Страница 3: ДСТУ Б EN 1090-1:2014. Виконання сталевих і алюмінієвих конструкцій Частина 1. Вимоги до оцінки відповідності компонентів конструкцій (62633)

Декларування реакції на вогонь має бути згідно з класами і вимогами до випробувань, наведених у EN 13501-1.

В цьому стандарті небезпечні речовини стосуються властивостей матеріалів, пов’язаних із радіоактивним випроміненням або вивільненням кадмію. Необхідно використовувати лише такі складові вироби, в яких будь-яке радіоактивне випромінення або вивільнення кадмію відсутні або перебувають в межах значень, що є допустимими для території запланованого призначення. Випромінення або вивільнення будь-яких небезпечних речовин з матеріалів, що застосовуються у покриттях, не повинні перевищувати максимально допустимі рівні, зазначені у належному Європейському стандарті на матеріал або допустимі рівні, що наведені в національних положеннях країни-члена призначення.

Ударостійкість - це характеристика матеріалу, яка відображає ті ж самі якості сталі, що і ударна в’язкість. Додаткові вимоги відсутні.

В технічних умовах на компонент мають бути визначені будь-які вимоги до захисту від корозії. Див. EN 1090-2 для вуглецевої сталі, EN 1993-1-4 для нержавіючої сталі та EN 1999-1-1 для алюмінію.

Примітка 1. Довговічність компонентів залежить від їх використання, і впливу, якому вони піддаються, та від будь-якого застосованого захисту.

Примітка 2. Показники за характеристиками конструктивних компонентів, виготовлених зі сталі або алюмінію, які були спроектовані та виготовлені належним чином, не схильні до деградації, за винятком випадків, коли є можливість корозії. Корозії можна запобігти, якщо використати системи захисту. Строк служби компоненту забезпечується його адекватним технічним обслуговуванням.

Примітка 3. Для компонентів, які виготовлені з атмосферостійкої сталі, згідно з EN 10025­5 або з нержавіючої сталі згідно з EN 10088, може бути оцінений строк служби. EN 1993-1-4 містить настанову стосовно довговічності нержавіючої сталі.

Примітка 4. EN 1999-1-1 містить настанову щодо довговічності алюмінієвих сплавів. Зазвичай, при експлуатації в нормальних умовах захист від корозії для алюмінієвих компонентів не потрібен.

Примітка 5. В EN 1090-2 та EN 1090-3 містить настанову щодо використання системи захисту від корозії та вимоги для підготовки сталевих та алюмінієвих поверхонь, відповідно, що є попередньою обробкою і передує нанесенню будь-якої захисної системи в залежності від умов впливу навколишнього середовища.

4. МЕТОДИ ОЦІНКИ

   1. Загальні положення

Термін "метод оцінки" вживається для всіх типів методів, які використовуються, аби продемонструвати відповідність вимогам, наприклад, фізичне випробовування, вимірювання геометрії та конструктивні розрахунки, на підтримку яких виконується або ні фізичне випробовування.

При оцінюванні складових виробів необхідно перевіряти, чи відповідають інспекційні документи на використовувані вироби вимогам технічних умов на компонент.

Оцінка складових виробів також має включати перевірку того, чи геометрія виробів коректна, з використанням методів та вимірювальних приладів згідно з 5.3.

Геометричні допуски мають бути виміряні з використанням методів та приладів, обраних з наведеного у ISO 7976-1 та ISO 7976-2, а також згідно з положеннями EN 1090-2 та EN 1090-3. Точність вимірювань має бути оцінено згідно з ISO 17123-1.

Щодо зварюваності можна покладатися на властивості складових матеріалів та компонентів за умови, що вони позначені з посиланням на Європейські технічні умови та інспекційні документи.

Примітка 1. EN 1090-2 містить інформацію щодо зварюваності сталевих матеріалів.

Примітка 2. EN 1999-1-1 та EN 1011-4 надають інформацію щодо зварюваності алюмінієвих матеріалів.

Якщо визначено властивості в напрямку поперек товщини сталевих виробів, їх має бути оцінено згідно з класами якості, зазначеними у EN 10164.

