Страница 4: ДСТУ ISO 11064-4:2009. Проектування центрів керування ергономічне. Частина 4. Компонування та розміри автоматизованих робочих місць (62848)

• можливу потребу в робочому освітленні для друкованих матеріалів;

• зручне розміщення приладів у межах передбачених зон досяжності;

• можливе екранування світловипромінювальних приладів з метою запобігання блиску або ін­шим роздратуванням.

10. Органи керування, які часто використовують, мають бути в межах досяжності оператора, який працює у прямій робочій позі за передбаченим робочим місцем за пультом керування (див. рисунок 3). Для цілей конструювання як приблизне значення можна використовувати досяжність рукою 5-го пер­центиля мінус 50 мм (компенсація захвату).

11. Органи керування, які часто використовують, не повинні розміщуватися вище за плече корис­тувача 5-го перцентиля.

12. Краще, коли пристрої уведення (органи керування, клавіатура, мишка, телефон) вільно пере­суваються по робочій поверхні перед дисплеями (див. ISO 9241-3). Їх може бути вбудовано, якщо на це є спеціальні вимоги (наприклад, вібрації, сейсмічні умови).

13. Висота розміщення клавіатури, мишки, трекбола та інших пристроїв уведення має бути при­близно на рівні або нижче за висоту ліктя оператора у позі сидячи (див. ISO 7250).

14. Під час розміщення аварійних органів керування необхідно враховувати час, дозволений для застосування оператором заходів після подання сигналу небезпеки.

o) Аварійні органи керування має бути захищено від випадкового вмикання.

Пульт керування має вміщувати зони виконання завдань зі здійснення адміністративних функцій, роботи з документацією, зв’язку, навчання на робочому місці та/або спостереження.

Зазвичай у центрі керування на автоматизованому робочому місці є і деякі інші типи зон вико­нання завдань; це може стати приводом до появи вимог, наприклад, щодо організації простору для розміщення креслеників, коротких нарад або щоб випити чашку кави під час перерви.

Якщо вказані можливості дозволено, необхідно визначити точні потреби за допомогою аналізу робочих завдань. Якщо буде необхідна стійка, за основу потрібно взяти висоту ліктя невисокого опе­ратора (5-го перцентиля) у положенні стоячи.

Інші загальні вимоги та рекомендації такі:

• Компонування автоматизованого робочого місця має враховувати: вимоги щодо доступу (для технічного обслуговування) та організацію укладання кабелів. Для настільних відеотерміналів, при­строїв уведення і приладів зв’язку доступ для технічного обслуговування (або заміни апаратури) за­вжди має бути прямим. Для вмонтованого обладнання необхідно звернути увагу на знімні панелі до­ступу, вільний простір навколо приладів тощо.

• Необхідно враховувати вимоги для майбутніх змін, наприклад резервного простору для додат­кового устатковання, удосконалених робочих дій, розподілу завдань тощо.

• Необхідно враховувати надійність і міцність автоматизованого робочого місця (наприклад, ризик руйнування конструкції або перегрівання робочих поверхонь) (див. ISO 9241-5).

7 РОЗМІРИ АВТОМАТИЗОВАНИХ РОБОЧИХ

МІСЦЬ КЕРУВАННЯ

Метою цього розділу є надання настанов щодо встановлення розмірів автоматизованих робо­чих місць керування. Головну увагу приділено проектуванню робочого місця оператора для роботи сидячи. Багато однакових принципів, наприклад щодо зон досяжності, кутів і відстаней спостереження тощо, стосуються усіх параметрів автоматизованих робочих місць керування для роботи сидячи, сидя- чи/стоячи і стоячи. Цей розділ не ставить за мету детальний опис усіх можливих рішень.

Наведені нижче розміри й положення є важливими для автоматизованого робочого місця керу­вання для роботи сидячи (див. рисунок 2), а саме:

• вертикальний, горизонтальний і бічний простір для ніг, колін і ступнів під робочою поверхнею; достатній простір, необхідний для ніг найвищих користувачів (95-го перцентиля);

• розташування робочої поверхні на висоті або нижче за висоту ліктя;

• наявність опори для сідниць і ніг (див. 5.4.2) та нижньої частини спини;

• розміщення елементів керування в межах оптимальної і максимальної зон досяжності залежно від частоти, пріоритету використання (за результатами аналізу робочих завдань);

• розміри знаків на приладах або дисплеях мають відповідати необхідному мінімальному куту зору оператора, що працює у позі сидячи (див. 5.2.2);

• висота сидушки сидіння (за деяких обставин може бути необхідною підставка для ніг);

• висота сидіння має бути регульованою.

Якщо група користувачів надзвичайно різна за розмірами (наприклад, група чоловіків і жінок з різ­них країн), необхідно застосовувати регульовану робочу поверхню (див. 5.1.2).

Примітка 1. Регульовані меблі можуть надавати можливість користувачам змінювати робочі пози під час робочої зміни.

Регульовану підставку для ніг потрібно надавати користувачам меншого зросту (менше ніж 5-го перцентиля). Розміри підставки мають бути такі:

• мінімальна поверхня: (450 х 350) мм (ширина х глибина);

• мінімальна висота передньої сторони 50 мм, висота регулювання щонайменше до 110 мм;

• мінімальний нахил 5^о, регулювання щонайменше до 15^о.

Якомога більше користувачів повинні мати можливість відпочинку для ніг на підлозі (тобто не за­боронено невелику підставку для ніг); наслідком такої рекомендації є те, що товщина поверхні стола мінімізується, максимальна має бути 40 мм.

