---

1. важливість для безпечності використання машини;

2. частота користування під час нормальної роботи машини;

3. черговість використання елементів (наприклад, елементів, використовуваних для запуску автомобіля, таких як запалювання, дросель і стартер);

4. функціональний зв’язок між елементами (наприклад, вимикачі склоочисників та склообми- вачів автомобіля).

Названі вище аспекти не виключають один одного, та деякі елементи можуть проявлятися в кількох видах.

У зв’язку з цим індикатори та органи керування повинні бути розміщені таким чином, щоб;

1. важливі і часто використовувані елементи знаходилися в найдоступніших місцях;

2. використовувані один за одним елементи були розміщені поблизу один одного;

3. функціонально пов’язані один з одним елементи були розміщені групами так, щоб візуаль­но і просторово виділятися з поміж інших елементів.

Важливі індикатори та органи керування, використовувані в надзвичайних випадках, повинні бути спроектовані та розміщені таким чином, щоб вони могли використовуватися швидко і точно. Вимоги до пристроїв аварійного вимикання наведено в EN 418.

Органи керування й індикатори повинні бути легко ідентифіковними.

Приклад застосування:

Таблички, умовні позначки, а також інші довідкові написи чи символи повинні бути розміщені на органах керування та індикаторах чи поблизу них таким чином, щоб їх було видно під час при­ведення в дію відповідних органів керування. Зазначені засоби ідентифікації слід розміщувати пе­реважно або вище, або на органі керування чи на індикаторі.

Взаємопов’язані органи керування й індикатори повинні бути розміщені таким чином, щоб був відображений їхній функціональний взаємозв'язок.

Приклад застосування:

Органи керування повинні бути розміщені по можливості ближче до відповідних індикаторів для того, щоб їхній взаємозв’язок був для оператора очевидний.

Напрямок переміщення органу керування повинен збігатися з напрямком, у якому реагує по­в’язана з ним система і/чи рухається індикатор (див. EN 894-2 та prEN 894-3).

У разі появи в системі будь-якого збою він повинен бути виявлений оператором так швидко, як це можливо.

Взаємодія системи «людина — машина» повинна бути спроектована таким чином, щоб забез- печувалася інформативність, — це значить, що оператор повинен мати можливість без утруд­нень розпізнавати необхідні індикатори та органи керування, а також розуміти процес їхнього використання.

Інформація про стан системи, одержувана оператором за запитом, повинна бути представ­лена в його розпорядження без порушення ходу інших процесів.

Приклад застосування:

Система повинна негайно підтверджувати оператору, що вона підкоряється його діям. Якщо виконання затримується, то оператор повинен отримувати про це інформацію. Система повинна миттєво реагувати на вплив оператора на відповідний орган керування. Якщо затримка триває більш як 1 с, то сприйняття взаємозв’язку знижується і потрібне введення відповідної зворотної сигналізації.

Система повинна бути керованою оператором. Це означає, що система та її компоненти в період, коли вона перебуває під безпосереднім контролем оператора, повинна вести операто­ра за завданням. Але власний робочий ритм системи не повинен домінувати над оператором.

Повинна застосовуватися додаткова індикація і додаткові органи керування, якщо така надмірність підвищує безпечність усієї системи.

Приклад застосування:

У певних ситуаціях ефективність та безпечність функціонування системи залежать від мож­ливості надання в розпорядження оператора надлишкової інформації. Важлива інформація повин­на дублюватися з різних джерел. Стосовно органів керування така вимога до системи може поля­гати в тому, щоб заданою функцією можна було керувати з різних місць для забезпечення необхі­дної швидкості, точності, охорони здоров’я і безпеки.

Інформація повинна бути легкодоступною.

Приклад застосування:

Необхідно забезпечити, щоб показання індикаторів перебували в полі зору оператора. Важ­ливі для безпечності і часто запитувані дані повинні бути розміщені на центральних ділянках, де вони найчастіше впадають в око (див. prEN 894-2).

Крім того, слід враховувати, що показання індикаторів можуть бути тимчасово закриті при пев­ному положенні рук оператора.

