|
45 та вище |
10 % та вище |
115 |
110
43 та 44 8 % до 10
Вміщують клин під передню частину випробного зразка, щоб унеможливити деформування взуття під ча випробовування.
Забезпечують падіння ударника на випробний зразок із відповідної висоти (що вимірюють по вертикалі від точк удару) такої, щоб забезпечити силу удару (100 ± 2) Дж.
Пояснення:
— точка удару;
— розміри з таблиці 5;
— клин.
Рисунок 31 — Точка удару
5.16.4 Результати випробування
Після випробовування обережно виймають воскову форму з взуття і розташовують її на площині у тому самом положенні щодо орієнтації, як вона розташовувалася під час проведення випробовування.
Вимірювальним приладом із круговою шкалою (5.16.1.3) вимірюють висоту по вертикалі прямої поверхні на осі, я визначено в 5.4.2.1 у точці максимальної деформації.
5.17 Визначання поглинання удару захистом щиколотки
Метод
Випробний зразок беруть із області захисту щиколотки, піддають випробовуванню на удар та вимірюють сил впливу, що передається.
Устаткування
Ударний прилад
Прилад складається з ударного елемента, що вертикально падає, масою (5000 ± 10) г, який ударя випробовувальне ковадло. Центр ваги ударного елемента, що падає повинен бути направлений вертикально д центру ковадла під час всього випробовування.
Висота падіння складає близько 0,2 м, для забезпечення кінетичної енергії 10 Дж.
Ударний елемент
Поверхня ударного елемента з полірованої сталі, з розмірами 80мм х 40мм, усі краї заокруглені з радіусом (5 ± 1 мм.
Ковадло
Ковадло (див. рисунок 32) з полірованої сталі, має висоту (175 ± 25)мм та складається з циліндра радіусом 25мм верхня частина якого округлена до напівсферичної форми також із радіусом 25мм. Ковадло у вертикальном положенні повинно бути з'єднано через п'єзоелектричний елемент до основи, масою не менше ніж 600 кг. Елемен повинен бути правильно встановлений з попереднім навантаженням та калібровкою.
0 so
2
Пояснення:
— перетворювач сили;
— основа, з великою масою.
Рисунок 32 — Ковадло та основа
4 Обладнання для вимірювання сили
Ковадло встановлюють так, щоб удар, який перевіряє повну силу між ковадлом та основою приладу, та проходит через п'єзоелектричний кварцовий перетворювач сили відповідно до його сенсорної осі. Перетворювач сил повинен мати калібрований діапазон, в якому верхня границя не менше ніж 120 кН та нижня границя менше ніж 0, кН. Після перетворювача сили сигнал проходить через підсилювач та максимальну силу фіксують зручниі обладнанням.
5 Шаблони
Шаблони готують зі зручних гнучких матеріалів (наприклад із тканини, овечої вовни, паперу тощо), які мают здатність підтримувати форму та розмір під час використовування.
Шаблони мають круглу форму з розмірами, які зазначені в таблиці 6. Центр зазначають зручним маркуванням ч вирізають маленьку дірочку.
6 Відбирання зразків
Не менше 2 зразків (всередині та ззовні) беруть із кожної з трьох пар взуття (маленького, середнього та великог розмірів), для забезпечення проведення не менше ніж 6 випробовувань по визначенню поглинання удару, 3 н внутрішній захист щиколотки та 3 на зовнішній захист щиколотки.
Готування випробних зразків
Підбирають правильно за розміром випробний зразок взуття індивідуально досліднику. У той час як цей дослідни стоїть вільно в вертикальному положенні, другий дослідник відмічає на верхній частині взуття положенн щиколотки, орієнтуючись на найбільш виступаючу частину кістки. Центр шаблона відповідного розміру (див таблицю 6) суміщують із відміткою, зробленою на верхній частині взуття.
Випробовувальну область окреслюють навколо шаблона на верхній частині взуття і вирізають зразок, який містит усі шари матеріалів із додатковим запасом не менше ніж 1,0см навколо позначеної форми шаблона.
Примітка. Не обов'язково, щоб додатковий запас був навколо зразка повністю на всіх сторонах. Сенс ві, додаткового запасу матеріалу: якщо потрібно його можна використовувати для з'єднання шарів матеріалу один д одного, він необхідний також коли випробовування на поглинання удару проводять близько до краю зразка.