Стосовно ударної в’язкості можна покладатися на властивості щодо межі витривалості, пов'язані з матеріалами та компонентами, використаними як складові вироби, за умови, що вони позначені з посиланням на Європейські технічні умови та інспекційні документи.

Якщо дані на складові вироби відсутні, ударна в’язкість може бути оцінена ударними випробуваннями за Шарпі, виконаними згідно з EN 10045-1. Щодо сталевих компонентів, положення для оцінки результатів випробування надано у EN 1993-1-10.

Випробування ударної в’язкості для алюмінієвих складових виробів не вимагають.

Оцінка конструктивних характеристик має базуватися на наступному:

1. проектування конструкції, і

2. характеристики виготовлення компоненту.

Належне проектування конструкції може бути продемонстровано наступним:

1. розрахунками конструкції, або

2. випробуванням конструкції, підкріпленими розрахунками конструкції для компоненту.

Розрахунки конструкції можуть бути використані для визначення проектних характеристик конструкції компоненту та того, що вимоги, зазначені у завданні на проектування, дотримано.

Проектні розрахунки конструкції мають бути згідно з належними Єврокодами. У загальному випадку, необхідно використовувати наступні:

1. EN 1990, Єврокод: Основи проектування конструкцій;

2. EN 1991, Єврокод 1: Дії на конструкції;

3. EN 1993, Єврокод 3: Проектування сталевих конструкцій (всі належні частини);

4. EN 1994, Єврокод 4: Проектування композитних сталевих і бетонних конструкцій (всі належні частини для сталевих елементів у складі композитних конструкцій);

5. EN 1998, Єврокод 8: Проектування сейсмостійких конструкцій (всі належні частини);

6. EN 1999, Єврокод 9: Проектування алюмінієвих конструкцій (всі належні частини).

Аби визначити конструктивні характеристики компоненту, застосовуються положення з Національних додатків до Єврокодів для країни, де цей компонент буде використано.

Випробування конструкції мають базуватися на Європейських стандартах та супроводжуватися розрахунками конструкції.

Примітка 1. На даний час загального Європейського стандарту щодо випробування конструкції немає.

Примітка 2. Для компонентів, декларування відповідності яких виконується згідно з методом 3b, див. Додаток A, можуть бути застосовними національні положення щодо випробувань конструкції.

Примітка 3. У Додатку А до EN 1993-1-3:2006 та EN 1999-1-4 наведено процедури випробувань для холодноформованих елементів та облицювання

.ДСТУ Б EN 1090-1-201Х

Примітка 4. У Додатку D до EN 1990:2002 наведено положення для оцінки результатів випробування конструкції.

Характеристики виготовлення мають бути оцінено згідно з вимогами в технічних умовах на компонент.

Виробництво компонентів має бути перевірено і оцінено згідно з вимогами до інспекцій стосовно визначеного класу виконання та вимог до відхилень згідно з положеннями EN 1090-2 для сталевих конструкцій та EN 1090-3 для алюмінієвих конструкцій.

В Технічних умовах на конструкцію має бути визначена вся необхідна інформація щодо використовуваних методів оцінки; незалежно від того чи виконувалась оцінка за допомогою розрахунку або випробуванням.

Показник за характеристикою R: Вогнестійкість компоненту може бути оцінена за результатами випробування та згідно з класифікаційним стандартом EN 13501-2, або використовуючи розрахунковий метод, з Єврокодів, перелічених в 5.6.2, із вогневим впливом за стандартним температурним режимом згідно з EN 13501-2.

Показник I: Теплоізолювальна здатність для огороджувальної конструкції може оцінюватись за результатами випробування та класифікаційним стандартом EN 13501-2 або за розрахунковими методами згідно з EN 1994-1-2 за стандартним температурним режимом згідно з EN 13501-2.

В іншому випадку, якщо оцінка вогнестійкості або теплоізолювальної здатності базується на розрахунку за визначеним вогневим впливом, що відрізняється від стандартного температурного режиму, то для позначення класу вогнестійкості не потрібно використовувати літери R або I, оскільки ці позначення використовуються для позначення класифікації з вогнестійкості згідно з EN 13501-2.

Показники за характеристиками E та M: їх оцінювання може бути виконано тільки на основі випробування згідно з класифікаційним стандартом EN 13501-2.

