Перейти до вмісту
ДНАОП — нормативні документи з охорони праці
ДСТУ Б В.3.1-2:2016
/ 17

  • набивні (штамповані), що влаштовуються на місці шляхом занурення в ґрунт (вдавленням, забиванням) трубчастих елементів з башмаком, що втрачається, чи днищем, що відкривається, з наступним заповненням свердловини бетоном або розчином по мірі витягування трубчастих елементів;

  • бурові, що влаштовуються бурінням свердловин з вийманням ґрунту з наступним запов­ненням їх бетоном.

  1. Підсилення фундаментів буронабивними палями діаметром більше ніж 400 мм засто­совується відповідно до ДСТУ-Н Б В.2.1-28 та [2].

  2. Бурові палі діаметром менше ніж 400 мм допускається застосовувати в ґрунтових умовах, що забезпечують стійкість стінок свердловин при бетонуванні стовбура палі.

При діаметрі свердловини 200 - 400 мм бетонування стовбура виконується вільним скидан­ням бетонної суміші консистенції литва (Пб 4). Армування стовбура в цьому випадку виконується після бетонування свердловини шляхом установлення у свіжоукладений бетон окремих стрижнів або занурення каркаса.

Якщо арматурний каркас встановлюється у свердловину до бетонування, а також якщо діаметр свердловини менше ніж 200 мм, то заповнення останньої бетонною сумішшю чи розчином здій­снюється через бетонолитну трубу, опущену у вибій свердловини.

  1. Набивні (штамповані) палі діаметром менше ніж 400 мм допускається застосовувати як у стійких, так і в нестійких ґрунтах.

Бетонування стовбура набивних паль у стійких ґрунтах виконується відповідно до 10.4.19, а в нестійких (що спливають) ґрунтах - під тиском бетонної суміші або глинистого розчину, що пере­вищує тиск ґрунту на рівні низу обсадної труби, що витягається.

    1. При застосуванні буроін'єкційних паль для підсилення фундаментів рекомендується керуватися вимогами ДБН В.2.1-10 і ДСТУ-Н Б В.2.1-28.

  2. Розрахунок і проектування підсилення фундаментів і основ

    1. Розрахунок і проектування підсилення фундаментів мілкого закладання виконується відповідно до ДБН В.2.1-10.

При збільшенні площі підошви фундаментів необхідно враховувати зростання глибини актив­ної зони основ фундаментів і відмінності деформаційних та міцнісних характеристик ґрунтів під підошвою існуючих фундаментів і під уширениями. Тиск під підошвою фундаменту, що підсилю­ється, визначається відповідно до додатка А.

  1. Розрахунковий опір ґрунту Rd, кПа, під підошвою існуючого фундаменту з урахуванням ущільнення тиском від фундаменту визначається за фактичними показниками Сц, фц, у(1 несучого шару на глибині до 0,5 м під підошвою фундаменту відповідно до додатка Б.

  2. Для попередніх розрахунків допускається визначати Rd за формулою:

Rd= Romkc, (10.2)

де Ro - розрахунковий опір природного (неущільненого) ґрунту, прийнятий згідно з

ДБН В.2.1-10 як для нового будівництва, кПа;

т - коефіцієнт, що враховує зміну фізико-механічних властивостей ґрунту за період експлуатації будинку (споруди), прийнятий у залежності від ступеня обтиснення ґрунту p/R0.

При p/R0 > 0,8 т = 1,3;

при p/R0= 0,7 - 0,8 т = 1,15;

при p/R0 < 0,7 т = 1,0;

р - тиск під підошвою існуючого фундаменту, кПа;

кс - коефіцієнт, що характеризує зміну стискальності ґрунту і приймається згідно з табли­цею 10.1 у залежності від ступеня реалізації граничного осідання фундаменту (відно­шення розрахункового осідання sd при тиску, що дорівнює розрахунковому, до гранично-допустимого осідання su).

  1. Для пилувато-глинистих ґрунтів з показником консистенції lL> 0,5 і строком експлуатації менше ніж 15 років і для будинків на ґрунтах різних видів у випадку, якщо розрахункове осідання при тиску, що дорівнює допустимому, перевищує 70 % граничного осідання, навантаження допуска­ється збільшувати тільки в межах значень величини Ro .

  2. Якщо в існуючому будинку є тріщини і ознаки нерівномірних деформацій, навантаження на основу під існуючими фундаментами не рекомендується приймати більше ніж Ro.

Таблиця 10.1 - Залежність коефіцієнта кс від ступеня реалізації граничного осідання фундаменту

Ґрунт

Значення коефіцієнта кс при sd/su, що дорівнює

0,2

0,7

Піски:

крупні і середньої крупності

1,4

1,0

дрібні

1,2

1,0

пилуваті

1,1

1,0

пилувато-глинисті:

lL <0

lL ^0,5

(при строку експлуатації більше 15 років)

1,2

1,1

1,0

1,1

Примітка. Для проміжних значень кс приймають шляхом інтерполяції.

  1. При виконанні перевірних розрахунків тисків на ґрунт під підошвою підсиленого поза- центрово навантаженого стовпчастого фундаменту будівель з мостовими кранами вантажопідйом­ністю 75 т і вище, труб, доменних печей та інших споруд баштового типу, а також фундаментів відкритих кранових естакад із кранами вантажопідйомністю 15 т і вище при розрахунковому опорі ґрунту основи не вище ніж 0,15 МПа епюра тисків на ґрунт під підошвою фундаменту повинна мати трапеїдальну форму з відношенням крайових тисків ртт/рта%> 0,25.

  2. Розрахунок додаткових фундаментів (що розвантажують основні) виконується з ураху­ванням глибини їх закладання та взаємного впливу з існуючими фундаментами. За необхідності заглиблення нового фундаменту нижче глибини закладення існуючого дотримуються умови (4) ДБН В.2.1-10.

  3. При проектуванні підсилення основ і фундаментів визначаються розрахунком величини прогнозованих осідань з урахуванням зміни розмірів фундаментів у плані і по глибині, зміни навантажень на них, глибини активної зони тощо. При цьому визначається можлива нерівно­мірність осідань.

  4. Розрахунок і проектування паль і їх основ при підсиленні фундаментів виконується згідно ДБН В.2.1-10. При цьому палі підсилення повинні передавати на основу додаткову частину зовнішнього навантаження, а також запобігати і забезпечувати стабілізацію подальших осідань фундаментів і деформацій наземних конструкцій. Виключення з роботи по ґрунту існуючих фунда­ментних конструкцій допускається тільки при встановленні їх повної технічної непридатності.

  5. Для підсилення фундаментів застосовуються вертикальні палі. Похилі палі допуска­ється використовувати лише за неможливості влаштування вертикальних паль або за наявності горизонтальних навантажень на фундамент.

  6. Несуча здатність похилої палі за матеріалом стовбура та ґрунтом визначається роз­рахунком згідно ДБН В.2.1-10 на одночасну дію поздовжньої і горизонтальної сил, що одержують від розкладання вертикального навантаження на палю вздовж і поперек її осі, а також згинального моменту при жорсткому закладанні палі у фундамент.

Крім того, стовбур похилої палі перевіряється розрахунком на згин від тиску ґрунту, що передається від підошви існуючого фундаменту.

  1. Розрахункову несучу здатність палі, що вдавлюється по ґрунту Fd , кН, у непросадних ґрунтах допускається визначати за формулою:

Fd=^^Lk (Ю.З)

їс

де Nc max - зусилля вдавлення палі наприкінці занурення, кН;

ус - коефіцієнт надійності, прийнятий 1,2;

kg t - коефіцієнт, що враховує зміну несучої здатності палі в часі, який визначається у залежності від ґрунтів основи, відповідно до таблиці 10.2.

Величина Ncтак у формулі (10.3) призначається у межах її максимально можливого значення, обмеженого реактивним навантаженням, що допускається на упорні елементи, вантажопідйом­ністю домкратів (гідроциліндрів), що застосовуються для вдавлювання, і несучою здатністю палі по матеріалу.

Таблиця 10.2 - Значення коефіцієнта kgt

Ґрунт, у який заглиблені нижні кінці паль

Ґрунт, що прорізується палями

Значення коефіцієнта kg t

Піски крупні, середньої крупності і дрібні

Піски крупні, середньої крупності і дрібні

0,9

Пилувато-глинисті ґрунти при показнику консистенції: lL< 0,2

0,95

0,2< lL <0,5

1,1

lL >0,5

1,2

Пилувато-глинисті ґрунти

Пилувато-глинисті ґрунти при показнику консистенції: lL< 0,2

1,0

0,2< lL <0,5

1,15

lL >0,5

1,25

    1. У всіх випадках прийняту в проекті несучу здатність паль рекомендується під­тверджувати статичними випробуваннями дослідних паль відповідно до ДСТУ Б В.2.1-1.

