---

7 МАРКУВАННЯ

Все марковання повинно бути чітке та досить тривале щоб залишатися розбірливим протя­гом призначеного строку експлуатування виробу.

Марковання повинно бути чітко написане, коли маска комбінується з призначеною каскою, але не повинно закривати поле зору носія.

Там, де маска та засоби кріплення до призначеної каски розділені, їх потрібно маркувати окремо.

Випробовування виконують відповідно до 6.3 та 6.4.

Маски, які охоплені цим стандартом, повинні бути марковані і містити таку інформацію:

1. номер документа;

2. ім’я або назву виробника;

3. номер частини або назву моделі;

4. рік виготовлення (у формі двох цифр);

5. символ (=) для загального використовування або (+) використовування пожежниками;

6. символ *©’ для захисту обличчя, символ ’€>' для захисту очей;

д) вибір-:

екстремальні температури, до яких засоби кріплення було випробувано (наприклад мінус 40 °С; 120 °С);

Т — стійкість до імпульсу середньої енергії за екстремальної температури;

А — стійкість до імпульсу високої енергії;

AT — стійкість до імпульсу високої енергії за екстремальних температур;

К — стійкість до зношення;

N — стійкість до запотівання;

R — розширений інфрачервоний коефіцієнт відбиття;

— для електричних властивостей (реквізита);

д) символ для «дивись інформацію виробника».

7.3 Маркування засобів кріплення

Там, де передбачено окремі засоби кріплення для призначеної каски, вони повинні супро­воджуватися відповідною інформацією, якщо можливо. Якщо компоненти кріплення занадто малі, інформація про них повинна бути ясно представлена виробником у супровідній документації і точно описаний процес їхньої заміни (усунення). Якщо їх постачають, як запчастини, треба на­давати таку саму інформацію, а саме:

1. номер документа;

2. назву, юридичну назву виробника;

3. номер запчастини, назву моделі;

4. рік виробництва (у двозначному форматі);

5. символ (=) для загального використання або (+) для використовування пожежниками;

6. вибір

найвищі показники температури тестування елементів (наприклад мінус 40 °С; 120 °С);

Т — стійкість до середнього впливу енергії за екстремальних температур;

А — стійкість до впливу високого джерела енергії; чи

AT — стійкість до впливу високого джерела енергії за екстремальних температур;

— для електричних властивостей;

д) символ для «див. Інформацію від виробника».

8 ІНФОРМАЦІЯ

Виробник повинен представити для кожної маски запасні окуляри і засоби кріплення, а також таку інформацію:

1. назву й адресу виробника або його уповноваженого, або представника агента;

2. номер документа;

3. визначення набору чи масок компонентів моделі, а також розмір чи перелік розмірів;

4. інструкції зі збереження, використовування і технічного обслуговування, а також рекомен­дації щодо заміни компонентів;

5. спеціальні інструкції з очищання і дезінфекції;

6. докладний опис області застосування, можливості захисту І характеристики використовування;

д) екстремальні показники температури, за яких перевіряли їхнє функціювання;

8. перелік хімічних речовин, відносно яких перевіряли обладнання;

9. перелік деталей порівняних запасних частин І аксесуарів (наприклад коригувальних струк­тур), а також специфічних моделей шолома, призначеного для використовування з такими мо­делями масок. Інструкції для кріплення запасних частин і для призначених шоломів повинні суп­роводжуватися первинним устаткованням і компонентами запасних частин;

10. граничний термін використовування, період усунення, якщо є;

11. тип паковання, прийнятного для транспортування, якщо є;

1. значення будь-яких марковань на устаткованні;

13. застороги для користувача щодо обирання правильного типу маски, потрібно зазначати на шоломі для передбачуваного виду діяльності. Наприклад: під час структурного гасіння вогню потрібно використовувати шолом (каску) згідно з вимогами EN 443 з маскою, позначеною знаком «+».

14. засторога про те, що окуляри маски з позначкою «А» (стійкість до впливу високої енергії) чи «АТ» будуть забезпечувати рівень захисту, який зумовлений використовуванням певних засобів кріплення, відповідно позначених «А» чи «АТ» чи визнаних, як правильні запчастини в інформації від виробника чи агента.

