залишен­ня роботи за медичними показами;

• нещасні випадки на роботі та (або) професійні захворювання;

• низька якість продукції.

Отже, важливо ідентифікувати робоче середовище, що:

• має низьку продуктивність;

• збільшує кількість помилок;

• знижує безпеку та погіршує здоров’я працівників.

Такого робочого середовища можна уникнути за умов правильно спроектованоїдіяльності.

Проектування діяльності - це загальна концепція, яка має різні підходи для поліпшення роботи. У цьому довідковому додатку описано такі найбільш відомі концепції проектування діяльності:

• чергування, укрупнення та насичення дій, що виправляють недоліки надто дрібних і часто повторюваних робочих завдань;

• робочі групи та бригади, що використовують на доповнення до згаданого вище розширення застосування людських ресурсів і поліпшення організаційної ефективності;

• проектування за участю співвиконавців, що спрямоване на залучення знань користувачів для планування структури робочих місць, робочих систем і проектування діяльності;

— керівниче удосконалення, метою якого є розширення діапазону аналізування від діяльності особи до поліпшення організаційної культури та розвитку стратегії виробництва.

Концепції проектування діяльності виникали в різні часи розвитку промисловості і, отже, перекри­вають одна одну. Існує багато інших заходів для визначання таких підходів або діяльності.

А.2 Характеристики правильно спроектованої діяльності та їхнє застосування у проекту­ванні

У цьому пункті описано характеристики правильно спроектованої діяльності та їхнє застосуван­ня у проектуванні. Характеристики правильно спроектованоїдіяльності тісно пов’язані зхарактерис- тиками правильно спроектованих робочих завдань (див. 4.1).

А.2.1Досв/д і здібності оператора

У проектуванні діяльності досвід і здібності наявної та можливої групи операторів мають вирі­шальне значення. Якщо не можна уникнути завдань із занадто високими чи занадто низькими вимо­гами до оператора, їх потрібно поєднувати з іншими завданнями так, щоб у результаті в діяльності були відсутні перевантаги чи недовантаги.

А.2.2 Загальна цілеспрямованість

Загальна цілеспрямованість стосується повноти діяльності. Отже, додіяльності повинні входи­ти готування, оцінювання та частина виробничоїдіяльності, щоб забезпечити оператору більшу завер­шеність роботи.

А.2.3 Внесок у загальний робочий результат

Внесок у загальний робочий результат стосується ступеня дроблення робочого процесу та розподілу праці. Завдання повинно бути скомбіновано так, щоб оператор міг зробити вагомий внесок у певну частину загального робочого результату. Цього можна досягнути, наприклад, сполученням зав­дань стосовно відповідних груп виробників та замовників.

А.2.4 Різноманітність

Різноманітність стосується майстерності, здібностей і дій під час виконання роботи. Якщо не можна уникнути простих монотонних завдань, вони повинні бути сполучені з іншими завданнями так, щоб діяльність в цілому містила візуальні, пізнавальні та рухові аспекти, такі якусвідомлення, оброб­ляння інформації, ухвалення рішення, рух і передавання інформації.

А.2.5 Автономність

Автономність стосується свободи дій оператора у разі ухвалення рішення щодо способу виконан­ня робочого завдання. Якщо автономності під час виконання оператором окремих робочих завдань не може бути досягнуто, ці завдання повинні бути скомбіновані з іншими завданнями для гарантії до­статнього ступеня автономності діяльності в цілому.