Відхилення фактичних розмірів від зазначених у робочих кресленнях не можуть перевищувати величин, встановлених відповідними розділами ДБН В.1.3-2.
До приймання під монтаж мають пред’являтись одночасно будинки, споруди І фундаменти, необхідні для установки устаткування і трубопроводів, що утворюють технологічний вузол (лінію).
На приймання будинків, споруд, фундаментів і інших конструкцій під монтаж складають акт відповідно до ДБН А.3.1-5.
Виконання на монтажному майданчику робіт з розмітки, різання, оброблення труб І деталей, складання стиків під зварювання, складання фланцевих з’єднань, зварювання стиків, контролю якості зварних з’єднань, термічній їх обробці тощо слід проводити відповідно до вимог, наведених у розділах 6-10 даного стандарту.
Закінченням робіт з монтажу трубопроводів слід вважати завершення індивідуальних випробувань, виконаних у відповідності з вимогами СНиП 3.05.05 і даного стандарту, і підписання акта їх приймання.
На кожному об’єкті будівництва в процесі монтажу трубопроводів слід вести загальний і спеціальний журнали проведення робіт згідно з ДБН А.3.1-5 і вчасно оформляти виробничу документацію, види і зміст якої повинні відповідати СНиП 3.05.05.
Під час перерв у роботі всі внутрішні отвори в трубопроводах, що монтуються, мають бути заглушені.
При монтажі трубопроводів слід здійснювати операційний контроль якості виконаних робіт. Виявлені дефекти підлягають усуненню до початку наступних операцій.
Розбивка трас (осей) трубопроводів
Прокладанню трубопроводів має передувати розбивка їх трас (осей) із вказівкою відміток трубопроводів. Розбивка прямолінійних горизонтальних осей трубопроводів проводиться за допомогою сталевої струни товщиною 0,2 мм - 0,5 мм або капронової нитки, по якій на будівельних конструкціях наносяться осі трубопроводів із вказівкою вертикальних відміток (з урахуванням необхідного ухилу трубопроводу).
За неможливості одержання відміток трубопроводів вимірюванням від підлог або перекриттів належить за допомогою горизонтального променя лазера, нівеліра або гідравлічного рівня перенести уздовж траси майбутнього трубопроводу через кожних 50 м - 200 м абсолютні відмітки від найближчих реперів. Після цього на будівельні конструкції наносяться умовні відмітки, близькі до відміток трубопроводу, що прокладається. Від них проводяться необхідні виміри для нанесення осей трубопроводів з урахуванням заданих їм ухилів. При цьому візуються не тільки крайні точки прямої, але і проміжні, на відстані 10 м одна від другої (або на відстані між стояками естакади).
Розбивку осей слід робити по лініях трубопроводів. Спочатку розбивають вісь головної магістралі, а потім осі відгалужень до устаткування, арматури або інших ліній.
Після розбивки осей трубопроводів слід робити розмітку місць розташування рухомих і нерухомих опор, підвісок, арматури, відгалужень до апаратів, положення компенсаторів.
Трубопроводи, що прокладаються по стінах будинків, не можуть перетинати віконні І дверні прорізи. При прокладанні вздовж зовнішніх стін будинків трубопроводи спід розміщати не менше ніж на 0,5 м вище або нижче віконних прорізів.
Монтаж опор і підвісок
Рухомі опори і їх деталі (верхні частини опор, ролики, кульки) мають встановлюватися з урахуванням теплового подовження (стиску) кожної ділянки трубопроводу, для чого опори та їх деталі слід зміщати від осі опорної поверхні в сторону, протилежну подовженню трубопроводу, на величину від половини до повного температурного подовження даної ділянки трубопроводу. Величину зміщення і його напрямок доцільно зазначати в проекті.
Тяги підвісок трубопроводів, що мають теплове подовження, слід встановлювати з нахилом в сторону, зворотну подовженню трубопроводу, на величину від половини до повного температурного подовження даної ділянки трубопроводу за проектом. Величина зміщення і напрямок попереднього нахилу тяг мають бути зазначені в проекті.
При визначенні величини зміщення опор і підвісок слід враховувати фактичну температуру навколишнього повітря в момент їх монтажу. Поправка на різницю розрахункової і фактичної температур повітря приймається згідно із вказівками проекту або 12.5.7 даного стандарту.
При встановленні опор І опорних конструкцій під трубопроводи відхилення їх положення від проектного не може перевищувати в плані більше ніж ±5 мм для трубопроводів, що прокладаються всередині приміщень, і більше ніж ±10 мм для зовнішніх трубопроводів, а по ухилу більше ніж +0,001, якщо інші допуски спеціально не зазначені в проекті.
