Страница 7: ДСТУ-Н CEN/TS 54-14:2009. Системи пожежної сигналізації та оповіщування. Частина 14. Настанови щодо побудови, проектування, монтування, введення в експлуатацію, експлуатування і технічного обслуговування (62797)

Усі кабелі та інші металеві частини системи повинні бути відокремлені від будь-якої метало­конструкції, яка є частиною системи блискавкозахисту. Заходи щодо захисту від блискавки повинні відповідати національним нормативним документам.

Ущільнення проходів кабелів крізь стіну, підлогу або стелю протипожежного відсіку повинно забезпечувати, а не знижувати нормовану межу вогнестійкості цих протипожежних перешкод.

За можливості треба уникати кабельних з’єднань, крім тих, які розташовані всередині корпусів устатковання. Якщо з’єднання кабелю неможливо уникнути, то його треба розміщувати в придатній, доступній з’єднувальній коробці, яку неможливо переплутати з коробками інших систем.

Способи кабельних з’єднань і типи окінцювання потрібно обирати так, щоб мінімізувати будь- яке зниження надійності та вогнестійкості в порівнянні з цільним кабелем.

Вимоги щодо утримування, зберігання та експлуатування пожежних сповіщувачів, що містять радіоактивні матеріали, встановлюють національні нормативні документи.

Для цілей технічного обслуговування та ведення документування, монтувальник передає за­мовнику кресленики з місцем розташування всіх типів устатковання, з’єднувальних коробок тощо. Повинні також передаватися схеми підімкнень у з’єднувальних розподільних шафах. Документа­ція повинна бути придатна для тривалого користування і зручна у використовуванні.

Монтувальник повинен надати замовнику акт виконання монтажних робіт та експлуатаційний журнал. Зразок акта та експлуатаційного журналу наведено у додатку С.

Відповідальність за відповідність змонтованої системи до документації, що оформлена відпо­відно до 6.13 та 7.5, покладено на особу або організацію, що підписала акт виконання монтаж­них робіт.

Особи або організації, що виконують монтувальні роботи, повинні мати відповідну компетен­цію, досвід і кваліфікацію. У національних нормативних документах можуть міститися вимоги щодо їхньої кваліфікації.

7. ВВЕДЕННЯ В ЕКСПЛУАТАЦІЮ ТА ПЕРЕВІРКА

   1. Загальні положення

Мета введення в експлуатацію та перевірки — визначити відповідність змонтованої системи вимогам 5.2 і документації — 5.6.

Примітка. До цього процесу можуть бути залучені кілька організацій.

Ретельним огляданням інженер із введення в експлуатацію повинен переконатися, що робо­та виконана належним чином, матеріали, компоненти та методи, що були використані для монту­вання системи, відповідають вимогам цих настанов, і що змонтована система відповідає вимогам креслеників і технічних описів.

Інженер із введення в експлуатацію повинен провести випробовування і впевнитися, що вста­новлена система правильно функціює і, зокрема, перевірити, що:

1. усі автоматичні та ручні пожежні сповіщувачі функціюють;

2. інформація на ППКП правильна і відповідає вимогам, викладеним у 5.6;

3. будь-які з’єднання з пунктом приймання пожежної тривоги або з пунктом приймання попе­редження про несправності функціюють, та повідомлення передаються правильно та зрозуміло;

4. усі засоби оповіщування працюють відповідно до вимог цих настанов;

5. можуть бути активовані всі додаткові функції;

6. підготовлено документацію та інструкції в повному обсязі відповідно до 7.5.

Перед початком перевіряння змонтованої системи повинен бути передбачений певний час для того, щоб переконатися, що система працює стабільно за даних звичайних умовах довкілля.

Перевірку та прийняття системи пожежної сигналізації і оповіщування здійснює, як правило, технічний спеціаліст монтувальника і замовник або його представник. У разі потреби прийняття «третьою стороною», необхідно дотримуватися вимог розділу 9.

