У пункті «Вимоги призначеності» установлюють вимоги, що характеризують ті властивості продукції, які визначають її основні функції, для виконання яких вона призначена за певних умов, а також вимоги сумісності і взаємозамінності. Зокрема:

  • вимоги до продуктивності, точності, швидкості обробляння, калорійності тощо;

  • вимоги до складу та структури (хімічного, фракційного, концентрації домішок, до складників), фізико-хімічних, механічних та інших властивостей (міцності, твердості (цупкості), теплотривкості, зношуваності та зносотривкості тощо);

  • вимоги до функційної, геометричної, біологічної, електричної, міцнісної, програмної, технологічної, діагностичної, організаційної, інформаційної та до інших видів сумісності.

У пункті «Вимоги надійності» встановлюють конкретні значення комплексних показників надійності продукції і (або) одиничних показників її безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності та збереженості, які характеризують здатність продукції виконувати свої функції з певною ефективністю в заданому проміжку часу, збереженість продукції за певних умов технічного обслуговування, ремонту, зберігання, транспортування.

На продукцію, використання якої через деякий час створює небезпеку для життя, здоров'я людей, довкілля або може спричинити шкоду майну громадян, треба встановлювати строк служби чи використання.

На продукцію, споживчі властивості якої можуть згодом погіршуватися (продовольчі продукти парфумно-косметичні товари, ліки, вироби побутової хімії тощо), треба зазначати термін придатності.

У пункті «Вимоги радіоелектронного захисту та електромагнітної сумісності» установлюють вимоги до продукції щодо забезпечення завадозахищенності, захисту від електромагнітного та іонізуючого випромінювання як власного, так і іншого, навмисного електромагнітного випромінювання й іншого електромагнітного випромінювання природного чи штучного походження, а також вимоги електромагнітної сумісності.

У пункті «Вимоги до життєздатності, стійкості до впливу зовнішніх факторів навколишнього середовища» встановлюють вимоги, спрямовані на забезпечення придатності продукції під дією і (або) після дії природного довкілля й інших об'єктів:

  • вимоги тривкості та стійкості щодо механічної дії (вібрації, удару, вітру тощо);

  • вимоги стійкості до кліматичних факторів (коливань температури, вологості й атмосферного тиску, сонячної радіації, атмосферних опадів, солоного (морського) туману, пилу, води тощо);

  • вимоги стійкості до спеціальної дії (біологічної, радіаційної, хімічної, зокрема агресивних газів, мийних засобів, палива, мастил тощо, електромагнітних полів, засобів дезактивації тощо).

У пункті «Вимоги ергономіки» установлюють вимоги, спрямовані на забезпечення узгодженості технічних характеристик продукції з ергономічними характеристиками та параметрами людини (вимоги до робочого місця обслуговуючого персоналу, відповідність виробу та його елементів розмірам тіла людини, естетичний вигляд тощо).

У пункті «Вимоги ресурсо - та енергозбереження» установлюють вимоги щодо ощадного використовування сировини, матеріалів, палива, енергії під час виробництва продукції і щодо обмеженого режиму використовування (застосовування) продукції за її призначеністю. Ресурсо - та енергозбереження можуть характеризувати такі показники: питомі витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, енергоносіїв, коефіцієнт корисної дії, трудомісткість тощо).

У пункті «Вимоги технологічності» установлюють вимоги, які визначають придатність продукції до виготовлення, експлуатації й ремонту з мінімальними витратами за певних значень показників якості.

У пункті «Конструктивні вимоги» установлюють вимоги до продукції як конкретні конструктивні рішення, які забезпечують найефективніше виконування продукцією своїх функцій, а також раціональність під час її розроблення, виготовлення й застосовування:

  • конструктивне виконання складників, їх кількість, масу, форму, розміри, компонування:

  • гранично допустимі масу й габаритні розміри продукції;

  • зовнішню форму (прямолінійність, пропорційність, обтічність тощо);

  • застосовування стандартизованих виробів і матеріалів;

  • вимоги доступності до окремих складників виробу під час випробовування, технічного обслуговування та ремонту без розбирання;

  • вимоги щодо унеможливлення неправильного складення та неправильного з'єднання кабелів, шлангів та інших помилок обслуговуючого персоналу під час випробовування, технічного обслуговування та ремонту;

  • використовування базових конструкцій і базових виробів;

  • агрегатування і блоково-модульне будування виробів тощо.

