Страница 4: ДСТУ EN 14458:2007. Засоби індивідуального захисту очей. Захисні щитки й маски для використання пожежниками та високоефективні захисні промислові каски, що їх застосовують пожежники, служби швидкої допомоги та в надзвичайних ситуаціях (62041)

Національна примітка. В А — аналоговий манометр;

LCD — найменше загальне кратне.

6.4.5 Підстава для висновку, що спорядження є неприйнятне

Зазначене нижче є очевидною підставою для висновку, що маска є неприйнятна та непри­датна для користування:

1. суб’єкту вона не підходить і він не може її носити.

2. маска не закривається або не стає на місце.

3. маска піддає ризику життєву функцію, таку, як зір.

4. неможливо виконувати прості завдання, під час її використовування.

е)суб’єкт відмовляється або не має можливості продовжувати оцінювання через біль або дискомфорт.

6. вона заважає носити інше суттєве істотне обладнання

Системи маски та призначеної каски випробовують відповідно до 6.8.1 EN 443 забезпечуючи, щоб усі випробні компоненти маски та системи носія були долучені в пункти, які випробовують на провідність до манекена голови. Випробовування проводять із маскою як у робочій, так і у не­робочій позиції.

Призначену каску випробовують відповідно до 6.8.3 EN 443, маску та засоби її кріплення по­трібно також оцінювати. Випробовування проводять Із маскою у робочій та неробочій позиції.

Випробовування з променевим теплом треба проводити, використовуючи апарати для ви­пробовування, описані у 6.6 EN 1731 але з заміною манекена голови з епоксидного на метале­вий, як вказано у EN 960, треба застосовувати відповідний розмір системи каска—маска. Тепло­вий потік має бути (7 ± 0,1) кВт/м².

Випробовування маски потрібно проводити з системою маска—каска, змонтованою на ма­некені голови в робочій позиції на відстані (175 ± 5) мм від нагрівального елементу. Період вип­робовування — 3 хв. Маску потрібно повернути в сторону нагрівального елементу з центром мас­ки, перпендикулярним до центральної осі випробовувальної системи.

Маску, змонтовану на призначеній касці у неробочій позиції, випробовують згідно з EN 13087-10 за тепловим потоком (14 + 0,1) кВт/м² протягом 3 хв. Манекен голови, на якому змонтована каска, повинен бути нахилений під кутом 30° відносно осі експозиції маски.

Передачу Інфрачервоного тепла на лицевий щиток оцінюють мінімумом температур двох джерел та накреслюють результативну криву для долучення до інформації, яку надає виробник.

Треба застосовувати мінімум два джерела, які відповідають певним характеристикам.

Температуру джерела (за Кельвіном), яка визначає максимум спектрального випромінювання джерела, потрібно визначати з похибкою 5 %.

Примітка 1. Це може бути відмінним від температури поверхні нагрівального елементу, якщо елемент містить гарячу спіраль або який випромінює інфрачервоні промені через прозору оболонку.

Різниця температур між двома екстремальними джерелами повинна бути більша ніж 1000 К.

Примітка 2. Комерційні джерела інфрачервоного випромінювання на повній потужності у змозі забезпечити відтво­рене джерело інфрачервоного випромінювання за температури 2450 K. Джерела з більш низькою температурною точкою навряд чи можна швидко отримати. Апарат для випробовування, зазначений у 6.6 EN 1731, може бути зручним, коли відпо­відна температура джерела може бути встановлена з необхідною точністю. Ідеально принаймні більш прохолодне джере­ло, яке повинно мати велику поверхню за постійної температури.

Є.7.2.2 Стабільність

Стабільність випромінювання джерела після періоду виходу на режим повинна бути пере­вірена відповідним методом (тобто використовуванням вибраної системи виявляння). У вимірю­вальній точці випромінювання джерела не повинно варіювати більше ніж на 5 % за період мак­симального надлишку, який утворюється для серії п’яти вимірювань передавання тепла через маску до обличчя (у типовому випадку це займає більше години).

Потужність джерела, яку вимірюють на детекторі, повинна бути (2 ± 1) кВт/м² для будь-якого джерела тепла. Таку саму потужність використовують для обох джерел інфрачервоного випро­мінювання. Відстань між джерелом та детектором треба регулювати, щоб забезпечити відповідні умови.

