1. За фізико-хімічними показниками крупи повинні відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 2.

Таблиця 2 — Фізико-хімічні показники крупів

Назва показника

Норма

Метод контролювання

Масова частка вологи, %, не більше ніж

10,0

Згідно з ГОСТ 15113.4

Масова частка металомагнітної домішки (частинок не більше ніж 0,3 мм у найбільшому лінійному вимірі, а маса окремих її часток не повинна перевищувати 0,4 мг), %, не більше ніж

3И0-4

Згідно з ГОСТ 15113.2

Г отовність страви з крупів до споживання, хв, не більше ніж:


Згідно з ГОСТ 15113.3

— горохових

15


— гречаних, вівсяних, пшоняних, рисових, ячних

20




Кінець таблиці 2

Назва показника

Норма

Метод контролювання

— пшеничних

— кукурудзяних, перлових

25

30

Згідно з ГОСТ 15113.3

Наявність побічних і мінеральних домішок (піску), зараженість шкідниками хлібних запасів

Не дозволено

Згідно з ГОСТ 15113.2



  1. Вміст токсичних елементів, мікотоксинів у крупах не повинен перевищувати допустимі рівні, передбачені МБВ № 5061 [1] і зазначені у таблиці 3.

Таблиця 3 — Показники безпеки в крупах

Назва показника

Допустимий рівень, мг/кг, не більше ніж

Метод контролювання

Вміст свинцю

0,5

Згідно з ГОСТ 26932, ГОСТ 30178

Вміст кадмію

0,1

Згідно з ГОСТ 26933, ГОСТ 30178

Вміст миш’яку

0,2

Згідно з ГОСТ 26930

Вміст ртуті

0,03

Згідно з ГОСТ 26927

Вміст мікотоксинів:

— афлатоксину B1

0,005

Згідно з методичними рекомендаціями, зазначе-

— зеараленону для пшеничних,

0,2

ними в МР 2273 [2], МУ 4082 [3]

Згідно з методичними вказівками, зазначеними

кукурудзяних, ячних — Т-2 токсину

0,1

в МУ 5177 [4]

Згідно з методичними вказівками, зазначеними

— дезоксиніваленолу для:


в МУ 3184 [5]

Згідно з методичними вказівками, зазначеними

пшеничних

0,7

в МУ 5177 [4]

ячних

1,0




  1. За мікробіологічними показниками крупи повинні відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 4.

Таблиця 4 — Мікробіологічні показники крупів

Назва показника

Норма

Метод контролювання

Кількість мезофільних аеробних і факультативно-анаеробних мікроорганізмів, КУО в 1 г, не більше ніж

5^103

Згідно з ГОСТ 10444.15

Бактерії груп кишкових паличок (коліформи) в 0,01 г продукту

Не дозволено

Згідно з ГОСТ 26972

Патогенні мікроорганізми, зокрема бактерії роду Salmonella, в 25 г продукту

Не дозволено

Згідно з ДСТУ ISO 12824

B. cereus, в 0,1 г продукту

Не дозволено

Згідно з ГОСТ 10444.8

Плісеневі гриби, КУО в 1 г, не більше ніж

50

Згідно з ГОСТ 10444.12



  1. Вимоги до сировини

    1. Для готування блюд із крупів треба застосовувати такі основні види сировини:

  • горох лущений не нижче першого сорту згідно з ГОСТ 6201;

  • крупи гречані першого сорту згідно з ГОСТ 5550;

  • крупи кукурудзяні шліфовані № 1-3 згідно з ГОСТ 6002;

  • крупи вівсяні пропарені недроблені вищого сорту згідно з ГОСТ 3034;

  • крупи перлові № 1-2 згідно з ГОСТ 5784;

  • крупи пшеничні «Полтавські» № 1-3, «Артек» згідно з ГОСТ 276;

  • крупи пшоняні шліфовані вищого сорту згідно з ГОСТ 572;

  • крупи рисові шліфовані не нижче першого сорту згідно з ГОСТ 6292;

  • крупи ячні № 1 згідно з ГОСТ 5784;

  • воду питну згідно з ГОСТ 2874.

Можна використовувати інші види сировини, дозволені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України, згідно з чинними нормативними документами.

    1. Сировина, яка надходить для виробництва крупів, за вмістом токсичних елементів, мікоток- синів повинна відповідати вимогам згідно з МБВ № 5061 [1], пестицидів — вимогам згідно з ДСанПиН 8.8.1.2.3.4-000 [6].

    2. Сировина, яка надходить для виробництва крупів, повинна мати гігієнічний висновок цент­рального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України і (або) документ про якість із за­значенням показників безпеки.

    3. Вміст радіонуклідів у сировині не повинен перевищувати рівні, які встановлені в ДР [7].

  1. ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ

    1. Під час виробництва крупів треба керуватися вимогами, які передбачені санітарними правила­ми [8].

    2. Технологічні процеси виробництва повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002.

    3. Вимоги безпеки до технологічного устатковання встановлюють згідно з ГОСТ 12.2.003.

    4. Повітря робочої зони повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005. Мікроклімат виробничих при­міщень повинен відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042 [9].

    5. Освітлення приміщень повинно відповідати вимогам СниП П-4 [10].

    6. Еквівалентний рівень шуму на робочих місцях не повинен перевищувати 80 дБ, і його визна­чають згідно з ДСН 3.3.6.037 [11] не менше ніж раз на рік.

    7. Загальні вимоги щодо пожежної безпеки — згідно з ГОСТ 12.1.004.

  2. ВИМОГИ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

    1. Стічні води, які утворюються під час виробництва крупів, треба очищати, і вони повинні відпо­відати вимогам СанПиН 4630 [12].

    2. Атмосферне повітря населених місць необхідно охороняти згідно з вимогами ГОСТ 17.2.3.02 і ДСП 201 [13].

    3. Ґрунт від забруднення побутовими та промисловими відходами охороняють відповідно до ви­мог СанПиН 42-128-4690 [14].

  3. МАРКУВАННЯ

    1. На кожній одиниці спожиткової тари з крупами повинно бути нанесене державною мовою мар- ковання, яке містить:

  • назву харчового продукту;

  • назву та повну адресу і телефон виробника, адресу потужностей (об’єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів — назву, повну адресу і телефон імпортера;

  • кількість нетто харчового продукту у встановлених одиницях виміру (вага, об’єм або поштучно);

  • склад харчового продукту у порядку переваги складників, зокрема харчових добавок та аромати­заторів, що використовувались у його виробництві;

  • калорійність та поживну цінність із вказівкою на кількість білка, вуглеводів та жирів у встанов­лених одиницях вимірювання на 100 г харчового продукту;

  • кінцеву дату споживання «Вжити до» або дату виробництва та термін придатності;

  • номер партії виробництва;

  • умови зберігання та використовування, якщо харчовий продукт потребує певних умов зберіган­ня, та використовування для забезпечення його безпечності та якості.

  1. Маркування виконують нанесенням літографованого або офсетного друку, або тисненням, або будь-яким іншим способом, який забезпечує чітке зчитування, на бокову поверхню пачки, пакета, або наклеюванням художньо-оформленої кольорової етикетки.

  2. Фарби, які застосовують для маркування, повинні бути тривкі, не змиватися, не мати сторон­нього запаху і бути дозволеними центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України для використовування під час маркування харчових продуктів.

  3. Транспортне маркування необхідно здійснювати згідно з ГОСТ 14192 з нанесенням маніпуля- ційних знаків: «Бережіть від вологи», «Бережіть від нагрівання».

На кожну одиницю транспортної тари наносять марковання, яке характеризує продукцію:

  • назву продукту;

  • назву та адресу виробника і місце виготовлення;

  • масу нетто і брутто в кілограмах;

  • кількість пакувальних одиниць і масу нетто пакувальної одиниці (для фасованої продукції);

  • кінцевий термін реалізації або дату виготовлення і термін придатності до споживання;

  • умови зберігання;

  • позначення цього стандарту.

7.5 Транспортне марковання наносять наклеюванням ярлика або нанесенням виразного відбитка трафаретом або штампом-фарбою, яка не змивається і не має запаху.

  1. ПАКУВАННЯ

    1. Крупи випускають фасованими.

    2. Фасовані згідно з ГОСТ 24508 крупи масою нетто від 0,300 кг до 1,000 кг випускають у:

  • пачках згідно з ГОСТ 12303 з паперу згідно з ГОСТ 7247 або з паперу для автоматичного паку­вання бакалійних продуктів масою 1 м2 не менше ніж 220 г із внутрішнім пакетом з пергаменту згідно з ГОСТ 1341 або підпергаменту згідно з ГОСТ 1760;

  • пачках згідно з ГОСТ 12303 з паперу згідно з ГОСТ 7247 або з паперу для автоматичного паку­вання бакалійних продуктів масою 1 м2 не менше ніж 220 г із внутрішнім пакетом з термозварних полі­мерних матеріалів згідно з чинними нормативними документами;

  • пакетах згідно з ГОСТ 24370 із плівки поліетиленової харчової згідно з ГОСТ 10354;

  • пакетах згідно з ГОСТ 24370 з паперу мішкового згідно з ГОСТ 2228 із внутрішнім пакетом з підпергаменту згідно з ГОСТ 1760;

