При зануренні в ґрунт гідравлічним способом фільтрової колони або обсадних труб слід забезпечувати безперервність подачі води, а за наявності ґрунтів, що сильно поглинають воду, слід додатково подавати в забій стисле повітря.
Обсипання фільтрів належить виконувати рівномірно шарами висотою не більше третини товщини обсипання. Після кожного чергового підйому труби над її нижньою кромкою повинен залишатися шар обсипання заввишки не менше 0,5 м.
Монтаж насосів у свердловині слід виконувати після перевірки свердловин на прохідність шаблоном, діаметр якого перевищує діаметр насоса не менше ніж на 10 мм.
Після введення водопонижувальноїсистеми вдію відкачування слід виконувати безперервно.
Насосні агрегати, встановлені в резервних свердловинах, а також резервні насоси відкритих установок повинні періодично включатися в роботу з метою підтримки їх в робочому стані.
Водопонижувальні системи слід обладнувати пристроями автоматичного відключення будь- якого агрегату при пониженні рівня води у водоприймальнику нижче допустимого.
До початку виконання земляних робіт необхідно забезпечити відведення поверхневих і ґрунтових вод за допомогою тимчасових або постійних пристроїв, не порушуючи при цьому збереження існуючих споруд.
При відведенні поверхневих і ґрунтових вод необхідно:
з верхнього боку виїмок для перехоплення потоку поверхневих вод використовувати кавальєри і резерви, що влаштовуються суцільним контуром, а також постійні водозбірні споруди або тимчасові водовідвідні канави і обвалування; канави, у разі потреби, можуть мати захисні кріплення від розмиву або фільтраційних витоків;
кавальєри з низового боку виїмок відсипати з розривом переважно в знижених місцях, але не рідше ніж через кожних 50 м; ширина розривів по низу має бути не менше 3 м;
ґрунт з нагірних і водовідвідних канав, що влаштовують на узгір'ях, укладати у вигляді призми вздовж канав з низового їх боку;
при розташуванні нагірних водовідвідних канав у безпосередній близькості від лінійних виїмок між виїмкою і канавою виконувати банкет з ухилом його поверхні від 0,02 до 0,04 у бік нагірної канави.
При перерізанні укосом котловану водотривких ґрунтів, що залягають під водоносним шаром, на покрівлі водоупору слід робити берму з канавою для відведення води або передбачати на цьому рівні дренаж.
При відведенні ґрунтових і поверхневих вод слід виключати підтоплення споруд, утворення зсувів, розмив ґрунту, заболочування місцевості.
Демонтаж водопонижувальних установок слід починати з нижнього ярусу після завершення робіт зі зворотної засипки котлованів і траншей.
При проектуванні робіт з будівельного водопонижения, окрім вимог стандарту, слід враховувати вимоги нормативно-технічних документів щодо:
використаних матеріалів і основного устаткування;
водовідливу з котлованів і траншей;
влаштування дренажів;
влаштування і експлуатації водопонижувальних свердловин;
влаштування голкофільтрових систем;
електроосушення;
експлуатації водопонижувальних систем;
демонтажу устаткування і ліквідації водопонижувальних систем;
спостереження, контролю якості, додаткової документації при виконанні робіт;
приймання робіт.
Вибір конструктивної системи та розрахунок систем штучного осушування котловану слід проводити відповідно до СНиП 2.06.14.
Водопонижения і водовідведення виконується протягом всього часу будівництва споруди і її частин, розташованих нижче за рівень ґрунтових вод, до тих пір, поки навантаження від споруди не перевищить гідростатичного тиску ґрунтових вод і не забезпечить стійкості проти спливання.
При цьому слід повністю виключити підтоплення, вт.ч. тимчасове, робочої зони фундаментів (несучих конструкцій). Рівень води повинен знаходитися на глибині 0,5 м нижче за позначку підошви фундаментів (котловану).
Проектування водознижувальних і водовідвідних систем ведеться за умови реально встановлених інженерними вишукуваннями (спостереженнями) з урахуванням досвіду експлуатації споруд, розташованих на одній території з проектованим об'єктом, рівнях і інших параметрах режиму ґрунтових вод.
У технічному висновку про гідрогеологічні умови будівництва в розділі "Характеристика ґрунтових вод" мають бути вказані:
джерела і причини утворення ґрунтових вод;
напрям і швидкість руху ґрунтових вод;
режим; позначки початкового, сталого і розрахункового рівнів ґрунтових вод, а також висота зони капілярного зволоження ґрунту (за необхідності);
карта глибини залягання водоупору.
