Інші методи, за якими витки майже відповідають виду N:

  • використовування двоконусної фрези або шліфувального круга малого діаметра (рисунок 9Ь). Коли діаметр шліфувального круга стає великим, то вид витка наближається до виду К;

  • використовування малої конусної фрези або шліфувального круга (рисунок 9с).

За двома останніми методами профілі близькі через впливи внаслідок зміни гвинтової лінії зі зміною висоти витка.

а) Ь) с)

Рисунок 9 — Профіль N — Методи механічного оброблянн

я


  1. Рівняння профілів у площині X-Y

Де рх1 — осьовий крок;

pzi —хід;

г'ьі — радіус уявного основного кола;

У'ьі — кут підіймання уявної основної гвинтової лінії,

А — відстань від осі черв’яка до еквівалентної точки різця (див. посилання [1]);

Уі — кут підіймання ділильної гвинтової лінії;

аОп — нормальний кут профілю різця;

Ф — ділильний діаметр черв’яка.

Для точки (хх, ух) на радіальній відстані у від осі черв’яка

0 = arctan


ізп(ах) =


-Є +7ух-г'^ tan^);


г'ы


ргіГ'ьі+2л-Ух1ап(у'ь1)
2'n-yx7yF5j


tan(Y'b) =


f'b1 . A-tan(Yl)’


Asin(Yl)tan(a0„)

' bl - г 2

^1-(sin(Yl)-tan(aOn))


    0)


      arctan


      де



      1 ( cos(Yl)

      АММ”'^ы)' (12)

      Профілі виду N трохи угнуті в осьових площинах.

      1. Вид К

        1. Гьометричне визначання і метод

      На відміну від видів А, І і N бічні поверхні витків черв’яків виду К не мають прямолінійних твірних. Западини витків черв’яків виду К, утворені двоконусним шліфувальним кругом або фрезою дискового типу, мають прямоконусні твірні (рисунок 10).

      Спільний перпендикуляр до шпинделя інструмента і осі черв’яка лежить на лінії (А) перетину ме­діанної площини (М) інструмента і торцевої площини черв’яка (R). Кут між двома площинами дорівнює куту підіймання черв’яка Y1. Пряма твірна кожного конуса інструмента і медіанна площина інструмен­та формують кут, що дорівнює нормальному куту профілю аОп інструмента.

      Черв'як повертається рівномірно з одночасним осьовим переміщенням витків так, що точка на спільному перпендикулярі з відстанню гЛ (^ — ділильний радіус черв’яка) від осі черв’яка, описує ділильну гвинтову лінію.,(Д)

      Рисунок 10 — Профіль К — Метод механічного обробляння


      Гелікоїдальні бічні поверхні черв’яка утворено конусними боками інструмента і на форму профілю впливає зміна кута гвинтової лінії зі зміною висоти витка і точок на бічних поверхнях інструмента, які контактують з витками черв’яка, лежать на кривій і не на будь-якій твірній конуса (рисунок 11).

      Рисунок 11 — Профіль К — Система координат



      1. Рівняння профілів у площині X-Y

      Де С — відстань шпинделя інструмента/центр черв’яка;

      Уі — ділильний кут підіймання;

      Pzi — хід;

      3, 9(*з)) — координати точки на бічній поверхні інструмента, коли початок перебуває в точці

      перетину осі та медіанної площини інструмента з віссю х, як вісь шпинделя інстру­мента і абсциси на проекції медіанної площини;

      ф — ділильний діаметр черв’яка;

      рх — осьовий крок;

      аОл — нормальний кут профілю інструмента.



