---

Випробний зразок має бути розміщено вертикально між валиками випробувальної машини й відповідними розтягуванню чи стискуванню прикладеними навантаженнями. Відмірювану довжи­ну /?₀ (приблизно 0,6ft) має бути розміщено посередині висоти випробного зразка і не ближче ніж b/З від навантажених кінців випробного зразка (див. рисунок 7).

Познака:

1 — напрямок волокна.

Рисунок 6а — Випробний зразок конструкційної деревини

Рисунок 6Ь — Випробний зразок

склеєної шаруватої деревини

Рисунок 7 — Принцип випробовуванняВикористовуване устатковання має забезпечувати вимірювання навантаги з точністю до 1 % від прикладеної до випробного зразка чи для навантаги менше ніж 10 % від прикладеної максимальної навантаги — 0,1 % від прикладеної максимальної навантаги.

Випробний зразок має бути навантажено концентрично.

Примітка 1. Таке навантаження може бути досягнуто сферичним розміщенням головок навантаги (див. також додатки А і В).

У разі випробування на стискування після прикладання початкової навантаги навантажувальні головки має бути заблоковано, щоб попередити обертання чи кутовий рух під час випробовуван­ня.

Примітка 2. Відповідні пристрої зазначено в додатку А.

У разі будь-якого випробування на розтягування чи стискування поздовжню вісь випробного зразка має бути суміщено з віссю випробувальної машини та встановлено так, щоб не було ніяких початкових навантажень випробного зразка, крім тих, що пов’язані з вагою випробного зразка й устатковання.

У разі випробування на розтяг суцільної деревини випробний зразок повинен мати закріплені кінці, вісь штифта має бути паралельною напрямку волокна випробного зразка.

Навантагу F має бути застосовано з постійною швидкістю поперечного руху головки під час випробовування. Швидкість навантаження має бути відрегульовано так, щоб максимального на­вантаження /^c.go.max.est або F_t,₉₀,max було досягнуто за (300 ± 120) с.

Примітка 3. Цю швидкість має бути визначено за результатами попередніх випробувань. Мета випробувань полягає в тому, щоб час досягнення F_max для кожного зразка становив 300 с.

Примітка 4. Залежність між F_c9o.max.est та Fс,зо,max показано в 19.3.1.

Міцність на стискування f_c90 визначають за формулою:

і _ ^"с,90,max (12)

Міцність на стискування має бути обчислено з точністю до 1 %. Метод визначання F_c,90,max описано в 19.3.

Інші познаки наведено в розділі 4.

Міцність на розтягування f_t90 визначають за формулою:

f _ ^ї,90,max (13)

t,90 fol ■

Міцність на розтягування має бути обчислено з точністю до 1 %.

Інші познаки наведено в розділі 4.

Результати випробувань не враховують, якщо є пошкодження в системі з’єднання випробно­го зразка з випробувальною машиною (наприклад на лінії склеювання між сталевими пластина­ми й випробним зразком). Якщо пошкодження сталося частково у склеєній ділянці внутрішньої поверхні випробного зразка/сталевих пластин, результат дійсний, тільки якщо ця ділянка менше ніж 20 % від ділянки пошкодження.

13. ВИЗНАЧЕННЯ МОДУЛЯ ПРУЖНОСТІ ПЕРПЕНДИКУЛЯРНО ДО ВОЛОКНА

    1. Вимоги до випробних зразків

Форма й розміри випробних зразків мають відповідати вимогам 18.1.

Випробні зразки має бути розміщено в навантажувальному устаткованні, як визначено у 18.2, і навантажено згідно з 18.2.

Для вимірювання деформації використовують два тензометри, які розміщують так, щоб ви- кривления було мінімальним. Тензометри мають вимірювати деформацію з точністю до 1 %. Де­формацію в напрямку навантаження спрямовано до центру навантаженого перерізу й обчислено на основі вимірювання на двох протилежних боках випробного зразка.

Дані кожного з тензометрів має бути записано окремо.

Модуль пружності Е_с90 визначають за формулою:

де F₄₀ - F₁₀ — приріст навантаження на прямолінійній частині кривої навантаження—деформа­ція (Н).

F₁₀ має становити 10 % від F_Ci90,m_ax і F₄₀ має становити 40 % від F_{c 90 max}.

w₄₀ - w₁₀— приріст деформації, відповідний F₄₀ - F₁₀ (мм).

Інші познаки наведено в розділі 4.

