---

Познаки:

1 — небезпека здавлювання;

2 — небезпека порізу;

З — рухоме лезо;

4 — рухомий фіксатор;

5 — нерухома огорожа.

Примітка. Значення А та В — див. таблицю 2.

Рисунок 2 — Отвір подачі в нерухомій огорожі

з передньої сторони гільйотинних ножиць

Таблиця 2 — Висота отвору подачі та відповідні мінімальні безпечні відстані

Кінець таблиці 2

Примітка. Пояснення А та В — див. рисунок 2.

Для гільйотинних ножиць з висотою отвору подачі А понад 38 мм рекомендовано блокувальну огорожу або ЕЧЗУ з використанням ЗП АОЕ.

За — Приклад убезпечення з використанням нерухомої огорожі

Познаки:

1 — машина;

2 — світлова завіса;

З — зона розпізнавання;

4 — робочий стіл.

ЗЬ — Приклад убезпечення з використанням світлової завіси

Рисунок 3 — Захисні пристрої, встановлені на гільйотинних ножицях
для запобігання доступу з передньої сторони та з боків

1. блокувальні огорожі (див. EN 292, EN 953, EN 1088, 5.3.3.2, 5.3.3.3, 5.3.6.2),

2. електрочутливі захисні пристрої (див. EN 61496-1, prEN 61496-2, 5.3.3.4, 5.3.6.3).

5.3.3 Доступ з передньої сторони

Обрана комбінація методів убезпечення має захищати весь персонал (тобто тих, хто має до­ступ до небезпечної зони під час експлуатування, налагоджування, технічного обслуговування, чи­щення та оглядання стану) відповідно до 4.2.

Встановлювані огорожі та захисні пристрої мають бути апаратно сполучені з системою керу­вання гільйотинних ножиць відповідно до категорії, що необхідно для таких огорож та, пристроїв.

Фронтальний виступ робочого стола машини має виходити за межі передньої захищеної зони.

Потрібно дотримуватись співвідношень між розмірами отвору подачі та відстанню до найближ­чої небезпечної точки (фіксатор пластини/лінія відтину), наведених у таблиці 2 (див. також рису­нок 2).

Застосування нерухомої огорожі усуває можливість доступу спереду до небезпечної зони гільйотинних ножиць (найближча небезпечна точка), що утворюється рухомим лезом та фіксато­ром пластини. Нерухомі огорожі повинні відповідати вимогам EN 292, EN 953 та 5.3.2, 5.3.5, 5.3.6.1. їх потрібно надійно закріплювати на машині. Розміри отворів, що надають доступ до небезпечних зон, та співвідносні з ними відстані безпеки мають відповідати таблиці 4 EN 294:1992.

Конструкція нерухомої огорожі має забезпечувати достатній візуальний контроль лінії відтину.

Необхідно унеможливити доступ до небезпечної зони через щілини або прорізі на поверхні робочого столу (див. також таблицю 2)

Блокувальні огорожі без замикання мають відповідати EN 953 та запобігати, спільно з неру­хомими огорожами, доступу до небезпечної зони (фіксатори, лінія відтину) впродовж будь-якого небезпечного руху. Вмикання робочого ходу має бути неможливим перш ніж захисна заслінка буде закрита. Задіяні блокувальні пристрої мають відповідати EN 1088 за проектом та конструкцією та відповідати вимогам 6.2.2. EN 1088:1995. Пов'язана з ними система керування гільйотинних но­жиць має відповідати категорії 4 EN 954-1:1996. Блокувальні огорожі без замикання має бути роз­міщено так, щоб оператор не мав часу дістатися небезпечної зони, поки не припиниться будь-який небезпечний рух в інструментальній зоні. За основу для розрахунку безпечної відстані беруть по­вний час реакції гільйотинних ножиць на команду зупинення та швидкість пересування операто­ра. Див. EN 999 та додаток А.

ЕЧЗУ із застосуванням ЗП АОЕ у вигляді світлової завіси мають відповідати таким вимогам: а) світлові завіси та захисні промені повинні відповідати типу 4 відповідно до 4.2.2.5 EN 61496-1:1997; проект та конструкція — згідно з prEN 61496-2:1997. Елементи безпечності системи керування гільйотинних ножиць мають відповідати категорії 4 EN 954-1:1996;

2. доступ до небезпечної зони може бути можливим лише через зону розпізнавання світло­вої завіси. Додаткова захисна огорожа повинна унеможливлювати доступ до небезпечної зони у будь-якому іншому напрямку. Мінімальну безпечну відстань у разі встановлення світлової завіси визначають за додатком А;

3. за проектом гільйотинних ножиць потрібно забезпечити, щоб стіл подачі унеможливлював перебування персоналу між світловою завісою та зоною небезпеки (див. рисунок 4). Проміжок між фронтальним світловим променем та столом має відповідати максимальній відстані, зазначеній у таблиці 2. Мінімальну безпечну відстань для розташування фронтального світлового променя ви­значають відповідно до додатка А з урахуванням додаткової відстані С, наведеної на рисунку 4;

4. необхідно унеможливити увімкнення небезпечного руху, якщо частина тіла оператора пе­ретинає світлову завісу;

5. органи встановлення в початковий стан потрібно розташувати у місці, з якого чітко доступна зору небезпечна зона. Неприпустимо застосування більш ніж одного пристрою керування скидан­ням для кожної зони розпізнавання. Якщо гільйотинні ножиці і з тильної сторони обладнано ЗП АОЕ, для кожної із зон розпізнавання потрібно встановити окремий вимикач.

