Страница 5: ДСТУ 7113:2009. Вибухонебезпечні середовища. Частина 0. Електрообладнання. Загальні вимоги (62355)

Електрообладнання для застосування у вибухонебезпечних середовищах, крім шахт (рудників), небезпечних через викиди вибухонебезпечного газу.

Електрообладнання групи II підрозділяється на підгрупи відповідно до природи вибухонебезпеч­ного газового середовища, для якого воно призначене.

Підгрупи групи II:

• НА, представницький газ пропан;

• ІІВ, представницький газ етилен;

• ІІС, представницький газ водень.

Примітка 1. В основу підгрупи покладений безпечний експериментальний максимальний зазор (БЕМЗ) для вибухонепроникних оболонок або мінімальний запалювальний струм (МЗС) для енергообмеженого електрообладнання (див. ІЕС 60079-12 і ІЕС 60079-20).

Примітка 2. Електрообладнання з маркованням ІІВ можна також застосовувати в умовах, що потребують використання елек­трообладнання групи НА. Аналогічно електрообладнання з маркованням ІІС допустимо до застосування за умов, що потребують використання електрообладнання груп НА та ІІВ.

Електрообладнання для застосування у вибухонебезпечних пилових середовищах (за винятком шахт, небезпечних через вибухи рудникового газу).

Електрообладнання групи III розподіляють на підгрупи відповідно до природи вибухонебезпечно­го пилового середовища, для якого воно призначене.

Підгрупи групи III:

• Ill А, горючі завислі частки;

• IIIB, непровідний пил;

• НІС, провідний пил.

Примітка. Електрообладнання з маркованням ІІІВ можна застосовувати в зонах, що потребують обладнання підгрупи ІІІА. Аналогічно обладнання з маркованням НІС можна застосовувати в зонах, що потребують обладнання підгруп ІІІА й ІІІВ.

Електрообладнання може бути випробуване для використання в конкретному вибухонебезпечно­му середовищі. У цьому разі в сертифікаті має бути необхідна інформація, а електрообладнання має бути відповідно помарковано.

4. ТЕМПЕРАТУРА

   1. Вплив навколишнього середовища

      1. Температура навколишнього середовища

Електрообладнання, призначене для використання в нормальному діапазоні температури від мінус 20 °С до 40 °С, не потребує марковання щодо температури навколишнього середовища.

Електрообладнання, призначене для використання в діапазоні температури, що відрізняється від нормальної, вважають спеціальним. Його марковання має містити символи Т_а або Т_атЬ разом з ниж­ньою та верхньою температурою навколишнього середовища або, якщо це нездійсненне, тоді для позначання умов застосування треба використовувати символ «X» для вказівки спеціальних умов застосування, які охоплюють нижню та верхню температуру навколишнього середовища (див. табли­цю 1 та 29.2 е)).

Примітка. Діапазон температури навколишнього середовища може бути зменшений, наприклад мінус 5 °С < T_amb < 15 °С.

Таблиця 1 — Марковання електрообладнання, використовуваного в діапазоні температури, що відрізняється від нормального

5.1.2 Зовнішні джерела нагрівання або охолоджування

Якщо електрообладнання призначене для безпосереднього контакту із зовнішнім джерелом на­грівання або охолодження, наприклад нагрівальною або охолоджувальною вмістиною або трубопро­водом, то в інструкції з експлуатування має бути вказано номінальні дані цього джерела.

Примітка 1. Метод подання даних можна розрізняти залежно від виду джерела. Для джерел значно більших, ніж саме облад­нання, досить вказати максимальну та мінімальну температуру. Для джерел значно менших, ніж саме обладнання, або джерел, що проводять тепло через термоізоляцію, необхідно вказати значення теплового потоку.

Примітка 2. Під час остаточного установлювання може знадобитися облік впливу теплового випромінення (див. ІЕС 60079-14).

Якщо стандарт на конкретний вид вибухозахисту вимагає визначання робочої температури в будь-якій точці електрообладнання, то її треба визначати в його номінальному режимі роботи і, якщо це необхідно, за максимального або мінімального значення параметрів зовнішнього джерела нагрі­вання або охолодження. Температурні випробовування, за потреби, мають бути проведені згідно 3 26.5.1.

Примітка. Оцінювання електрообладнання охоплює навколишню температуру, характеристики джерела живлення, наванта­ження тощо, як це зазначено виробником.

Максимальну температуру поверхні визначають згідно з 26.5.1 або відповідно до спеціальних вимог стандарту на конкретний вид вибухозахисту за максимальної температури навколишнього се­редовища та максимального нагрівання від зовнішнього джерела, за наявності.

Для електрообладнання групи І максимальну температуру поверхні обумовлюють в технічній документації відповідно розділу 24.

Максимальна температура поверхні не повинна перевищувати:

150 °С на будь-якій поверхні, де можливе утворення шару вугільного пилу;

450 °С у місцях, де шар вугільного пилу не утворюється (наприклад усередині пилезахисної оболонки).

Примітка. Якщо на поверхні з температурою, що перевищує 150 °С, можливе утворення шару вугільного пилу, то під час вибирання електрообладнання групи І споживач має ураховувати вплив і температуру тління вугільного пилу.

Максимальна температура поверхні, визначена згідно з 26.5.1, не повинна перевищувати: — температурного класу згідно з таблицею 2; або

• присвоєної максимальної температури поверхні згідно з 26.5.1; або

• за необхідності, температуру займання конкретного газу, для якого воно призначене.

5.3.2.3 Електрообладнання групи III

Максимальна температура поверхні, визна­чена згідно з 26.5.1, не повинна перевищувати:

• присвоєної максимальної температури поверхні;

• температури займання шару або хмари конкретного горючого пилу, для якого призначено обладнання.

Додатково до максимальної температури по­верхні, згідно з 5.3.2.3.1, можна також визначати максимальну температуру поверхні для заданої товщини шару пилу T_L що оточує електрооблад­нання, якщо в документації не зазначено інше;

електрообладнання має бути помарковане знаком «X» для позначання спеціальних умов застосуван­ня згідно з 29.4 d).

Примітка 1. Максимальна товщина шару Л може бути зазначена виробником.

Примітка 2. Додаткова інформація щодо застосування обладнання в умовах, за яких можливе утворення на обладнанні шару пилу товщиною понад 50 мм, наведена в ІЕС 61241-14.

Таблиця 2 — Максимальна температура поверхні для електрообладнання групи II

Максимальна температура поверхні малих елементів не повинна перевищувати температурного класу за винятком наведеного нижче.

Малі елементи, наприклад транзистори або резистори, температура яких перевищує допустиму за температурною класифікацією, мають задовольняти одну з таких вимог:

1. малі елементи під час випробовувань, згідно з 26.5.3, не повинні підпалювати вибухонебез­печну суміш, а будь-яке їхнє руйнування та деформація внаслідок високої температури не повинно порушувати вид вибухозахисту; або

2. для температурного класу Т4 та електрообладнання групи І розміри малих елементів мають бути згідно з таблицями За та ЗЬ; або

3. для температурного класу Т5 температура поверхні елемента площею, меншою 1 000 мм² (без виводів проводів), не повинна перевищувати 150 °С.

Таблиця За — Температура залежно від розміру компонента

за температури навколишнього середовища 40 °С

Таблиця 3b — Температура залежно від розміру компонента. Залежність максимальної потужності розсіюван­ня від температури навколишнього середовища

У досліджуваних потенціометрів розглядають поверхню резистивного елемента, а не його зовнішню поверхню. Під час випробовування треба брати до уваги умови монтування, тепловідвід і охолоджувальний ефект конструкції потенціометра в цілому.

Температуру вимірюють на доріжці потенціометра за струму, що протікає в умовах випробову­вань, відповідно до стандарту на відповідний вид вибухозахисту. Якщо вимірюваний опір менше ніж 10 % опору потенціометра, то вимірювання треба проводити за 10 % значення цього опору.

Якщо немає небезпеки займання, то температура поверхні компонентів площею не більше ніж 1 000 мм² може перевищувати температурний клас, зазначений у маркованні електрообладнання гру­пи II, або максимальну температуру поверхні для електрообладнання групи І на:

• 50 К для Т1, Т2 і ТЗ;

• 25 К для Т4, Т5,Т6 і групи І.

Безпечне значення температури має бути підтверджене на підставі досвіду експлуатування подібних компонентів або проведенням випробувань електрообладнання в представницьких вибухо­небезпечних сумішах.

Примітка. Під час випробовувань можна підвищувати температуру навколишнього середовища.

6 ВИМОГИ ДО ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ

Електрообладнання та Ex-компоненти мають:

1. відповідати вимогам цього стандарту, а також стандартів на конкретні види вибухозахисту, зазначених у розділі 1.

Примітка 1. Ці стандарти можуть замінювати вимоги цього стандарту.

Примітка 2. Усі вимоги до кабельних уводів, марковані як вид вибухозахисту «е», наведено в ІЕС 60079-0.

2. бути сконструйованими відповідно до вимог щодо безпеки відповідних промислових стандартів.

Примітка 3. Стандарт не вимагає від органу сертифікації підтвердження під час сертифікування відповідності цим умовам. Виробник має заявити про відповідність і помарнувати обладнання або компонент згідно з розділом 29 (і задекларувати відповідність у документації згідно з розділом 28).

Примітка 4. Якщо електрообладнання або Ex-компонент має витримувати особливо несприятливі умови роботи (наприклад необережне поводження, вплив вологи, перепади температури навколишнього середовища, вплив хімічних реагентів, корозію), то ці умови повинен повідомляти виробник споживачеві. Якщо замовляють сертифікацію, то стандарт не вимагає від органу сертифікації підтвердження відповідності для несприятливих умов. Потрібно вжити спеціальних заходів у тому випадку, якщо вплив вібрації на приєднувальні клеми, тримачі запобіжників, патрони ламп і струмопровідні з’єднання в загальному випадку може погіршити безпеку, якщо тільки вони не відповідають спеціальним стандартам.