Машини електричні асинхронні потужністю до 400 кВт включно. Двигуни. Загальні технічні умови

1> приймально-здавальні;

2. кваліфікаційні;

3. періодичні;

4. типові;

5. сертифікаційні.

Таблиця і

Примітки.

1. Знак «+» — випробування проводять, знак <-» — випробування не проводять.

2. Випробування за п. 10 в складі періодичних випробувань проводять при наявності рекламацій.Додатково до програми випробувань включають вимір вібрації.

Допускається проводити вибірково перевірку габаритних, уста­новочних і приєднальних розмірів, опір обмоток при постійному струмі в практично холодному стані, опір ізоляції відносно корпусу і між обмотками, визначення струму і втрат короткого замикання, вимір вібрації. Вид контролю нормальний, двоступеневий вибірковий за ГОСТ 18242. Рівень контролю, приймальний рівень дефектності установлюють в нормативно-технічній документації на конкретні типи двигунів.

Допустимі значення струмів і втрат неробочого ходу, струмів і втрат короткого замикання при приймально-здавальних випробу­ваннях установлюють підприємства-виготовлювачі двигунів за ре­зультатами кваліфікаційних випробувань і статистикою періодичних випробувань.

Об’єм партії для проведення випробувань встановлюють не менше п’яти двигунів кожного типовиконання, минулі приймально-здаваль­ні випробування за п.4.3.

Об’єм вибірки для перевірок і випробувань встановлюють в роз­мірі не менше двох двигунів.

Об’єм вибірки для випробувань на надійність установлюють в нормативно-технічній документації на конкретні типи двигунів.

Випробування за програмою приймальних — згідно з ГОСТ 183 проводять на двигунах кожного типорозміру будь-якого конструк­тивного виконання за способом монтажу (крім виміру вібрації) і кліматичного виконання.

Випробування на стійкість до кліматичних зовнішніх впливових факторів проводять на двигунах кожного габариту, будь-якого ти­порозміру і конструктивного виконання за способом монтажу, кож­ного кліматичного виконання.

Випробування на стійкість щодо дії механічних зовнішніх фак­торів проводять на двигунах кожного габариту і конструктивного виконання за способом монтажу будь-якого кліматичного виконання або електричної модифікації.

Випробування на відповідність вимогам за ступенем захисту, який забезпечується оболонками двигунів, проводять на двигунах кожного габариту будь-якого кліматичного і конструктивного ви­конання за способом монтажу незалежно від електричної модифі­кації.

Об’єм виборки установлюють у кількості не менше двох двигунів.

Об’єм випробувань і кількість зразків, що підлягають типовим випробуванням, установлюють в програмі, складеній підприємством- виготовлювачем і узгодженої з підприємством-власником оригіналів конструкторської документації, залежно від ступеню впливу пропо­нованих змінювань на параметри двигунів, які випускаються.

Випробування на підтвердження відповідності двигунів вимогам згідно з п.3.2, які гарантують безпеку для життя і здоров’я людей, є обов’язковими.

Об’єм випробувань і кількість зразків, на яких проводять випро­бування, зазначають у нормативно-технічній документації на кон­кретні типи двигунів.

Випробування на підтвердження відповідності основних параме­трів і розмірів, характеристик двигунів рекомендується проводити за ініціативою підприємства-виготовлювача або за вимогою спожи­вача.

Відбір зразків для проведення випробувань повинен проводитись представниками незалежних акредитованих випробних лабораторій (центрів).

1. 9. Двигуни, які пройшли кліматичні, механічні випробування щодо дії дезинфікуючих розчинів, випробування на надійність і пожежобезпеку не поставляються споживачам.

2. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

   1. Методи контролю двигунів відповідно вимогам ГОСТ 183 з урахуванням викладеного в даному стандарті.

Випробування проводять при нормальних значеннях кліматичних факторів навколишнього середовища згідно з ГОСТ 15150 і номі- кальній напрузі, якщо інші значення не встановлені в даному стан­дарті для конкретних видів випробувань.

При зовнішньому огляді двигунів також перевіряють: перед про­веденням випробувань — конструктивне виконання способом мон­тажу, спосіб охолодження, розміщення струмовводу, маркування табличок: при упаковці і відвантаженні — комплектність поставки, маркування вантажу і транспортне маркування, консервацію і упа­ковку.

Напрям і точки виміру вібрації повинні бути зазначені в нор­мативно-технічній документації на конкретні типи двигунів.

1. випробування на вібростійкість;

2. випробування на віброміцність;

3. випробування на ударну стійкість;

4. випробування на ударну міцність.

Додаткові види випробувань при потребі зазначають в норма­тивно-технічній документації на конкретні типи двигунів.

Контрольну точку потрібно встановлювати на платформі стенду на відстані, що не більше 20 мм від однієї з точок кріплення двигуна, або кріпильному пристрої.

Двигуни витримали випробування, якщо вони задовольняють такі вимоги:

1. в процесі випробування на вібростійкість функціонування нормальне;

2. після випробування на віброміцність відсутні механічні по­шкодження двигунів і відкручування кріплення, функціонування при неробочому ході нормальне (перевірку при неробочому ході проводять не менше ЗО хв), опір ізоляції обмоток відносно корпусу і між обмотками двигунів становить не менше 10 МОм.

Примітка. Під нормальним функціонуванням розуміється така робота двигуна, при якій вал вільно обертається без будь-яких гальмувань.

Двигуни витримали випробування, якщо вони задовольняють такі вимоги:

1. відсутні механічні пошкодження;

2. опір ізоляції обмоток відносно корпусу двигуна і між обмотками становить не менше 10 МОм;

3. функціонування при неробочому ході протягом ЗО хв нор­мальне.

Двигуни витримали випробування, якщо вони задовольняють такі вимоги:

1. відсутні зовнішні і внутрішні механічні пошкодження і від­кручування кріплення;

2. відсутні порушення лакофарбного покриття;

3. опір ізоляції обмоток відносно корпусу і між обмотками ста­новить не менше 10 МОм;

4. функціонування при неробочому ході протягом ЗО хв нор­мальне.

1. випробування щодо дії верхнього значення температури сере­довища при експлуатації;

2. випробування щодо дії верхнього значення температури сере­довища при транспортуванні і зберіганні;випробування щодо дії нижнього значення температури сере­довища при експлуатації;

3. випробування щодо дії нижнього значення температури сере­довища при транспортуванні і зберіганні;

4. випробування щодо дії зміни температури середовища;

5. випробування щодо дії вологості повітря.

Додаткові види випробувань при необхідності зазначають у нор­мативно-технічній документації на конкретні типи двигунів.