Необхідні для маніпулювання органами керування переміщення тіла повинні бути зручними для оператора.

Приклад застосування:

Простір між окремими органами керування повинен бути оптимальним для забезпечення ефективного маніпулювання ними: занадто велика відстань може вимагати непотрібних пере­міщень, а занадто мала може викликати їх випадкове приведення у дію. Для встановлення опти­мального простору необхідно враховувати специфічні характеристики кожного окремого органу керування, а також всі обставини, за яких органи керування повинні приводитися в дію; наприк­лад, деякі системи приводяться в дію операторами з надягнутими рукавичками.

Поширені стереотипи та інші припущення оператора про те, як функціонує система «людина — машина», справляють значний вплив на оператора, коли він визначатиме, як він буде використо­вувати певний орган керування чи індикатор. Слід очікувати, що оператори у стресових ситуаціях будуть піддаватися поширеним стереотипам навіть у тому випадку, якщо вони відповідно до рівня своєї підготовки повинні діяти протилежним чином.

Функціонування, переміщення і положення органів керування та індикаторів повинні відпові­дати очікуванням оператора, які склались у нього під час попередньої роботи чи підготовки.

Приклад застосування:

При застосуванні зазначеного принципу важливо, щоб очікування походило із звичайних пра­вил. Певний стереотип полягає, наприклад, у тому, що необхідно повертати лімб за годинниковою стрілкою для збільшення значення на індикаторі, а орган керування переміщати вгору чи вправо для збільшення значення.

Функціонування, переміщення і положення органів керування та індикаторів повинні відпові­дати очікуванням, що ґрунтуються на практичному досвіді використання систем.

Приклад застосування:

Через деякий час у оператора виробляється звичка до певного часу реакції системи і розви­ваються відповідні очікування. Тому схожі операції повинні відповідати основному зразку щодо часу реагування. Оператор повинен бути поінформований, якщо час реакції системи відрізняється від очікуваного.

Схожі елементи системи «людина — машина» повинні функціонувати узгоджено один з одним.

Приклад застосування:

Розміщення, призначення і переміщення органів керування, індикаторів та інших пристроїв усередині системи чи всіх систем повинні бути узгодженими. Наприклад, функціонально ідентичні органи керування та індикатори повинні бути розміщені в однаковому порядку.

Повинна застосовуватися узгоджена система команд і символів.

Система вважається нечутливою до помилок, якщо необхідний результат, незважаючи на до­пущену помилку керування, досягається без корекції або з мінімальною корекцією.

Системи повинні мати можливість контролю помилок і пропонувати оператору засоби для їх виправлення.

Приклад застосування:

У випадку, якщо система може кількома способами виправити помилку оператора, то опера­тор повинен мати можливість вибору з цих способів. При цьому необхідно інформувати операто­ра щодо правильного способу його дій.

У критичних ситуаціях у розпорядженні оператора повинно бути достатньо часу для забезпе­чення оптимального оброблення інформації про помилку. У разі появи в системі помилки вона по­винна бути негайно виявлена оператором. Повідомлення про помилки повинні бути зрозумілими. Оператор повинен мати змогу здійснювати необхідні дії без тривалого оброблення інформації і використання посібників тощо. Оператор повинен мати можливість вибору між стислою та док­ладною інформацією про помилку.

Система повинна забезпечити оператору достатньо часу для надійного виправлення кожної помилки.

Приклад застосування:

Необхідно забезпечити, щоб оператор мав достатній час для ідентифікації всіх помилок і здійснення відповідних коригувальних дій, перш ніж вплив помилок буде мати критичні наслідки.

Вказівки щодо зведення до мінімуму імовірності ненавмисного приведення в дію органів ке­рування, містить pr EN 894-3.

Система вважається здатною до індивідуалізації та вивчення, якщо її можна настроїти для індивідуальних потреб.

Система повинна бути досить гнучкою, щоб її можна було налагодити для конкретного опе­ратора згідно з загальними фізіологічними параметрами і психологічними характеристиками, здат­ністю до навчання та відмінностями в загальній культурі.

Приклад застосування:

По можливості, оператор повинен бути здатним впливати на швидкість взаємодії.

Досвідчений оператор повинен бути здатним змінювати реакцію системи так, щоб вона відпо­відала рівню його досвіду. Недосвідчений оператор також повинен мати можливість настроювати рівень реакції системи на прийнятний для нього рівень.

У складних системах оператору повинна бути забезпечена можливість вибору між стислою та докладною інформацією про систему.

Більшість органів керування повинні однаково добре приводитися в дію обома руками. У ви­падку, якщо органи керування потребують точного та/чи швидкого приведення їх у дію, повинна або забезпечуватися можливість маніпулювання обома руками, або вони повинні бути спроектовані таким чином, щоб точне та/чи швидке приведення в дію забезпечувалося рукою, маніпулювання якою не є зручною для людини.ДОДАТОК A
(інформаційний)

ОБРОБЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ЛЮДИНОЮ

А.0 Вступ

Багато критеріїв та принципів ергономіки базуються на знаннях, досягнутих в області систе­ми «людина — машина» та загальної психології. Цей додаток містить огляд основних принципів оброблення інформації людиною. Однак слід звернути увагу, що внаслідок швидкого прогресу те­орії і практики в цій області існує багато різних підходів до розгляду цього питання. Тому викладе­не нижче повинне розглядатися як зіставлення існуючих точок зору.

При цьому підході людська психіка розглядається як система оброблення інформації. В цій системі розрізняються три підсистеми, що перебувають у взаємодії одна з одною, а саме:

1. система сприйняття;

2. пізнавальна система;

3. рухова система.

Хоча, як зазначено вище, є відмінності між системами оброблення інформації, важливо до­дати, що деякі з них часто згладжуються оператором в реальній ситуації. Тому головне, що людська діяльність завжди відображає взаємодію і комбінацію багатьох підсистем оброблення інформації і що така взаємодія може призвести до непередбачуваних результатів.

А.1 Огляд

Нижченаведене містить такі розділи: увага, сприйняття, мислення, рухові фактори та факто­ри, що впливають на роботу. Через тісний взаємозв’язок між системами, які розглядаються в кож­ному розділі, послідовність викладення була обрана трохи довільно і, головним чином, з евристич­них міркувань. Наприклад, пам’ять розглядається в розділі про пізнавальну систему, хоча, як зазначено вище, характеристики пам'яті розглядаються також у таких системах, як увага, очікуван­ня тощо.

А.2 Увага

У багатьох ситуаціях, наприклад, під час яких оператор включений у систему «людина — ма­шина», він може розглядатися як одноканальний процесор, здатний одночасно обробляти інфор­мацію лише з декількох нечисленних джерел.

Звичайно увага прив'язана до двох основних джерел — внутрішнього світу, тобто думок і со­матичних відчуттів, і зовнішньому світу. Через те, що увага має обмежений ресурс, може виник­нути конкуренція при її використанні. Так, наприклад, у зайнятого думками чи рішеннями опера­тора може знизитися увага до подій у навколишньому середовищі. Отже, системи «людина — ма­шина» повинні бути спроектовані таким чином, щоб вони не пред’являли надмірних вимог до ре­сурсів уваги оператора.

А.2.1 Навмисна і мимовільна увага

Корисно розрізняти навмисну, чи контрольовану, увагу та увагу оператора, що загострюється зовнішніми чи внутрішніми подразниками. У багатьох ситуаціях у системі «людина — машина» ре­сурси контрольованої уваги оператора зосереджені на прийнятті рішення. Коли з’являється силь­ний чи несподіваний зовнішній сигнал, оператор швидко змінює предмет своєї уваги і звертаєть­ся до джерела сигналу. Подібні ситуації можуть вплинути на працездатність оператора; отже не­обхідно, щоб аварійні сигнали і т.ін. без потреби не з'являлися і не відволікали людей, для яких вони не призначені. Увага оператора також може автоматично спрямовуватися на власні фізіо­логічні відчуття, наприклад больові подразнення чи відчуття, обумовлені стресом. Подібні відчут­тя можуть знизити навмисну увагу, спрямовану на виконання завдання.