---

Допустимий модуль пружності Е_тарр визначають за такою формулою:

_Е 'Ж-б)

^т'^арр 48/(iv₂-iv₁)’

де F₂- — приріст навантаження на прямолінійній частині кривої навантаження—деформація

(Н) (див. рисунок 2);

w₂ - w₁ — приріст деформації, відповідний F₂- F. (мм) (див. рисунок 2). Інші познаки наве­дено в розділі 4.

Якщо Етарр обчислено за лінійною регресією навантаження—деформація, квадрат коефіці­єнта кореляції має бути більше ніж 0,99.

Для кожного зразка значення 1/Е_т,_арр має бути нанесено залежно від — І як показано на

рисунку 5, і має бути визначено нахил кращої прямої лінії через точки.

ґлї²

Примітка. Величину модуля пружності Е_т подано як 1/К₂, де К₂—точка перетину лінії з нулем у •

12.4.3 Модуль зсуву

Модуль зсуву G наведено в рівнянні:

G = k_GIKi, (6)

де k_G = 1,2 для прямокутних і квадратних поперечних перерізів;

К_у— нахил прямої лінії (див. рисунок 5).

Модуль зсуву має бути обчислено з точністю до 1 %.

Рисунок 5 — Визначення модуля зсуву. Метод змінного прогону

13. ВИЗНАЧЕННЯ МІЦНОСТІ ЩОДО ЗГИНАННЯ

    1. Випробний зразок

Випробний зразок має бути симетрично навантажено для згину у двох точках над прогоном, що дорівнює 18 висотам, як показано на рисунку 3. Якщо випробний зразок та устатковання не дають змоги виконувати ці вимоги точно, відстань між точками навантаження й опорами може бути змінено не більше ніж на 1,5 висоти зразка, а прогін і довжину випробного зразка може бути зміне­но не більше ніж на 3 висоти зразка, за дотримання симетрії під час випробовування.

Випробний зразок мають підтримувати.

Примітка 1. Між зразком і головками навантаження або опорами для мінімізування місцевого вминання може бути встав­лено маленькі сталеві пластини, довжиною не більше ніж половина висоти випробного зразка.

Щоб попередити поздовжній прогин, за потреби має бути забезпечено бічне утримування. Це утримування має давати можливість зразку відхилятися без суттєвого фрикційного опору.

Використовуване устатковання для навантаження має забезпечувати вимірювання наванта- ги з точністю до 1 % від прикладеної до випробного зразка.

Навантагу мають прикладати з постійною швидкістю руху навантажувальної головки, відре­гульованої так, щоб максимальне навантаження досягалося за (300 ± 120) с.

Примітка 2. Цю швидкість має бути визначено за результатами попередніх випробувань. Мета полягає в тому, щоб час досягнення f_max для кожного зразка становив 300 с.

Час до руйнування кожного з випробних зразків і його середнє значення мають записувати. Також мають вказувати будь-які зразки, для яких відхил часу становить більше ніж 120 с від зада­них 300 с.

Міцність щодо згинання f_m визначають за рівнянням:

f_m=aF_maxl(2W). (7)

Інші познаки наведено в розділі 4.

Міцність на згинання має бути обчислено з точністю до 1 %.

Зазначають спосіб руйнування та характеристики приросту в місці руйнування для кожного випробного зразка.

13. ВИЗНАЧЕННЯ МОДУЛЯ ПРУЖНОСТІ ЩОДО РОЗТЯГУВАННЯ ПАРАЛЕЛЬНО ВОЛОКНАМ

    1. Випробний зразок

Випробний зразок повинен містити повний структурний поперечний переріз і достатню дов­жину, щоб забезпечити випробну довжину, вільну від затискачів випробувальних машин, щонаймен­ше в 9 разів більшу, ніж більший розмір поперечного перерізу.

Випробний зразок має бути навантажено, застосовуючи затискачі пристроїв, які дають змогу застосовувати якомога більшу навантагу щодо розтягування, не спричиняючи вигинання. Має бути вказано фактично використані затискачі пристроїв та умови навантаження.

Навантаження має бути постійним. Швидкість розтягування зразка має бути не більше ніж 0,00005/ мм/с.

Максимальна прикладена навантага не має перевищувати пропорційну границю навантажен­ня чи спричиняти руйнування випробного зразка. Якщо виникає суттєвий рух, наприклад із затис­качами типу клинів, потрібно провести попередні випробування для встановлення швидкості руху хрестоподібної головки випробувальної машини.

