Контролюють усю партію металобрухту.

  1. Контроль металобрухту на наявність вибухонебезпечних речовин (предметів) проводять візуально методом суцільного контролю. Роботи з виявлення і знешкодження вибухонебезпечних ре­човин (предметів) проводять відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.17 [10], ДНАОП 1.2.00-5.01 [11], а та­кож розділу 8.4 цього стандарту.

Контролюють усю партію металобрухту.

  1. Контроль металобрухту на наявність шкідливих хімічних речовин проводить особа, відпові­дальна за проведення цього контролю, що призначена наказом по підприємству.

Контроль здійснюють, щоб виявити сторонні шкідливі хімічні речовини у вигляді рідини, порошків, що можуть міститися в металобрухті.

Контроль проводять візуально, а також використовуючи органолептичні методи визначення запаху.

  1. Відбирання і готування проб для проведення процедури випробовування металобрухту на відповідність технічним вимогам цього стандарту проводять згідно з ГОСТ 28192 (для відходів кольоро­вих металів і сплавів), згідно з ГОСТ 28053 (для стружки кольорових металів і сплавів). Відбирання і готування проб кускового брухту проводять за методиками, погодженими між постачальником і спо­живачем.

Рисунок 1 — Схема перевірки металобрухту, що постачають



  1. Процедуру випробовування металобрухту на відповідність технічним вимогам цього стан­дарту проводять згідно з таблицею 21.

Випробовування металобрухту проводять не менше ніж на двох представницьких пробах, відібраних з партії. За результат випробування беруть середньоарифметичне значення.


Табл иця 21 — Процедура випробовування брухту і відходів кольорових металів та сплавів

№ пор.

Характеристика

Процедура випробовування

1

Визначення засміченості

  1. Оцінення представницької проби.

  2. Представницьку пробу зважують, видаляють з неї всі домішки (металеві та не­металеві), вологу, оливу та зважують повторно.

Значення засміченості (X), у відсотках, обчислюють за формулою:

х= 100^

т

де т —маса представницької проби, кг;

т0 маса проби, яку отримують після видалення всіх домішок, вологи та оливи з представницької проби, кг.

  1. Інші методи, за згодою між постачальником і споживачем.

1.1

Визначення засміче­ності неметалевими матеріалами (ізоляція, пластик, дерево, будівельні, вогне­тривкі матеріали, скло тощо)

  1. Оцінення представницької проби.

  2. 3 представницької проби видаляють неметалеві матеріали та зважують їх. Значення засміченості неметалевими матеріалами (X-,), у відсотках, обчислюють за формулою:

Хи=—-100, т

де т — маса представницької проби, кг;

/т?і — маса неметалевих матеріалів, що їх було вилучено з представницької проби, кг.

  1. Інші методи, за згодою між постачальником і споживачем.

1.2

Визначення засміче­ності металами (вільне залізо чи інші кольорові метали)

1.Оцінення представницької проби.

  1. Із представницької проби видаляють метали, які є засміченістю, та зважують їх. Значення засміченості металами (Х2), у відсотках, обчислюють за формулою:

Х2=^-100, т

де т —маса представницької проби, кг;

т2 маса металу (вільного заліза чи інших кольорових металів), що було вилучено з представницької проби, кг.

  1. Інші методи, за згодою між постачальником і споживачем.

1.3

Визначення вмісту вологи або вологи та оливи

  1. Оцінення представницької проби.

  2. Пробу, що отримують після видалення неметалевих домішок з представницької проби, зважують. Нагрівають до 350 °С (максимально). Витримують за цієї темпе­ратури до постійної маси (масу проби контролюють, періодично зважуючи її, після попереднього охолодження її в ексикаторі).

Вміст вологи або вологи та оливи (Х3), у відсотках, обчислюють за формулою:

X ті~тз.юо,

де m-f маса проби, яку визначають після видалення неметалевих домішок з представницької проби, кг;

т3 маса проби, яку отримують після видалення вологи або вологи та оливи з цієї проби, кг.

  1. Інші методи, за згодою між постачальником і споживачем.

1.4

Визначення вмісту оливи

  1. Оцінення представницької проби.