Чотири захисника щиколотки пари взуття не обов'язково повинні бути однієї форми, але вони повинні хоча відповідати розмірам круглих шаблонів, наведених у таблиці 6.
Таблиця 6 — Мінімальні розміри захисту щиколотки
|
Розмір взуття |
Мінімальний діаметр, мм |
||
|
Французький |
Англійський |
||
|
40 та нижче |
6 % та нижче |
56 |
|
|
41 до 43 |
7 до 9 |
60 |
|
|
44 і вище |
9 % і вище |
64 |
|
Кондиціювання
Зразки та ділянки для випробовування витримують не менше ніж 24 год за температури (23 ± 2) °С та відносно вологості (50 ± 5)% перед випробовуванням.
Проведення випробовування
Випробовування потрібно проводити за стандартної атмосфери (23 ± 2) °С та відносної вологості (50 ± 5)% Випробний зрізок вміщують лицьовою поверхнею вверх на ковадло так, щоб він накривав центральну точк ковадла. Випробний зразок фіксують у вибраному положенні зручною тонкою сіткою чи тканиною з отворої діаметром від 20мм до 25мм, щоб уникнути впливу на результат. Цей допоміжний пристрій закліплюють еластично> тасьмою, з загальною силою від 5 Н до 10 Н, що повинно контролюватися системою вимірювання сили.
Після падіння ударного елемента фіксують передану їм енергію удару так само, як ушкодження чи поломк випробного зразка.
Випробний зразок потрібно випробовувати лише один раз у кожній точці.
Звіт про випробовування
У звіті зазначають середнє та найвище отримане значення сили. У випадку різних конструкцій внутрішніх/зовнішні захисних частин взуття, результати для них вказують окремо. Фіксують будь-які ушкодження випробного зразка.
6 МЕТОДИ ВИПРОБОВУВАННЯ ВЕРХНЬОЇ ЧАСТИНИ ВЗУТТЯ, ПІДКЛАДКИ ТА ЯЗИЧКА
Визначання товщини верхньої частини взуття
Товщину визначають згідно з ISO 4648, метод А1, використовуючи товщиномір із плоскою притис-кальною опоро> діаметром 10мм та навантаженням 1 Н. Товщина верхньої частини взуття повинна містити всі з'єднані текстиль шари.
Вимірювання висоти верхньої частини взуття
Готування випробного зразка
Використовують одну пару готового взуття як випробний зразок. Відмічають поздовжню вісь взуття, XY, див. рисуно 11 уздовж лінії XY.
Примітка. Якщо на взутті потрібно проводити інші випробовування, спочатку можна видалити передню частин (наприклад випробовування на визначення міцності до удару захисного підноска).
Вимірювання
Висота (у мм) верхньої частини взуття це вертикальна відстань між найнижчою точкою на основній/вкладні устілках (тобто між відділяючою стінкою каблука Нь та задньою частиною каблука В^! (див. рисунок 33)), т найвищою точкою на верхній частині взуття.
Пояснення:
— верхня частина 4 — найнижча точка взуття; основної устілки;
— основна/вкладна 5 — висота деталей устілки; верху.
— підошва;
Рисунок 33 — Вимірювання висоти верхньої частини взуття
Визначання роздирального зусилля верхньої частини взуття, підкладки та (або) язичка
Визначають роздиральне зусилля відповідно до одного з наступних методів (який придатний):
EN ISO 3377-2 для шкіри,
EN ISO 4674-1 метод В, для матеріалу із плівковим покривом та текстилю.
Для матеріалу із плівковим покривом та текстилю, використовують випробний зразок якомога більший. Ширин повинна бути від 25мм до 50мм і довжина від 50мм до 200мм, із розрізом довжиною 20мм, розміщеним по центру т паралельно до довших сторін, щоб сформувати випробовувальну частину у формі штанів. Проводят випробовування з постійною швидкістю руху 100мм/хв. Для трикотажних та нетканих матеріалів використовуют найбільший випробний зразок, який можна отримати з взуття.