Примітка 2. Мінімізація товщини поверхні стола, надання достатнього простору для ніг високим користувачам сприятиме тому, що більшості користувачів групи буде зручно користуватися поверхнею стола (тобто, коли лікті розміщено на його поверхні або над нею).

Для автоматизованих робочих місць керування для роботи стоячи застосовують ті самі ергономічні вимоги, що й для автоматизованих робочих місць для роботи сидячи. Крім того, необхідно врахувати таке:

• робочі поверхні не повинні бути вищими, ніж висота ліктя користувача 5-го перцентиля;

• якщо потрібна видимість над поверхнею автоматизованого робочого місця, його максимальний вертикальний розмір не повинен перевищувати висоту ока користувача 5-го перцентиля, що перебу­ває в позі стоячи;

• якщо необхідно передавати предмети через автоматизоване робоче місце, необхідно врахову­вати горизонтальні розміри досяжності користувачів 5-го перцентиля;

• можливість стояти біля автоматизованого робочого місця має забезпечити відповідний простір для ніг.

У цьому разі застосовують ті самі вимоги до встановлення розмірів, що й для автоматизованих робочих місць керування для роботи стоячи. Крім того, необхідно забезпечити достатній простір для підтримання будь-яких приладів керування та інших операцій (див. 6.2.2), пов’язаних з документацією, обчисленнями, телефонними розмовами тощо, які визначено аналізом робочих завдань.

ДОДАТОК А
(довідковий)

РОЗМІЩЕННЯ ДИСПЛЕЇВ І АВТОМАТИЗОВАНИХ

РОБОЧИХ МІСЦЬ КЕРУВАННЯ

A.1 Призначеність

У цьому додатку наведено приклади наукових методів (див. [2]) розміщення відеотерміналів (мо­ніторів) на автоматизованих робочих місцях.

A.2 Початок

Правильне розміщення одного або кількох дисплеїв на автоматизованому робочому місці керу­вання залежить від таких чинників:

1. висоти ока користувачів, на яку впливають:

• робочі пози (які змінюються) під час виконання роботи за автоматизованим робочим місцем;

• розміри тіла користувачів у межах групи користувачів;

2. візуального поширення відображених знаків у будь-якому напрямку (не обмеженому ортого­нальними);

3. частоти візуального перегляду, коли лінія погляду коливається від одного дисплея до іншого;

4. розмірів дисплеїв.

Наведені нижче чинники є головними детермінантами ергономічного розміщення приладів на автоматизованому робочу місці:

• відстань спостереження;

• розміри дисплея;

• кути нахилу і/або повороту;

• розташування дисплея відносно висоти й глибини пульта керування;

• зона досяжності рукою.

Дуже корисною для правильного поєднання всіх цих аспектів під час проектування є концепція «простір розпізнавання» [1]. Цю концепцію також використовують для перегляду розміщення устатко- вання і розмірів автоматизованих робочих місць керування.

A.3 Визначення

A.3.1 простір розпізнавання (space of identification)

Простір, який вміщує усі положення відносно дисплея (екран або табло), звідки кожен знак на дисплеї можна з великою ймовірністю розпізнати, тобто його видно під найменшим кутом зору для розпізнання, незважаючи на напрямок спостереження.

Примітка. Чинники, які визначають «простір розпізнавання», перелічено в таблиці A.1

Таблиця A.1 — Чинники, які визначають розмір «простору розпізнавання»

A.3.2 виявлення (detection)

Процес сприйняття, під час якого людина усвідомлює наявність сигналу

A.3.3 розпізнавання (identification)

Когнітивний процес, під час якого сприйняту форму (символ, літеру тощо) або колір глядач узго­джує з уже відомою або одночасно поданою формою.

Примітка. Розпізнавати знаки або кольори легше, якщо є інформаційний контекст, наприклад, якщо знак, який потрібно розпізнати, є частиною слова або якщо є зразковий колір(и), який(і) можна порівняти з тим, що необхідно розпізнати. Коли зчиту­ють дані або довільні цифри з цифрових дисплеїв, немає контексту відносно окремого знака. Взаємини між «розпізнаванням» і «виявленням» описано в таблиці A.2.

Таблиця А.2 — Взаємини між основними когнітивними термінами (читайте завершений рядок як речення)

А.3.4 кут зору (visual angle)

Кут, створюваний в оці об’єктом, що його спостерігають, наприклад знаком чи символом (див. рисунок А.1)

Познаки:

D — відстань спостереження під час
ортогонального огляду;

h — висота знака;

G — кут зору.

Примітка. Для очей з нормальною гостротою зору кут зору кілька мінут буде достатнім для оптимальних умов спостережен­ня і найкращої якості дисплея навіть для знаків E або B. Ці латинські знаки потребують найвищої візуальної роздільної здатності через граничну деталізацію у вертикальному перерізі. Те саме стосується M і W у горизонтальному перерізі. Згідно з ISO 9355-2 для ахроматичних знаків мінімальне значення кута зору має бути 15 мінут. Це значення враховує той факт, що на практиці ці по­казники зазвичай менші за оптимальні.

Рисунок A.1 — Характеристики визначення мінімального кута зору

Примітка. Кут зору — це міра, що визначає розпізнавання з геометричної точки зору, незважаючи на відстань спостере- ження (див. рисунок A.2).

З гідно з ISO 9355-2 висота знака має бути не менше ніж 15’ (ISO 9241-3 — 16‘) (‘ — кутова хвилина).

Познаки:

N — точка найближчого бачення;

D — максимальна відстань спостереження
під час ортогонального огляду;

h — висота знака;