  2. Пробу, що отримують після видалення неметалевих домішок з представницької проби, зважують, промивають технічними мийними засобами, просушують та зно­ву зважують. Вміст оливи (Х4), у відсотках, обчислюють за формулою:

X4 = m1~m4 -100, т1

де т-і — маса проби, яку визначають після видалення неметалевих домішок з представницької проби, кг;

т4 маса проби, яку отримують після видалення оливи з цієї проби, кг.

  1. Інші методи, за згодою між постачальником і споживачем.



Кінець таблиці 21

№ пор.

Характеристика

Процедура випробовування

2

Визначення вмісту металу

  1. Оцінення представницької проби (візуально, за маркуванням деталей і виробів згідно з ГОСТ 2171).

  2. Вміст металу (ХМе), У відсотках, обчислюють за формулою:

ХМе= 100-Х,

де X—засміченість металобрухту (див. п.1 цієї таблиці).

3

Визначення металургійного виходу металу

  1. Оцінення представницької проби.

  2. Представницьку пробу після видалення засміченості (в тому числі вологи) заг- ружають у тигель під шар попередньо розплавленого флюсу. Плавлення прово­дять з перемішуванням у тигельних печах (газових, електричних), перегрівання розплаву не повинно перевищувати 100 °С.

Примітка 1. Під час плавлення алюмінію та його сплавів використовують флюс: хло­ристий натрій та хлористий калій (1:1) або сильвініт та калієвий електроліт (1:1). Плавлен­ня проводять за температури від 750 °С до 800 °С.

Примітка 2. Під час плавлення міді, латуні, олов’яної бронзи використовують флюс — буру; під час плавлення алюмінієвої бронзи — кріоліт. Температура плавлення не повинна перевищувати: 1150 °С (для міді, алюмінієвої бронзи); 1100 °С (для олов’яної бронзи); 1000 °С (для латуні).

Після повного розплавлення проби метал перемішують, дають відстоятися 2 хв, знімають шлак, виливають у постійну металеву форму. Після остигання метал відокремлюють від шлаку та зважують.

Примітка 3. Зважують не лише отриманий зливок, й окремі корольки металу (сплаву) з розміром не менше ніж 2 мм.

Металургійний вихід металу (Хвих ), у відсотках, обчислюють за формулою:

ХВИ,=^.1ОО,

де т5 маса металу (сплаву), що видобувають під час плавлення шихтового матеріалу; кг;

т — маса представницької проби, кг.

4

Визначення хімічного складу представ­ницької проби

  1. Оцінення представницької проби (візуально, за маркуванням деталей і виробів згідно з ГОСТ 2171).

  2. Від проби, що отримують після видалення всіх домішок з представницької про­би, відбирають лабораторні проби для хімічного аналізу. Хімічний склад визнача­ють за стандартизованими і/або атестованими методиками.

Якщо необхідно, представницьку пробу переплавляють перед аналізуванням.

Примітка. Зразок, відлитий у кокіль під час визначення металургійного виходу, можна використовувати для спектрального аналізу, а відлитий у виливницю — для хімічного аналізу.

5

Визначення розміру, маси окремих фраг­ментів

Розміри окремих фрагментів металобрухту визначають за допомогою засобів ви­мірювальної техніки згідно з ДСТУ 4179 (ГОСТ 7502), ГОСТ 427, ГОСТ 166.

Масу окремих фрагментів металобрухту визначають зважуванням на вагах згідно з ГОСТ 29329.

Допускають проводити вимірювання та зважування за допомогою інших засобів вимірювальної техніки, що не поступаються за точністю зазначеним вище.

Примітка 1. Металобрухт перевіряють за допомогою технічних засобів та засобів вимірювальної техніки, якщо резуль­тати візуального оцінювання спричиняють сумнів.

Примітка 2. Визначення різних показників проводять на одній представницькій пробі. Під час визначення кількох показ­ників необхідно дотримуватися певної послідовності. Наприклад, визначення маси представницької проби ^ визначення вологи ^ визначення засміченості чорними металами ^ визначення металургійного виходу ^ визначення хімічного складу.

  1. Повторні випробовування

Якщо одне або кілька випробувань, зазначених у 13.1.6, незадовільні, то для повторного випро­бовування непідтверджених характеристик допускають відібрати ще дві представницькі проби з партії. Винятком є процедура визначення масової частки вологи (вологу визначають одразу після постачан­ня партії металобрухту до місця приймання).

