---

1. ходить без поворотів голови або розмови протягом 2 хв;

2. повертає головою зі сторони в сторону (приблизно 15 разів) протягом 2 хв, імітуючи цим огляд стін тунелю;

3. рухає головою вверх і вниз (приблизно 15 разів) протягом 2 хв, імітуючи цим огляд підлоги і стелі;

4. читає алфавіт або інший погоджений текст вголос протягом 2 хв, імітуючи цим розмову з колегою;

5. ходить без поворотів голови або розмови протягом 2 хв.

1. значення концентрації тест-речовини під ковпаком; і

2. значення концентрації тест-речовини у дихальній зоні під напівмаскою.

Загальну будову наведено на рисунку 8.

Гексафторид сірки.

Рекомендовано концентрацію тест-речовини у випробовувальній атмосфері від 0,1 до 1 об. %. Точ­не визначання значення коефіцієнта підсосу за допомогою відповідних приладів забезпечують у діапазоні від 0,01 % до 20 % залежно від початкової концентрації речовини в атмосфері.

1 — доріжка;

2 — ковпак/камера;

З — розподільник потоку;

4 — підвіска;

5 — шланг подавання тест-речовини;

6 — точка змішування повітря і SF₆.

7 — витратомір з регулювальним пристроєм для повітря;

8 — витратомір для SF_e (100 об. % ) З регулювальним вентилем;

9 — пробовідбірник тест-речовини;

10 — прилад для вимірювання концентрації тест-речовини у камері;

11 — трубка для відбирання проб повітря з тест-речовиною. що вдихається;

12 — прилад для вимірювання концентрації тест-речовини у повітрі, що вдихається;

13 — реєструвальний пристрій;

14 — дихальне повітря, що не містить тест-речовини.

Рисунок 8 — Загальна будова установки для вимірювання коефіцієнта підсосу повітря
з використовуванням гексафториду сірки

Концентрацію гексафториду сірки у вилробовувальній атмосфері і під лицевою частиною вимірю­ють і реєструють відповідними приладами, час реакції яких задовольняє 8.12.3.4.

Відбирання проб повинно бути постійне з об’ємною витратою до 3 л/хв.

Випробовування проводять в умовах кімнатної температури і вологості.

Під час випробовування застосовують процедуру за 8.12.7

Значення коефіцієнта підсосу (Р) розраховують за результатами вимірювання, проведеного в ос­танні 100 с кожної з вправ, щоб уникнути змішування результатів послідовних вправ.

Значення Р у відсотках розраховують за формулою:

Р{%) =91.100,
Сі

де От — концентрація тест-речовини у камері;

С₂— концентрація тест-речовини у дихальній зоні напівмаски.

Вимірюючи С₂ можна застосовувати інтегрувальний реєстратор або його аналог.

Загальну будову установки наведено на рисунку 9.

Аерозоль хлориду натрію отримують з 2%-го розчину NaCI у здистильованій воді. Застосовують розпилювач Колісона (рисунок 10), для якого використовують потік повітря з об’ємною витратою 100 л/хв за тиску 7 бар. Генератор і його корпус приєднують до трубопроводу, де забезпечується постійний потік повітря. У разі потреби, щоб отримати сухі частки в аерозолі потрібно нагрівати або осушувати повітря.

Концентрація хлориду натрію у камері повинна становити (8 ± 4) мг/м³ і змінюватися у межах ефек­тивного робочого об’єму не більше ніж на 10 %. Розподіл часток за розміром повинен бути у межах від 0,02 до 2 мкм еквівалентного аеродинамічного діаметру за середньомасового діаметру 0,6 мкм.

Щоб виміряти концентрацію хлориду натрію в підмасковому просторі, використовують полум’я­ний фотометр. Загальні характеристики приладу такі:

1. фотометр повинен бути спеціально призначений для безпосереднього аналізування аерозолю NaCI;

2. фотометр повинен бути здатний вимірювати концентрацію NaCI у діапазоні від 15 мг/м³ до 5 нг/м³;

3. об’єм відбирання проб для фотометра не повинен перевищувати 15 л/хв;

4. час реагування приладу, за винятком системи відбирання проб, не повинен перевищувати 500 мс;

5. чутливість приладу до інших речовин повинна бути зменшена. Це стосується переважно вуг­лецю, концентрація якого може змінюватися (варіюватися) протягом дихального циклу. Цього досяга­ють забезпечуючи, щоб ширина смуги пропускання інтерференційного фільтра була не більша ніж 3 мм за наявності всіх фільтрів для інших побічних смуг.

у процесі відбирання проб.

Рисунок 9 — Установка для визначання коефіцієнта підсосу повітря
з аерозолем хлорццу натрію

Розміри у мм

200

4 — втулка;

5 — повітряна трубка (010,0).

0 36,5

1. — сопло;

2. — трубка живлення, якою подають соляний розчин;

3. — пляшка поліетиленова;

Рисунок 10 — Будова генератор

а

Пробу потрібно подавати у фотометр тільки на фазі вдиху дихального циклу. Під час фази ви­диху у фотометр подається чисте повітря. Основними елементами такої системи є:

1. електроклапан з тривалістю реакції 100 мс. Клапан повинен мати мінімально можливий «шкідли­вий простір» і можливість проходження прямого необмеженого потоку у відкритому положенні;

2. давач тиску, який здатний визначати найменшу зміну тиску приблизно 0,05 мбар і приєднаний до пробовідбірника, розміщеного у порожнині напівмаски. Давач повинен мати регулювальний поріг чутливості і сигналізувати про змінення напрямку тиску. Давач повинен працювати надійно за приско­рень, що створюють рухи голови випробовувана;

3. система розподіляння фаз вдиху-видиху, що спонукає клапан реагувати на сигнал, який над­ходить від давача тиску;

4. таймер для реєстрування пропорційності загального дихального циклу, під час якого відбира­ють пробу.

Пробовідбірник застосовують відповідно до 8.12.3.3.

Якщо насос невбудований у фотометр, то під час випробовування потрібно застосовувати насос для відбирання проб повітря з випробовуваної напівмаски. Насос регулюють так, щоб потік повітря з пробовідбірника становив 2 л/хв. Однак, 1 л/хв сухого повітря подається до пробовідбірника. В ре­зультаті об’ємний потік проби з напівмаски становить 1 л/хв.

Концентрацію аерозолю в камері у процесі випробовування контролюють через окрему систему відбирання проб, щоб запобігти забрудненню системи відбирання проб з напівмаски. Бажано також ви­користовувати окремий полум’яний фотометр.

У випадку, якщо застосовування другого фотометра неможливе, допускають використовувати ок­рему систему відбирання проб і один фотометр. У такому випадку потрібно дочекатися повернення показників фотометра до фонового рівня.

Приєднують біля пробовідбірника і використовують для роботи системи відбирання проб тільки на фазі вдиху.

8.12.9.2 Атмосферні умови для випробовування

Випробовування проводять за кімнатної температури та відносної вологості не більше 60 %.

8.12.9.3 Порядок випробовування

Використовують порядок випробовування визначений у 8.12.7.

8.12.9.4 Обробляння результатів вимірювання коефіцієнта підсосу повітря

Значення коефіцієнта підсосу (Р) розраховують за результатами вимірювання, що проведені в останні 100 с кожної Із вправ, щоб уникнути змішування результатів послідовних вправ.

Значення Р у відсотках розраховують за формулою: де С; — концентрація у випробовувальній атмосфері;

p(Q/₀)₌^.PlN⁴-^/EX

Cl /in

•100,

С₂— концентрація у дихальній зоні випробовуваної напівмаски;

fi_N — загальна тривалість вдиху;

ґех — загальна тривалість видиху.

За можливості, вимірювання С₂ виконують використовуючи інтегрувальний реєстратор.

8.13 Випробовування експлуатаційних властивостей

Випробовують дві комплектні напівмаски у стані після постачення.

Укомплектовану напівмаску випробовують з метою отримати найбільшу кількість характеристик (розмір, маса, початковий опір диханню). Не потрібно випробовувати кожну можливу комбінацію фільтра та напівмаски. За можливості, випробовують найгірший варіант такої комбінації.

Перед випробовуванням потрібно упевнитися у належному робочому стані напівмаски і можливості її безпечного використовування випробовувачем.

Всі випробовування належить проводити двом випробовувачам за нормальної температури навко­лишнього середовища. Температуру та вологість реєструють у звіті про випробовування.

Для випробовування залучають осіб, які мають досвід роботи з таким чи подібним обладнанням.

Під час випробовування випробовувач суб’єктивно оцінює напівмаску і, після завершення випробу­вання, потрібно зареєструвати таку інформацію:

1. зручність головного гарнітуру;

2. надійність кріплень;

3. площу поля зору;

4. інші зауваги випробовувана (за бажанням).

Випробовувані з напівмаскою на обличчі, одягнуті у звичайний робочий одяг, переміщуються з постійною швидкістю 6 км/год по горизонтальній поверхні. Випробовування проводять протягом 10 хв без знімання напівмаски.

У процесі випробовування виконують вправи, що моделюють практичне застосовування напівмаски. Випробовування проводять протягом 20 хв.

Послідовність операцій випробовування обирають на розсуд відповідального за випробовування.

Окремі вправи кожного випробовувана упорядковують так, щоб було достатньо часу для зауваг, а) ходьба протягом 5 хв по горизонтальній площині у приміщенні з габаритною висотою (1,3 ± 0,2) м;

2. плазування протягом 5 хв по горизонтальній площині у приміщенні з габаритною висотою (0,7 ± 0,05) м;

3. заповнення невеликої корзини (рисунок 11, об’єм корзини — приблизно 8 л) гумовою стружкою або іншим придатним матеріалом з бункера висотою 1,5 м. Бункер має отвір внизу для того, щоб його вміст можна було вичерпувати лопаткою, і отвір зверху, щоб висипати гумову стружку з корзини. Ви­пробовувач нахиляється або стає навколішки (за бажанням) та наповнює корзину гумовою стружкою. Потім він піднімає корзину і висипає її вміст назад у бункер. Цю вправу виконують 20 разів протягом 10 хв.

9. МАРКУВАННЯ

   1. Паковання

Для упакованих напівмасок і фільтрів повинна чітко ідентифікуватися така інформація:

Напівмаска повинна містити розбірливе і стійке марковання з такою інформацією:

Складові частини, які може замінювати користувач, і деталі, які впливають на безпеку ви­користовування, повинні легко ідентифікуватися. Для частин, які з певних причин не можуть бути мар­ковані, відповідну інформацію долучають до Інформації, яку надає виробник (див. додаток А).

Рисунок 11 — Корзина і бункер, гумова стружка