15. застороги щодо того, що матеріали, які можуть контактувати зі шкірою носія каски—маски, можуть спричинити алергійні реакції;

16. застороги щодо того, що подряпані чи ушкоджені окуляри потрібно замінити;

17. засторога щодо того, що маски, які використовують понад строку придатності, можуть не­гативно впливати на зір, створюючи, тим самим, небезпеку для користувача;

г) засторога щодо того, що устатковання, не позначене знаком «Т», потрібно використову­вати лише у разі не екстремальної температури навколишнього середовища;

19. інформація про захисні характеристики маски, установлені під час тестування, відповідно до 6.7, у вигляді відсоткової чи трансмісії графіка джерела температури, разом із такими словами:

«Захист від променевого тепла, забезпечуваний маскою, може змінюватися зі зміною температу­ри джерела тепла, як показано на цьому графіку. Маску можна використовувати лише в ситуаціях, коли вона може допомогти зменшити вплив на очі користувача до оцінки, нижче ніж 100 Вт/м²».

19. засторога щодо того, що сітчасті маски не потрібно використовувати, якщо є ризик впли­ву тепла, полум’я, спалахів, іскор від шкідливих розплавлених рідин та електроенергії.

и) там, де було проведено тести на ймовірність абразивної стійкості, примітку щодо того, які тести застосовували.

ДОДАТОК A
(довідковий)

МЕТОД ВИПРОБОВУВАННЯ СТІЙКОСТІ
ДО ТЕРТЯ (ПОДРЯПИН)

А.1 Апарат

Потрібен такий апарат.

А1.1 Апарат для тертя представлено схематично діаграмою на рисунку А.1, який складається з:

— горизонтального поворотного круга та центральної скоби, яка обертається проти часо­вої стрілки зі швидкістю від 65 об/хв до 75 об/хв.

— двох паралельних ричагів, кожний з яких закінчується абразивним колесом, які вільно обер­таються на вальницевому горизонтальному валу. Кожне колесо лежить на випробному зразку під тягарем маси 500 г.

Рисунок А1 — Діаграма апарату для тертя

Обертовий круг апарату для тертя повинен обертатися безперервно та в одній площині. Відхил від цієї площини повинен бути не більше ніж 0,05 мм на відстані 1,6 мм від краю оберто­вого круга. Колеса повинні монтуватися так, щоб у разі контактування із випробним зразком, що обертається, вони оберталися у протилежних напрямах. Вони повинні виконувати дію стискан­ня та тертя вздовж кривих ліній по колоподібній площі біля 300 мм² двічі під час кожного оберту випробного зразка.

А.1.2 Колеса для тертя¹> кожне від 45 мм до 50 мм у діаметрі та 12,5 мм товщини склада­ються зі спеціального абразивного матеріалу, вставленого в ґуму середньої твердості. Колеса по­винні мати твердість IRHD (72 ± 5) ступенів. Твердість треба вимірювати у чотирьох точках, рівно­мірно розміщених на центральній лінії поверхні тертя, з тиском, направленим вертикально вздовж діаметра колеса. Зчитувати результат потрібно протягом 10 с після того, як прикладено тиск.

Колеса, які створюють тертя, потрібно готувати до застосування дуже повільним обертан­ням на пласкій полосі скла.

А.1.3 Джерело світла складається із ламп розжарювання спіраль якої може знаходитися у паралелепіпеді розміром 1,5 мм х 1,5 мм х 3 мм. Напруга на лампі повинна бути такою, щоб кольорова температура була (2856 + 50) К. Ця напруга повинна бути стабілізована у межах ± 1 %. Вольтметр для перевіряння напруги повинен бути відповідної точності.

А.1.4 Оптична система складається з лінзи з фокусною відстанню принаймні 500 мм кори­гованою для хроматичної аберації. Фокус лінзи повинен бути пристосований так, щоб отримати пучок світла, який є паралельним.

Діафрагма повинна обмежувати діаметр пучка світла до (7 ± 1) мм. Ця діафрагма повинна бути розміщена на відстані (100 ± 50) мм від лінзи на стороні, віддаленій від джерела світла.

А.1.5 Обладнання для вимірювання розсіяного світла (див. рисунок А2), складається з фотоелектричного елементу з інтегральною сферою діаметром від 200 мм до 250 мм. Сфера повинна мати отвори для входу та виходу світла.

Отвір для входу світла повинен бути круглим та мати діаметр принаймні вдвічі більший ніж пучок світла. Отвір для виходу із сфери повинен мати пастку для світла та стандарт відбиття. Пастка для світла повинна поглинати все світло, коли випробний зразок у світловому пучку відсутній.