Приймальні випробовування складаються з:

1. перевіряння наявності документації, необхідної відповідно до цих настанов;

2. візуального перевіряння системи, а також проведення оцінювань, що можуть бути виконані під час оглядання на предмет відповідності змонтованої системи технічними умовам;

3. перевіряння правильності функціювання системи, що включає пристрої сполучення з до­датковим устаткованням та ліній передавання, спрацьовування погодженої кількості сповіщувачів у системі.

Необхідні інструкції з експлуатування, планового обслуговування та перевіряння змонтованої системи повинні бути передані особі, відповідальній за експлуатацію будівлі. Регламент щодо пла­нового обслуговування наведено у А.11.2.1.

Інженер із введення в експлуатацію повинен надати замовнику підписаний акт введення в екс­плуатацію. Зразок акта наведено у додатку С.

Після закінчення перевіряння з позитивним результатом, що задовольняє замовника, систе­ма повинна бути у встановленому порядку передана замовнику. З моменту завершення переда­вання відповідальність за систему переходить до замовника (див. 10.1).

Рекомендовано, щоб після завершення робіт акт введення в експлуатацію був підписаний за­мовником. Зразок акта наведено в додатку С.

Інженери із введення в експлуатацію повинні мати відповідну компетентність, необхідний досвід і кваліфікацію. Зокрема, вони повинні знати характеристики системи, що монтують, і реко­мендації цих настанов.

У національних нормативних документах можуть міститися вимоги щодо кваліфікації інженерів із введення в експлуатацію.

7. СХВАЛЕННЯ ТРЕТЬОЮ СТОРОНОЮ

   1. Загальні положення

Схвалення змонтованої системи буде зазвичай базуватися на початковому перевірянні з по­дальшими періодичними перевірками для переконання в правильності використовування, техніч­ного обслуговування, а також за необхідності реконструкції системи.

Існує цілий ряд різних вимог нормативно-правового характеру з боку різного роду національ­них, регіональних або місцевих органів. Зазвичай, системи, що відповідають вимогам цих наста­нов і схвалення третьою стороною, будуть відповідати вимогам органа, що має повноваження, однак такий орган може зажадати проведення випробовувань власноруч.

Вимоги страхових компаній мають свої національні або місцеві особливості й містяться, як правило, у їхніх власних документах Ці вимоги можуть передбачати будь-яку необхідність безпо­середньої участі страхових компаній у перевірці змонтованої системи.

Якщо виявиться, що вимоги двох установ, що здійснюють схвалення, суперечать одна одній, то ці протиріччя (див. 5.2) треба вирішувати шляхом переговорів до початку виконання монтуваль­них робіт для розв’язання розбіжностей.

Орган, який проводить схвалення, зобов’язаний інформувати монтувальника, на яких етапах монтування системи необхідне перевіряння та випробовування системи, що монтують. Особливо це стосується перевірянь і випробовувань, які вже не можна провести за будь-яких причин після завершення монтування системи. У зв’язку з цим монтувальник зобов’язаний інформувати орган, який проводить схвалення, коли кожна із стадій монтування буде проводитися.

Перевірку може здійснювати орган, що проводить схвалення, або інша організація, визнана органом, що проводить схвалення.

Орган, що проводить схвалення, повинен визначити, яку частину змонтованої системи пере­віряти або випробовувати.

План проведення випробовувань, який необхідний для схвалення, повинен бути погоджений між користувачем і/або замовником, монтувальником і органом, що проводить схвалення.

Якщо під час перевіряння можуть бути передані сигнали у відповідні служби або на додатко­ве устатковання, то треба вжити заходів, щоб ці сигнали не призвели до непередбачуваних і руй­нівних дій (наприклад, небажаного випуску вогнегасної речовини).

Орган, що проводить схвалення, може вимагати, щоб система напрацювала визначений час у нормальних умовах експлуатування, перш ніж надати їй остаточного схвалення.

