Страница 16: ДСТУ-Н Б А.3.1-27:2014. Настанова щодо виготовлення, монтажу та випробування технологічних трубопроводів, що працюють під тиском до 10 МПа (62863)

Спосіб стропування блоків визначається ПВР на підставі розрахунків і має забез­печувати їх стійке положення І цілісність теплоізоляції при підйомі І установці блоків у проектне положення.

Комбіновані блоки належить стропувати у вузлах сполучення конструкцій не менше ніж в чотирьох точках.

Секції і блоки трубопроводів належить стропувати не менше ніж у двох точках за схемою, що виключає виникнення залишкових деформацій від прогинів при підйомі. При цьому враховуються умови розміщення трубопроводів на естакаді, типи і кількість монтажних кранів, монтажні параметри блоків, а також наявне такелажне оснащення.

Монтажний майданчик слід розмежовувати на зони монтажу, руху і маневрування монтажних кранів і транспортних засобів, а за потребою - на зони складування І укрупнюючого складання блоків.

Монтаж конструкцій прогінних будов естакад і трубопроводів слід виконувати із забез­печенням стійкості змонтованої частини естакади.

Перед монтажем блоків перевіряють готовність під монтаж будівельних конструкцій стояків естакад (для блоків будівельних конструкцій, комбінованих І трубопровідних блоків, що прокладаються по окремо розташованих стояках) і прогінних споруд (для трубопровідних блоків) відповідно до вимог СНиП 3.05.05, ДБН В.2.6-163, ДБН В.2.6-98, СНиП 3.03.01. Складають вико­навчу схему, що враховує відхилення відміток і положення в плані опорних конструкцій естакади. Виконавчі схеми складають до встановлення і закріплення опор трубопроводів.

У комплекс робіт з монтажу блоків входять: влаштування риштування, розбивка осей трубопроводів (для трубопровідних блоків), стропування, підйом і встановлення блока в проектне положення, кріплення блока, розстропування, складання монтажних стиків, зварювання стиків, випробування і приймання трубопроводів, закладення стиків теплоізоляцією. Монтаж кожного температурного блока починається тільки після закінчення монтажу проміжних анкерних стояків зі зварюванням усіх з’єднань.

При прокладанні трубопроводів, розташованих усередині контуру поперечного перерізу естакади, монтаж трубопровідних блоків залежно від типів естакад здійснюється наступними можливими методами:

Монтаж конструкцій прогінних споруд естакади слід починати від нерухомого (анкер­ного) стояка і вести в обидва боки від нього.

Тимчасове кріплення елементів, які монтуються, слід здійснювати болтами, струб­цинами та іншими інвентарними пристосуваннями. Способи кріплення визначаються ПВР.

Тимчасові елементи жорсткості будівельних конструкцій блоків, які встановлені на пеіод транспортування і монтажу, слід демонтувати тільки після повного закріплення блока в проектному положенні.

Монтаж підземних трубопроводів слід виконувати, як правило, секціями, вузлами і блоками, виготовленими на базах монтажних організацій.

Укладання трубопроводів у траншею або канал слід виконувати за технологією, перед­баченою ПВР, що виключає виникнення залишкових деформацій у трубопроводах, порушення цілісності антикорозійного покриття і тепловоїізоляції шляхом застосування відповідних монтажних пристосувань, правильного розміщення одночасно працюючих вантажопідйомних машин І меха­нізмів.

Трубопроводи, що прокладаються в непрохідних каналах, перед закриттям останніх мають бути ретельно перевірені, випробувані, остаточно закріплені на опорах та ізольовані.

Опори, які встановлюються на дні лотків І каналів, не мають перешкоджати стоку води по дну лотка або каналу,

До початку монтажу трубопроводів у траншеях відповідальний виконавець робіт має перевірити стійкість укосів і міцність кріплень, які, як правило, мають бути інвентарними.

Безканальне прокладання трубопроводів у траншею має проводитися попередньо тепло- або гідроізольованими секціями або трубами. Секції (труби) розвозять по трасі, розклада­ють уздовж брівки траншеї і, залежно від умов на майданчику (відсутність стиснення), зварюють у монтажні секції довжиною до 1000 м. В умовах стиснення, що не дозволяє здійснювати укладання монтажними секціями, трубопровід прокладається окремими трубами.

Трубоукладачі і крани, за допомогою яких проводиться укладання монтажних секцій і труб у траншеї, слід розташовувати на відстані від краю траншеї, що виключає її обвалення, керуючись вимогами таблиці 34.