    2. Розрахунок і проектування упорних елементів, що передають навантаження на палі від несучих конструкцій будинку, що підсилюється, виконується відповідно до ДБН В.2.6-98 і ДБН В.2.6-162.

  2. Особливості проектування і виконання робіт із підсилення основ і фундаментів на просадних ґрунтах

    1. На майданчиках, складених просадними ґрунтами, склад вихідних інженерно-геоло­гічних даних, передбачених ДБН А.2.1-1 і даним стандартом, рекомендується доповнювати:

  • даними обстеження будинку (споруди) з виявленням його деформацій (нерівномірних осідань, тріщин, кренів, прогинів, вигинів, відколів, місцевих аварійних ушкоджень конструктивних елементів тощо) в ув'язуванні з зонами можливого (чи встановленого) обводнювання основи, вводами водоносних і теплових мереж, випусками каналізації, зовнішніми джерелами і примі­щеннями з постійним неконтрольованим розливом води (душовими, умивальниками, туалетами), ділянками цеху з технологічним регулярним розливом води тощо;

  • даними геодезичних спостережень за деформаціями будинку (споруди);

  • даними про деформації сусідніх будинків (споруд), що знаходяться в аналогічних інженерно- геологічних умовах, і відомостями про виконання на них ремонтно-відновлювальних робіт і їх ефективності.

  1. При виконанні інженерно-геологічних вишукувань враховується фактичний напружений стан ґрунтів основи, що визначається згідно з додатком 7 частини II ДБН В.1.1-5.

  2. Розрахункові характеристики ґрунтів рекомендується визначати за даними лабора­торних чи штампових випробувань з урахуванням гілок навантаження чи розвантаження як при природній вологості, так і в замоченому (водонасиченому) стані згідно з додатком 5 частини II ДБН В.1.1-5.

  3. Дані інженерно-геологічних і гідрогеологічних вишукувань на майданчику об'єкта під­силення зіставляються з даними аналогічних вишукувань, на основі яких розроблялися проекти підсилення об'єктів, з метою виявлення взаємозв'язку між їх деформаціями і зміною (погіршенням) фізико-механічних властивостей ґрунтів основи за період експлуатації об'єктів.

  1. Вибір способу ремонту або підсилення фундаменту існуючого будинку (споруди), який зведений на просадних ґрунтах і має наднормативні деформації, що перешкоджають його нор­мальній експлуатації, а також при реконструкції будинку (споруди) рекомендується виконувати з урахуванням:характеру прояву деформацій наземних конструкцій (наростання, загасання, стабілізації, періодичності їх прояву - сезонного, регулярного, аварійного, одно- чи багаторічного тощо);

  2. типу будинку (споруди) за характером виробничого процесу та ймовірністю обводнювання ґрунтів основи, у тому числі:

  1. будинків (споруд) з технологічним процесом, що супроводжується регулярним розливом води чи водяних рідин на окремих ділянках або всій площі;

  2. будинків (споруд), що не мають технологічного процесу з регулярним розливом води й інших рідин, але оснащених водонесучими мережами і пристроями з використанням водомістких техно­логій, а також приміщення побутового призначення з душовими кабінами, умивальними, туалетами тощо;

  3. будинків (споруд), не оснащених водоносними мережами і пристроями, за винятком систем зовнішнього водовідведення і зливової каналізації, з розташуванням зовнішніх водоносних мереж на відстанях, що перевищують глибину просадної товщі у 1,5 раза;

  1. наявності (відсутності) зовнішніх постійно діючих чи можливих (аварійних) джерел замочу­вання ґрунтів основи (водоймищ, градирень, басейнів, ставків-накопичувачів, відстійників, резер­вуарів тощо), розташованих поблизу об'єкта підсилення;

  2. тривалого витікання води з несправних водоносних мереж і споруд водопроводу і каналізації, теплопостачання, зливозбірників, випусків зливової і побутової каналізації тощо;

  3. підняття рівня ґрунтових вод (постійного чи сезонного);

  4. щорічного затоплення території забудови паводковими водами;

  5. порушення умов природного стоку атмосферних і талих вод унаслідок відсутності необ­хідного вертикального планування забудованої території;

Побачили розбіжність з офіційним текстом?

Повідомити про неточність

Напишіть, що саме розходиться з офіційною публікацією. Код документа вкажіть у повідомленні — так ми швидше знайдемо потрібне місце.

Перейти до форми зворотного зв'язку

Дивіться також

Весь розділ →