За необхідності регулювання положення трубопроводу у вертикальній площині І для забезпечення його проектного ухилу допускається встановлення під підошви опор металевих прокладок відповідної товщини, що приварюються до опорних конструкцій. Регулювання положення трубопроводу за допомогою прокладок між трубопроводами і опорами не рекомендується. Зміна довжини тяг підвісок проводиться за рахунок різьблення на них.
Опори мають щільно прилягати до опорних конструкцій по всій площині прилягання, без перекосу. Ролики, кульки і котки мають вільно обертатися і не випадати із гнізд.
При встановленні пружинних підвісок і опор вертикальних трубопроводів опорні конструкції пружин і верхні тарілки мають бути перпендикулярні до осі пружини. Пружини опор І підвісок слід затягувати на величину, зазначену в проекті. На час монтажу і випробування трубопроводів пружини мають бути розвантажені за допомогою жорстких стяжок, які видаляються після закінчення випробування трубопроводу.
Нерухомі опори слід закріплювати до опорних конструкцій після з’єднання трубопроводів з устаткуванням. Вони мають бути приварені до опорних конструкцій і надійно закріплені на трубі за допомогою хомутів болтами з контргайками. Подушка і хомут опори мають щільно прилягати до труби. Щоб уникнути зсуву труби в нерухомій опорі, до труби слід приварити упори ("сухарі"), які мають упиратися в торці хомутів. Увігнуту поверхню упорів і поверхню труби в місцях їх установки перед приварюванням слід зачищати шліфувальною машинкою.
Між трубою з легованої сталі і опорою або хомутом з вуглецевої сталі слід установлювати алюмінієві прокладки (для захисту місць контакту від електрохімічної корозії).
На секціях трубопроводів опори рекомендується кріпити заздалегідь (до підйому і укладання секцій) за знятою з натури схемою розміщення опор з урахуванням їх зсуву відповідно до 12.3.1,12.3.2 даного стандарту.
Кронштейни, що кріпляться на колонах і стінах, мають щільно прилягати до бетону або цегляної кладки, з опорної поверхні яких повинен бути видалений шар штукатурки.
За необхідності попереднього кріплення трубопроводів, що монтуються, на тимчасових опорах і підвісках (трубопроводи складної конфігурації, монтаж у стиснених умовах), їх міцність має відповідати навантаженням від маси трубопроводів, що закріплюються на них. Після установки всіх вузлів трубопроводу І зварювання монтажних стиків слід встановлювати постійні опори І підвіски, а тимчасові усувати.
Монтаж вузлів і блоків
Укрупнювальне складання вузлів і елементів трубопроводів у монтажні блоки перед установкою трубопроводів у проектне положення рекомендується виконувати у випадках, передбачених ПВР, а також, виходячи з конкретних умов монтажу (за технічної доцільності). Габаритні розміри і маса монтажних блоків трубопроводів, що складаються, а також типи механізмів і пристосувань для їх складання визначаються ПВР, а за його відсутності - у кожному окремому випадку умовами монтажу.
Укрупнювальне складання трубопроводів рекомендується виконувати на стендах із застосуванням спеціальних пристосувань (кондукторів і центраторів).
Складання вузлів у блоки слід виконувати після контрольних вимірів готових вузлів і перевірки правильності розташування штуцерів устаткування в місцях установки блока. За необхідності на вузлах відрізають припуски або вварюють патрубки.
На готовому блоці мають бути закінчені всі складальні і зварювальні роботи, виконані термічна обробка стиків (якщо вона потрібна за проектом) і контроль якості зварних швів. Приварювання на труби кріпильних деталей для теплової ізоляції слід виконувати в процесі укрупнювального складання блоків.
Перед установкою вузлів трубопроводів у проектне положення їх внутрішні порожнини слід перевіряти на відсутність забруднень і сторонніх предметів.
Такелажні роботи при монтажі трубопроводів слід виконувати із застосуванням монтажного устаткування, механізмів і пристосувань, передбачених ПВР.
Талі, блоки та інші вантажопідйомні засоби, які застосовуються при монтажі трубопроводів, дозволяється кріпити до деталей будівельних конструкцій. Можливість кріплення (за відсутності вказівок у ПВР) має бути погоджена Із проектною організацією (замовником). Звільнення устаткування і трубопроводів від стропів слід виконувати після надійного їх закріплення або установки в стійке положення.