Однак, відстань між детектором та щитком для обличчя повинна лишатися 50 мм.

Примітка. Необхідно пам'ятати, що більші робочі відстані будуть менш чутливі до внесення варіабельності як резуль­тат неточного випробовування щитка для обличчя та детектора.

Оточення апарата для випробовувань повинно бути вільне від джерел променевого та кон­векційного тепла або протягів. Навколишня температура повинна бути (23 ± 5) °С і не повинна змінюватися більше ніж на 2 °С за час одного вимірювання. Повітря під час випробовування по­винно бути таким, щоб не спричинити конденсації.

Примітка. Необхідно уникати відбивальних або абсорбувальних поверхонь в оточенні апарата для випробовування. Це повинна бути відкрита позиція, віддалена від стін. Якщо це неможливо, джерело та детектор треба розміщувати так, щоб тепло, відбите від оточувапьних поверхонь, не могло впливати на вимірювання детектора, коли маска для обличчя знаходиться на позиції для вимірювань.

Повинні бути у наявності засоби повторного випробовування детектора (якщо він пересув­ний) та маски захисту обличчя. Повторне випробовування проводять у межах 2 % відстані від обох джерел.

Примітка. Було б корисно забезпечити активно охолоджувальну заслінку між джерелом та розташуванням маски для за­хисту обличчя разом з детектором. Така заслінка повинна повністю екранувати випромінювання джерела і бути знятою за 2 с.

Якщо ніякий заслін не підходить, позиціювання мусить бути досягнуте за проміжок часу 5 с. При цьому будь-які засоби підтримування щитка для захисту обличчя повинні бути усу­нені від апарату для випробовування у період між випробуваннями, щоб унеможливити на­грівання та вторинне випромінювання від засобів підтримування до внутрішньої поверхні щитка для обличчя.

Придатні два типи систем вимірювання для застосування: радіометр на термоелектричній батареї або калориметр. Можна використовувати інші прилади, якщо вони можуть забезпечува­ти потрібні рівні стабільності та точності.

Будь-який радіометр, який застосовують, повинен вимірювати принаймні випромінювану енергію джерела та надійно виявляти 0,5 % цієї віддачі або менше.

Примітка. ТІ форми радіометрів, які вимагають водяного охолодження для неекспонованої поверхні термоелектрич­ного приладу, дають найбільш стабільне та надійне вимірювання, якщо при цьому адекватно контролюється температура охолоджувальної води. Для цих вимірювань треба лише один радіометр.

Треба звертати увагу, щоб радіометр був стабільний та встановлений на нульовій точці пе­ред кожним вимірюванням.

Повинні бути застосовані один або більше калориметрів, вказаних у EN ISO 6942.

Примітка. Калориметр, визначений в EN ISO 6942 є зручним для застосування. Також треба, хоча це займе відносно більше часу, робити вимірювання одним калориметром, уникаючи можливого джерела розбіжностей.

Там, де застосовують більше ніж один калориметр, повинні бути відомі їхні відносні харак­теристики. Якщо їхні покази розходяться більше ніж на 0,5 %, тоді обчислюють відповідний фак­тор конверсії, який використовують у всіх вимірюваннях.

Повинні бути впроваджені засоби для запису віддачі калориметра з точністю < 0,1 К та < 1 с.

Калориметри треба охолоджувати до навколишньої температури нп 2 °С перед повторним застосовуванням. Прийнятне примусове охолодження за допомогою вентилятора, але не нижче зовнішньої температури.

Потрібно випробовувати одну маску для захисту обличчя. Там, де маска для захисту обличчя задовольняє вимоги варіації в передачі світла (тобто фільтрування або сітчасті щитки для захи­сту обличчя) випробовування по цій статті повинне відбуватися після тієї оцінки. Перед тестуван­ням зразки потрібно оглянути візуально щодо їхнього стану та пошкоджень.

Примітка. Вказане слугує основною лінією для подальших порівнянь.

Випробовування потрібно проводити за найвищої температури джерела. Безперешкодний тепловий потік (Н_о) (Н означає джерело високої температури) на позиції детектора повинен бути першим вимірюванням Із застосуванням детекторної системи відповідно до 6.7.3. Там, де засто­совують калориметр, вимірювання проводять через 120 с після першої експозиції калориметра.