Якщо орган, що проводить схвалення, вимагає проведення спеціальних випробовувань, що можуть призвести до пошкодження системи або будівель, то необхідно попередньо досягти домо­вленості про відповідальність за будь-які можливі пошкодження, що можуть мати місце.

Орган, що проводить схвалення, повинен надати оформлений сертифікат на змонтовану сис­тему. Цей сертифікат повинен охоплювати побудову, проектування, монтування та устатковання, що змонтоване. Якщо були узгоджені деякі відхили від вимог настанов, то в цьому документі по­винен міститися перелік цих погоджених відхилів. В експлуатаційному журналі системи треба зро­бити посилання на цей документ.

Якщо орган, що проводить схвалення, приймає рішення про неможливість надання схвален­ня, то повинно бути надано письмове повідомлення із зазначенням недоліків системи.

Орган, що проводить схвалення, може вимагати, щоб проводили періодичні перевіряння як умову для проведення схвалення. Періодичність проведення випробовувань, що мають проводи­ти, та перевірянь установлюють за рішенням органу, що проводить схвалення.

Контролювальна організація або орган, що проводить схвалення, повинен визначати докумен­тацію, необхідну для продовження схвалення.

Повинен бути складений письмовий звіт за результатами періодичного перевіряння. Її прове­дення необхідно фіксувати в експлуатаційному журналі системи.

Якщо за результатами перевіряння необхідно внести зміни в систему, то про це в письмовій формі треба повідомляти користувача і (або) замовника. У цьому повідомленні повинні бути за­значені кінцеві терміни внесення цих змін, а також повинно передбачатися право повторного пе­ревіряння після внесення змін.

Якщо орган, що проводив схвалення, приймає рішення, що через недоліки в системі необхід­но відкликати схвалення, то повинне бути надано письмове повідомлення про ці недоліки.

Контролювальна організація повинна мати відповідні теоретичні й практичні знання для про­ведення перевіряння системи. При цьому треба виконувати будь-які вимоги національних норма­тивних документів щодо рівня досвіду або кваліфікації інспекторів.

7. ЕКСПЛУАТУВАННЯ СИСТЕМИ

   1. Відповідальність

Особа, відповідальна за ту частину "будівлі, де знаходиться встановлена система, повинна призначити одну або більше осіб, які відповідають за:

1. забезпечування первинного та довгострокового підтримування функціювання системи відпо­відно до вимог цих настанов та організації схвалення;

2. правильність дій у разі різни/ тривог, попереджень та інших повідомлень, які надходять від системи;

3. навчання людей, що перебувають у будівлі;

4. підтримування заданого режиму працездатності системи;

5. дотримування умов вільного простору навкруги і нижче кожного сповіщувача принаймні 0,5 м;

6. відсутність завад, що можуть перешкоджати поширенню продуктів горіння до сповіщувачів;

д) забезпечення вільного доступу до ручних пожежних сповіщувачів;

8. вживання відповідних заходів щодо запобігання хибним тривогам під час різання, зварю­вання, пиляння, нагрівання, копчення, утворення вихлопних газів тощо;

9. забезпечення внесення відповідних змін у систему за будь-якими суттєвими змінами у ви­користовуванні приміщень або перепланування будівлі;

10. ведення експлуатаційного журналу з обов’язковим фіксуванням усіх подій, що стосуються системи;

11. забезпечення регулярного технічного обслуговування (див. розділ 11);

1. забезпечення відновлювання системи після випадків несправності у разі пожежі або інших подій, що можуть впливати на нормальне функціювання системи.

Прізвище(-а) відповідальної(-иХ) особи (осіб) треба вносити в експлуатаційний журнал. Якщо особа, яка відповідає за експлуатацію будівлі, не призначила відповідального, то потрібно вважа­ти, що ця особа і є відповідальною.

Усі ці функції або їхня частина можуть бути передані за договором на проведення цих робіт іншій організації (наприклад, монтувальній або обслуговувальній). Ці рекомендації не визначають розподіл відповідальності за передавання функцій.