      Визначання є (рисунок 11)

      є — кут між осьовою площиною дискового інструмента, яка містить точку контакту між бічною поверхнею інструмента і витка черв’яка, та осьовою площиною, визначеною віссю шпинделя й інстру­мента, та її спільним перпендикуляром з віссю черв’яка.

      b1=Ccos(y1)+^--sin(y1); (13)

      b2 = sin(y1)-{x3+g(x3)g'(x3)}; (14)

      Ь3= g'(x3)- C sin(y1)-^-cos(y1) ; (15)

      I Z • 71 1 ' '

      є = arcsin


      Ьз

      Д2 + ь2



      (16)



      Визначання координат (хх, ух) точки в осьовому профілі бічної поверхні витка черв’яка:

      Ф — кут між осьовою площиною черв’яка, через точку контакту черв’як/дисковий інструмент, і пло­щиною X-Y.

      f

      (17)

      х3 •sin(y1) + g(x3) cos(y1) sin(e)>| (и} Ф = arctan і— ■■■■-— — - arctan — ;

      ( g(x3)sin(y1)-C J

      xx= x3cos(y1)-g(x3)sin(y1)sin(e)-0


      C-g(x3)cos(e)
      соэ(ф)


      Визначання дотичної до профілю:


      dxxdx3.

      &Ух

      dx3


      ^ = cos(y1)-sin(y1)jg'(x3)-sin(s) + g(x3)-cos(e)-^|j-^-.^


      dy* _ 1 dx3 cos(Yl)


      СІЕ ,/ / С/Ф 1

      — -g'(x

      3).cos(
      E) + yx .5іп(Ф).—j

      ■{

      ц'С05(ф)-и'5іп(ф))

      також


      t/' = sin(y1) + cos(y1) Jg'(x3)sin(e) + g(x3)cos(e





        Де


        v' = g'(x3)-cos(s)-g(x3)-


        sin (є)

        ' ’ dx3


        de _ ( db3_ db2b2b3 1 £>i db2

        dx3dx3dx3b? + bf , +b2-b3+ ^2


        ^ = sin(yi)[l + g'(x3)2+g(x3)g'(x3) UX3 I


        (25)

        (26)

        (27)


        ^ = 9"(x3)-|c-sin(7l)-f^-cos(yi)|- (28)

        OX3 Z • Л J '


        Примітка. Попередні рівняння застосовують до будь-якого профілю інструмента дискового типу Рівняння профілю двоконусного шліфувального круга (рисунок 12):

        з Rp радіус кола перетину обох конусних поверхонь.

        р 2 4 tan(a0„)

        із якого


        (29)


        (ЗО)


        = (31)


        д"(х3) = 0.


        (32)


        Подібно до профілю виду І, профіль К опуклий в осьових площинах.



        Рисунок 12 — Профіль К — Профіль шліфувального круга


        Однією із переваг цього виду є те, що дві бічні поверхні западини витка можна обробляти одно­часно.

        Незручністю є те, що форма бічних поверхонь витка змінюється з діаметром інструмента, так що відтворення є наближене.

        Примітка 1. Чим менший діаметр інструмента, тим ближче нормальні профілі западин витка наближаються до профілів чер­в’яків виду N і чим більший діаметр інструмента, тим ближче форми бічних поверхонь наближають до поверхонь черв'яків виду І.

        Примітка 2. Можна обробляти черв’яки виду К конусними фрезами. Бічні поверхні мають фаски, гцо виникають від розри­ву різання, спричиненого кроком зубонарізання

        1. Вид С

          1. Гвометричне визначання

        На відміну від видів А, І і N бічні поверхні витків черв’яків виду С не мають прямолінійних твірних.

        Подібно черв’якам виду К, западини витків черв’яків виду С утворено шліфувальним кругом або фрезою дискового типу. Для того, щоб виробити угнуті профілі витка черв’яків виду С, інструмент має різальний профіль, що містить опуклі дуги кола. Рисунок 13 показує інструмент і черв’як з системою координат для черв’яка (х, у, z) і для інструмента (xw, yw, xw).

        Довжина міжосьової лінії Cs (спільний перпендикуляр до осей черв’яка і інструмента xw та х) змінюється з діаметром інструмента. Ділильний кут підіймання уі звичайно дорівнює куту між проек­ціями цих осей на площину, перпендикулярну до міжосьової лінії. Рисунок 13 показує частково інстру­мент. Чотири розміри інструмента, які визначають форму витка черв’яка, такі: радіус профілю р, середній діаметр dms профілю інструмента, кут профілю інструмента аОп і товщина w інструмента.

        Процес утворювання профілів С черв’яка такий самий, як для виду К (див. 3.4.1).

        Форма бічного профілю витка змінюється мало зі зміною діаметра інструмента.

        Проте, на відміну від профілів витка виду К, профілі витка виду С можна відрегулювати, щоб ком­пенсувати зміну діаметра інструмента модифікацією р і кута аОп інструмента.

        У. Xw

        Рисунок 13а — Профіль С — Система координат



        Рисунок 15 — Профіль С — Осьовий переріз черв’яка


        Рівняння, що полегшують визначення осьових перерізів черв’яків

        З основними даними інструмента, вказаними на рисунку 13, параметри Rw, xw і aw можна виводити для будь-якої точки Pw профілю інструменту.

        На основі цих трьох параметрів і з рівняннями, наведеними нижче, координати х, госьового про­філю і кут а дотичної можна визначити для будь-якої точки Р профілю черв’яка.

        Позначення:

        Cs — стосується міжосьової відстані черв’як/інструмент (довжина спільного перпендикуляра до осей черв’яка/інструменту);

        pz1 — стосується ходу витків черв’яка;

        Уі — стосується кута підіймання витка;

        Rw- *w- aw Див- рисунок 14;

        х, г, а див. рисунок 15.

        «і

        К = -Cs + Рг1 . .; /ооч

        2-л-tan (у.,)

        = tan(Tl) +2./,a"(a'>; ОО

        к2 = -Rw + xw tan(aw); (35)

        x3 = 7x12 + k22; (36)




        * I K2 I

        K4=arctan—M (37)

        K5 = arcsinl — l-K4; (38)

        K7=Cs-Rwcos(K5); (39)

        K8 = -cos(y1){Rlv-sin(K5) + xlv-tan(y1)}; (40)

        K6= arctan також ’ (41)

        r = ^K2+K82; (42)

        X1 = xvvcos(y1)-Rvv •sin(K5) sm(y1); (43)

        x = x1-^-K6; (44)

        z • л

        Kz =-sin(y1)-cos(y1)tan(alv)-sin(K5); (45)

        Kx = cos(y1)-sin(y1)-tan(aw)-sin(K5); (46)

        Ky =-tan(ar,)cos(X5); (47)

        K9 = Kz-sin(K6) + Ky -cos(K6); (48)

        , ( кД к9

        a = arctan I також ~/Г=>а' (49)

        5 ПРОЕКЦІЙНІ ПЛОЩИНИ

        Проекційні площини, на які посилаються в цьому стандарті (рисунок 16).

        1. Осьова площина

        Осьова площина — площина, що містить вісь черв’яка і осі X і Y системи координат.

        1. Зміщена площина

        Зміщена площина — паралельна до площини X—Y на зміщення D (вісь Z).

        Точку в зміщеній площині визначає точка перетину з тою площиною гвинтової лінії через базову точку х, у в площині X—У.

        1. Торцева площина

        Торцева площина — площина, перпендикулярна до осі черв’яка.

        1. Нормальна площина

        Нормальна площина визначена як площина, перпендикулярна до ділильної гвинтової лінії, що перетинає осі симетрії повного осьового профілю (ліва і права бічні поверхні).



        Рисунок 16 — Проекційні площини



        ДОДАТОК А

        БІБЛІОГРАФІЯ

        1 Denis and Octrue Note technique CETIM n°22, Geometne des roues et vis tangentes, Ed CETIM, Senhs, France, 1982

        УКНД 21.200

        Ключові слова: зубчасті передачі, черв’ячні передачі, геометричні характеристики, профілі.