Вісь світлового пучка повинна проходити через центри отворів для входу та виходу. Діаметр, «Ь», отвору для входу світла повинен бути рівним 2а tg 4°, де а — діаметр сфери. Фотоелектричний елемент повинен бути змонтований так, щоб його не досягало світло яке йде прямо з вхідного отвору або від стандарту відбиття.

Внутрішня поверхня інтегральної сфери та стандарт відбиття повинні мати однакове відбиття та бути матовими.

Віддача фотоелектричного елементу повинна бути лінійною в межах 2 % вище застосованої інтенсивності світла. Конструкція обладнання повинна бути такою, щоб там не було відхилу галь­ванометра, коли у сфері темно. Весь апарат потрібно перевіряти через певні проміжки часу за­собами калібрувальних стандартів.

А. 1.6 Випробні зразки мають вигляд пласких квадратів зі стороною 100 мм, маючи обидві поверхні пласкі та паралельні, та отвір у центрі діаметром 6,5 мм.

Розміри у міліметрах

4

Пояснення:

1. — лампа;

2. лінза;

3. інтегральна сфера;

4. — фотоелектричний елемент;

5. відбивні перегородки;

6. пастка для світла;

7. отвір пастки для світла;

8. — паралельний пучок.

Рисунок А.2— Обладнання для вимірювання розсіяного світла
(тумановимірювач)

А.2 Готування зразків до випробовування

А.2.1 Перед та після операції тертя треба чистити зразки у такому порядку:

1. протирати з допомогою полотняної тканини у проточній воді;

2. видалити будь-які залишки води вологою полотняною тканиною. За потреби висушити, легко натискаючи між двох полотняних тканин;

3. обдути, висушуючи киснем або азотом.

Не використовуйте ультразвукове обладнання для чищення випробних зразків.

Після очищання тримають випробні зразки лише за їхні краї та, за потреби, зберігають їх так, щоб унеможливити пошкодження або забруднення їхньої поверхні.

А.2.2 Випробні зразки зберігають у нормальних умовах (кондиціювання) не менше ніж 48 год за температури (20 ± 5) °С та відносної вологості (50 ± 2) %.

А.З Метод випробовування

А.3.1 Одразу після закінчення періоду кондиціювання вміщують ще не тертий випробний зра­зок перед вхідним отвором інтегральної сфери. Кут між нормаллю та поверхнею випробного зразка та віссю пучка не повинен перевищувати 8°. Зробіть чотири зчитування, як вказано у таблиці А.1.

Повторіть зчитування для Т₁₍Т₂, Т₃, Т₄на додаткових задокументованих позиціях на випроб­ному зразку, щоб визначити середню величину.

А.3.2 Визначають середину вихідного пучка світла, яке розсіює ще не тертий зразок відпо­відно до форми, наведеної в А.4, або у разі мінімуму у рівномірно розміщених точках або під час рівномірного обертання випробного зразка зі швидкістю 3 об/с.

А.3.3 Піддайте кожний зразок 100 циклам тертя на стороні, що представляє зовнішню поверхню. Там, де дві поверхні випробного зразка відрізняються, оцінюють кожну з двох поверхонь, тобто, дублюють кількість випробних зразків.

А.3.4 Визначають середнє розсіювання тертою поверхнею рівномірним обертанням випроб­ного зразка зі швидкістю 3 об/с.

А.4 Підраховування та інтерпретація результатів

А.4.1 Вираховують загальну передачу: Т - Т₂П

В

(А.1)

(А.2)

ираховують розсіяну передачу T_d згідно з формулою:

Вираховують відсоток розсіяного світла

Розсіяне СВІТЛО = -г • 100 %. Ті

А.4.2 Віднімають середнє початкове розсіяного світла від середнього загального розсіяного світла. Різниця представляє розсіяне світло як результат пошкоджень поверхні зразка, спричи­неного тертям.

А.4.3 Стійкість до тертя випробного зразка буде задовільна, якщо розсіяне світло у резуль­таті тертя зразка не перевищуватиме 10 %.

Таблиця А.1 — Обов’язкові показники, необхідні для випробовування стійкості до тертя

ДОДАТОК В
(довідковий)
ПЕРЕЛІК ОБЛАДНАННЯ