Використовуване устатковання має забезпечувати вимірювання навантаги із точністю до 1 % від прикладеної до випробного зразка або для навантаги менше ніж 10 % від прикладеної макси­мальної навантаги — 0,1 % від прикладеної максимальної навантаги.

Деформацію має бути виміряно на відрізку, що дорівнює 5 ширинам зразка, розміщеному не ближче ніж на 2 ці ширини до затискачів. Для вимірювання деформації використовують два тен­зометри, які розміщують так, щоб ефект викривлення був мінімальним. Деформації має бути виз­начено з точністю до 0,1 % чи для деформацій менше ніж 2 мм — з точністю до 0,2 мм.

Модуль пружності щодо розтягування E_t>0 визначають за формулою:

(8)

де F₂ - F| — приріст навантаження на прямолінійній частині кривої навантаження—деформація (Н) (див. рисунок 2);

w₂- w-i — приріст деформації, відповідний F₂- F- (мм) (див. рисунок 2).

Інші познаки наведено в розділі 4.

Якщо E_t0 обчислено за лінійною регресією навантаження—деформація, квадрат коефіцієн­та кореляції має бути більше ніж 0,99.

Модуль пружності щодо розтягування має бути обчислено з точністю до 1 %.

13. ВИЗНАЧЕННЯ МІЦНОСТІ ЩОДО РОЗТЯГУВАННЯ ПАРАЛЕЛЬНО ВОЛОКНАМ

    1. Випробний зразок

Випробний зразок має містити повний структурний поперечний переріз і достатню довжину, щоб забезпечити випробну довжину, вільну від затискачів випробувальних машин, щонайменше в 9 разів більшу, ніж більший розмір поперечного перерізу.

Випробний зразок має бути навантажено, застосовуючи затискачі пристроїв, які дають змогу застосовувати якнайбільшу навантагу щодо розтягування, не спричиняючи вигинання. Має бути вказано фактично використані затискачі пристроїв та умови навантаження.

Використовуване устатковання для навантаження має забезпечувати вимірювання наванта- ги з точністю до 1 % від прикладеної до випробного зразка.

Навантагу мають прикладати з постійною швидкістю руху навантажувальної головки відрегу­льованої так, щоб максимальне навантаження досягалося за (300 ± 120) с.

Примітка. Цю швидкість має бути визначено за результатами попередніх випробувань. Мета випробувань полягає в тому, щоб час для досягнення F_max для кожного зразка становив 300 с.

Час до руйнування кожного з випробних зразків і його середнє значення мають записувати. Також мають вказувати будь-які зразки, для яких відхил часу становить більше ніж 120 с від зада­них 300 с.

Міцність на розтягування f_t0 обчислюють за рівнянням:

ft,о = F_max/A (9)

Інші познаки наведено в розділі 4.

Міцність на розтягування має бути обчислено з точністю до 1 %.

Має бути вказано спосіб розривання та характеристики приросту в місці руйнування для кож­ного зразка. Якщо розрив пов’язано із захватами, це також має бути вказано.

13. ВИЗНАЧЕННЯ МОДУЛЯ ПРУЖНОСТІ ЩОДО СТИСКУВАННЯ

ПАРАЛЕЛЬНО ВОЛОКНАМ

Випробний зразок має містити повний поперечний переріз і повинен мати довжину, що ста­новить 6 менших розмірів поперечного перерізу. Поверхні кінців мають бути рівними, паралельни­ми одна одній і перпендикулярними до осі зразка.

Випробний зразок має бути навантажено концентрично, використовуючи сферично встанов­лені навантажувальні головки або інші пристрої, які дають змогу застосовувати навантагу щодо стискування, не спричиняючи вигинання.

Після прикладання початкової навантаги навантажувальні головки заблоковують для поперед­ження кутового руху. Має бути вказано фактично використані затискачі пристроїв та умови наван­таження

.

Навантаження має бути постійним. Швидкість руху навантажувальної головки має бути не більше ніж 0,0005/ мм/с.

Використовуване устатковання має забезпечувати вимірювання навантаги з точністю до 1 % від прикладеної до випробного зразка чи для навантаги менше ніж 10 % від прикладеної макси­мальної навантаги — 0,1 % від прикладеної максимальної навантаги.