Перед установкою в проектне положення зовнішні поверхні трубопроводів мають бути очищені від консервуючих змащень І покриттів, за винятком поверхонь, які залишаються покритими захисними сумішами в процесі монтажу і експлуатації. Трубопроводи, що забруднені, деформовані, з ушкодженням захисних покриттів і оброблених поверхонь І іншими дефектами, не підлягають монтажу до їх усунення.
Вузли І блоки трубопроводів допускається приєднувати тільки до устаткування, закріпленого на опорах, без натягу.
При встановленні в проектне положення труб, вузлів І блоків їх слід встановлювати не менше ніж на дві опори і надійно закріплювати від перекидання і розвороту.
Усунення зазорів між торцями труб і зміщень осей труб, що виникли при прокладанні трубопроводів, шляхом нагрівання, натягу або скривлення осі трубопроводу, не допускається. За необхідності допускаються обрізка і вварювання вставок.
Зварені стики трубопроводів мають перебувати на відстані не менше ніж 50 мм від опор, а від трубопроводів пари і гарячої води - не менше ніж 200 мм. Фланцеві з’єднання трубопроводів рекомендується розташовувати за можливості безпосередньо біля опер.
Зміщення поздовжніх швів двох зварних труб, що з’єднуються, слід вибирати відповідно до вимог 8.6.2 даного стандарту.
Трубопроводи зі зварних труб з поздовжніми швами слід укладати так, щоб ці шви на всій довжині трубопроводів були доступні для огляду.
При прокладанні трубопроводів через стіни, перекриття та інші елементи будинків або будівельних споруд доцільно перевірити наявність у них сталевих гільз відповідно до вказівок проекту. За відсутності вказівок у проекті рекомендується використовувати в якості гільз відрізки труб внутрішнім діаметром від 10 мм до 20 мм більше зовнішнього діаметра вміщеної в них ділянки трубопроводу, що виступають від 20 мм до 25 мм по обидва боки пересіченого трубопроводом елемента будинку або споруди.
Ділянки трубопроводів, укладені в гільзи, не можуть мати стиків. Зазор між трубопроводом і гільзою слід заповнювати з обох її кінців азбестом або іншим негорючим матеріалом, що допускає переміщення трубопроводу в гільзі.
Трубопроводи зі зварними стиками (секції), що прокладаються за проектом під будівельними конструкціями в спеціальних гільзах, мають бути попередньо випробувані гідравлічним методом, а всі зварні стики перевірені фізичними методами контролю.
Обв’язувальні трубопроводи вертикального устаткування, що приєднуються до нього на високих відмітках, слід монтувати на цьому устаткуванні та ізолювати, як правило, до підйому і установки його в проектне положення.
Монтаж компенсаторів І трубопровідної арматури
Підготовка компенсаторів і арматури до монтажу (приймання, перевірка комплектності, розконсервація тощо) здійснюється відповідно до загальних вимог, викладених у розділах 6 і 12 даного стандарту.
Сильфонні, лінзові та сальникові компенсатори слід монтувати в складеному виді.
Осьові сильфонні, лінзові та сальникові компенсатори слід установлювати співвісно Із трубопроводами.
Допустимі відхилення від проектного положення приєднувальних патрубків компенсаторів при їх встановленні і зварюванні мають бути не більше зазначених у технічних умовах на виготовлення і поставку компенсаторів.
При встановленні лінзових, хвилястих і сальникових компенсаторів, а також арматури напрямок стрілки на їх корпусі має збігатися з напрямком руху речовини в трубопроводі.
При монтажі сильфонних і лінзових компенсаторів слід виключити навантаження, що сприяють його скручуванню відносно поздовжньої осі і провисання під дією власної маси і маси трубопроводів, що приєднуються, а також забезпечити захист гнучкого елемента від механічних ушкоджень і потрапляння іскри при зварюванні.
Монтажна довжина сильфонних, лінзових І сальникових компенсаторів може бути прийнята за робочими кресленнями з урахуванням поправки на температуру зовнішнього повітря при монтажі.
Для компенсації температурних деформацій трубопроводів при монтажі П-подібних, сильфонних, лінзових І сальникових компенсаторів їх слід встановлювати з розтягом (стиском) на зазначену в проекті величину.
Якщо температура повітря в момент монтажу відрізняється від прийнятої в проекті, то величину розтягу (стиску) компенсатора слід збільшити (якщо в проекті зазначений розтяг) або зменшити (якщо зазначений стиск) на значення, мм:
