---

Пристрої від’єднання треба блокувати або фіксувати іншими засобами в положенні від’єднання.

Примітка 1. Блокувальні пристосування можна не використовувати у разі застосовування штекерних пристроїв, коли штекер безпосередньо контролює людина, що перебуває в небезпечній зоні.

Примітка 2. Замикальні пристрої містять:

• пристрої з використовуванням одного або декількох замків;

• блокувальні пристрої з системою передавання ключа (див. додаток E prEN 1088), один із замків якого викори­стовують для блокування пристрою від’єднання;

• кришки або дверцята, що замикаються.

Пристроїдля замикання не потрібні, якщо повторне з’єднання не надає небезпеки для людини.

Примітка. До таких пристроїв можна віднести, наприклад, гальма для поглинання кінетичної енергії рухомих деталей, опори та відповідні схеми для розрядження електричних конденсаторів, клапани або аналогічні пристроїдля скидання тиску рідини в акумуляторах (див. 5.1.6 prEN 982 та 5.1.6 prEN 983).

• відведення або стримування були результатом від’єднання машини (або її частини) від джерел енергії;

• процес відведення енергії не призводив до виникнення небезпечних ситуацій.

Якщо механічні деталі можуть стати причиною виникнення небезпечної ситуації:

— через свою вагу та положення (наприклад, у разі дисбалансу, підйому у верхнє положення або в будь-яких інших випадках, коли вони можуть переміщатися під дією сили ваги), або внаслі- докдії на них зусилля, здійснюємого пружиною (будь-якого типу), необхідно забезпечити можливість переведення їх на нижній енергетичний рівень (наприклад, установлення в нижнє положення або вивільнення пружини) за допомогою звичайних пристроїв ручного керування машини або за допо­могою пристроїв, спеціально сконструйованих для виконання цих функцій та відповідно помаркова- них.

Якщо механічні деталі неможливо призвести в безпечний стан, то вони повинні мати механіч­не запобігання у вигляді гальм або механічних обмежувачів (див. 3.23.6 EN 292-1).

Пристрої для стримування енергії повинні мати можливість, за необхідності, блокуватися або іншим способом фіксуватися в положенні, яке забезпечує стримування енергії.

Машина та пристрої для від’єднання та відведення енергії повинні бути сконструйовані, виб­рані та встановлені таким чином, щоб була забезпечена можливість достовірного перевіряння ефек­тивності від’єднання та відведення.

Заходи щодо перевіряння ефективності пристроїв для від’єднання та відведення енергії не по­винні негативно впливати на роботу цих пристроїв.

Від’єднання від кожного джерела енергії повинне бути або наочним (видиме переривання енер­гетичного ланцюга), або визначатися однозначним положенням пристрою, який керує пристроєм від’єднання.

Примітка. Див. також 5.1.1 щодо механічного зв’язку між кожним елементом від’єднання та відповідного пристрою керування.

1. 3. Розпорядження щодо перевіряння відведення або стримування енергії

      1. Для перевіряння відсутності енергії в частинах машини, що потребують втручання опера­тора, повинні бути передбачені вмонтовані прилади (наприклад, манометри) або контрольні точки.

      2. У настанові з експлуатації (див. 5.5 EN 292-2) повинен бути вміщений точний опис без­печних методів перевіряння.

      3. На вузлах, що містять небезпечні джерела накопиченої енергії (наприклад, стиснуті пру­жини) та які можуть бути демонтовані або утилізовані, повинні бути таблички, що попереджують про небезпеку.

2. ІНШІ ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ НЕСПОДІВАНОМУ ПУСКУ

   1. Стратегія проектування

У випадках, коли від’єднання або відведення енергії недоцільно застосовувати для всіх випадків втручання, конструктор, виходячи з оцінювання ризику, повинен застосовувати необхідні заходи для запобігання несподіваному пуску (із зазначених нижче):

• заходи (такі як конструкція елементів, їхнє вибирання та розташування) для запобігання випад­кових команд пуску внаслідок зовнішньої або внутрішньої дії на будь-яку частину машини (див. 6.2);

• заходи — залежні від архітектури та структури системи — для запобігання несподіваному пуску внаслідок випадкової команди (див. 6.3);

• заходи, що забезпечують автоматичну зупинку потенційно небезпечної частини машини до появи небезпечної ситуації, спричиненої її несподіваним пуском (див. 6.4).

Вибрані заходи не можна розглядати як можливу заміну заходів для від’єднання та відведен­ня енергії, розглянутих у розділі 5.

Примітка. Обрані заходи в більшості випадків можуть бути комбінацією декількох заходів, описаних у цьому розділі.

Випадкове урухомлювання (ручних) пристроїв керування пуском, а також несподівані результати, спричинені урухомлюванням цихдеталей (наприклад, пуск іншої машини або рух в напрямку, про­тилежному заданому), треба уникати через відповідну конструкцію, розташування, захисту та мар- ковання цих пристроїв. Для всіх випадків, коли невідповідність між очікуваним та можливим резуль­татом дії ручних пристроїв керування пуском може призвести до небезпеки для людини, повинна подаватися точна інформація, наприклад, маркованням (див. також перший параграф до­датка В).

Примітка 1. Настанови подані в 3.7.8 EN 292-2 та EN 61310.

Примітка 2. Іншими прикладами заходів для запобігання ненавмисному несподіваному пуску є блокування (ручних) пристроїв пуску, використовування паролів в програмованих системах керування.

Елементи систем збереження та оброблення даних, що мають відношення до безпечності ро­боти, (див. рисунок 1) повинні бути сконструйовані, а їх компоненти відібрані, так, щоб ймовірність виконання таким устаткованням команд, які призводять до несподіваного пуску, що враховується під час оцінювання ризику згідно з prEN 1050, можна було розглядати як достатньо малу.

Примітка 1. Настанови містяться в:

• 3.7 EN 292-2;

• EN 60204-1, зокрема, розділ 9 та розділ 12.

Див. також prEN 954-1 «Безпечність машин. Елементи керування, пов’язані з безпечністю. Розділ 1. Загальні принципи конструювання».

Примітка 2. На сьогодні вважається, що важко встановити, наскільки може бути гарантована безвідмовна робо­та одноканальної електронної системи, що програмується для керування машинами. Поки це положення не з’ясується, не рекомендовано покладатися тільки на таку одноканальну систему (див. примітку наприкінці 12.3.5 EN 60204-1), у випадках, коли внаслідок помилкового функціювання системи керування може виникнути значна небезпека.

Елементи регулювання потужності (наприклад, контактори, клапани: див. рисунок 1) треба ви­бирати та (або) використовувати таким чином, щоб їх комутаційне положення (наприклад, із «вимкн.» на «вмикн.») не змінювалося під впливом зовнішніх дій (таких як вібрації або удари максимальної інтенсивності в межах нормальних умов експлуатації) або внаслідок несправностей в системі енер­гопостачання (таких як коливання тиску або напруги в заданих межах).

Якщо потрібно, елементи регулювання потужності необхідно встановлювати (особливо, якщо їх можна урухомлювати вручну) в закритому місці, щоб перешкодити їх несанкціонованому або неспо­діваному урухомлюванню.

Робочі стоп-команди подають на машину окремо або в комбінації, на різні «рівні» (див. рису­нок 1). Ці стоп-команди можна проводити командними пристроями зупинення (див. 6.3.2), або за­хисними (запобіжними) пристроями (див. 6.3.3). Механічне роз’єднання (див. 6.3.4) або блокування рухомих елементів (див. 6.3.5) можна застосовувати замість або додатково до робочих стоп-команд.

Випадкова команда пуску не повинна призводити до пуску машини, якщо вона надходить від частини машини, розташованої над рівнем, який здійснює робочу стоп-команду (рівень А, В або С), або якщо відбулося механічне роз’єднання (рівень D) або блокування (рівень Е) рухомих елементів (див. рисунок 1).

Р івні входу для резервних команд зупинки

Приклади технічних заходів на окремих рівнях

Рі_вень А Блокування в системі керування

(наприклад, на рівні входу контролера, що програмується)

Рівень В Блокування в системі керування (наприклад, на рівні керування контактором)

Рі_вень С Блокування в виконавчій

частині

Рівень D Механічне роз’єднання

Рівень Е Блокування рухомих елементів

Р

Енергопостачання приводів

Механічний зв’язок

Резервні команди зупинки

исунок 1 — Застосовування заходів, крім від’єднання та відведення енергії, для запобігання несподіваному пуску, спричиненого випадково зробленими командами (ґрунтується на додатку А EN 292-1)

З метою запобігання несподіваному (ненавмисному) пуску, внаслідок випадково зроблених ко­манд пуску (зокрема тих, що їх проводять всередині системи керування), ручний пристрій зупинки (або пристрій керування зупинкою) можна зафіксувати в положенні «вимкн.», за умови, що система керування сконструйована так, що команди зупинки, видані пристроєм керування зупинкою, мають перевагу перед командами пуску (відповідно до основної вимоги безпеки, викладеної в 1.2.4 додат­ка А EN 292-2). Фіксації в положенні «вимкн.» можна досягнути за допомогою:

• командного пристрою зупинки з фіксатором або урухомлюваного ключем, що видає команду зупинки, що перебуває у очікуванні, поки пристрій не буде переналагоджено вручну;

• перемикача, що замикається з надійною та однозначною індикацією комутаційного положення, що видає команду припинення, що зперебуває в очікуванні, доти, поки перемикач не буде перена­лагоджено вручну;

• кожуха, що замикається, який, коли він закритий, утримує виконавчий пристрій зупинення в положенні «вимкн.». Якщо кожух перешкоджає доступу до пристрою ручного керування пуском, то уникають випадкового урухомлювання виконавчого пристрою пуску;

• рухомого захисного пристрою, що від’єднує, який із самого початку свого руху під час відкри­вання змушує, виконавчий пристрій зупинки перейти в положення «вимкн.». Якщо рухомий захис­ний пристрій, що від’єднує, перешкоджає також доступу до виконавчого пристрою пуску, то уника­ють випадкового урухомлювання виконавчого пристрою пуску.

Критеріїдля конструювання та вибирання захисного пристрою для збереження пристрою руч­ного керування в положенні «вимкн.»:

• однозначність: ясна та однозначна індикація, перебування командного пристрою зупинки в положенні «вимкн.»;

• надійність, стосовно спроможності командного пристрою зупинення залишатися в положенні «вимкн».

Якщо командний пристрій зупинення оснащено захисним пристроєм для збереження положен­ня «вимкн.», то видалення захисного пристрою саме по собі не повинно спричинювати команду по­вторного пуску.

Для того, щоб перешкодити роботі машини (по будь-який причині, зокрема несподіваному пус­ку), коли в небезпечній зоні перебувають люди, може бути передбачений захисний (запобіжний) пристрій або комбінація захисних (запобіжних) пристроїв. Вироблювана ними команда зупинки, що перебуває в очікуванні, повинна вводитися на відповідному рівні (див. рисунок 1) відповідно до оцінювання ризику (див. prEN 1050).

Примітка. Настанови наведено в:

• 4.1 EN 292-2;

• prEN 1088, що стосується блокувальних пристроїв в поєднанні з захисними пристроями;

• prEN 1760-1, що стосується чутливих до тиску матів та підлог;

• prEN 50100-1/-2, що стосується чутливого до електрики захисного устатковання.

Стандарти з чутливих до тиску штанг, буферів, пластин та тросів перебувають в стадії підго- товлення (див. «Бібліографію»).