Якщо результати повторного випробовування представницьких проб задовільні, то партія, що її перевіряють, відповідає вимогам цього стандарту. Якщо результати повторного випробовування пред­ставницьких проб незадовільні, то партія не відповідає вимогам цього стандарту.

  1. Терміни проведення випробовувань

Весь металобрухт приймають із застереженням на проведення контролю на підприємстві-спожи- вачеві.

Протягом п’яти робочих днів з моменту одержання металобрухту споживач зобов’язаний повідо­мити постачальникові результати випробовувань металобрухту.

Зазначений термін (п’ять робочих днів) може бути збільшено до 10 днів у разі, якщо необхідно провести повторні випробовування для підтвердження того, що вид металобрухту, який постачають, відповідає заявленому виду.

  1. Округлення результатів

Під час записування результатів хімічного аналізу або результатів вимірювань число, що є ре­зультатом вимірювання будь-якої величини, зазначеної в цьому стандарті, повинно бути округлене в один етап до того самого числа десяткових знаків, що і відповідний показник у цьому стандарті.

Згідно з цим стандартом потрібно застосовувати такі правила округлення:

  1. якщо цифра, що стоїть відразу ж після останньої цифри, яка зберігається, менша ніж п’ять, то остання цифра, що зберігається, повинна залишитися незмінною;

  2. якщо цифра, що стоїть відразу ж після останньої цифри, яка зберігається, більша ніж п’ять або дорівнює п’ять і наступна за нею цифра відмінна від нуля, то остання цифра, що зберігається, повинна збільшуватися на одиницю;

  3. якщо цифра, що стоїть відразу ж після останньої цифри, яка зберігається, дорівнює п’ять, і за нею стоять лише нулі, то остання цифра, що зберігається, повинна залишитися незмінною, якщо парна, і збільшитися на одиницю, якщо непарна.

  1. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

    1. Брухт і відходи кольорових металів та сплавів приймають партіями. Кожна партія повинна супроводжуватися:

  1. документом про якість (паспортом), який повинен містити:

  • назву підприємства-постачальника;

  • вид металобрухту;

  • марку сплаву або номерне позначення марки сплаву (зазначають, якщо постачання конкретної марки обумовлено між постачальником та споживачем);

  • походження металобрухту;

  • масу партії металобрухту;

  • дату відправлення;

  • номер транспортного засобу (вагона, автомобіля тощо);

  • хімічний склад.

Форму оформлення паспорта зазначено у додатку Д;

  1. посвідченням про радіаційну і вибухову безпеку, оформленим відповідно до додатка А.

Примітка. Посвідчення про радіаційну і вибухову безпеку оформляють у чотирьох примірниках: два направляють транспорт­ному відомству, один із яких закріплюють на видному місці в транспортному засобі; третій екземпляр направляють споживачеві; четвертий залишається на підприємстві, що відправляє брухт і відходи кольорових металів та сплавів;

  1. документом (посвідченням) про дезактивацію (для партії брухту і відходів, що надходять із підприємств, де використовують у виробничому процесі радіоактивні речовини), оформленим згідно з додатком Е;

  2. документом (посвідченням) про знешкодження шкідливих хімічних речовин (для партії брухту і відходів, що надходять із хімічних виробництв), оформленим згідно з додатком Е.

  1. Відповідно до ДСЕПіН 6.6.1-079/211.3.9.001 [5] уся партія брухту і відходів кольорових металів та сплавів, що постачають, перебуваючи у транспортному засобі, повинна пройти перший етап вхідного радіаційного контролю. У разі виявлення металобрухту з рівнем іонізуючого випромінювання, що пе­ревищує встановлені норми, партію не приймають, транспортний засіб відправляють на спеціально відведені майданчики (тупики) для подальшого прийняття рішень разом з органами держсаннагляду згідно з чинними нормативними документами.

  2. Приймання брухту і відходів кольорових металів та сплавів проводять за масою нетто металу.

Маса нетто металу (сплаву) у брухті й відходах кольорових металів і сплавів — різниця між ма­сою брутто і масою транспортного засобу, тари і засміченості.

Для алюмінію, магнію і титану наявність оксидів цих металів є засміченістю.