Способи водопонижения призначаються залежно від інженерно-геологічних умов будівельного майданчика (особливостей нашарування і властивостей ґрунтів), рівня ґрунтових вод, особливостей і розмірів об'єкта будівництва, технічних можливостей технологічного устаткування будівельної організації і економічної доцільності.
Рекомендується застосовувати:
голкофільтрові установки - в однорідних ґрунтах з коефіцієнтом фільтрації kf= 0,1-20 м/доб для водопонижения від 2 м до 12 м, за наявності відповідного обґрунтування - до 20 м;
водопонижувальні свердловини; трубчасті дренажі (вертикальні і похилі) - як правило, при kf= 0.1-2 м/доб в піщаних, пилувато-глинистих і скельних ґрунтах, в т.ч. з напірними водами за відсутності небезпеки виносу піщаного матеріалу в свердловину;
водопонижувальні (дренажні) системи - як комплекс систем в режимі прийом-відкачуван- ня-відведення води і які поділяються на індивідуальні (захист окремих невеликих об'єктів); лінійні і дворядні з двох лінійних (захист територій і протяжних об'єктів від підтоплення); кільця (при всебічному припливі і його відсутності); ґрунтові (для водопонижения усередині території, що захищається, розташованої на великій площі і складній або груповій конфігурації об'єкта);
наглядові свердловини - на всі водоносні шари, з яких виконується забір води;
водовідлив, галерейний і трубчастий дренаж не мають обмежень за різновидом ґрунтів і їх фільтраційними властивостями. При водовідливі необхідне привантаження укосів і їх основ піщано-гравійним відсипанням.
Дренажами є системи тривалої дії різної складності, призначені для забезпечення на території, що захищається, пониження рівня ґрунтових вод до необхідних позначок .
Залежно від ступеня підтоплення території, наслідків підтоплення і матеріальних збитків від нього, природних умов регіону, можливостей будівництва захисних споруд і пристосувань влаштування дренажів здійснюється на всій підтоплюваній території або лише на її частині. Дренажі підрозділяються на траншейні, закриті, безтрубні, пластові і пристінні.
Вибір дренажних систем повинен здійснюватися на основі водобалансових, фільтраційних і гідравлічних розрахунків, при цьому вибрана система не повинна приводити до таких несприятливих наслідків:
зміни физико-механических властивостей ґрунтів в основі існуючих споруд при пониженні рівня ґрунтових вод;
зниження продуктивності підземних водоносних горизонтів, що використовуються з метою водопостачання;
забруднення підземних водоносних горизонтів при організації скидання в них води з дренажних систем.
Якщо захисту від підтоплення потребує значна кількість споруд, розташованих на підтоплюваній території, слід застосовувати однолінійні, двохлінійні і площинні системи дренажів горизонтального, вертикального або комбінованого типів.
При осередковому характері підтоплення, коли захисту потребують окремі споруди, слід застосовувати локальні дренажі - контурні (кільця), лінійні, променеві, пластові, пристінні.
Пластові і пристінні дренажі призначаються за встановленою межею сезонного або багатолітнього коливання рівня ґрунтових вод (ҐВ) згідно з технічним висновком про гідрогеологічні умови будівництва і обов'язкові у випадках:
розташування підземних споруд у водоносних шарах великої потужності або наявності напірних ҐВ при шаруватій будові водоносного пласта;
підземних споруд з підлогами, розташованими нижче за розрахунковий рівень ҐВ або при їх перевищенні над рівнем ґрунтових вод менше ЗО см, а також коли приміщення знаходиться в зоні капилярного зволоження;
розташування експлуатованих підземних споруд в глинистих ґрунтах незалежно від наявності ҐВ, якщо відстань від підлоги підвалу до рівня ґрунту більше 1,5 м і відсутні заходи щодо запобігання можливості обводнення ґрунтів:
пошарове ущільнення засипки пазух і виїмок з виконанням вимощення шириною не менше 1-1,2 м;
планування прилеглої території з ухилом від споруди не менше 0,002 для асфальтованої і 0,003 для задернованої поверхонь;
не передбачений аварійний водовідвід води з підземних приміщень.
Проектування дренажних систем слід здійснювати відповідно до вимог ДБН В.1.1-25.