Складові вироби зі сталі та алюмінію відносяться до класу А1 Європейської класифікації за реакцією на вогонь, і додаткова документація не вимагається. Гальванізовані (оцинковані) сталі та компоненти з анодованого алюмінію також відносяться до класу A1.

У разі наявності покриття на конструкції, необхідно продемонструвати, що покриття має пожежну класифікацію, яка задовольняє вимоги до його використання та функціонального призначення. Класифікацію необхідно визначати згідно з EN 13501-1.

Примітка. Характеристики з реакції на вогонь покриттів, застосованих до сталевих або до алюмінієвих конструкцій, для досягнення довговічності або інших цілей, можуть відрізнятися від класу А1. Інформацію щодо реакції на вогонь органічних покриттів для листової сталі надано у EN 14782 і EN 14783

Вимогу з 4.7 є виконаною, якщо складові вироби відповідають Європейським стандартам, зазначеним у EN 1090-2 для сталі чи EN 1090-3 для алюмінію. Додаткових випробувань не вимагають, якщо не використано покриття, для яких можливі викиди не можуть бути оцінені опосередковано шляхом контролю сировинних матеріалів.

Ударостійкість сталевих виробів оцінюється шляхом визначення ударної в’язкості виробу.

Не існує прямого методу випробування довговічності. Довговічність оцінюється непрямим шляхом перевіркою впливу на компонент та оцінкою будь-яких вимог до захисту поверхні, що зазначені в технічних умовах на компонент.

4. ОЦІНКА ВІДПОВІДНОСТІ

   1. Загальні положення

Відповідність компоненту або комплекту вимогам цього стандарту та заявленим значенням (включаючи класи) має бути продемонстровано наступним:

1. початкові випробування типу, див. 6.2, та

2. контроль виробництва на підприємстві виробником, включаючи перевірку та випробовування зразків виробів, відібраних виробником з виробництва згідно з приписаним планом, див. 6.3.

Для цілей випробовування, компоненти або комплекти можуть бути згруповані в сімейства, якщо обрана властивість/обрані властивості є загальними для всіх компонентів всередині цього сімейства.

Сімейство зварних сталевих компонентів може бути охарактеризовано за основним матеріалом та застосованим зварювальним процесом. Матеріали меншої міцності та матеріали, які належать до більш зварюваних, можуть бути віднесені до одного сімейства.

Сімейство зварних алюмінієвих компонентів може бути охарактеризовано за групою матеріалу та застосованим зварювальним процесом, де сплави 7ххх охоплюють всі інші сплави, сплави 6ххх охоплюють сплави 5ххх та 3ххх, а сплави 5ххх та сплави 3ххх можуть розглядатися як одна група.

Незварні компоненти однакового класу виконання можуть розглядатися як сімейство.

Початкові випробування типу - це повний комплекс випробувань або інших процедур для визначення показників зразків виробів, що представляють певний тип виробу. Призначення випробувань - продемонструвати і оцінити, що виробник має можливості надавати компоненти конструкції та комплекти згідно з цим стандартом. Оцінка пов'язана з двома можливими завданнями, які виконує виробник:

1. Початковий розрахунок типу (ITC) для оцінки можливостей проектування конструкції, де виробник повинен декларувати конструктивні характеристики, які обумовлені проектом компоненту;

2. Початкові випробування типу (ITT) для оцінки виробничих можливостей.

Початкові випробування повинні виконуватися:

1. на початку виробництва нового компоненту або використання нових складових виробів (якщо тільки компонент не належить до того ж самого сімейства);

2. на початку застосування нового або модифікованого методу виробництва, якщо це впливатиме на характеристику, що підлягає оцінці;

3. якщо виробництво змінено в бік більш високого класу виконання.

У разі випробування типу компонентів або комплектів, для яких початкова оцінка типу згідно з цим стандартом вже відбулася, може бути скорочено обсяги оцінки типу:

• якщо було встановлено, що показники за характеристиками у порівнянні з вже оціненими компонентами або комплектами не зазнали впливу; або

• згідно з правилами групування в сімейства або прямого розширеного застосування результатів випробувань.