Для укладання монтажних секцій в траншею двома або декількома трубоукладачами (кранами) вони розташовуються вздовж монтажних секцій на відстані від 10 м до 20 м один від одного. При укладанні монтажних секцій двома трубоукладачами один з них присуває до траншеї, другий піднімає подану до траншеї ділянку монтажної секції, укладає її над траншеєю на лежаках, переміщається вперед по ходу опускання на (20-25) м і посуває нову ділянку монтажної секції до траншеї. Перший трубоукладач опускає монтажну секцію на дно траншеї, піднімаючи її спочатку для вилучення двох-трьох лежаків. При роботі більше ніж двох трубоукладачів (кранів) пересування монтажних секцій проводиться поступово на частину відстані першим і далі наступними меха­нізмами.

Після опускання трубопроводу в траншею монтажні (замикаючі) стики монтажних секцій або секцій підганяють і зварюють у приямках неповоротно. Ці операції слід виконувати в найбільш прохолодний час доби.

Після укладання трубопроводу на дно траншеї і зварювання монтажних стиків вико­нують геодезичну перевірку відміток укладання, просвіти підбивають ґрунтом і труби присилають зверху м’яким ґрунтом шаром в 200 мм, залишаючи вільними зварні стики. Покладений трубопровід підлягає гідравлічному випробуванню, на яке складається акт. Після випробування і складання акту траншеї повністю засипають ґрунтом.

У зимовий період трубопроводи мають бути покладені негайно після підчищення дна траншеї і засипані поталим ґрунтом на висоту не менше ніж 0,3 м над трубопроводом.

При безканальному прокладанні теплових мереж слід керуватися вимогами ДСТУ-Н Б В.2.5-66

Не рекомендується: перебування людей у траншеї під час опускання в неї монтажних секцій, секцій або окремих труб; спуск робітників у траншею по розпірках кріплень (для цього мають бути встановлені драбини з поручнями, а там, де це не дозволяє ширина траншеї, - приставні сходи); ходіння по трубах, укладених у траншеях і каналах; спуск труб у траншеї за допомогою ломів і лаг.

Число монтажників, зайнятих виконанням робіт у колодязях, камерах, траншеях і тунелях, за всіх умов має бути не менше двох - один з них повинен залишатися зовні і вести спостереження за працюючими.

Перед спуском у колодязі, камери і тунелі слід попередньо переконатися у відсутності в них шкідливих газів.

Не рекомендується виконувати роботи в колодязях, камерах і тунелях з температурою повітря 40 ”С і вище без влаштування в них припливної вентиляції.

Проведення робіт при підземному (надземному) перетинанні трубопроводами заліз­ничних колій, автодоріг, проїздів та Інших інженерних споруд слід здійснювати у відповідності з вимогами ДСТУ-Н Б В.2.1-28 і вимогами даного стандарту.

При проколюванні, продавлюванні, горизонтальному бурінні або Інших способах без- траншейного прокладання трубопроводів слід застосовувати сталеві футляри, внутрішній діаметр яких має бути не менше ніж на (100-200) мм більше зовнішніх діаметрів трубопроводів, що про­кладаються в них, з урахуванням товщини теплової ізоляції. На укладання футлярів повинен бути складений акт.

Ділянці трубопроводу, що прокладається усередині футляра, належить мати міні­мальну кількість зварних швів, які попередньо мають бути перевірені радіографічними методами контролю. Ділянка трубопроводу до її встановлення усередині футляра, має бути випробувана на міцність, герметичність та ізольована.

Захист трубопроводів від підземної корозії слід виконувати за допомогою ізоляційних покриттів і засобів електрохімічного захисту відповідно до проекту і з дотриманням вимог стан­дартів на ізоляційні І обгорткові матеріали.

Ізоляційні покриття на трубопроводи або труби можуть наноситися безпосередньо на трасі, виробничих базах та майстернях. Як правило, вони мають наноситися механізованим способом на спеціальних установках і лініях, які укомплектовані пристроями і механізмами для сушіння і очищення труб, приготування і нанесення ізоляційних мастик або полімерних стрічок.

Ізоляцію стикових з’єднань (при застосуванні труб із заводською ізоляцією), відре­монтованих ділянок (ушкоджених ізоляційних покриттів), місць приєднання до трубопроводу арматури, деталей, проводів і кабелів, засобів електрохімічного захисту належить, як правило, проводити такими ж матеріалами, що й ізоляція трубопроводів. Допускається також Ізоляція їх полімерними липкими стрічками.

Трубопроводи, що ізолюються, перед нанесенням ґрунтовок або ізоляційного покриття слід очистити від іржі, землі, пилу, снігу, намерзлого льоду, кіптяви, мастила, окалини та інших забруднень, що піддаються механічному очищенню, а за необхідності, висушити і підігріти. Очищена суха поверхня трубопроводу відразу ж повинна бути покрита рівним шаром ґрунту без пропусків, патьоків, згущень і міхурів.

Застосовувані для ізоляційного покриття трубопроводів полімерні стрічки мають задовольняти вимогам нормативної документації на ці матеріали Перелік і основні властивості матеріалів, які застосовуються для ізоляції трубопроводів полімерними стрічками, наведені в таблиці 35,