ЕЧЗУ з ЗП АОЕ у вигляді світлових завіс має бути розміщено так, щоб оператор не мав часу дістатися небезпечної зони, поки не припиниться будь-який небезпечний рух в інструментальній зоні. За основу для розрахунку безпечної відстані беруть повний час реакції гільйотинних ножиць на команду зупинення та швидкість пересування оператора. Див. EN 999 та додаток А. Мінімальна безпечна відстань має бути не менше ніж 100 мм.

Рисунок 4а

Рисунок 4Ь

Я

Якщо 40 < A 2 55, то S* = (к • 7) + 450.

Якщо 55 < А і 100 то S* = (к ■ 7) + 850.

кщо А < d, тоді S* = S = (к • 7) + С (див. таблицю А1).

Якщо А > d тоді S* = (к ■ 7) + С (див. таблицю А1).

Мінімальні безпечні відстані S та S* мають бути не менше ніж 100 мм. Значення розпізнавальної здатності, а також про­міжку між фронтальним світловим променем та столом мають бути не більше ніж 100 мм.

П

7. — лінія відтину;

— тильна сторона;

— калібри;

— світлова завіса;

— нерухома огорожа.

ознаки:

1. — машина;

2. — промінь;

3. — фіксатор;

4. — світлова завіса;

5. — передня частина стола;

6. — точка небезпеки (відрахункова для обчислення S* та S);

Рисунок 4 — Приклади убезпечення з використанням,світлової завіси

Конструкція тильних калібрів (приводних чи ні) та тильних опор заготовки (за наявності) має унеможливлювати доступ під лезом для їхнього налагодження.

Нерухомі огорожі повинні запобігати доступу до небезпечних зон, утворюваних лезами та фіксаторами з боків машини (див. рисунок 3).

Потрібно усунути можливість доступу з тильної сторони до рухомого леза та приводних тиль­них калібрів й допоміжного обладнання (див. рисунок 5). Це здійснюють використанням одного чи кількох із наступних засобів:

1. нерухомі огорожі (див. EN 294, EN 953 та 5.3.6.1);

2. блокувальні огорожі або блокувальні пристрої в поєднанні з нерухомими огорожами (див. EN 953, EN 1088 та 5.3.6.2);

3. ЕЧЗУ з ЗП АОЕ (див. EN 61496-1, prEN 61496-2 та 5.3.6.3).

Якщо робота з нерухомими огорожами неможлива, необхідно передбачити блокувальні ого­рожі або ЕЧЗУ з ЗП АОЕ.

Нерухомі огорожі у тильній частині машини застосовують для унеможливлення доступу до лез та приводних калібрів ззаду, водночас надаючи змогу вивільнення розрізаного листового металу до безпечного місця. Співвідношення між розміром отвору під нерухомою огорожею та відстанню від краю огорожі до найближчої небезпечної точки та комбінація засобів безпеки мають відповідати безпечній відстані за EN 294. Отвір у нерухомій огорожі має відповідати безпечним відстаням відповідно до таблиці 4 EN 294:1992 та EN 811.

У разі обладнання блокувальними огорожами, якщо огорожа відкрита, всі небезпечні рухи ма­ють зупинятися. Потрібно забезпечити, щоб до моменту закривання захисного заслону леза, при­водні тильні калібри та допоміжне устатковання не могли бути урухомлені, тобто огорожа має бло­куватися згідно з EN 1088. Якщо всередину захищуваної зони можливий доступ всього тіла, необхідно встановити окремий пристрій скидання. Функції скидання та блокування мають як мінімум задовольняти вимозі О + М (один канал контрольований), наприклад, один вимикач типу примусового розімкнення ланцюга, з’єднаний з додатковим(и) реле. Пристрій скидання потрібно розмістити поза зоною досяжності із захищуваного сектору, у зоні прямого візуального контролю захищуваної ділянки.

Якщо передбачене ЕЧЗУ на основі ЗП АОЕ, він має унеможливити доступ з тильної частини гільйотинних ножиць до небезпечно рухомого леза, приводних тильних калібрів та допоміжних приладів. У такій системі треба застосовувати не менше ніж два окремих світлових промені (див.6.1.4 EN 999:1998). Обов’язкова безпечна відстань до найближчої точки перехоплення має бути не менше ніж 1000 мм за застосування трьох променів й не менше ніж 1200 мм — за засто­сування двох променів. Або безпечні відстані обчислюють, виходячи із загального часу реакції гільйотинних ножиць на команду зупинення та швидкості пересування оператора згідно з EN 999 та додатка А. Згідно класифікації EN 61496-1 та prEN 61496-2, це має бути не менше ніж тип 2, якщо лише не було отримано кілька світлових променів від єдиного випромінювача/приймача (у цьому випадку застосовують тип 4). Такі ЗП АОЕ типу 2 треба випробовувати автоматикою на кожній машині в увімкненому стані, а у випадку множинного світлового променя — від єдиного випромінювача/приймача, пристрій бажано встановити на спеціальній станині. На тильній стороні гільйотинних ножиць потрібно обладнати пристрій скидання (див. 5.4.1.2).

Функція скидання має як мінімум задовольняти вимозі О + М (один канал контрольований). Пристрій скидання потрібно розмістити поза зоною досяжності із захищуваного сектора, у зоні пря­мого візуального контролю захищуваної ділянки.

У разі вибору одноциклового робочого режиму гільйотинних ножиць, буде можливим лише одиничний прохід леза та фіксатора, навіть за постійно увімкненого органу керування

.

Рисунок 5 — Приклад ЕЧЗУ на основі ЗП АОЕ у поєднанні

з тильними боковими огорожами (див. 5.3.6.3)

Необхідно передбачити засоби фіксації листового матеріалу перед процесом розрізання.

5.4 Система керування та моніторингу