---

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

УСТАТКУВАННЯ
МЕТАЛО-
I ДЕРЕВООБРОБНЕ

З

БЗ N» 7—94/517

агальні вимоги безпеки
і методи випробувань

ДСТУ 2807-94

Видання офіційне

ДЕРЖСТАНДАРТ УКРАЇНИ
КиївУДК 6583823 Група Т58

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

УСТАТКУВАННЯ МЕТАЛО-

I ДЕРЕВООБРОБНЕ

З

ДСТУ
2807-94

агальні вимоги безпеки

І методи випробувань

ОБОРУДОВАНИЕ МЕТАЛЛО- И ДЕРЕВООБРАБАТЫВАЮЩЕЕ Общие требования безопасности и методы испытаний

METAL- AND WOODWORKING EQUIPMENT General safety requirements and test methods

Чинний від 01.01.96

Цей стандарт поширюється на всі групи метало-і деревообробного устаткування, в тому числі:

верстати металорізальні, код ОКП 38100;

машини ковальсько-пресові, термо- і реактопластавтомати, код ОКП 382000;

устаткування деревообробне, код ОКП 38300;

маніпулятори і роботи промислові, лінії для машинобудування, комплекти ГВМ і засоби автоматизації до них, код ОКП 387000;

ГВС, ГВМ і технологічні роботи, код ОКП 387000.

Цей стандарт не поширюється на:

метало- І деревообробне устаткування, яке виготовлене раніше і знаходиться в експлуатації;

верстати для непідготовленого користувача (побутового призна­чення).

Вимоги цього стандарту є обов’язковими.

ф

Видати офіційне

Держстандарт України, 1994

1. Цей стандарт не може бути повністю чи частково відтворений, тиражований
   і ромюкюджеиай ве* доамму Держстандарту УкраїниЗагальні положення

   1. Галузь використання і призначення

      1. Цей стандарт установлює норми, правила і методи оцінки безпеки, які є спільними для всіх груп метало- і деревообробного устаткування (далі по тексту — устаткування).

      2. Стандарт застосовується разом з відповідними стандартами на конкретні групи метало- і деревообробного устаткування, які доповнюють вимоги цього стандарту.

      3. Стандарт разроблено з урахуванням публікації ІЕС 204-1, ГОСТ 12.1.009, ГОСТ 12.1.019, ГОСТ 12.1.030, ГОСТ 12.1.038, ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.2.009, ГОСТ 12.2.017, ГОСТ 12.2.026.0, ГОСТ 12.2.033, ГОСТ 12.2.040, ГОСТ 12.4.026, ГОСТ 27487.

      4. Цей стандарт придатний для цілей сертифікації.

   2. Основні принципи забезпечення вимог безпеки

      1. Устаткування повинно забезпечувати неможливість небез­печного і (або) шкідливого впливу на людину шкідливих виробничих факторів, які можна об’єднати в такі групи:

1. фізичні:

• машини і механізми, що рухаються; рухомі елементи вироб­ничого устаткування: заготовки, вироби, матеріали, які переміщу­ються; порушення цілісності конструкцій;

• поверхні, на яких можливе падіння працюючого;

• гострі кромки, задирки і шорсткості на поверхнях заготовок, інструментів і устаткування, кути і вістря:

• розташування робочого місця відносно поверхні підлоги;

• шум;

• вібрація;

• ультразвук;

• температура повітря;

• рухомість повітря;

• освітлення (освітленість, яскравість світла і освітлюваної по­верхні, контрастність, пряма і відбита блискість, пульсація світлового потоку, відсутність або нестача природного світла);

• напруга в електричному колі;

• статична електризація;

2. хімічні небезпечні і шкідливі виробничі фактори:

• токсичні;

• подразнювальні;

• фібро генні;

3. психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі фак­тори:

• фізичне навантаження (статичне, динамічне, розумове наван­таження, напруження аналізаторів, емоційне навантаження);

1. вибором принципів дії і конструктивних рішень;

2. застосуванням вбудованих до конструкції засобів захисту пер­соналу і засобів інформації, що попереджає про виникнення небез­печних ситуацій;

3. вибором комплектуючих виробів і матеріалів, використовуваних при виготовленні і експлуатації:

4. надійністю конструкції та її елементів (у тому числі дублю­ванням);

5. обмеженням фізичних і нервово-психічних навантажень на працюючих;

6. виконанням ергономічних вимог;

7. застосуванням засобів механізації, автоматизації, дистанційного управління і контролю;

8. можливістю використання засобів захисту, що не входять до конструкції.

1. виключення або запобігання шкідливому впливу небезпечних факторів вибором конструктивних рішень, спрямованих на ліквідацію або зниження їх параметрів;

2. захистом небезпечних зон огорожами;

3. використанням запобіжних блокувань;

4. використанням дворучного керування;

5. застосуванням сигнального забарвлення та інших засобів сиг­налізації;

6. вказівками щодо вимог безпеки в експлуатаційній документації на устаткування.

Захист людини від впливу одного або кількох шкідливих виробничих факторів повинен гарантуватися одним або кількома способами захисту, наведеними на рис. 1.

Ряс. I

Пріоритет слід віддавати способу з меншим порядковим номером. Спосіб захисту V, застосовуваний самостійно, слід обирати тільки в обгрунтованих випадках.

2. Вимоги до засобів, що забезпечують безпеку,
   І методи їх оцінки

   1. Захист від елементів устаткування, шо швидко переміщуються

      1. Розміщення елементів устаткування

         1. Елементи устаткування, що швидко переміщуються, по­винні бути розташовані так, щоб виключалася можливість травму­вання людини.

         2. Периферійні пристрої, які обслуговуються оператором під час роботи устаткування, пульти керування та інші елементи, що вимагають присутності людини біля них, повинні розташовуватися в безпечних зонах.

         3. Для багатопозиційного устаткування, обслуговування од­нієї з позицій якого здійснюється без зупинки технологічного процесу, слід вжити заходів, щоб не допустити випадкового потрапляння лю­дини в небезпечну зону працюючих позицій устаткування.

         4. Керуючі впливи на рукоятку затискних пристроїв не по­винні бути спрямовані в бік відкритих елементів верстата, що пере­міщуються.

         5. Якщо на елементах устаткування, що рухаються, є виступи або западини, слід вжити заходів, щоб ці рухомі елементи не могли захопити людину.

         6. Відстань між нерухомими найбільш виступними частинами устаткування, вбудованого в технологічну лінію, повинна становити не менше як 500 мм, між рухомими — не менше як 750 мм. В іншому випадку необхідно виключити можливість проходу людини між устаткуванням цієї технологічної лінії.

         7. Випробування

Перевірку виконання вимог п. 2.1.1 здійснюють зовнішнім оглядом і вимірюваннями при вимкненому устаткуванні.

Відстань від несуцільної огорожі до рухомих деталей повинна задовольняти вимогам, наведеним в табл. 1.

Таблица І

Огорожі, що відкриваються або знімаються в процесі під- наладки устаткування або заміни інструменту або оброблюваної де­талі, більше одного разу за зміну, повинні відкриватися або зніматися без застосування спеціального інструменту і обладнуватися спеціаль- ними пристроями (рукоятками, замками тощо), які полегшують від­кривання або знімання огорожі.

Огорожам, що відкриваються, слід віддавати перевагу перед знім­ними.

Захисна огорожа, що закриває небезпечну зону, повинна виготовлятися з безуламкового матеріалу

Виконання вимог пл. 2.1.2.2 і 2.1.2.12 повинне підтверджуватися розрахунками і сертифікатами на матеріал. Перевірку виконання вимог пп. 2.1.2.1; 2.1.2.3; 2.1.2.4; 2.1.2.7; 2.1.2.8 і 2.1.2.15 здійснюють аовнішнім оглядом при вимкненому устаткуванні. Перевірку вико­нання інших вимог п. 2.1.2 здійснюють зовнішнім оглядом при роботі устаткування у найбільш несприятливих, для виконання цих вимог, режимах роботи.

Конструкція устаткування повинна виключати можливість роботи в режимах, здатних призвести до руйнування, небезпечного для працюючих.