Модуль пружності має бути обчислено з точністю до 1 %.

Рисунок 8 — Графік навантаження—деформація (стискування)

Визначають F_c 9_{0 тах}, використовуючи повторюваний процес у такий спосіб:

Приблизно визначають величину навантаження F_c90max. Використовуючи результати випро­бування, креслять криву навантаження—деформація відповідно до рисунка 8. Обчислюють 0.1 ^с,90,max і 0,4 F_c90,т_ах і визначають, де ці дві величини перетинають криву навантаження—де­формація. Через ці дві точки проводять пряму лінію 1, як вказано на рисунку 8. Паралельно до лінії 161 проводять лінію 2, що має початок за навантаження F = 0 і деформації 0,01 Л_о, як показано на рисунку 8. /%,go,max знаходиться в місці перетину лінії 2 і кривої результатів випробування. Якщо зна­чення F_c,90,max. ЩО визначено, знаходиться В межах 5 % ВІД F_c,90,ma_X,est. ^Т°ДІ це значення може бути використано для визначення міцності стискування, в іншому разі повторюють випробування, доки значення ^"с,90,max ^не буде знаходитися в межах допустимого.

Модуль пружності E_t90 визначають за формулою:

с

(15)

₌ (^40

^t,9° (и/₄₀ -w₁₀)b/

де Е₄₀ - F₁₀ — приріст навантаження на прямолінійній частині кривої навантаження—деформація (Н).

Е₁₀ має СТаНОВИТИ 10 % ВІД Е_с90|тах І Е₄₀^має СТаНОВИТИ 40 % ВІД F_{c 90} max-

и/₄₀ - W_1O— приріст деформації, відповідний Е₄₀ - Е₁₀ (мм).

Інші познаки наведено в розділі 4.

Модуль пружності має бути обчислено з точністю до 1 %.

13. ВИЗНАЧЕННЯ МІЦНОСТІ ЩОДО ЗСУВУ ПАРАЛЕЛЬНО ВОЛОКНАМ

    1. Вимоги до випробних зразків

       1. Виготовлення

Випробний зразок має бути приклеєно до сталевих пластин. Сталеві пластини мають звужу­вати, як показано на рисунку 9.

Примітка. Для закріплення сталевих пластин на випробному зразку використовують двокомпонентну епоксидну смолу. Перед склеюванням поверхні випробного зразка вирівнюють, а сталеві пластини обробляють піскоструминним очищуванням.

Усі поверхні має бути ретельно підготовлено, щоб суміжні поверхні були перпендикулярними, а протилежні поверхні — паралельними одна до одної. Це підготування має бути після кондицію­вання.

Випробні зразки мають відповідати вимогам, вказаним на рисунку 9, і мати такі розміри:

/= (300 ± 2) мм;

b = (32 ± 1) мм;

h = (55 ± 1) мм.

Товщина сталевої пластини має бути (10 ± 1) мм.

Примітка 1. Для жорсткіших різновидів і твердої деревини краще застосовувати товстіші пластини.

П римітка 2. Зміни в цих розмірах дозволено в межах передбаченого допуску для досягнення кута 14° під час випробо­вування.

Познаки:

1. — напрямок волокна;

2. — випробний зразок;

З — сталева пластина.

Рисунок 9 — Випробний зразок, склеєний зі сталевими пластинами

20.2 Випробовування

Випробний зразок має бути розміщено у випробувальній машині, як показано на рисунку 10. Випробний зразок має бути розташовано так, щоб забезпечити безперервний контакт на лінії при­кладених навантажень F. Кут між напрямком навантаження і повздовжньою віссю випробного зраз­ка має становити 14°.

П ознаки:

1. — напрямок волокна;

2. — зразок для випробування деревини;

3. — сталева пластина.

Рисунок 10 — Порядок прикладання навантаги

Використовуване устатковання має забезпечувати вимірювання навантаги з точністю до 1 % від прикладеної до випробного зразка чи для навантажень менше ніж 10 % від прикладеної мак­симальної навантаги — 0,1 % від прикладеної максимальної навантаги.

Якщо пошкодження сталося частково у склеєній ділянці внутрішньої поверхні випробного зразка/сталевих пластин, результат дійсний, тільки якщо ця ділянка менше ніж 20 % від ділянки пошкодження.

Навантагу F мають прикладати з постійною швидкістю руху навантажувальної головки відре­гульованої так, щоб навантаження F_max досягалося за (300 ± 120) с.