Проекти систем технічної меліорації повинні:
містити матеріали щодо водозниження. У робочих кресленнях слід вказувати глибину закладення і розміри систем; передбачати заходи з запобігання ущільнення, наслідків від осідань ґрунтів і втрати стійкості основи, а також від підтоплення, розмиву, утворення зсувів і заболочування місцевості на об'єкті і на сусідніх територіях;
встановлювати розрахункові рівні понижень ґрунтових вод у контрольних точках (швидкість відтоку, відкачування); час досягнення вказаних рівнів; об'єми припливів і відведення води; потужність; характеристики систем (розміри елементів систем, кількість, крок);
встановлювати значення кінцевого абсолютного осідання ґрунту і його розрахункову міцність після водопонижения і стабілізації основи, а також необхідні запаси ґрунту;
визначати у разі потреби товщину піщано-гравійного привантаження для котловану і схилів, що фільтрують;
передбачати заходи щодо охорони довкіля від розмиву і ерозії укосів, схилів, зневоднення ґрунтів; виснаження підземних вод;
передбачати максимальне використання ґрунтових вод у народному господарстві.
У проектах систем водопонижения і водовідведення мають бути враховані такі вимоги:
мінімальний ухил дренажних труб, канавок і лотків для відведення води призначається в залежності від конструкції системи і повинен становити не менше 0,002 (для канавок) і 0,003 (для труб і систем) у бік випуску (приямків-зумпфов). Зумпфи влаштовуються не ближче 1,0 м від фундаментів і заглиблюються не менше ніж на 1,0 м з підтримкою в них води на 0,5 м нижче за поверхню ґрунту;
конструкції систем водопонижения і водовідведення виконуються з матеріалу, що забезпечує їх необхідну довговічність (бетон, залізобетон, кам'яне мурування, керамічні матеріали);
у пісках дрібних і глинистих ґрунтах пластовий дренаж передбачається двошаровим. Нижній шар дренажу призначаєтсья товщиною не менше 100 мм з піску середньої крупності, а верхній - завтовшки 150 мм зі щебеню або гравію розміром від 3 мм до 20 мм з вмістом глинистих часток не більше 3 % і коефіцієнтом однорідності не більше 5;
для укосів пластовий дренаж рекомендується виконувати одношаровим з піску середньої крупності, крупного або піщано-гравійної суміші. У відвалах дренуючий матеріал укладається в основу відсипання по всій площі;
ланки трубчастих фільтруючих дренажів занурюються до глибини, що забезпечує проходження депресивної кривої на 0,5 м нижче за відмітку конструкції, що захищається, поверхні виїмки або насипу з таким розрахунком, щоб сама ланка знаходилася нижче за рівень води;
водопонижения для зменшення (зняття) тиску (натиску) міжпластової води здійснюєтсья при закладанні споруди на водоупорному шарі, що підстилається водовміщуючим шаром з напірним водоносним горизонтом в тих випадках, коли не задовольняється умова
УіуН<ун/70, (8-1)
Де 7и/' Ун ~ відповідно питома вага води і ґрунту шару, що перевіряється, з врахуванням його обводнення;
Н - висота напору води від підошви водотривкого шару, м;
/?0 - відстань від дна котловану до покрівлі водоносного шару, м.
Розрахунок міцності і деформативності основ у результаті пониження рівня або відведення ґрунтових (поверхневих) вод здійснюється згідно з вимогами цього стандарту для відповідного типу споруди: насипу, виїмки, штучної основи.
Дренажні заходи слід влаштовувати, якщо засипка розташовується на водонепроникній основі.
При використанні водонепроникного ґрунту в засипці підпірних (утримуючих) стін слід влаштовувати надійне поверхневе водовідведення, а також припідошвенний дренаж (рисунок 8.1).
Якщо основа під спорудою водонепроникна, необхідно влаштувати припідошвений дренаж, а за необхідності і пристінний (рисунок 8.2).
Для перехоплення потоку ґрунтових вод і зниження його рівня за ґрунтовою спорудою необхідно влаштовувати головний дренаж в сполученні з припідошвеним (рисунок 8.3).
Протифільтраційні діафрагми, що заглиблюються у водотривкий шар, слід підрозділяти на пальові, траншейні і щілинні.
Залежно від розташування в основі водонепроникних шарів протифільтраційні діафрагми і завіси слід влаштовувати вертикальними, нахиленими і горизонтальними (рисунки 8.4, 8.6).
В разі глибокого залягання водоупору і наявності в основі водонасиченихсильнопроникних ґрунтів (kf> 1 м/с) при виконанні водозахисних заходів слід поєднувати вертикальні протифільтраційні діафрагми з горизонтальними завісами, які створюють так звані водонепроникні ванни.
Водонепроникні вертикальні або горизонтальні протифільтраційні завіси в проникних ґрунтах рекомендується влаштовувати за допомогою ін'єкції закріплюючих розчинів або сумішей в свердловини, пробурені на відстанях так, щоб зони просочення ґрунту довкола них накладалися.