Деформацію має бути виміряно на попередньо відміряному відрізку, розташованому в центрі, що дорівнює 4 меншим розмірам поперечного перерізу зразка. Для вимірювання деформації ви­користовують два тензометри, які розміщують так, щоб викривлення було мінімальним.

Деформації має бути визначено з точністю до 0,1 % або для деформацій менше ніж 2 мм — з точністю 0,2 мм.

М

(Ю)

одуль пружності щодо стискання Е_с0 визначають за формулою:

^с'° A(w₂-w,y

де F₂- F_}— приріст навантаження на прямолінійній частині кривої навантаження—деформація (Н) (див. рисунок 2);

w₂ - w-j — приріст деформації, відповідний F₂- (мм) (див. рисунок 2).

Інші познаки наведено в розділі 4.

Якщо Е_с0 обчислено за лінійною регресією навантаження—деформація, квадрат коефіцієн­та кореляції має бути більше ніж 0,99.

Модуль пружності на стискування має бути обчислено з точністю до 1 %.

13. ВИЗНАЧЕННЯ МІЦНОСТІ НА СТИСКУВАННЯ ПАРАЛЕЛЬНО ВОЛОКНАМ

    1. Випробний зразок

Випробний зразок має містити повний поперечний переріз і повинен мати довжину, що ста­новить 6 менших розмірів поперечного перерізу. Поверхні кінців мають бути рівними, паралельни­ми одна одній і перпендикулярними до осі зразка.

Випробний зразок має бути навантажено концентрично, використовуючи сферично встанов­лені навантажувальні головки або інші пристрої, які дають змогу застосовувати навантагу щодо стискування, не спричиняючи вигинання. Після прикладання початкової навантаги навантажу­вальні головки заблоковують для попередження кутового руху. Має бути вказано фактично вико­ристані затискачі пристроїв та умови навантаження.

Використовуване устатковання для навантаження має бути спроможним вимірювати наван­тагу з точністю до 1 % від прикладеної до випробного зразка.

Навантагу мають прикладати з постійною швидкістю руху навантажувальної головки відрегу­льованої так, щоб максимальне навантаження досягалося за (300 ± 120) с.

Примітка. Цю швидкість має бути визначено за результатами попередніх випробувань. Мета випробувань полягає в тому, щоб час досягнення F_max для кожного зразка становив 300 с.

Час до руйнування кожного з випробних зразків і його середнє значення мають записувати. Також мають вказувати будь-які зразки, для яких відхил часу становить більше ніж 120 с від зада­них 300 с.

Міцність на стискання /_с0 визначають за рівнянням:

fc,o ~ F_max / А- (11)

Інші познаки наведено в розділі 4.

Міцність на стискання має бути обчислено з точністю до 1 %.

Має бути вказано спосіб руйнування та характеристики приросту в місці руйнування для кож­ного зразка.

13. ВИЗНАЧЕННЯ МІЦНОСТІ НА РОЗТЯГУВАННЯ І СТИСКУВАННЯ ПЕРПЕНДИКУЛЯРНО ДО ВОЛОКНА

    1. Вимоги до випробних зразків

       1. Виготовлення

Випробні зразки має бути виготовлено так, щоб до них можна було прикласти навантагу.

Примітка 1. Приклади випробовування наведено в додатках А і В.

Для випробування на розтягування випробні зразки має бути приклеєно до сталевих пластин. Склеювання має забезпечувати потрібне положення випробного зразка під час випробовування.

Примітка 2. Для закріплення сталевих пластин на випробному зразку використовують двокомпонентну епоксидну смо­лу. Перед склеюванням поверхні випробного зразка вирівнюють, а сталеві пластини обробляють шліфуванням.

Ретельно підготовлені навантажувані поверхні мають бути рівними, паралельними одна одній і перпендикулярними до осі зразка. Це підготування має бути після кондиціювання.

Випробні зразки повинні мати розміри, як зазначено в таблиці 1, і бути такими, як показано на рисунку 6а.

Випробні зразки повинні мати розміри, як зазначено в таблиці 1, для досягнення об’єму в 0,01 м³ для зразків, що випробовують на розтягування, і бути такими, як показано на рисунку 6Ь.

Таблиця 1 — Розміри випробних зразків конструкційної та клеєної шаруватої деревини