Потім тепловий потік потрібно вимірювати з маскою для захисту обличчя на відстані 50 мм перед позицією детектора (НО, а також з маскою для захисту обличчя, повернутою зовнішньою стороною до джерела.

Там, де застосовують калориметр, вимірювання треба проводити через 120 с після першої експозиції маски до падаючого випромінювання. Там, де застосовують радіометр, вимірювання треба робити через (60 ± 5) с після першої експозиції до падаючого випромінювання.

Цю процедуру повторюють доти, доки не будуть записані результати п'яти пар вимірювань теплових потоків.

Після кожної експозиції падаючого випромінювання маску для захисту обличчя треба охолод­жувати до навколишньої температури, до того ж температура маски не повинна відхилятися від навколишньої температури більше ніж на 2 °С, маска повинна бути візуально оглянута та будь- які пошкодження занесені до звіту.

Процес потрібно потім повторити за найнижчої температури джерела, при цьому записують парні величини І__о Ц (L значення для «низької температури джерела») відповідно.

Якщо потрібно оцінити додатково проміжну температуру джерела, процедуру повторюють на цих парах вимірювання теплового потоку, S_o та S₁₍ які реєструють.

Перенос інфрачервоної радіації через маску за різних температур джерела потрібно розра­ховувати так. Для кожної пари вимірювань теплового потоку обраховують трансмісію відомої тем­ператури джерела.

Up(%) = VA>-100>

Де ftemp— вимірювана трансмісія відомої температури джерела;

Д — вимір потоку тепла, проведений на робочому місці, за наявності захисного щитка. «А» може мати значення Н чи L чи S;

Д] — вимір потоку тепла, проведений на робочому місці, без використання захисного щитка (тепловий потік який падає на маску). «А» може представляти Н або L або S;

Для кожного джерела тепла обчислюють середню трансмісію (T_ternp) І стандартний відхил від п’яти окремих величин f_temp. Якщо стандартний відхил перевищує 4 % трансмісії, найекстре- мальніші окремі значення у вимірі у сукупності до 5, повинні бути відкинуті, причину усунуто, а відповідну пару вимірів повторюють.

Роблять графік ІЗ усіх наявних величин (7temp)* округливши до найближчої повної відсоткової трансмісії на осі «% Трансмісія» проти «Джерело температури (К)» і з'єднують крапки прямими лініями, без екстраполяції.

Два зразки повинні бути кондиційованні, як вказано у 5.2.15, та випробувані з використову­ванням апарата, зазначеного в 8.5.2 EN 136, з часом експозиції 5 с. Пальники повинні бути при­стосовані так, щоб вертикальна висота була 250 мм від їх наконечників до маски.

Метод, наведений у 6.2.4 EN 443, змінюють так:

1. (20 ± 1) хв за (120 ±5) °С;

2. (60 ± 2) хв за (-10 ±2) °С;

3. повне занурення в дистильовану воду за температури (10 ± 2) °С;

4. (20 ± 1) хв за температуру (120 ± 5) °С;

5. 20 год до 24 год за (20 ± 2) °С та відносної вологості (65 ± 5) %.

Не обов’язково, перелік Ь) послідовності можна проводити за мінус 20 °С, мінус ЗО °С або мінус 40 °С (усі ± 2 °С). Там, де застосовують одну з цих температур, кондиціювання (перебуван­ня) за мінус 10 °С не визначають.

Інтервал часу між а) до Ь), від Ь) до с), та від с) до d) має бути менше ніж 5 с.

Випробовування стійкості до хімічних речовин потрібно проводити за температури (20 ± 2) °С. Систему потрібно випробувати з маскою у робочій позиції, та носити суб’єкту, який стоїть.

1000 мл хімічної речовини виливають на маску та будь-яку експоновану частину засобів кріплення. Хімічну речовину потрібно виливати вздовж верхнього експонованого краю маски, ру­хаючись з одного боку до іншого, використовуючи половину кількості хімічної речовини. Другою половиною хімічної речовини повторюємо цю операцію, поливаючи так, маску двічі. Усе це ви­конують протягом (10 ± 3) с.

Через 5 хв після застосування хімічної речовини її залишки потрібно зняти з маски (викори­стовуючи будь-який метод, такий наприклад як змивання чистою водою з наступним висушуван­ням). Маску після цього необхідно оглянути та випробувати, як зазначено у 5.2.16.