Примітка. Цю швидкість має бути визначено за результатами попередніх випробувань. Мета випробувань полягає в тому, щоб час досягнення F_max для кожного зразка становив 300 с.

Має бути вказано будь-які зразки, для яких відхил часу становить більше ніж 120 с від заданих 300 с. Час до руйнування кожного з випробних зразків і його середнє значення мають записувати.

20.3 Опрацювання результатів

Міцність на зсув f_v визначають за формулою:

f ₌^Fm.ax^COs14° (16)

^vlb '

Міцність має бути обчислено з точністю до 1 %.

Інші познаки наведено в розділі 4.

21 ПРОТОКОЛ ВИПРОБУВАННЯ

Протокол випробування має містити опис випробного зразка, використаний метод випробо­вування й результати випробування.

Має бути надано такі відомості:

1. опис випробного зразка, специфікацію і якість матеріалу: порода чи тип, сорт, щільність, відхил від специфікації, характеристики зменшення міцності, розмір дефектів;

2. розмір зразка. Крім того, для склеєної шаруватої деревини, тип використаного клею й роз­міщення та кількість шарів;

3. країна, область або підприємство звідки постачають матеріали. Крім того, для склеєної шаруватої деревини, підприємство-виробник;

4. метод відбирання випробних зразків;

5. метод кондиціювання;

6. будь-яку іншу інформацію, що можливо впливала на результати випробування, наприклад спосіб сушіння.

Має бути надано такі відомості:

1. використані методи випробовування;

2. температуру й відносну вологість під час випробовування;

3. опис випробувального устатковання й використані прилади для вимірювання;

4. будь-яку іншу інформацію, що може вплинути на використання результатів випробування.

Для кожного випробного зразка має бути надано такі відомості:

1. уміст вологи під час випробовування;

2. щільність;

3. фактичні розміри;

4. значення модулів пружності й/чи міцності;

5. розміщення й тип пошкодження. Частини склеєних областей, що потрапили в секції ушкод­ження;

6. час досягнення максимального навантаження;

д) будь-яку іншу інформацію, що може вплинути на використання результатів випробування.

ДОДАТОКА
(довідковий)

ПРИКЛАД ВИПРОБУВАННЯ НА СТИСКУВАННЯ
ПЕРПЕНДИКУЛЯРНО ДО ВОЛОКНА

На рисунку А.1 зображено випробування на стискування перпендикулярно до волокна.

Навантаження має бути передано на випробний зразок через сталеві пластини. Для забезпе­чення рівномірної деформації на початку прикладання навантаження між сталевою пластиною та диском тиску випробувальної машини може бути вставлено пару сталевих клинів. Це дає змогу компенсувати невеликі відхили від паралельності.Рисунок А.1 — Випробування на стискування

Познаки:

1. — випробний зразок;

— квадратні пластини з напівсферичним колінним з’єднанням;

— налаштована й заблокована система.

Використання пристрою, показаного на рисунку А.2, буде:

• полегшувати правильне вирівнювання випробного зразка між валиками випробувальної машини;

• полегшувати повний контакт між поверхнею кінців випробного зразка й валиками випробу­вальної машини;

• попереджати будь-яке подальше обертання валиків після початкового навантаження.

додаток в

(довідковий)

ПРИКЛАД ВИПРОБУВАННЯ НА РОЗТЯГ З ЖОРСТКОЮ ФІКСАЦІЄЮ
ПЕРПЕНДИКУЛЯРНО ДО ВОЛОКНА

Навантаження може бути передано випробному зразку через сталеві пластини, приклеєні до випробного зразка. Для склеювання можна використовувати двокомпонентну епоксидну смолу. Перед склеюванням сталеві пластини обробляють піскоструминним очищуванням, а поверхні вип­робного зразка вирівнюють.

Для того щоб деревина руйнувалася якомога далі від склеєної площини, між стальною пла­стиною й цією площиною можна вставити блок деревини з волокном, паралельним напрямку на­вантаження. Приклад облаштування показано на рисунку В.1.

qqp шя і

44-=^ ;²=, НЖ⁵ --

! 5 З П‘

іЕН а¹-¹b

Познаки:

1 — випробний зразок;

2—сталева пластина;

3. — сталева пластина, жорстко закріплена в захватах випробувальної машини;

4. — захвати випробувальної машини;

5. — отвір у пластині 2 для міцно вставленого сферичного штифта, прикріпленого до пластини 3;