  1. У підрозділі «Вимоги до сировини, матеріалів, покупних виробів» установлюють вимоги щодо:

  • використовування покупних виробів, рідини, мастил, фарб і матеріалів (продуктів, речовин);

  • використовування матеріалів і (або) обмеження щодо їх використовування, порядок обліку;

  • використовування вторинної сировини й відходів промислового виробництва.

  1. У підрозділі «Комплектність» установлюють окремі (механічно не пов’язані при поставці) складові частини виробу, запасні частини до нього, інструмент, приладдя, матеріали тощо, що належать до комплекту постачання, а також документацію на вироби.

  2. У підрозділі «Маркування» викладають вимоги до споживчого і транспортного маркування продукції (посилаючись на відповідні стандарти):

  • місце маркування (безпосередньо на продукції, ярликах, етикетках, тарі тощо);

  • спосіб нанесення знаків маркування (карбування, гравірування, травлення тощо);

  • зміст маркування (перелік реквізитів маркування);

  • мова маркування.

Маркування зазвичай має містити:

  • назву продукції;

  • назву та адресу і телефон виробника, за наявності - знак для товарів і послуг;

  • елемент, що дає змогу ідентифікувати продукцію (партію продукції): номер партії, серійний номер виробу тощо;

  • дату виготовлення.

  • строк (термін) придатності (зберігання, реалізації) - для швидкопсувної продукції та продукції, експлуатаційні та спожиткові властивості якої можуть з часом погіршуватись; строк служби чи використання - для продукції, використання якої через деякий час створює небезпеку для життя, здоров'я людей, довкілля або може спричинити шкоду майну громадян;

  • інформацію, яка дає можливість оцінювати ризики, притаманні продукції протягом звичайного або обґрунтовано передбачуваного строку її використання, якщо такі ризики є не відразу очевидними, без належних попереджень, та яка дає змогу споживачам (користувачам) вживати запобіжних заходів щодо таких ризиків;

  • національний знак відповідності (для продукції, яка підлягає оцінці відповідності згідно з вимогами технічних регламентів);

  • за потреби: умови безпечного зберігання, транспортування,

використовування, ремонту, відновлювання, утилізування, захоронення, знищення;

  • відомості про сертифікацію (для продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації або проведеній в добровільному порядку);

  • засоби автоматичного розпізнавання, наприклад, штриховий код продукції.

В залежності від виду продукції маркування може містити інші реквізити:

  • основні спожиткові властивості та характеристики продукції;

  • масу нетто, основні розміри, об'єм чи кількість одиниць продукції;

  • склад чи комплектність тощо.

  • строки періодичного огляду, контролю, переконсервування тощо.

Щоб убезпечити життя і здоров'я людей під час використовування певної продукції, в цьому розділі викладають вимоги до змісту маніпуляційних знаків, що характеризують:

  • умови застосовування, застережні засоби під час транспортування, зберігання та використання продукції;

  • безпечність продукції (пожежо-, вибухобезпека тощо).

В.2.7 У підрозділі «Пакування» установлюють вимоги до пакувальних матеріалів, способу пакування продукції тощо. Зокрема у ньому наводять:

  • правила готування продукції до пакування (і за потреби, до консервування), зазначаючи використовувані засоби;

  • вимоги до спожиткової тари та матеріалів для її виготовлення;

  • вимоги до транспортної тари, враховуючи вимоги щодо використовування найощадливіших її видів, зокрема тари багаторазового використовування, уніфікації її розмірів, допоміжні матеріали, що їх використовують під час пакування, а також вимоги технічної естетики (для товарів народного споживання);

  • відомості про можливість утилізувати тару та вимоги до утилізації тари;

  • вимоги до допоміжних матеріалів, використовуваних під час пакувальних робіт;

  • номінальну кількість продукції в одиниці споживчого пакування та граничні відхили;

  • способи пакування продукції залежно від умов транспортування (у тарі, без тари тощо);

  • порядок і спосіб укладання продукції;

  • перелік документів, які вкладають у тару, та спосіб їх пакування.

У підрозділі поряд з вимогами до спожиткової і транспортної тари викладають вимоги до використовування транспортних пакетів, контейнерів або піддонів. Слід враховувати вимоги ДСТУ-Н ISO/IEC Guide 41. Доцільно наводити посилання на нормативні документи, вимогам яких мають відповідати паковання, засоби консервування, види спожиткової та транспортної тари тощо.

В.3 Розділ «Вимоги безпеки»

  1. У розділі «Вимоги безпеки» зазначають повний перелік нормативних вимог, які убезпечують життя і здоров'я громадян на всіх стадіях виробництва та використання продукції. Має бути передбачено всі види можливої небезпеки, які може заподіяти продукція на всіх стадіях виробництва та використання (споживання); мають бути вказані допустимі норми, які треба встановлювати таким чином, щоб ці норми безпечного функціонування продукції не змінювалися протягом строку служби (придатності) продукції.

Рекомендовано враховувати вимоги ДСТУ ISO/IEC Guide 50 та ДСТУ ISO/IEC Guide 51.

  1. У розділі встановлюють вимоги, норми, засоби захисту та контролю (або посилання на НД, в яких їх викладено) стосовно того, як забезпечити життєдіяльність, запобігти нещасним випадкам, захистити життя та здоров'я працівників, обслуговуючого персоналу, споживачів і населення, а також майно в процесі виробництва, випробувань, монтажу, налагоджування, транспортування, зберігання, експлуатації, ремонту, консервування, утилізації, ізолювання та знищення продукції, а саме:

  • вимоги до систем та органів керування, регулювання, енергозабезпечення, вимоги до припинення роботи виробу, зокрема аварійного зупинення;

  • вимоги безпечності елементів конструкції і засобів захисту, долучених до конструкції;

  • вимоги електробезпеки;

  • вимоги пожежобезпеки;

  • вимоги вибухобезпеки;

  • вимоги ядерної та радіаційної безпеки;

  • вимоги щодо запобігання техногенним аваріям і катастрофам;

  • вимоги до освітленості робочих місць;

  • вимоги до захисту від механічного ризику, пов'язаного з наявністю рухомих частин, кріпленням виробів, задирками, гострими краями тощо;

  • вимоги до захисту від підвищених рівнів шуму, інфразвуку та ультразвуку;

  • вимоги до захисту від підвищених рівнів вібрації — загальної та місцевої;

  • вимоги до захисту від підвищеної запиленості та загазованості повітряного середовища робочих зон особливо токсичними, канцерогенними та іншими шкідливими речовинами;

  • вимоги до захисту від електромагнітного випромінення промислової, низької, високої, ультрависокої та надвисокої частот, а також радіозавад;

  • вимоги до захисту від випромінення оптичного діапазону;

  • вимоги до захисту від високих і низьких температур поверхонь виробу (продукції);

  • вимоги щодо захисту від підвищених чи знижених показників мікроклімату повітряного середовища;

  • вимоги щодо розміщення виробу або організації робочого місця на значній висоті;

  • вимоги до засобів контролювання, сигналізації, застережних написів, знаків безпеки та сигнальних кольорів;

  • вимоги до облаштування робочого місця в кабінах виробів, у кабінах дистанційного керування устаткуванням щодо умов праці та ергономіки;

  • вимоги до захисту від перевантажень фізичних (статичних та динамічних) і нервово-психологічних (розумових, емоційних, монотонності праці тощо);

  • вимоги до захисту від біологічних чинників (бактерій, вірусів, продуктів життєдіяльності тощо);

  • вимоги до застосовування засобів індивідуального захисту працівниками і споживачами;

  • вимоги до матеріалів і (або) сировини, використовуваних під час виробляння продукції (зокрема щодо дозволу органів санітарно- епідеміологічного, пожежного нагляду тощо), а також до технологічного виготовляння продукції, якщо вид і властивості матеріалів та технологічний процес впливають на її безпечність;

  • специфічні вимоги безпечності конкретної продукції чи послуги (знижений чи підвищений барометричний тиск або його різке змінення, знижена чи підвищена іонізація повітря, невагомість, плинність тощо);

  • вимоги щодо захисту від хімічної небезпеки, пов'язаної зі шкідливим впливом будь-яких хімічних речовин на здоров'я людей чи довкілля тощо.

В.3.3 У цьому розділі зазначають ті вимоги безпеки, які пов'язано зі специфікою виготовляння саме тієї продукції, виконання процесу, на які поширюються ці технічні умови, а не з функціонуванням виробництва взагалі; зі специфікою надання конкретної послуги, а не роботи всього підприємства обслуговування.