Визначання механічних (пружно-міцнісних) властивостей під час розтягування матеріалу верхньо частини взуття
Визначають механічні властивості під час розтягування матеріалу верхньої частини взуття згідно з відповідна методом, поданим у таблиці 7.
Таблиця 7 — Механічні властивості під час розтягування
|
Тип матеріалу |
Проведення випробовування |
Механічні властивості під час розтягування |
|
Шкіра зі спилку |
EN ISO 3376:2002а |
Механічні властивості під час розтягування гумиь |
|
|
ISO 2023:1994 |
Розривальне зусилля |
|
Полімерні матеріалиc |
додаток D ISO 4643:1992 |
Модуль 100 % подовження |
|
Видовження у разі розриву |
||
|
a Використовують випробний зразок довжиною l = 90 мм, bi = 25 мм. b Випробний зразок містить будь-які з'єднані текстильні шари. с Видаляють текстильний шар перед випробовуванням. |
||
Визначання стійкості верхньої частини взуття до деформації
Визначають стійкість верхньої частини взуття до деформації відповідно до методів, наведених нижче:
ISO 2023:1994 — додаток Е для гуми (випробний зразок включає будь-які з'єднані текстильні шари)
ISO 4643:1992 —додаток В для полімерних матеріалів (випробовування проводять за температури - 5 °С)
Визначання паропроникності
Метод
Випробний зразок фіксують на верхньому отворі банки, яка містить певну кількість твердого осушувального засобу Ця конструкція вміщується в сильний повітряний потік у необхідні атмосферні умови.
Повітря всередині місткості постійно перемішується осушувачем, який рухається завдяки обертанню банки.
Банку зважують для визначення маси вологи, що безперешкодно пройшла крізь випробний зразок і була поглинен осушувачем.
Устаткування
Банка чи пляшка, з відповідною верхньою частиною, що загвинчується, з круглим отвором, діаметр яког дорівнює діаметру горла банки (приблизно 30мм) (див. рисунок 34).
Тримач, у формі диска, який обертається зі швидкістю (75 ± 5) об./хв за допомогою електричного двигуна Банки ставлять на цей диск так, щоб їх осі були паралельні осі диска та на відстані 67мм від нього (див. рисунок 35)
в
під час визначання паропроникності
Рисунок 34 — Банка, яку застосовують під час Рисунок 35 — Тримач для банки, яку застосовують
0 30
изначання паропроникностіВ
Рисунок 36 — Схематичне зображення устаткування, як
ентилятор, установлений перед горлечком банки, який складається з трьох плоских пластин із площинами нахиленими 120° одна до одної. Площини пластин проходять через поздовжню вісь диску. Пластини повинні мат розміри приблизно від 90мм до 75мм і 90мм по довгій стороні кожної пластини, що знаходиться біля горла банки переміщуючись на відстань не більше ніж 15мм (див. рисунок 36). Вентилятор повинен обертатися (1400 ±100 об./хв. Устаткування потрібно використовувати в атмосферних умовах за температури (23 ± 2) °С, та відносно вологості (50 + 5)%.застосовуютьпід час визначання паропроникност
іСилікагелевий осушувальний засіб, свіжовідновлений не менше ніж 16 год у вентильованій сушильні шафі за температури (125 ± 5) °С, після чого охолодити до температури навколишнього середовища в герметичн закупореній посудині. Гранули кристалів повинні бути такого розміру, щоб вони не могли пройти через решето діаметр отворів якого 2мм.
Силікагель повинен просіюватися перед відновленням, щоб усунути маленькі частинки та пил. Під ча відновлювання установлена температура 130 °С не повинна перевищуватися через ризик зменшення поглинально здатності гелю. Вентилювати сушильну шафу з використовуванням вентилятора не обов'язково, але сушильн шафа не повинна бути герметична; дозволено постійний обмін повітря всередині духовки з повітрям ззовні. Гель н можна використовувати, доки він тепліший за випробний зразок і оскільки в закритій посудині охолодженн повільне, необхідний тривалий час для охолодження.
Ваги, з точністю зважування до 0,001 г.
Секундомір
Інструмент, що вимірює внутрішній діаметр горла банок із точністю до 0,1мм.
Прилад попереднього згинання, містить таке:
