Випробування треба виконувати на пристрої, що працює за номінальної підведеної теплоти. Усі вимірювання треба виконувати, якщо досягнуто теплової рівноваги. Рекомендовано, щоб для цього випробування пристрій був розміщеним у кімнаті, де температура навколишнього сере­довища становить приблизно 20 °С.

У кінці випробування треба перевірити, щоб максимальне зростання температури POCED не перевищувало меж, зазначених у 6.3.3.

  1. Випробування 2

Це випробування виконують, якщо згідно з інструкціями виробника щодо встановлення по­трібно, щоб POCED було розміщено в іншій трубі, перехідній втулці або ізоляційному матеріалі, якщо вона проходить через займисту стіну або стелю.

Пристрій установлюють відповідно до 7.1.6.3. Труба, перехідна втулка або ізоляційний матері­ал, у який вкладено POCED, має бути встановлено відповідно до інструкцій виробника. Ця труба, перехідна втулка або ізоляційний матеріал мають бути такими, щоб їхні розміри були відповідними, їх треба встановлювати так, щоб вони вміщували секцію POCED, довжина якої становить 350 мм, як зазначено для цього пристрою в інструкціях виробника.

Треба приєднати припій термоелементів (термопар) до зовнішньої поверхні труби, перехідної втулки або ізоляційного матеріалу, а потім накласти на трубу, перехідну втулку або ізоляційний матеріал шар ізоляції завтовшки 25 мм. Термоелементи (термопари) треба використовувати згідно з EN 60584-1:1995 із межами точності термоелектрорушійної сили відповідно до класу 2 EN 60584-2:1993.

До пристрою треба подати один із газів порівняння, зазначених у 7.1.1, відповідно до їхніх категорій та відрегулювати відповідно до 7.1.3.2.1.

Випробування треба виконувати на пристрої, що працює за номінальної підведеної теплоти. Усі вимірювання виконують, якщо досягнуто теплової рівноваги. Рекомендовано, щоб для цього випробування пристрій був розміщеним у кімнаті, де температура навколишнього середовища становить приблизно 20 °С.

У кінці випробування треба перевірити, щоб максимальне зростання температури на зовніш­ній поверхні труби, перехідної втулки або ізоляційного матеріалу POCED не перевищувало меж, зазначених у 6.3.3.

  1. Запалювання, перехресне загорання та стабільність полум’я

    1. Запалювання та перехресне загорання

      1. Випробування з усіма газами

Ці випробування виконують на устаткованні в холодному стані й на устаткованні в стані теплової рівноваги в умовах відсутності вітру.

Установлювати устатковання треба так:

  1. Стінний термінал:

• 1) пристрій треба приєднати до димоходу з максимальним еквівалентним опором, зазначе­ним виробником. У цьому разі 3 пальникові пристрої функціюватимуть разом;

2) пристрій треба приєднати до димоходу з мінімальним еквівалентним опором, зазначеним виробником. У цьому разі функціюватиме тільки пальник, який перебуває якнайдалі від робочого вентилятора.

  1. Вертикальний димохід:

  1. пристрій треба приєднати до димоходу заввишки 1 м і димоходу з мінімальним та макси­мальним еквівалентними опорами, зазначеними виробником. У цьому разі 3 пальникові пристрої функціюватимуть разом, а випробування повторюватимуть тільки на пальнику, який перебуває якнайдалі від робочого вентилятора.

Пальниковий(-і) пристрій(-ої) треба спочатку відрегулювати відповідно до 7.1.3.2.1, а ви­пробування, описані в 7.3.4.1.1 с)—е) виконувати на демпфері пристрою, установленому для за­безпечення поперемінного максимального та мінімального операційних всмоктувань у пристрої, зазначеному виробником.

  1. Випробування 1

Пальниковий(-і) пристрій(-ої) мають постачати з відповідними газами порівняння та гранични­ми газами (див. таблицю 6) за нормального тиску, зазначеного в 7.1.4.

За цих умов подавання треба перевіряти правильність запалювання основного(-их) пальника(-ів) або запалювального(-их) пальника(-ів), основного(-их) пальника(-ів) запалювальним(и) пальником(-ами), а також перехресного загорання різних частин пальника(-ів).

  1. Випробування 2

Для цього випробування початкові регулювання пальника та запалювального пальника не змінюються і до пальникового(-их) пристрою(-їв) треба подати газ порівняння з тиском на вхідному(- их) отворі(-ах) пальникового пристрою, зниженим до 70 % від нормального тиску або мінімального тиску, зазначених у 7.1.4, залежно від того, який із них менше.

За цих умов подавання треба перевіряти правильність запалювання основного(-их) пальника(-ів) або запалювального(-их) пальника(-ів), основного(-их) пальника(-ів) запалювальним(и) пальником(-ами), а також перехресне загорання різних частин пальника(-ів).

  1. Випробування З

Без змінення початкового регулювання пальника чи запалювального пальника, відповідні граничні гази відриву полум'я та проскакування полум’я мають замінюватися послідовно на газ порівняння, а тиск знижуватися на вхідному(-их) отворі(-ах) пальникового пристрою до міні­мального тиску, зазначеному в 7.1.4.

За цих умов подавання треба перевіряти правильність запалювання основного(-их) пальника(-ів) або запалювального(-их) пальника(-ів), основного(-их) пальника(-ів) запалювальним(и) пальником(-ами), а також перехресного загорання різних частин пальника(-ів).

  1. Зменшення полум’я запалювального пальника

Це випробування треба виконувати як на установці в холодному стані, так й установці в стані теплової рівноваги в умовах відсутності вітру відповідно до 7.1.6.2.

Пальниковий пристрій спочатку регулюють відповідно до 7.1.3.2.1 та подають до нього відповідні гази порівняння (див. таблицю 6) за номінальної підведеної теплоти.

Рівень газу запалювального пальника потім зменшують до потрібного мінімального значення, щоб зберігати відкритою подавання газу до основного пальника.

Необхідного зниження рівня газу в запалювальному пальнику можна досягати за допомогою: а) регулювання пристроєм(-ями) регулювання рівня запалювального пальника, за наявності, або якщо це є неможливим;

Ь) пристрою регулювання, умонтованого з цією метою в пристрій подавання газу запалюваль­ного пальника.

Потім перевіряють правильність запалювання основного(-их) пальника(-ів) запалювальним(и) пальником(-ами).

Якщо запалювальний пальник має кілька портів, які ймовірно блокуються, випробування виконують на всіх заблокованих отворах запалювального пальника, за винятком, який визначає давач полум'я.

  1. Недостатнє закриття газового клапана нижнього потоку основного пальника

Це випробування треба виконувати як на установці в холодному стані, так й установці в стані теплової рівноваги в умовах відсутності вітру відповідно до 7.1.6.2. Пальниковий пристрій спочатку регулюють відповідно до 7.1.3.2.1 та подають до нього відповідні гази порівняння (див. таблицю 6) за номінальної підведеної теплоти з автоматичним газовим клапаном нижнього потоку в основному газопроводі, що перебуває у відкритому положенні. Треба перевірити правильність запалювання системи.

  1. Випробування затриманого запалювання

. Це випробування виконують як з установкою в ^холодному стані, так й установкою в стані теплової рівноваги в умовах відсутності вітру відповідно до 7.1.6.2 за мінімального всмоктування, зазначеного виробником.

Пальниковий пристрій спочатку регулюють відповідно до 7.1.3.2.1 та подають до нього відпо­відні гази порівняння (див. таблицю 6) за номінальної підведеної теплоти.

Потім перевіряють запалювання запалювального пальника чи основного пальника, якщо він запалюється безпосередньо. Випробування повторюють із поступовим затриманням до максималь­ного значення, на 50 % довше, ніж час безпечної роботи, зазначений виробником.

Для затримання запалювання треба буде забезпечити незалежний контроль автоматичних відсічних клапанів основного газу або пускового газу та функціювання пристрою запалювання. Відповідний пристрій треба використовувати для забезпечення подавання напруги, незалежно від автоматичної системи керування пальником, до відповідного(-их) газового(-их) клапана(-ів) і до пристрою запалювання. Щодо безпеки затримання запалювання потрібно збільшувати поступово.

Пальниковий пристрій не повинен мати будь-яких пошкоджень, які ймовірно впливатимуть на безпечність роботи.

  1. Стабільність полум’я

Установлювати устатковання треба так:

  1. Стінний термінал:

  1. пристрій треба приєднати до димоходу з максимальним еквівалентним опором виробни­ка. У цьому разі 3 пальникові пристрої функціюватимуть разом;

  2. пристрій треба приєднати до димоходу з мінімальним еквівалентним опором виробника. У цьому разі функціюватиме тільки пальник, розміщений якнайдалі від робочого венти­лятора.

  1. Вертикальний димохід:

Пристрій треба приєднати до вертикального димоходу з мінімальним та максимальним еквіва­лентними опорами, зазначеними виробником. У цьому разі 3 пальникові пристрої функціюватимуть разом, а випробування повторюватимуть тільки на пальнику, розміщеному якнайдалі від робочого вентилятора.

Пальниковий(-і) пристрій(-ої) спочатку регулюють відповідно до 7.1.3.2.1, а випробування, опи­сані в 7.3.4.2 с)—d), виконують на демпфері пристрою, установленому для забезпечення поперемін­ного максимального та мінімального операційних всмоктувань у пристрої, зазначеному виробником.

  1. Випробування 1

Без змінення початкового регулювання основного пальника чи запалювального пальника відповідні граничні гази відриву полум'я та проскакування полум’я замінюються послідовно на газ порівняння, а тиск знижують на вхідному отворі пальчикового пристрою до мінімального тиску, зазначеному в 7.1.4.

За цих умов треба перевірити, щоб полум'я було стабільним на всіх запалених пальниках.

  1. Випробування 2

Без змінення початкового регулювання основного пальника чи запалювального пальника від­повідні граничні гази відриву полум’я та проскакування полум’я замінюють послідовно на газ по­рівняння, а тиск збільшують на вхідному(-их) отворі(-ах) пальникового пристрою до максимального тиску, зазначеного в 7.1.4.

За цих умов треба перевірити, щоб полум’я було стабільним на всіх запалених пальниках.

  1. Регулятор тиску

Якщо пальниковий пристрій має регулятор, регулюють за потреби забезпечення номінального значення підведеної теплоти для газу порівняння за нормального тиску, зазначеного в 7.1.4. Дотримуючи початкові налаштування, тиск подавання змінюють у межах відповідних мінімального



та максимального значень. Це випробування виконують для всіх газів порівняння, для яких регу­лятор не виведено з ладу. »

  1. Горіння

    1. Загальні положення

Якщо в окремих випробуваннях не зазначено іншого, установлювати треба так:

  1. Стінний термінал:

  1. пристрій треба приєднати до димоходу з максимальним еквівалентним опором, зазначе­ним виробником. У цьому разі 3 пальникові пристрої функціюватимуть разом;

  2. пристрій треба приєднати до'димоходу з мінімальним еквівалентним опором, зазначе­ним виробником. У цьому разі функціюватиме тільки пальник, розміщений якнайдалі від робочого вентилятора.

  1. Вертикальний димохід:

  1. пристрій треба приєднати до димоходу заввишки 1 м і вертикального димоходу з міні­мальним та максимальним еквівалентними опорами, зазначеними виробником. У цьому разі 3 пальникові пристрої функціюватимуть разом, а випробування повторюватимуть тільки на пальнику, розміщеному якнайдалі від робочого вентилятора.

Пальниковий(-і) пристрій(-ої) спочатку регулюють до номінальної підведеної теплоти відповідно до 7.1.3.2.3.

Продукти згорання збирають так, щоб типовий зразок було визначено без впливу на харак­теристики й концентрації оксиду вуглецю (чадного газу) та діоксиду вуглецю (вуглекислого газу).

Концентрацію чадного газу CO треба вимірювати інструментом, здатним визначати концен­трації чадного газу в межах між 5 • 10'5 та 100 • 10'5 частинами за об’ємом.

Концентрації чадного газу CO та вуглекислого газу СО2 треба вимірювати методом, який має точність у межах ± 6 %.

Для всіх випробувань зразок беруть, якщо установка досягла теплової рівноваги, доки вона функціює за визначених умов.

Концентрацію чадного газу CO в сухих, без домішок повітря, продуктах згорання (нейтральне горіння) обчислюють за формулою (9):

4co,n _ 4:o2,n


^со.м

Ч?О2


О)



де Vco,n — концентрація CO в сухих, без домішок повітря, продуктах згорання, виражена у відсотках;

'/co2,n — розрахунковий уміст СО2 в сухих, без домішок повітря, продуктах згорання,

виражений у відсотках;

^со.мі Vco2,m — концентрації оксиду вуглецю (чадного газу) та діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) відповідно, виміряні як зразок під час випробовування горіння, обидві концентрації виражено у відсотках (%).

Значення УсоN (нейтральне горіння) наведено для випробувальних газів у таблиці 9.

Таблиця 9 — Значення /С02N

Познака газу

G 110

G 20

G 21

G 25

G 26

G ЗО

G 31

'/co2,n

7,6

11,7

12,2

11,5

11,8

14,0

13,7



Концентрацію CO в сухих, без домішок повітря, продуктах згорання Vco>n також можна обчис­лювати за формулою (10):

21
^C0.N=57-U ^О.М. (Ю)