  • пакетах згідно з ГОСТ 24370 з паперу мішкового згідно з ГОСТ 2228 із внутрішнім пакетом з па­перу парафінованого згідно з ГОСТ 9569;

  • пакетах згідно з ГОСТ 24370 з паперу етикетувального масою 1 м2 не менше ніж 80 г згідно з ГОСТ 7625 із внутрішнім пакетом з пергаменту згідно з ГОСТ 1341 або підпергаменту згідно з ГОСТ 1760;

  • пакетах згідно з ГОСТ 24370 з паперу етикетувального масою 1 м2 не менше ніж 80 г згідно з ГОСТ 7625 із внутрішнім пакетом з паперу парафінованого згідно з ГОСТ 9569;

  • пакетах згідно з ГОСТ 24370 з паперу масою 1 м2 не менше ніж 90 г згідно з ГОСТ 7247 з полі­мерним покриттям згідно з ГОСТ 16337;

  • пакетах згідно з ГОСТ 24370 з комбінованих термозварних полімерних матеріалів на основі алю­мінієвої фольги згідно з ДСТУ ГОСТ 745;

  • пакетах згідно з ГОСТ 24370 з багатошарових полімерних матеріалів згідно з чинними норматив­ними документами;

  • пакетах згідно з ГОСТ 24370 з комбінованих матеріалів на основі паперу, термозварних матері­алів згідно з чинними нормативними документами або з інших матеріалів, дозволених для використо­вування центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.

  1. Крупи, фасовані в пачки, пакети, упаковують в ящики з деревини та деревних матеріалів згідно з ГОСТ 10131, багатооборотні згідно з ГОСТ 11354 сумарною масою нетто не більше ніж 25 кг, ящики з гофрованого картону згідно з ГОСТ 13511, ГОСТ 13512, ГОСТ 13516 сумарною масою нетто не більше ніж 20 кг, ящики з картону згідно з ГОСТ 13515 сумарною масою нетто не більше ніж 20 кг.

  2. Ящики перед пакуванням у них фасованих крупів вистеляють обгортковим папером згідно з ГОСТ 8273 або пергаментом згідно з ГОСТ 1341, підпергаментом згідно з ГОСТ 1760, целофаном згідно з ГОСТ 7730, парафінованим папером згідно з ГОСТ 9569. Вільні місця в ящиках мають бути заповнені папером або паперовою стружкою.

  3. Для підприємств ресторанного господарства дозволено пакувати пачки крупів у ящики без ви­стилання обгортковим папером.

  4. У кожну транспорту пакувальну одиницю повинні бути упаковані крупи одного виду.

  5. Для внутрішньоміських перевезень дозволено пакувати пачки і пакети з крупами у зворотні ящики з гофрованого картону.

  6. Крупи, призначені для промислового використовування, упаковують у:

  • пакети згідно з ГОСТ 24370 з поліетиленової плівки марки «М» згідно з ГОСТ 10354, з нестабі- лізованого поліетилену базових марок, допущених до контактування з харчовими продуктами, згідно з ГОСТ 16337 масою нетто від 5 кг до 10 кг;

  • пакети згідно з ГОСТ 24370 з паперу мішкового згідно з ГОСТ 2228 із внутрішнім пакетом з пер­гаменту згідно з ГОСТ 1341 або підпергаменту згідно з ГОСТ 1760 масою нетто від 5 кг до 10 кг;

  • мішки паперові чотирьохшарові марки «НМ»,«ВМ», «ВМП» або «ПМ» згідно з ГОСТ 2226 масою нетто не більше ніж 20 кг;

  • мішки з тканини згідно з ДСТУ 3748 із внутрішнім поліетиленовим мішком-вкладкою згідно з ГОСТ 19360 масою нетто не більше ніж 30 кг;

  • мішки поліпропіленові згідно з ДСТУ 3748 або інші, рівноцінні за показниками якості поліпро­піленові мішки вітчизняного або закордонного виробництва, які дозволені центральним органом вико­навчої влади у сфері охорони здоров’я Укр аїни для пакування харчових продуктів, масою нетто не більше ніж 30 кг.

  1. Пакети з крупами термозварюють або заклеюють клейовою стрічкою згідно з чинними норма­тивними документами.

  2. Мішки з крупами зашивають машинним способом лляними нитками згідно з ГОСТ 14961, ба­вовняними — згідно з ГОСТ 6309, синтетичними або іншими нитками — згідно з чинними нормативни­ми документами, які забезпечують механічну міцність зашивання.

Відстань від шва до краю горловини мішка повинна бути не менше ніж 20 мм.